Вирішення спорів у міжнародному арбітражі

Міжнародний арбітраж є однією з найбільш популярних та ефективних форм вирішення комерційних спорів у світі. Завдяки своїй гнучкості, конфіденційності, нейтральності та можливості вибирати арбітрів, цей механізм забезпечує компаніям з різних країн можливість вирішувати конфлікти швидко та ефективно, не вдаючись до судових процесів у національних юрисдикціях.

Що таке міжнародний арбітраж?

Міжнародний арбітраж – це вирішення спорів між сторонами з різних країн шляхом залучення незалежного арбітражного центру. Сторони наперед погоджуються передати свої суперечки на розгляд арбітражу, відмовляючись від права звертатися до державних судів. Це дозволяє забезпечити більшу конфіденційність та контролювати процес вирішення спору.

Для використання міжнародного арбітражу сторонам необхідно укласти арбітражну угоду або включити до договору арбітражне застереження, в якому визначається відповідний міжнародний комерційний арбітраж для розгляду майбутнього потенційного спору між сторонами.

Переваги та недоліки міжнародного арбітражу

Однією з основних переваг міжнародного арбітражу є швидкість та конфіденційність розгляду спору. У порівнянні з національним судовим процесом арбітраж займає значно менше часу, оскільки його рішення, в більшості випадків, є остаточними і не підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

У той же час, як показує практика, арбітражна процедура не завжди може бути швидше за національну. Зокрема, це стосується випадків, коли місце арбітражу перебуває у країні позивача, а відповідач не бере участі у процесі або не забезпечив явку свого арбітражного адвоката. Ця обставина тягне за собою більш тривалі перерви між судовими засіданнями з метою дотримання вимог щодо належного повідомлення відповідача про судові заходи або відправлення процесуальних документів, що надійшли від позивача.

У разі якщо сума спору незначна або суперечка не є складною, то національними судами, як правило, такі справи розглядаються у спрощеному порядку у стислий термін. Більшість арбітражів не містять у своїх регламентах таких спрощених процедур розгляду справ.

Більше того, швидкий розгляд спору в арбітражі не завжди означає швидке завершення процедури в цілому. У разі, якщо відповідач добровільно не виконує арбітражне рішення, позивачу належить реалізувати окремий судовий процес у національному суді за місцезнаходженням відповідача щодо визнання арбітражного рішення та отримання дозволу на його примусове виконання в країні відповідача.

Безумовно, визнання та виконання рішення забезпечується завдяки Нью-Йоркській конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., яку ратифікували понад 160 країн. Відповідно до цієї конвенції держави зобов’язані визнавати та виконувати арбітражні рішення, що значно полегшує процес стягнення присуджених сум або виконання інших зобов’язань.

Але, досвідчений арбітражний адвокат відповідача може максимально ускладнити цей процес, затягнути його за часом і більше того, інколи, домогтися відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Для судових рішень національних судів такі процедури визнання не передбачені і рішення підлягає примусовому виконанню після набуття ним чинності остаточного або після отримання виконавчого документа на підставі такого рішення у тому самому національному суді.

Такі обставини дозволяють зробити висновок, що арбітражна процедура може займати більше часу, ніж національна судова процедура і при цьому складатися з двох незалежних процесуальних стадій.

Щодо конфіденційності арбітражної процедури, то тут також одночасно є показник переваги та недоліку. З одного боку, арбітражні інститути забезпечують високий рівень конфіденційності, що дозволяє сторонам приховати від громадськості комерційну та ділову складову їхніх взаємин. З іншого боку, під час укладання угоди сторони позбавлені можливості перевірити історичну надійність свого майбутнього контрагента з урахуванням аналізу подібних справ, оскільки арбітражні рішення приховані.

До переваг міжнародного комерційного арбітражу слід також віднести можливість вибору арбітра чи арбітрів для розгляду спору з урахуванням їх вузькоспеціалізованої компетентності і специфіки конфліктного спору.

Додатковою перевагою арбітражу є право сторін вибирати мову арбітражного розгляду. У цьому випадку слід розуміти, що якщо мова розгляду відрізняється від національної мови відповідача, то в процесі визнання арбітражного рішення це спричинить для кредитора додаткові витрати на переклад процесуальних документів для національного суду боржника.

Одним із недоліків арбітражу є ризик несистемності рішень, оскільки вони можуть ґрунтуватися на особистому баченні арбітрів, а не на загальноприйнятих правових засадах. Тому поєднання цієї обставини з тим, що рішення арбітражного центру є остаточним і не підлягає оскарженню, створює ризик того, що сторона справи, яка прогнозує свою позицію на базі судової практики загальних судів, що склалася, за фактом отримує остаточне рішення, прийняте на базі особистої позиції арбітрів, яка може кардинально відрізнятися від судової практики національних судів, що склалася.

Хоча з іншого боку, самостійні підходи арбітра до правозастосування можуть мати і позитивні наслідки залежно від позиції сторони, оскільки не завжди усталена практика національних судів враховує конкретні особливості суперечки та призводить до справедливого вирішення.

Ключовим недоліком міжнародного арбітражу є висока вартість арбітражного та реєстраційного зборів, які значно вищі, ніж у національних судів. Але така тенденція простежується не в усіх арбітражних інститутах. Також слід враховувати, що і вартість послуг адвоката з арбітражу значно вища за вартість послуг адвоката в національному суді.

Додатковим недоліком арбітражної процедури є неможливість реалізації забезпечувальних заходів (наприклад, заборона вчинення певних дій, арешт рахунків та активів боржника) безпосередньо в такому арбітражі. Такі дії слід здійснювати у національному суді за місцезнаходженням відповідача та за умови, що національне законодавство боржника передбачає можливість реалізації забезпечувальних заходів у той час, коли суперечка розглядається у міжнародному комерційному арбітражі. Ця ситуація ускладнює процес загалом і, по суті, змушує кредитора ініціювати додатковий судовий процес у країні відповідача та нести додаткові витрати на реалізацію такого заходу.

Наприкінці слід зазначити, що незважаючи на досить суттєвий перелік недоліків, міжнародний комерційний арбітраж є ефективним інструментом для вирішення комерційних суперечок між сторонами з різних країн. Завдяки своїй нейтральності, гнучкості та можливості забезпечити конфіденційність, арбітраж стає дедалі популярнішим серед міжнародних компаній. Однак необхідно уважно підходити до вибору місця знаходження арбітражного інституту, арбітрів та процедур, щоб забезпечити швидке та справедливе вирішення спору.

Міжнародна юридична фірма Грандліга спеціалізується на веденні справ у міжнародних арбітражних центрах, входить до складу міжнародних юридичних асоціацій, має розгалужену партнерську мережу арбітражних адвокатів з усього світу і тому наш клієнт в одному місці може отримати всі послуги, що стосуються міжнародної суперечки, а саме: ведення справи в арбітражі, реалізацію забезпечувальних заходів у національному суді, легалізацію арбітражного рішення у країні відповідача та отримання дозволу на його виконання.

Якщо у Вас виникли питання або необхідна допомога в міжнародному арбітражі, звертайтесь до нас для обговорення вашої справи.

19.01.2025

538