Стягнення боргу в Ірані

Стягнення боргу в Ірані доцільно починати з правової, фінансової та практичної оцінки становища боржника. У міжнародній справі така оцінка має охоплювати точну ідентифікацію боржника, його господарську діяльність в Ірані, наявні активи, поточні судові справи, відкриті виконавчі провадження, можливі ознаки неплатоспроможності, договірні документи, рахунки, документи про поставку, листування, визнання боргу, історію платежів та ймовірні заперечення проти вимог кредитора.

У справах, пов’язаних з Іраном, важливо оцінити не лише юридичну підставу вимоги, а й практичну можливість отримання коштів. Стратегія повернення боргу може залежати від банківських зв’язків боржника, валюти зобов’язання, місця знаходження майна, участі осіб або компаній, щодо яких діють обмеження, а також від можливості використання законного платіжного шляху після укладення угоди, отримання судового рішення або початку виконання.

Якщо боржник продовжує вести господарську діяльність і немає потреби негайно забезпечувати майно або подавати позов, кредитор може використати досудовий етап. Він може включати офіційну вимогу про оплату, звірку суми боргу, обговорення графіка погашення, повернення товару, зарахування зустрічних вимог, передання боргу третій особі або інший спосіб врегулювання, який можна належно підтвердити документами.

Контакт з боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном, через засоби обміну повідомленнями або інші канали, якими користувалися сторони, однак кожну істотну комунікацію слід зберігати. В іранській справі про повернення боргу практична мета цього етапу полягає в тому, щоб встановити особу, яка може ухвалити рішення про оплату, отримати чітку письмову позицію боржника, зберегти докази вимоги та визначити, чи є добровільне погашення реальним.

Якщо боржник ігнорує вимогу, без достатніх підстав заперечує борг, відмовляється надати реальну пропозицію щодо погашення, відчужує майно або початкова оцінка показує, що досудове врегулювання не підходить, кредитору слід переходити до судового стягнення боргу або іншого передбаченого законом способу повернення заборгованості.

Перед початком судового стягнення кредитору слід визначити, чи є вимога звичайною цивільною вимогою про оплату боргу, чи вона належить до категорії, для якої законом установлено спеціальний строк. Як загальне правило, іранське цивільне право не передбачає одного універсального строку для всіх вимог про стягнення боргу, однак окремі види вимог мають спеціальні правила.

Стаття 318 Торгового кодексу Ірану встановлює п’ятирічний строк позовної давності для вимог, пов’язаних із переказними векселями, простими векселями та чеками, виданими купцями або з комерційною метою. Цей строк обчислюється від дати протесту або останньої судової дії, а якщо протест не вчинявся, від закінчення строку для його вчинення. Якщо боржник у межах цього строку офіційно визнає борг, строк починає обчислюватися заново від дати такого визнання. Стаття 36 Закону Ірану про страхування встановлює дворічний строк для вимог, що виникають із договорів страхування, який обчислюється від події, що стала підставою для вимоги.

Законодавство Ірану передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку. Цей шлях застосовується, коли борг не вдається повернути шляхом домовленості, боржник заперечує вимогу або кредитору потрібне судове рішення, яке надалі можна виконати за рахунок майна в Ірані.

Звичайний судовий порядок здійснюється шляхом подання позовної заяви до компетентного суду. Після отримання позову суд перевіряє, чи відповідає він процесуальним вимогам. Якщо позов приймається, суд реєструє справу та видає позивачу підтвердження із даними сторін, датою подання позову та реєстраційним номером справи.

Після реєстрації справи суд призначає дату судового засідання та надсилає відповідачу повідомлення разом із копіями процесуальних документів. У судовому засіданні кредитор має бути готовий надати оригінали документів, доданих до позову, зокрема договір, рахунки, документи про поставку, листування, визнання боргу, підтвердження платежів, гарантії або інші докази, що підтверджують вимогу. Відповідач також має надати оригінали та копії документів, на які він посилається.

Відсутність відповідача не завжди зупиняє розгляд справи. Якщо відповідач, його адвокат або законний представник не брали участі в засіданнях, не подали письмових заперечень або повідомлення не було належним чином вручено, рішення може вважатися заочним відповідно до іранських процесуальних правил. Відповідач, проти якого ухвалено таке рішення, може вимагати його перегляду у строк, установлений законом.

