Стягнення боргу в Данії

Стягнення боргу в Данії слід починати з правової та фінансової оцінки боржника, а не лише із загальної перевірки його платоспроможності. Якщо боржником є данська компанія, потрібно перевірити її правильну назву, реєстраційний номер, адресу, вид діяльності, поточний статус, наявне майно, можливі виконавчі провадження, ознаки неплатоспроможності та ризик того, що боржник буде заперечувати проти вимоги.

На цьому етапі кредитору також потрібно перевірити правову підставу боргу: договір, рахунки, документи про поставку, акти приймання, листування, історію платежів, строк настання обов’язку оплати та можливе письмове визнання боргу. Це дозволяє визначити, чи варто починати з добровільного врегулювання, претензійного листа, процедури видачі платіжної вимоги, загального судового розгляду, спрощеного провадження, примусового виконання через судових виконавців або заходів, пов’язаних із неплатоспроможністю боржника.

Процедура стягнення боргу в Данії регулюється законом про діяльність зі стягнення боргів. Професійне стягнення чужої заборгованості зазвичай потребує дозволу, а компанія, яка працює як агентство зі стягнення боргів, повинна отримати дозвіл від поліції Данії. Працівники, які особисто контактують із боржниками в межах такої діяльності, також можуть потребувати погодження. Ці правила не застосовуються таким самим чином до дій адвокатів, які здійснюють стягнення боргів у межах незалежного надання юридичних послуг.

Перед вжиттям подальших заходів зі стягнення боргу боржник повинен отримати письмовий претензійний лист. У ньому потрібно чітко визначити вимогу та надати інформацію, достатню для того, щоб боржник міг оцінити борг. Боржнику має бути наданий строк для оплати не менше 10 днів з дати відправлення претензійного листа. Протягом цього строку боржник може сплатити борг без додаткових заходів, які збільшували б його витрати. Без такого попереднього повідомлення особистий контакт із боржником з метою стягнення боргу заборонений.

Судове провадження також зазвичай не повинно розпочинатися до того, як боржник отримав необхідний претензійний лист і строк для оплати закінчився. Виняток можливий тоді, коли очікування створює безпосередній ризик того, що вимогу неможливо буде задовольнити іншим способом.

Якщо боржник не сплатив борг після отримання претензійного листа і справу не вдалося врегулювати добровільно, кредитору слід переходити до стадії судового стягнення заборгованості. Вибір належної процедури залежить від суми вимоги, наявних доказів, того, чи боржник заперечує борг, а також від імовірності подання заперечень.

Перед початком судового стягнення потрібно оцінити застосовний строк позовної давності. Загальний строк позовної давності для стягнення боргу в Данії становить 3 роки. Строк 10 років може застосовуватися до вимог із сильнішою доказовою основою, зокрема до боргового документа, письмового визнання боргу, мирової угоди, судового рішення, платіжної вимоги, що набула виконавчої сили, або іншого обов’язкового рішення. Данські правила позовної давності не дозволяють сторонам просто продовжити ці строки договором до моменту спливу позовної давності. Після закінчення строку позовної давності кредитор може втратити юридичну можливість примусового стягнення вимоги.

Перебіг позовної давності може бути перерваний, якщо боржник прямо або своєю поведінкою визнає зобов’язання, наприклад шляхом часткової оплати, письмового підтвердження боргу або інших дій, що свідчать про прийняття відповідальності. Переривання також може відбутися через належні юридичні дії. Після переривання починається новий строк позовної давності.

Законодавство Данії передбачає кілька форм судового стягнення боргу: загальний цивільний розгляд, спрощене провадження для справ нижчої вартості, національну процедуру видачі платіжної вимоги та подальше примусове виконання через судових виконавців.

