Кредитор уже отримав судове рішення і має відомості про те, що боржник зберігає кошти в певному банку. Виникає очевидна практична проблема: якщо спочатку попередити боржника про майбутнє стягнення, на момент виконання грошей на рахунку вже може не бути.
В Англії та Уельсі цю проблему враховує процедура third party debt order — наказу про звернення стягнення на грошове зобов’язання третьої особи. Заява може спочатку розглядатися без попереднього повідомлення боржника. Якщо суд виносить тимчасовий наказ, він стає обов’язковим для банку після вручення, а документи боржнику надсилаються вже пізніше.
Це не означає, що кошти одразу передаються кредитору без участі боржника. На першому етапі гроші лише зберігаються для можливого подальшого стягнення. Питання про їх остаточну виплату вирішується судом окремо.
Заява може розглядатися без попереднього повідомлення
Наказ про звернення стягнення на грошове зобов’язання третьої особи застосовується тоді, коли кредитор уже має рішення про стягнення коштів, яке підлягає виконанню.
Заяву можна подати без попереднього повідомлення боржника, а спочатку її розглядає суддя без судового засідання. Для звернення використовується встановлена форма N349. У заяві зазначаються дані про судове рішення, непогашену суму та третю особу, яка, за твердженням кредитора, винна гроші боржнику або зберігає належні йому кошти.
Якщо йдеться про банк або будівельне товариство, кредитору не обов’язково знати всі реквізити рахунку. Однак ця процедура не призначена для подання припущених заяв до різних банків у надії випадково знайти активи. Повинні існувати достатні підстави вважати, що боржник справді має відносини з конкретною фінансовою установою.
Отже, цей спосіб виконання спрямований на вже визначене джерело коштів, а не використовується як загальний механізм пошуку банківських активів.
Обмеження виникає після вручення наказу банку
Якщо суд вважає заяву обґрунтованою, він виносить тимчасовий наказ, визначає суму, яку третя особа повинна зберегти, та призначає подальше засідання для вирішення питання про остаточне стягнення.
Ключовим моментом є вручення наказу.
Після вручення банку тимчасовий наказ стає для нього обов’язковим. До розгляду справи банк не повинен здійснювати платежі, які зменшили б відповідну заборгованість перед боржником нижче суми, захищеної наказом.
Для банківського рахунку це має безпосереднє практичне значення: обмеження починає діяти ще до того, як боржнику мають бути вручені документи щодо заяви.
Важливий і момент, у який відбувається звернення стягнення. Не слід виходити з того, що всі майбутні надходження на рахунок автоматично охоплюватимуться тим самим наказом. Тому кредитору потрібно оцінювати не лише те, у якому банку знаходяться кошти, а й те, коли наказ фактично буде вручений банку.
Чому спочатку повідомляють банк
Послідовність вручення документів прямо встановлена процесуальними правилами.
Тимчасовий наказ і пов’язані з ним документи мають бути вручені третій особі щонайменше за 21 день до призначеного засідання. Боржнику документи вручаються не раніше ніж через сім днів після вручення третій особі і водночас не менш ніж за сім днів до засідання.
Практичний наслідок простий: на момент, коли боржник отримує документи, банк уже зв’язаний тимчасовим наказом.
Такий порядок зберігає ефективність початкового обмеження, але остаточне питання про виплату коштів не вирішується без можливості боржника подати свої заперечення.
Саме це відрізняє цей інструмент від способів виконання, спрямованих переважно безпосередньо проти самого боржника.
Що має зробити банк після отримання наказу
Після вручення тимчасового наказу банк або будівельне товариство повинні перевірити наявність відповідних рахунків боржника та у встановлений строк надати передбачену процесуальними правилами інформацію суду і кредитору.
Проте обов’язок банку щодо пошуку рахунків — це окреме питання. Для кредитора ще до подання заяви важливіше мати достатні підстави пов’язувати боржника з конкретним банком.
Докладніше про те, які саме банківські відомості потрібні кредитору і чому заява не може ґрунтуватися лише на припущеннях, ми розглядали в матеріалі «Стягнення коштів з рахунку боржника: які дані про банк потрібні?».
Тимчасовий наказ ще не означає виплату кредитору
Тимчасовий та остаточний накази виконують різні функції.
