Стягнення боргу в Японії

Процедура стягнення боргу в Японії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здыйснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для стягнення боргу становить 5 років. Наслідки пропуску позовної давності застосовують у суді лише за заявою боржника. Перебіг позовної давності переривається у разі якщо боржник визнає боргове зобов’язання. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Японії передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку, у порядку спрощеного провадження, у порядку розгляду дрібних позовів та у порядку видачі вимоги про оплату.

Звичайний судовий порядок здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви, після чого суд у разі відповідності позову вимогам закону призначає дату усних дебатів та викликає сторони до суду.

У ході усних дебатів сторони мають надати суду усні доводи, які мають бути складені в письмовій формі та містити таку інформацію: твердження та докази; заяви щодо претензій, звинувачень та доказів протилежної сторони.

Якщо у зв’язку зі складністю справи, наприклад, великою кількістю подробиць, які мають бути розглянуті, або якщо у зв’язку з будь-якими іншими обставинами, суд повинен провести консультацію з обома сторонами та розробити план судового розгляду на основі результатів цих консультацій. План судового розгляду має містити такі відомості: терміни врегулювання спірних питань та доказів; терміни допиту свідків та самих сторін; передбачувані терміни завершення усних дебатів та винесення рішення; встановлення строку для подання письмової відповіді або короткого викладу твердження щодо конкретного питання.

План судового розгляду може також містити тимчасові рамки для подання тверджень або доказів щодо будь-якого конкретного питання, а також будь-які інші відомості, які необхідні з точки зору запланованого перебігу судового розгляду.

У разі якщо відповідач не з’явився на засідання для усних дебатів, суд у будь-якому випадку проводить дослідження доказів. При цьому, якщо відповідач повинен бути обов’язково допитаний і він без поважної причини не з’явився або відмовляється скласти присягу або зробити заяву, суд може визнати, що твердження позивача щодо питань, що підлягають допиту, є вірними.

Після виконання плану судового розгляду або процедури врегулювання питань та доказів (за відсутності плану), коли судовий розгляд досяг достатнього рівня, щоб дозволити суду винести судове рішення, суд виносить остаточне рішення. Суд має ухвалити рішення протягом двох місяців з дати завершення усних слухань; однак це положення не застосовується, якщо справа є складною або існують інші особливі обставини.

Якщо одна чи обидві сторони не з’явилися або залишили засідання суду, не представивши усних аргументів у призначений день для усних слухань, і суд вважатиме це доречним з урахуванням поточного стану процесу та поведінки кожної сторони в ході розгляду, він може винести остаточне рішення на прохання заінтересованої сторони.

Спрощений судовий порядок застосовується для розгляду нескладних справ у найкоротші терміни. У межах цього порядку позов може бути поданий усно. Під час подання позову замість викладу позовних вимог достатньо викласти основні положення спору.

У позові про виплату грошей, якщо відповідач не заперечує факти, викладені позивачем під час усних слухань, або не висуває жодних заперечень чи доказів, і суд визнає це доречним з урахуванням фінансового стану відповідача та інших обставин, суд, після заслуховування думки позивача, може винести постанову, яка зобов’язує відповідача виплатити суму на вимогу, встановивши термін виплати або розстрочку платежу, при цьому строк має бути не більше п’яти років. Відповідач може подати заперечення проти постанови протягом двох тижнів з дня отримання повідомлення про таку постанову. Якщо заперечення подано протягом зазначеного терміну, постанова втрачає чинність. Якщо не подано жодних заперечень, постанова має ту саму силу, що й остаточне судове рішення.

У ході усних дебатів усні доводи сторін необов’язково мають бути підготовлені у письмовій формах. Після встановлення суттєвих моментів предмета позову та дослідження доказів суд приймає остаточне судове рішення.

Порядок розгляду дрібних позовів застосовується для стягнення боргів у розмірі, що не перевищує 600 000 єн. Судовий розгляд має бути завершено в перший день усних дебатів. При цьому, допускається обмежити дослідження доказів тими доказами, які можна досліджувати негайно. Суд виносить рішення одразу після завершення усних дебатів, якщо тільки він не вважатиме це недоцільним. Якщо відповідач не згоден з рішенням, він може подати на нього заперечення протягом двох тижнів до того ж суду, яких ухвалив рішення. У разі подачі своєчасного заперечення судовий розгляд повертається на ту стадію, на якій він перебував до завершення усних дебатів. В такому разі судовий розгляд проводиться у звичайному порядку.

Порядок виставлення вимоги про оплату застосовний для стягнення певної суми грошей або інших замінних речей чи цінних паперів. Для реалізації цієї процедури кредитору необхідно подати заяви до суду, після чого секретар може видати вимогу про оплату. Вимога про оплату набирає чинності з моменту її вручення боржнику. Якщо боржник не подасть заперечення щодо вимоги про сплату протягом двох тижнів з дня вручення, секретар суду за заявою кредитора виносить постанову про попереднє виконання. Якщо боржник своєчасно подасть заперечення, та якщо суд його визнає обґрунтованим, справа підлягає розгляду у звичайному або спрощеному порядку, залежно від суми боргу. Якщо суд визнає, що заперечення є необґрунтованим, суд приймає постанову про відхилення заперечення.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до суду другої інстанції протягом двох тижнів з моменту вручення оскаржуваного рішення. Рішення суду другої інстанції може бути оскаржене у Верховному суді Японії протягом двох тижнів з моменту вручення рішення, що оспорюється. Рішення Верховного суду є остаточним та подальшому оскарженню не підлягає.

Після того, як судове рішення набирає законної сили кредитору, слід ініціювати процедуру примусового виконання. Судове рішення може бути пред’явлено до виконання протягом 10 років з моменту набрання рішенням законної сили. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів та облігацій компаній; одержання доходу від активів боржника.

Альтернативним варіантом стягнення боргу є використання процедури банкрутства боржника. Кредитор має право ініціювати цю процедуру за умови, що боржник є неплатоспроможним. Закон про банкрутство встановлює, що боржник є неплатоспроможним, якщо він припинив платежі. На цій стадії, у разі недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість анулювання дій боржника, які були скоєно з метою обману кредиторів. Серед таких дій слід виділити зокрема: будь-які угоди, вчинені боржником, за умови, що боржник та його контрагент знали, що така угода завдасть шкоди кредиторам; будь-які безоплатні чи обтяжливі дії для боржника, вчинені протягом шести місяців до дати припинення платежів; угоди з пов’язаними особами; дії, вчинені боржником з приховання його активів. Право на анулювання вказаних дій діє протягом двох років з дати відкриття процедури банкрутства. В результаті скасування таких дій можна повернути назад до боржника, те чого він позбувся від таких угод і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Японії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

03.10.2024

172