Стягнення боргу в Ізраїлі

Стягнення боргу в Ізраїлі починається з правової та практичної оцінки боржника, документів, що підтверджують заборгованість, і найбільш реалістичного способу повернення коштів. На цьому етапі важливо встановити, чи є боржник ізраїльською компанією, фізичною особою, філією, пов’язаною особою або іноземним боржником, який має майно чи веде діяльність в Ізраїлі. Якщо боржником є ізраїльська компанія, попередня перевірка має охоплювати її реєстраційні дані, номер компанії, поточний статус, адресу, доступні корпоративні відомості та можливі обтяження або застави. Якщо для повернення боргу може мати значення нерухоме майно, доцільно оцінити й інформацію з ізраїльської системи реєстрації нерухомості.

Аналіз також має охоплювати сферу діяльності боржника, історію платежів, поточні судові справи, наявні судові рішення, виконавчі провадження, ознаки неплатоспроможності, можливі заперечення проти боргу та якість доказів кредитора. У комерційних спорах кредитору варто впорядкувати договір, рахунки, документи поставки та приймання, листування, акти звірки, визнання боргу, поруки, забезпечувальні документи та інформацію, що підтверджує правильну правову ідентифікацію боржника. Від такої оцінки залежить, чи варто починати з позасудового врегулювання, подавати позов до суду, використовувати процедуру вимоги про визначену суму, виконувати наявне судове рішення, звертатися щодо визнання іноземного судового рішення або розглядати заходи, пов’язані з неплатоспроможністю боржника.

Якщо щодо боржника немає активної судової справи або невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості, а боржник продовжує комерційну діяльність, кредитор може спочатку використати позасудове стягнення боргу в Ізраїлі. Цей етап доцільний тоді, коли з боржником можливо встановити контакт, борг підтверджений документами та існує реальна можливість отримати добровільну оплату, укласти угоду, погодити графік погашення, повернення товару, переведення боргу на іншу особу, надання забезпечення або інший комерційно прийнятний спосіб врегулювання.

Позасудова комунікація має починатися з чіткої письмової вимоги про оплату і документуватися з першого контакту з боржником. Зв’язок може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або електронними повідомленнями залежно від доступних контактних даних і характеру ділових відносин між сторонами. Метою цього етапу є встановлення контакту з особами, які можуть ухвалити рішення про оплату, фіксація позиції боржника, збереження доказів направлення вимоги та підготовка справи до наступного правового кроку, якщо добровільної сплати не буде досягнуто.

Якщо позасудове врегулювання не приводить до оплати або первинний аналіз показує, що переговори не є придатними через спір щодо боргу, ухилення боржника від контакту, ризик виведення активів чи наближення строку позовної давності, кредитору слід переходити до відповідної судової, виконавчої або пов’язаної з неплатоспроможністю процедури.

Перед початком судового стягнення кредитору слід оцінити строк позовної давності для стягнення боргу в Ізраїлі. Для більшості грошових вимог, не пов’язаних із правами на нерухоме майно, загальний строк позовної давності становить 7 років з дня виникнення підстави вимоги. У комерційних справах також можуть мати значення договірні умови щодо позовної давності, якщо вони випливають зі змісту договору, характеру вимоги та правових відносин між сторонами.

Наслідки пропуску строку позовної давності застосовуються судом лише тоді, коли відповідач заявляє про це на початку провадження. Якщо відповідач визнає право кредитора письмово або в суді, як під час перебігу строку позовної давності, так і після його спливу, строк позовної давності починає обчислюватися заново з дня такого визнання. Часткове виконання зобов’язання також може мати значення як визнання права кредитора.

Законодавство Ізраїлю передбачає кілька шляхів судового стягнення боргу в Ізраїлі, зокрема звичайний судовий процес, спрощений судовий процес та окремі вимоги про визначену суму, які можуть розглядатися в межах виконавчої системи. Вибір належного шляху залежить від суми боргу, якості документів, наявності спору щодо вимоги, можливості належного вручення документів боржнику та того, чи вже має кредитор документ, придатний для примусового виконання.

Звичайний судовий процес починається з подання позовної заяви, на яку відповідач повинен надати відповідь протягом шістдесяти днів з моменту вручення позовної заяви. Суд має право продовжити строк, якщо вважатиме, що для цього є підстави. У грошовій вимозі кредитору слід підготувати позов так, щоб із документів були зрозумілі сума вимоги, договірна підстава, строк оплати, виконання зобов’язань кредитором та прострочення боржника. Відповідно до офіційного розміру судових зборів позов про стягнення визначеної грошової суми може передбачати сплату судового збору в розмірі 2,5% від суми вимоги під час подання позову.

