Стягнення заборгованості в Польщі

Процедура стягнення заборгованості в Польщі починається з оцінки правового статусу боржника, його платоспроможності та наявного майна. Якщо боржником є компанія, потрібно перевірити реєстр KRS, правила представництва, реєстраційні дані, доступні фінансові документи, відомості про ліквідацію, реструктуризацію або банкрутство, а також ознаки попереднього безрезультатного виконання. Якщо боржник є фізичною особою-підприємцем, важливо перевірити реєстр CEIDG. На цьому етапі також потрібно оцінити, чи має кредитор достатні докази боргу: договір, рахунки, документи про поставку, листування, вимоги про оплату, визнання боргу або підтвердження часткових платежів.

Також потрібно визначити, чи може боржник заперечувати саме існування боргу, його розмір або настання строку оплати. Від цієї оцінки залежить вибір найбезпечнішої стратегії: позасудове врегулювання, використання доступних реєстрів інформації про заборгованість, національне наказне провадження, електронне наказне провадження, звичайний цивільний процес, європейський наказ про оплату або виконання вже наявного іноземного судового рішення в Польщі.

У разі відсутності активних судових процедур проти боржника або не виконаних рішень суду щодо стягнення боргу, та за умови, що боржник продовжує комерційну діяльність, кращим стає шлях позасудового стягнення. Цей етап базується на наполегливих переговорах із боржником з метою досягнення взаємовигідної угоди щодо врегулювання заборгованості. Варіанти врегулювання можуть включати оплату кредиторського вимоги, повернення товарів, передачу боргу третій стороні, обмін послугами або товарами.

Взаємодія з боржником зазвичай починається з надсилання вимоги про оплату через належні та підтверджувані канали зв’язку: поштою, електронною поштою, телефоном або іншим узгодженим способом. Такі дії мають бути законними, пропорційними та належно задокументованими. Мета цього етапу полягає не в самому тиску на боржника, а у встановленні діалогу з особами, які приймають рішення, підтвердженні позиції боржника, визначенні можливості погашення боргу та підготовці доказів на випадок судового провадження.

Додатковим інструментом на позасудовому етапі може бути використання польських реєстрів і баз інформації про боржників, але їх не можна змішувати між собою. Реєстр KRD використовується для обміну інформацією про несплачені зобов’язання. Реєстр KRZ є окремим публічним реєстром, пов’язаним із неплатоспроможністю, реструктуризацією та випадками, коли виконання виявилося безрезультатним. Реєстри KRS і CEIDG використовуються насамперед для перевірки правового статусу боржника, його представництва та реєстраційних даних. Правильний вибір джерела інформації важливий, тому що кожен із цих інструментів має різну функцію та різну практичну цінність для кредитора.

Як практичний, але не гарантований орієнтир, позасудове стягнення в Польщі часто триває приблизно від 30 до 60 днів. Фактична тривалість залежить від реакції боржника, якості документів, розміру боргу, платоспроможності боржника, потреби перевірити реєстри, а також від того, чи сторони погоджують графік платежів або оплату частинами. Якщо боржник ігнорує вимоги, без достатніх підстав заперечує борг, приховує майно або початковий аналіз показує, що переговори не дадуть результату, кредитору варто переходити до судового стягнення без невиправданої затримки.

Загальний строк позовної давності за польським цивільним правом становить шість років, а для вимог про періодичні платежі та вимог, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, як правило, три роки, якщо спеціальна норма не передбачає іншого строку. Якщо строк позовної давності становить два роки або більше, його закінчення зазвичай припадає на останній день календарного року. Строки позовної давності не можуть бути скорочені або продовжені правочином.

У міжнародному обігу може мати значення Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, але її чотирирічний строк стосується вимог із міжнародної купівлі-продажу товарів, коли ця конвенція застосовується, а не кожного міжнародного боргу. Тому в транскордонних справах потрібно насамперед визначити характер договору, держави сторін і те, чи вимога справді виникла з купівлі-продажу товарів.

Після закінчення строку позовної давності боржник може посилатися на давність як на заперечення, що істотно ускладнює судове стягнення. Перед поданням позову кредитору потрібно перевірити не лише дату настання строку оплати за рахунком або договором, а й те, чи було перервано перебіг позовної давності. Значення можуть мати, зокрема, дії перед судом або іншим уповноваженим органом, спрямовані безпосередньо на стягнення, встановлення, задоволення або забезпечення вимоги, а також визнання вимоги боржником. Після кожного переривання строк позовної давності починає обчислюватися заново.

Медіація або інший позасудовий спосіб вирішення спору не є обов’язковою умовою подання позову про стягнення боргу в Польщі. Водночас позовна заява має містити інформацію про те, чи сторони намагалися врегулювати спір мирним шляхом, а якщо такої спроби не було, потрібно зазначити причини її відсутності. Саме тому кредитору варто зберігати вимоги про оплату, пропозиції щодо врегулювання, відповіді боржника та докази вручення, оскільки ці документи можуть мати значення як на етапі переговорів, так і в судовому провадженні.