У міжнародних договорах з іранським контрагентом кредитору слід також проаналізувати умову про вирішення спорів. Вибір іноземного суду може мати значення для договірної стратегії сторін, однак іранські суди в окремих випадках можуть прийняти юрисдикцію, якщо позов подано до компетентного суду в Ірані. Умови про передання спору до третейського суду потребують окремої уваги, особливо в договорах між іранською та іноземною стороною, оскільки іранське процесуальне право містить спеціальні правила щодо таких домовленостей за участю іноземців.

Якщо кредитор є іноземним громадянином або іноземною компанією, яка виступає в Ірані позивачем, іранський відповідач може просити суд зобов’язати позивача надати забезпечення судових витрат і можливих витрат, пов’язаних із правничою допомогою. Таке клопотання має бути подане до закінчення першого судового засідання. Суд визначає розмір забезпечення та строк його внесення, а провадження зупиняється до надання необхідного забезпечення.

Іноземний кредитор може бути звільнений від цього обов’язку в окремих випадках. Звільнення охоплює ситуації, коли громадяни Ірану звільнені від аналогічного забезпечення в країні кредитора, вимоги щодо простих векселів, переказних векселів і чеків, зустрічні позови, вимоги на підставі офіційних документів, а також справи, розпочаті через офіційні оголошення, зокрема окремі заперечення щодо реєстрації або вимоги до осіб, визнаних банкрутами.

У судовому засіданні суд оцінює докази сторін, їхні доводи, спірні правові питання та підстави, викладені у процесуальних документах. Після завершення розгляду суд може ухвалити рішення на тому самому засіданні. Якщо це неможливо, рішення має бути ухвалене протягом одного тижня, а потім складене і підписане відповідно до процесуальних вимог.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене, якщо закон це допускає. У майнових спорах апеляційне оскарження можливе, якщо розмір вимоги або її вартість перевищує 3 000 000 іранських ріалів. Строк подання апеляції становить 20 днів для осіб, які перебувають в Ірані, і два місяці для осіб, які перебувають за кордоном, та обчислюється від вручення рішення або від закінчення строку для перегляду заочного рішення.

Перегляд справи Верховним судом Ірану має касаційний характер і зосереджується на відповідності рішення ісламським принципам та вимогам закону. У грошових вимогах поріг 20 000 000 іранських ріалів пов’язаний із рішеннями судів першої інстанції, які набрали остаточної сили через те, що апеляцію не було подано. Строк подання касаційної скарги становить 20 днів для осіб, які перебувають в Ірані, і два місяці для осіб, які перебувають за кордоном. Для рішень апеляційного суду, які можуть бути оскаржені, цей строк обчислюється від вручення рішення, а для рішень суду першої інстанції, щодо яких не було подано апеляцію, від закінчення звичайного строку апеляційного оскарження. Рішення апеляційного суду, як правило, є остаточними, за винятком категорій, прямо передбачених законом.

Для міжнародних кредиторів визнання та виконання іноземних судових рішень в Ірані є окремим шляхом повернення боргу. Він має значення тоді, коли кредитор уже має цивільне рішення, ухвалене за кордоном, а боржник, його майно або права, на які можна звернути стягнення, знаходяться в Ірані. У такій ситуації кредитору слід оцінити, чи можна використати іноземне рішення в Ірані замість початку нового розгляду по суті спору.

Іноземне цивільне рішення може бути виконане в Ірані, якщо дотримані передбачені законом умови. Вони охоплюють взаємність або договірну підставу, відповідність іранському публічному порядку та добрим звичаям, відсутність суперечності міжнародним зобов’язанням Ірану і спеціальним законам, остаточність та виконуваність рішення в країні його ухвалення, відсутність суперечливого іранського рішення, відсутність виключної юрисдикції іранських судів щодо предмета спору, а також наявність дозволу на виконання від компетентного органу держави, де рішення було ухвалене.

Заява про виконання подається до суду за місцем проживання або місцезнаходженням боржника в Ірані. Якщо місце проживання або місцезнаходження боржника в Ірані невідоме, заява подається до суду в Тегерані. Якщо міжнародний договір між Іраном і державою походження рішення передбачає окремий порядок або умови, застосовується такий договірний порядок.