Тимчасовий наказ обмежує третю особу в розпорядженні відповідними коштами. Сам по собі він ще не надає кредитору права отримати ці гроші.
На подальшому засіданні суд вирішує, чи слід зробити наказ остаточним. Лише після цього на третю особу може бути покладено обов’язок перерахувати кредитору відповідну суму — повністю або в розмірі, необхідному для погашення заборгованості та належних витрат.
Отже, процедура фактично розділяє два питання:
Чи потрібно зараз зберегти кошти від вибуття?
і
Чи мають ці кошти зрештою бути передані кредитору?
Такий підхід дозволяє зберегти актив до розгляду справи, не позбавляючи боржника можливості заявити юридично значущі заперечення до остаточної виплати.
Боржник і банк можуть заперечувати проти остаточного стягнення
Якщо боржник не погоджується з винесенням остаточного наказу, він має право подати письмові докази та викласти підстави своїх заперечень. Таке саме право має третя особа.
Як правило, відповідні матеріали потрібно подати та вручити іншим учасникам якомога раніше і в будь-якому разі не пізніше ніж за три дні до засідання.
Процедура також враховує ситуації, коли права на кошти заявляє інша особа. Якщо суду відомо про можливу вимогу третьої особи щодо грошей, охоплених тимчасовим наказом, таку особу можуть залучити до розгляду.
Залежно від обставин суд може зробити наказ остаточним, скасувати тимчасовий наказ і відхилити заяву, вирішити спір щодо належності коштів або передати спірне питання на окремий розгляд.
Особливого значення це набуває у спорах про належність грошей, права банку на зарахування зустрічних вимог або інші конкуруючі права на кошти.
Фізична особа може просити дозволити необхідні витрати
Для боржника — фізичної особи передбачений додатковий механізм захисту.
Якщо обмеження банківського рахунку призводить до того, що боржник або його сім’я не можуть оплачувати звичайні життєві витрати, боржник може звернутися до суду із заявою про дозвіл окремих виплат із рахунку, якого стосується наказ.
Необхідність таких виплат потрібно підтвердити доказами. Залежно від обставин суд може дозволити одну або декілька операцій з рахунку.
Цей механізм не скасовує право кредитора на виконання судового рішення. Його мета значно вужча — не допустити ситуації, коли до завершення процедури боржник фактично втрачає можливість оплачувати необхідні повсякденні витрати.
Помилка у виборі банку може знецінити процедуру
Правильна послідовність повідомлення робить механізм ефективним, але не виправляє слабку або необґрунтовану заяву.
Кредитору необхідно мати достатні підстави вважати, що обрана третя особа зберігає кошти боржника або сама винна йому гроші. Варто також заздалегідь оцінити можливі права банку, спори щодо належності коштів та інші обставини, які можуть зменшити практичну цінність стягнення.
Якщо кредитор ще не знає, де знаходяться активи боржника, спочатку може знадобитися окремий механізм отримання інформації. Наприклад, при виконанні рішення щодо компанії частина 71 Правил цивільного судочинства дозволяє зобов’язати посадову особу розкрити відомості про активи компанії.
Тому практична послідовність нерідко виглядає так: спочатку встановити актив або третю особу, а вже потім обрати інструмент, що дозволяє звернути стягнення саме на виявлене джерело.
Чому порядок повідомлення має практичне значення
Особливість цієї процедури не в тому, що боржника повністю позбавляють повідомлення. Важливо інше: боржник отримує документи після того, як тимчасовий наказ уже став обов’язковим для третьої особи.
Для кредитора, який встановив наявність коштів у банку або в іншої третьої особи, така послідовність дозволяє зберегти відповідний актив до остаточного вирішення питання судом.
Водночас боржник, третя особа та інші особи, які заявляють права на гроші, зберігають можливість подати свої заперечення до того, як суд зобов’яже перерахувати кошти кредитору.
Наказ про звернення стягнення на грошове зобов’язання третьої особи — лише один із доступних способів виконання судового рішення. Вибір відповідного інструменту залежить від структури активів боржника, наявних доказів та економічної доцільності стягнення. Загальну систему стягнення та виконання рішень ми розглядаємо в керівництві «Стягнення боргу у Великобританії».