Плануючи судове стягнення заборгованості в Польщі, кредитор повинен враховувати судові витрати та витрати на переклад документів. У справах про оплату судовий збір залежить від вартості заявленої вимоги та виду провадження. Якщо документ, що підлягає оплаті, не буде належно оплачений, суд може вимагати доплати, а за відсутності оплати повернути документ згідно з процесуальними правилами. Для іноземного кредитора особливо важливими є переклади документів польською мовою, оскільки документи та додатки, які подаються до польського суду, мають бути складені польською мовою або подані разом із перекладом.

Залежно від обставин справи, вартості вимоги, якості документів, позиції боржника та наявності транскордонного елементу можна розглядати такі шляхи судового стягнення заборгованості:

1. Процедура видачі судового наказу про оплату є одним із важливих інструментів судового стягнення заборгованості в Польщі, але потрібно розрізняти кілька видів такого провадження. На практиці значення мають наказне провадження на підставі сильних письмових доказів, звичайне наказне провадження та електронне наказне провадження.

У наказному провадженні на підставі сильних письмових доказів кредитор повинен мати документи з високою доказовою силою: офіційний документ, рахунок, прийнятий боржником, вимогу про оплату разом із письмовим визнанням боргу, цінний папір або інші документи, передбачені правилами цивільного процесу. Цей шлях є корисним тоді, коли вимога добре підтверджена документами, а кредитор хоче отримати сильнішу процесуальну позицію вже на початку справи.

У звичайному наказному провадженні суд може видати судовий наказ про оплату, якщо вимога виглядає обґрунтованою, обставини справи не викликають істотних сумнівів, а справа не потребує повного дослідження доказів на початковому етапі. Суд розглядає справу без виклику сторін. Якщо боржник не оскаржить наказ у встановлений строк, такий наказ може набути остаточної сили та після необхідних процедурних дій стати підставою для виконання.

Якщо боржник подає належне заперечення або інший передбачений засіб оскарження, наслідки залежать від виду виданого наказу. У звичайному наказному провадженні заперечення може призвести до втрати чинності наказу в оскарженій частині, після чого справа розглядається у звичайному цивільному процесі. У провадженні, заснованому на сильних письмових доказах, боржник подає заперечення іншого виду, а сам наказ може зберігати значення як інструмент забезпечення до розгляду спору судом.

Електронне наказне провадження проводиться через польський електронний суд і призначене для стягнення грошових вимог в електронній формі. У цьому провадженні докази описуються в позовній заяві, а не додаються так само, як у звичайному процесі. Такий шлях може бути корисним для простих грошових вимог, але він не підходить для кожної справи, особливо якщо проблемою є вручення документів, спір щодо доказів або наявність іноземного елементу.

2. Звичайний цивільний процес застосовується тоді, коли боржник заперечує вимогу, коли судовий наказ про оплату був належно оскаржений або коли справа потребує повного дослідження доказів. Цей шлях також доречний, якщо кредитор не має документів, достатніх для наказного провадження, або якщо фактичні обставини є складнішими, наприклад через заяву про зустрічне зарахування, недоліки виконання договору, позовну давність, відсутність повноважень, неналежне вручення документів або інші матеріальні заперечення.

Звичайний цивільний процес включає письмові процесуальні документи, судові засідання та оцінку доказів. Суд може досліджувати договори, рахунки, документи про поставку, листування, показання свідків, висновки експертів та інші докази, важливі для справи. Як практичний орієнтир, розгляд у суді першої інстанції може тривати від 6 місяців, але фактична тривалість залежить від завантаженості суду, вручення документів, кількості засідань, доказових клопотань, експертиз, процесуальної поведінки боржника та наявності іноземних документів або перекладів.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення. Якщо сторона хоче оскаржити рішення, значення має належне вручення рішення разом із письмовим обґрунтуванням. За загальним правилом апеляційна скарга подається протягом двох тижнів з дня вручення рішення з обґрунтуванням, а в окремих випадках цей строк може становити три тижні, якщо строк підготовки обґрунтування було продовжено і сторона була належно повідомлена.

Касаційна скарга не є звичайним етапом кожної справи про стягнення боргу. Це надзвичайний засіб оскарження до Верховного Суду, доступний лише за наявності встановлених законом умов. У майнових справах касаційне оскарження, як правило, не допускається, якщо вартість предмета оскарження є нижчою за встановлений законом поріг. Тому у звичайній стратегії стягнення головне значення мають рішення суду, його придатність до виконання, апеляційний етап та подальше виконання, а касаційну скаргу потрібно оцінювати лише в тих справах, де це виправдано правовими та економічними критеріями.

3. Європейський наказ про оплату є окремою процедурою Європейського Союзу для безспірних грошових вимог у цивільних і комерційних справах із транскордонним елементом. Він застосовується між державами Європейського Союзу, крім Данії, і ґрунтується на встановлених формах. Ця процедура може бути корисною, коли кредитор і боржник перебувають у різних державах Європейського Союзу, а вимога є грошовою, строк її оплати настав і на момент подання заяви вона не є серйозно оспорюваною.