Протягом тридцяти днів із моменту вручення останнього процесуального документа сторони мають провести попереднє обговорення. Мета попереднього обговорення — забезпечити підготовку сторін до слухання справи, уточнити спірні питання шляхом взаємного розкриття інформації та повної прозорості, надати сторонам можливість підготувати докази, а також розглянути врегулювання спору через альтернативне вирішення спорів.

Під час попереднього обговорення сторони надають доступ до необхідних документів та відповідають на питання, які є важливими для уточнення спірних питань і скорочення розбіжностей між ними, діючи з максимальною прозорістю. Після закінчення попереднього обговорення та не пізніше ніж за двадцять днів до дати першого попереднього судового засідання сторони подають звіт про проведене попереднє обговорення та додають до нього необхідні документи, подані під час такого обговорення. За відсутності згоди щодо спільного звіту кожна сторона подає зазначену форму від свого імені. Якщо сторона без поважної причини повністю або частково не виконує ці вимоги, суд покладає на неї витрати на користь протилежної сторони або держави.

Після отримання відповіді на позов або після закінчення строку надання відповіді суд призначає підготовче засідання. Як правило, підготовче засідання не повинно перевищувати двох засідань у магістратському суді та трьох засідань в окружному суді. На підготовчому засіданні суд встановлює порядок розгляду справи, включаючи дати заслуховування доказів і подання аргументів, визначає тривалість надання свідчень, часові межі допиту та тривалість виступів кожної сторони.

Після підсумкового підготовчого засідання справа розглядається у строки, визначені судом, у межах яких сторони подають свої аргументи та докази. Якщо відповідач не з’явиться на засідання, позивач має право довести свої вимоги та отримати судове рішення на підставі поданих доказів. Після завершення розгляду справи суд ухвалює рішення якнайшвидше, враховуючи обсяг письмових та усних доказів і складність справи. Суд першої інстанції має ухвалити рішення не пізніше дев’яноста днів після завершення розгляду справи.

У разі документально підтвердженого боргу з точно визначеною сумою кредитору також слід оцінити можливість подання вимоги про визначену суму в межах виконавчої системи. Такий шлях може застосовуватися, коли борг виникає з договору, письмового зобов’язання або іншого встановленого законом обов’язку сплатити визначену суму, а розмір вимоги не перевищує 75 000 ізраїльських шекелів. Це особливо важливо тоді, коли кредитор має чіткі письмові докази боргу, зокрема підписаний договір, рахунки, визнання боргу, розрахункові виписки, чеки, векселі або інші документи, які показують точну суму заборгованості.

Спрощений судовий процес застосовується для справ, у яких сума боргу не перевищує 75 000 ізраїльських шекелів. Справа підлягає розгляду у більш стислий строк: 1) відповідь на позов подається протягом сорока п’яти днів з моменту вручення позову відповідачу; 2) дата попереднього засідання не повинна перевищувати дев’яноста днів з моменту подання останньої відповіді на позов та проводиться лише одне попереднє засідання; 3) дата розгляду має бути призначена у строк, що не перевищує шести місяців з моменту подання відповіді на позов; 4) розгляд позову має бути завершено протягом одного судового засідання; 5) рішення у справі має бути ухвалене протягом 14 днів після завершення розгляду.

Практичний вибір між спрощеним судовим процесом і вимогою про визначену суму залежить від документів, очікуваних заперечень боржника, питань вручення та того, чи потрібен кредитору повний судовий розгляд спору, чи він може діяти на підставі чіткого письмового грошового зобов’язання.

Рішення магістратського суду може бути оскаржено в окружному суді, а рішення окружного суду може бути оскаржено у Верховному суді Ізраїлю. Строк оскарження складає 60 днів з моменту прийняття рішення. Подання апеляції не зупиняє виконання рішення, на яке подається апеляція. Однак суд може розпорядитися про зупинення виконання рішення, яке він виніс, на умовах, які вважатиме доцільними.