Загальний цивільний розгляд розпочинається в електронному порядку через данський портал судових справ шляхом подання позову. Після прийняття справи до розгляду суд надсилає позов відповідачу та встановлює строк для відповіді, який зазвичай має становити не менше 2 тижнів. Такий шлях доцільний насамперед тоді, коли боржник заперечує вимогу, справа потребує ширшого дослідження доказів, сума спору виходить за межі простіших процедур або справа не може бути ефективно розглянута у спрощеному провадженні. Якщо відповідач не надає відповіді у відведений термін, або його відповідь не відповідає процесуальним вимогам, то суд приймає рішення на основі позиції позивача. Якщо відповідач надає відповідь, справа підлягає розгляду в підготовчому або основному засіданні.

Основне слухання, як правило, проводиться в усному порядку із заслуховуванням позицій сторін. Після закінчення переговорів між сторонами суд переходить до розгляду справи та приймає рішення, яке набуває чинності остаточного, після закінчення строку на його оскарження.

*Сторони можуть після виникнення спору домовитися про те, що рішення щодо суті справи не підлягає оскарженню. У справах, що стосуються підприємницької діяльності сторін, така угода може бути укладена до виникнення спору.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до апеляційного суду протягом 4 тижнів з моменту оголошення рішення. Якщо справа стосується вимоги з економічною вартістю, що не перевищує 50 000 датських крон, апеляція зазвичай можлива лише з дозволу компетентного органу з питань допуску апеляцій. Такий дозвіл може бути наданий, якщо справа має принципове значення або якщо на користь апеляції свідчать інші особливі причини. Заява про дозвіл має бути подана протягом 4 тижнів з моменту ухвалення рішення.

У виняткових випадках дозвіл на апеляцію може бути наданий і за заявою, поданою пізніше, але не пізніше ніж протягом 1 року з моменту ухвалення рішення.

Апеляційна скарга подається до суду, рішення якого оскаржується. Суд, рішення якого оскаржується, надсилає матеріали справи до апеляційного суду протягом 1 тижня після отримання апеляційної скарги. Апеляція повинна бути подана до закінчення строку оскарження або, якщо дозвіл на апеляцію був наданий окремо, протягом 4 тижнів після повідомлення заявника про надання дозволу. Сторона має право надати відповідь на апеляцію протягом двох тижнів. Як правило, апеляція розглядається у формі усного судового засідання по суті, якщо сторони не заперечують проти обміну письмовими документами або суд не визначить, що усне слухання є недоцільним. Після розгляду апеляції апеляційний суд виносить рішення, яке набирає чинності з моменту його оголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду Данії протягом 4 тижнів з моменту оголошення рішення за умови отримання дозволу на оскарження від Верховного суду. Верховний суд має право на запит зацікавленої сторони призупинити дію оскаржуваного рішення за умови надання заявником співмірного забезпечення. У результаті розгляду скарги Верховний суд приймає рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню та набирає законної сили з моменту його оголошення.

Спрощене провадження застосовується до звичайних справ, що розглядаються судом першої інстанції, якщо вони не мають економічної вартості або якщо їх економічна вартість не перевищує 100 000 датських крон. Для житлових справ поріг залишається нижчим і становить 50 000 датських крон. Сторони також можуть домовитися про застосування цієї процедури після виникнення спору, а у справах між підприємцями, пов’язаних з їхньою господарською діяльністю, така домовленість може бути укладена ще до виникнення спору. Справа розглядається за загальною логікою судового процесу, але з процесуальними спрощеннями.

Процедура видачі платіжної вимоги є спрощеним національним способом стягнення прострочених грошових вимог, сума яких не перевищує 100 000 датських крон без урахування відсотків і витрат. Вона підходить тоді, коли кредитор має підстави вважати, що боржник не буде заперечувати борг або заявляти зустрічну вимогу. Заява про видачу платіжної вимоги подається до суду судових виконавців, який діє у складі суду першої інстанції.