До заяви слід додати засвідчену копію іноземного судового рішення, офіційний переклад перською мовою, засвідчену копію іноземного дозволу на виконання з перекладом, а також консульські або дипломатичні підтвердження, необхідні для підтвердження ухвалення та виконуваності рішення. Якщо суд задовольняє заяву, він видає ухвалу про визнання рішення таким, що підлягає виконанню, і передає його до виконання за правилами іранського цивільного виконання.

Після набрання судовим рішенням остаточної сили та отримання можливості його виконання кредитору слід ініціювати примусове виконання. За іранськими правилами цивільного виконання рішення виконується після його вручення та подання кредитором письмової заяви про виконання. Виконання зазвичай здійснюється на підставі виконавчого документа.

Якщо боржник добровільно не виконує рішення, кредитор може вимагати арешту майна боржника. Виконання може бути звернене на кошти та права вимоги, рухоме майно, нерухоме майно, цінні папери, частки в компаніях та інші майнові права, на які може бути накладено стягнення. Арешт має відповідати сумі, присудженій рішенням, разом із витратами на виконання, а майно може бути продане, якщо це необхідно для задоволення вимог кредитора.

Для результативного виконання в Ірані важливе значення має інформація про майно боржника. До отримання виконавчого документа або відразу після цього кредитору слід з’ясувати, чи має боржник права вимоги, зареєстроване майно, господарські інтереси, рухоме майно, частки або інші активи, на які може бути звернене стягнення через орган виконання. Якщо після видачі виконавчого документа протягом понад п’яти років за заявою кредитора не здійснюються виконавчі дії, документ може втратити силу і кредитору може знадобитися звернення за новим виконавчим документом.

Альтернативним шляхом повернення боргу може бути банкрутство боржника. За Торговим кодексом Ірану банкрутство застосовується до купця або комерційної компанії, яка припинила сплачувати борги, що підлягають оплаті. Банкрутство може бути оголошене судом за заявою самого боржника, одного або кількох кредиторів чи прокурора.

Після ухвалення рішення про банкрутство купець-банкрут обмежується у розпорядженні своїм майном, а ліквідаційний керуючий діє щодо майнових прав і повноважень боржника в частині, яка має значення для погашення боргів. Від цього моменту вимоги та виконавчі дії, пов’язані з майном банкрута, мають спрямовуватися проти ліквідаційного керуючого або здійснюватися за його участю.

Банкрутство може бути корисним для кредитора, коли звичайне виконання не дає результату, а поведінка боржника свідчить про втрату, приховування або передання майна. Після дати припинення платежів недійсними і такими, що не мають сили, є безоплатне передання або дарування рухомого чи нерухомого майна, сплата боргів незалежно від того, настали вони чи ще не настали, а також угоди, які обтяжують рухоме або нерухоме майно боржника на шкоду кредиторам.

Угоди, вчинені до дати припинення платежів, також можуть бути оспорені, якщо вони були укладені для ухилення від сплати боргів або заподіяння шкоди кредиторам і спричинили збиток, що перевищує одну четверту вартості на момент укладення угоди. Така вимога має бути подана у строк, передбачений законом. Якщо суд ухвалює рішення про скасування, майно має бути повернуте ліквідаційному керуючому, а якщо повернення самого майна неможливе, має бути сплачена відповідна різниця у вартості.

Якщо угода виявиться удаваною або укладеною за змовою, вона є недійсною, майно та отримані від нього вигоди підлягають поверненню, а інша сторона може брати участь у процедурі банкрутства як кредитор лише в межах, дозволених законом. Такі механізми можуть збільшити майнову масу, доступну для кредиторів, і покращити перспективи повернення боргу, якщо боржник передавав активи до погіршення фінансового становища або вже в період неплатоспроможності.

Якщо вам потрібна підтримка щодо стягнення боргу в Ірані, Grandliga може допомогти на ключових етапах справи: аналізі боржника і документів, підготовці офіційної вимоги про оплату, досудових переговорах, виборі судової стратегії, поданні вимог до іранських судів, визнанні та виконанні іноземних судових рішень, примусовому виконанні, діях щодо майна боржника та процедурах, пов’язаних із банкрутством. Стратегія повернення заборгованості має ґрунтуватися на документах, статусі боржника, доступних активах, платіжних обмеженнях і процедурі, яка дає кредитору найсильнішу практичну позицію.

23.10.2024

180