Щоб отримати європейський наказ про оплату, кредитор подає відповідну форму до суду. На початковому етапі процедура не вимагає присутності кредитора в судовому засіданні. Після вручення наказу боржнику боржник має 30 днів для подання заперечення. Якщо заперечення не подано вчасно, європейський наказ про оплату стає придатним до виконання і може бути використаний для стягнення в іншій державі Європейського Союзу за відповідними правилами виконання.

Якщо боржник подає заперечення, справа перестає бути простою справою про безспірний наказ про оплату. Залежно від вибору кредитора та застосовних правил вона може бути передана до компетентного цивільного суду, продовжена за іншою доступною процедурою Європейського Союзу або завершена. Саме тому кредитору варто заздалегідь оцінити, чи є європейський наказ про оплату найкращим інструментом, чи ефективнішим буде національне наказне провадження, звичайний цивільний процес або виконання вже наявного судового рішення.

Для іноземних кредиторів окреме значення має визнання та виконання іноземних судових рішень у Польщі. Якщо кредитор уже має рішення суду іншої держави Європейського Союзу у цивільній або комерційній справі, ключове значення мають правила Європейського Союзу про юрисдикцію, визнання та виконання рішень. За цими правилами рішення, ухвалене в одній державі Європейського Союзу, визнається в інших державах без окремої процедури визнання, а якщо воно підлягає виконанню в державі походження, воно може виконуватися в іншій державі без окремого оголошення придатності до виконання. На практиці кредитору зазвичай потрібні належна копія рішення та відповідне посвідчення, видане за правилами Європейського Союзу.

Рішення судів держав, які не входять до Європейського Союзу, розглядаються інакше. Якщо немає відповідного міжнародного договору або іншого правового акта, який усуває потребу в окремій процедурі, іноземне рішення, що має виконуватися в Польщі, зазвичай потребує підтвердження придатності до виконання польським судом. Кредитору потрібно підготувати засвідчену копію рішення, документ про його остаточність або придатність до виконання в державі походження, а також переклади польською мовою. Цей етап особливо важливий, коли майно боржника розташоване в Польщі, але судове рішення кредитор отримав в іншій державі.

Після отримання остаточного та придатного до виконання документа, якщо боржник не виконує рішення добровільно, кредитор може розпочати виконавче провадження в Польщі. Виконання здійснюють судові виконавці в межах польської системи виконання судових рішень. У заяві про виконання кредитор може зазначити відоме майно боржника та бажані способи виконання: звернення стягнення на банківські рахунки, вимоги до третіх осіб, рухоме майно, заробітну плату, частки або інші майнові права. Звернення стягнення на нерухомість потребує чіткої заяви кредитора і має оцінюватися окремо, оскільки воно є більш формалізованим, тривалішим і витратнішим.

Тривалість виконання не варто зводити до одного середнього строку. Вона залежить від того, чи знає кредитор майно боржника, чи можна швидко встановити банківські рахунки та вимоги до третіх осіб, чи боржник веде активну діяльність, чи попередні виконавчі дії були безрезультатними, чи є у справі нерухомість, а також чи боржник подає скарги та інші процесуальні документи. Найефективніша стратегія виконання готується ще до етапу звернення до судового виконавця: кредитору варто заздалегідь зібрати інформацію про рахунки, контрагентів, майно, транспортні засоби, вимоги до третіх осіб та господарську активність боржника.

Якщо примусове виконання виявилося неефективним слід розглянути варіант притягнення керівних осіб боржника до додаткової відповідальності за борги підприємства. Залежно від організаційно-правової форми фірми (товариство з обмеженою відповідальністю або акціонерне товариство) Кодекс комерційних компаній Республіки Польща передбачає як солідарну відповідальність, так і відповідальність на загальних умовах для членів правління або директорів компанії-боржника.

Відповідальність членів правління не виникає автоматично в кожній справі і не означає загальної відповідальності всіх керівників усіх видів компаній. Член правління може захищатися від відповідальності, якщо доведе, зокрема, що заяву про банкрутство було подано в належний час, своєчасно відкрито реструктуризаційне провадження або затверджено угоду, що неподання заяви про банкрутство сталося не з його вини, або що кредитор не зазнав шкоди. Для інших організаційно-правових форм, зокрема акціонерного товариства, відповідальність керівних осіб потрібно оцінювати за нормами, які застосовуються саме до відповідної форми компанії та виду вимоги.

Якщо вам потрібна допомога зі стягненням заборгованості в Польщі, ми можемо проаналізувати боржника, оцінити документи, підготувати стратегію повернення боргу, провести позасудовий етап, супроводити судове провадження, координувати виконання та оцінити питання визнання або виконання іноземного судового рішення. Кожну справу потрібно оцінювати за документами, строком позовної давності, правовим статусом боржника та місцем розташування майна, на яке може бути звернене стягнення.

12.04.2024

1495