Перед поданням заяви про видачу платіжної вимоги боржнику потрібно надіслати претензійний лист, який відповідає данським правилам стягнення боргів, а зазначений у ньому строк для оплати має закінчитися. Під час розрахунку суми вимоги кредитору слід окремо визначити основний борг, договірні штрафи, відсотки та витрати, які можуть бути відшкодовані. За данськими правилами щодо відсотків відсотки за прострочення після настання строку оплати зазвичай визначаються як законна базова ставка, збільшена на 8 процентних пунктів. Судові витрати також потрібно враховувати при виборі процедури: данські суди вказують збір 750 датських крон за подання заяви про видачу платіжної вимоги та 750 датських крон за подання заяви до суду судових виконавців, тоді як звичайні цивільні справи та справи, пов’язані з неплатоспроможністю, можуть передбачати інші витрати.

Суд судових виконавців вручає платіжну вимогу боржнику. Боржник має 14 днів для подання заперечень, а якщо він перебуває за кордоном, на Фарерських островах або в Гренландії, цей строк становить 4 тижні. Якщо боржник не подає заперечень у встановлений строк, платіжна вимога може набути сили судового рішення. Якщо боржник подає заперечення, справа може бути передана до подальшого судового розгляду, якщо кредитор про це просить.

Для іноземних кредиторів важливо відрізняти внутрішні данські способи стягнення боргу від виконання вже існуючого іноземного судового рішення. Рішення судів держав Європейського Союзу у цивільних і комерційних справах зазвичай визнаються та виконуються в Данії на підставі правил про юрисдикцію, визнання і виконання судових рішень, які застосовуються до Данії через окрему угоду з Європейським Союзом.

Водночас Данія не бере участі в процедурі європейського наказу про оплату та європейській процедурі розгляду дрібних вимог у тому самому режимі, що й інші держави Європейського Союзу. Тому кредитору не слід обирати ці інструменти як основний шлях дій, якщо боржник або майно, на яке планується звернути стягнення, перебуває в Данії. На практиці стратегія залежить від того, чи кредитор уже має іноземне рішення, яке може бути виконане, чи мають суди Данії юрисдикцію, де розташоване майно боржника та чи можна ефективно заявити вимогу у внутрішній данській процедурі.

Після отримання остаточного судового рішення, платіжної вимоги, що набула виконавчої сили, або іншого документа, який може бути виконаний примусово, кредитор може розпочати примусове виконання через суд судових виконавців. Вимога, підтверджена судовим рішенням або платіжною вимогою, що набула виконавчої сили, зазвичай підпадає під 10-річний строк позовної давності. На практиці кредитору потрібно бути готовим вказати майно боржника, банківські рахунки, дебіторську заборгованість, нерухомість, частки в компаніях, доходи від підприємницької діяльності або інші активи, за рахунок яких можливе задоволення вимоги.

У межах примусового виконання вимога кредитора може бути задоволена шляхом арешту коштів, рухомого та нерухомого майна, часток у компаніях, дебіторської заборгованості або доходів від підприємницької діяльності з подальшим продажем арештованого майна, якщо це необхідно. Окремі активи, потрібні боржнику для скромного утримання, роботи, ведення діяльності або освіти, можуть бути захищені від арешту. Якщо боржник не має майна, придатного для арешту, він може подати до суду судових виконавців заяву про неплатоспроможність; на практиці це може обмежити повторний виклик боржника у тій самій справі протягом 12 місяців.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності, кредитору слід оцінити, що буде ефективнішим: банкрутство, реструктуризаційні заходи чи звичайне примусове виконання. Боржник є неплатоспроможним, якщо він не може виконувати свої зобов’язання після настання строку їх оплати, крім випадків, коли нездатність платити має лише тимчасовий характер. На практиці про неплатоспроможність можуть свідчити припинення платежів, безрезультатні спроби примусового виконання, відсутність майна, придатного для арешту, повторні несплачені зобов’язання або обставини, які показують, що боржник не може сплачувати вимоги у звичайному ході діяльності.