Для іноземного кредитора окреме значення має ситуація, коли він уже має іноземне судове рішення проти боржника або щодо майна, пов’язаного з Ізраїлем. У такому випадку визнання та виконання іноземних судових рішень в Ізраїлі здійснюється переважно на підставі ізраїльського закону про виконання іноземних судових рішень 1958 року. Іноземне судове рішення може бути визнане таким, що підлягає виконанню в Ізраїлі, якщо виконані встановлені законом умови, зокрема юрисдикція іноземного суду за правом держави походження, остаточність рішення, можливість його виконання в державі ухвалення, відповідність ізраїльському публічному порядку та взаємність щодо виконання ізраїльських судових рішень.

Заява про виконання іноземного судового рішення, як правило, подається протягом п’яти років з дня ухвалення такого рішення, якщо між Ізраїлем і державою походження рішення не застосовується інший строк або особливі обставини не виправдовують пізніше звернення. Після визнання іноземного судового рішення таким, що підлягає виконанню, воно для цілей виконання має силу судового рішення, ухваленого в Ізраїлі. Це дає кредитору можливість перейти від етапу визнання до фактичного стягнення за рахунок банківських рахунків, цінних паперів, нерухомого майна, часток у компаніях, рухомого майна або інших майнових прав боржника в Ізраїлі.

Після набрання чинності ізраїльським судовим рішенням або після визнання іноземного судового рішення таким, що підлягає виконанню в Ізраїлі, кредитор повинен ініціювати примусове виконання перед ізраїльським органом виконання та стягнення. Після спливу 25 років боржник може заявити про сплив строку виконання судового рішення, якщо кредитор не вживав дій для його реалізації. У межах примусового виконання вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника, арешту рухомого й нерухомого майна з подальшим продажем, арешту цінних паперів, часток у компаніях або інших майнових прав боржника.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності, слід розглянути процедуру банкрутства в Ізраїлі як окремий шлях повернення боргу. Згідно із законодавством Ізраїлю про неплатоспроможність та економічну реабілітацію, неплатоспроможність — це фінансова ситуація, за якої боржник не може своєчасно оплачувати свої борги незалежно від того, настав строк їх оплати чи ні, або ситуація, за якої зобов’язання боржника перевищують вартість його активів. Кредитор може ініціювати цю процедуру, якщо розмір боргу перевищує встановлений законом поріг, чинний на дату подання заяви, а боржник не сплатив борг протягом 30 днів після отримання відповідної вимоги кредитора.

Неплатоспроможність має особливе значення тоді, коли звичайне примусове виконання може не забезпечити задоволення вимог кредитора через відсутність у боржника достатнього майна, припинення платежів, передачу активів або надання переваги окремим кредиторам. Якщо активів боржника недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, можливо оспорювати та скасовувати правочини, вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам, або правочини, які без належної підстави зменшили ліквідаційну масу.

Серед таких правочинів слід виділити, зокрема, такі: 1) правочин, вчинений протягом двох років до відкриття процедури банкрутства з метою передачі активів боржника без належного зустрічного задоволення з боку контрагента боржника, за умови, що боржник у момент правочину перебував у стані неплатоспроможності або став неплатоспроможним унаслідок такого правочину; 2) правочини, спрямовані на приховування майна боржника, вчинені протягом семи років до відкриття процедури банкрутства; 3) правочини, спрямовані на надання переваги одному кредитору перед іншими, вчинені протягом трьох місяців до відкриття процедури банкрутства.

У результаті скасування таких правочинів можливо повернути до майна боржника те, що було втрачено внаслідок цих правочинів, і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів та покриття витрат на проведення процедури банкрутства. Для кредитора це означає, що банкрутство та неплатоспроможність можуть мати значення не лише після безрезультатного примусового виконання, а й на більш ранньому етапі, коли передача активів, вибіркові платежі або інші підозрілі правочини впливають на реальні перспективи повернення боргу.

Якщо вам потрібна підтримка у сфері міжнародного стягнення боргу в Ізраїлі, наша компанія може супроводжувати справу на всіх етапах: аналіз боржника, перевірка документів, позасудова комунікація, переговори щодо врегулювання, підготовка судової стратегії, подання вимоги про визначену суму, звичайний або спрощений судовий процес, визнання та виконання іноземного судового рішення, примусове виконання та заходи, пов’язані з неплатоспроможністю боржника. Належна стратегія залежить від документів, статусу боржника, наявного майна, строку позовної давності та процесуального етапу справи.

29.10.2024

240