Банкрутство не слід розглядати як автоматичну заміну звичайного стягнення боргу. Якщо боржник лише заперечує суму боргу, якість товарів або послуг, виконання договору чи правову підставу вимоги, справа може бути більш придатною для процедури видачі платіжної вимоги, загального цивільного розгляду, спрощеного провадження або примусового виконання через судових виконавців. Банкрутство стає більш доречним тоді, коли головною проблемою є не лише існування боргу, а нездатність боржника платити та необхідність зберегти або зібрати майно для кредиторів.

Щодо компаній, справи про банкрутство розглядає суд з питань банкрутства. Після відкриття провадження боржник втрачає контроль над своїм майном, а суд призначає керуючого майном боржника. Такий керуючий перевіряє активи та зобов’язання боржника, стягує належні боржнику платежі, продає майно, перевіряє вимоги кредиторів, аналізує підозрілі правочини, вчинені до банкрутства, і розподіляє кошти відповідно до встановленої законом черговості.

Кредитори повинні заявити та підтвердити свої вимоги у строк, визначений у провадженні про банкрутство. У данській практиці кредитори зазвичай мають підтвердити свої вимоги протягом 4 тижнів після публікації рішення про банкрутство в офіційному виданні. Тому кредитору варто заздалегідь підготувати основу вимоги: договори, рахунки, документи про поставку, листування, підтвердження боргу, документи виконавчого провадження та докази строку настання обов’язку оплати.

Банкрутство може бути корисним також тоді, коли боржник до неплатоспроможності передавав майно, надавав перевагу пов’язаним особам, здійснював незвичайні платежі, збільшував заборгованість, приховував активи або укладав правочини, які зменшили майно, доступне для кредиторів. Данські правила банкрутства дозволяють оскаржувати окремі правочини, вчинені до банкрутства. Якщо таке оскарження є успішним, особа, яка отримала вигоду, може бути зобов’язана повернути її або сплатити відповідну суму до конкурсної маси, що може збільшити кошти, доступні для задоволення вимог кредиторів.

Як загальне правило, провадження щодо оскарження таких правочинів має бути розпочате протягом 12 місяців після винесення ухвали про банкрутство. Тому час має практичне значення. Якщо є ознаки того, що майно було передане до банкрутства, кредитору варто якомога раніше зібрати та зберегти докази, зокрема дані про платежі, зміну власності, операції з пов’язаними особами, передачу активів, незвичайні розрахунки та правочини, вчинені незадовго до неплатоспроможності.

Провадження про банкрутство також може виявити зловживання з боку осіб, які керували боржником. Якщо керівництво продовжувало діяльність у спосіб, що спричиняв додаткові збитки кредиторам, діяло вкрай безвідповідально, порушувало важливі обов’язки щодо обліку або податків, використовувало підставних осіб або укладало правочини, що не відповідали звичайному інтересу підприємства, керуючий майном боржника може оцінити підстави для відповідальності таких осіб або для заборони їх участі в управлінні підприємством. Така заборона зазвичай встановлюється на строк 3 роки.

Якщо особа, щодо якої встановлено заборону, попри це бере участь в управлінні підприємством, це може спричинити додаткові правові наслідки та відповідальність. Для кредитора це означає, що банкрутство є не лише процедурою ліквідації. Воно також може бути інструментом для перевірки дій боржника, оскарження шкідливих правочинів, встановлення відповідальних осіб і збільшення конкурсної маси, доступної для розподілу між кредиторами.

Якщо вам потрібна юридична підтримка у справі про стягнення боргу в Данії, Grandliga може супроводжувати кредитора на всіх ключових етапах: оцінка боржника та його майна, аналіз строку позовної давності, підготовка належного претензійного листа, вибір між добровільним врегулюванням, платіжною вимогою, спрощеним провадженням або загальним судовим розглядом, примусове виконання через судових виконавців, визнання і виконання іноземного судового рішення, а також оцінка дій, пов’язаних із банкрутством або реструктуризацією. Належна стратегія має визначатися з урахуванням документів, статусу боржника, юрисдикції, наявного майна та ризику подання заперечень.

22.07.2024

305