Стягнення боргу у Венесуелі

Процедура стягнення боргу у Венесуелі починається з аналізу боргу, боржника та документів, які підтверджують існування зобов’язання. На цій стадії перевіряється, чи є боржник фізичною особою або комерційною організацією, чи продовжує він діяльність у Венесуелі, чи має майно, рахунки, договори, дебіторську заборгованість або інші активи, на які може бути звернено стягнення, чи існують поточні судові справи або виконавчі процедури, а також чи може борг бути оскаржений через недостатність доказів, сплив строку позовної давності, часткову оплату, зарахування зустрічних вимог або попереднє порушення з боку кредитора. Такий аналіз дозволяє обрати стратегію стягнення, що відповідає виду боргу, платоспроможності боржника та доступній судовій процедурі.

Якщо первинний аналіз показує, що боржник продовжує діяльність, зберігає активи або доходи у Венесуелі, а негайне звернення до суду не є найбільш доцільним першим кроком, може бути розпочата позасудова стадія. Її мета — отримати добровільну оплату, зафіксувати позицію боржника та підготувати матеріали для можливого судового стягнення.

Ця стадія охоплює переговори з боржником для досягнення домовленості про оплату, реструктуризацію заборгованості або інший прийнятний для кредитора спосіб врегулювання. Залежно від обставин це може бути повернення майна, відступлення права вимоги, письмове визнання боргу, оплата частинами або участь третьої особи, яка бере на себе зобов’язання чи забезпечує його виконання.

Взаємодія з боржником починається з офіційного повідомлення, надісланого доступними засобами зв’язку, зокрема поштою, електронною поштою, телефоном, повідомленням або через уповноважених представників. На цій стадії важливо підтримувати офіційну та документовану комунікацію з боржником, визначити осіб, які мають повноваження ухвалювати рішення, письмово зафіксувати позицію сторін та зберегти докази визнання боргу, пропозиції щодо оплати, відмови від виконання або досягнутої домовленості.

Тривалість позасудової стадії залежить від поведінки боржника, якості доказів, терміновості захисту активів та реальної можливості досягти домовленості про оплату. Якщо боржник не відповідає, без достатніх підстав заперечує борг, намагається розпорядитися активами або переговори більше не є корисними для кредитора, стягнення продовжується через судову процедуру.

Застосовний строк позовної давності залежить від виду вимоги та характеру боргу. У Венесуелі вимоги, пов’язані з речовими правами, погашаються давністю через двадцять років, а особисті вимоги — через десять років, якщо спеціальна норма не встановлює інший строк. Вимога, що виникає з судового рішення, яке підлягає виконанню, погашається давністю через двадцять років, тоді як право використати виконавчий порядок погашається через десять років. Для окремих вимог комерсантів щодо стягнення вартості товарів, проданих особам, які не є комерсантами, може застосовуватися короткий дворічний строк. Позовна давність зазвичай діє як процесуальне заперечення, яке має заявити боржник.

Перебіг строку позовної давності може бути перерваний, якщо боржник прямо або опосередковано визнає право кредитора. Тому повідомлення, акти, електронне листування, пропозиції щодо оплати, часткові платежі та документи про визнання боргу мають практичне значення для підтвердження того, що боржник визнав існування зобов’язання.

Законодавство Венесуели дозволяє здійснювати судове стягнення боргу кількома процесуальними шляхами: у звичайному позовному провадженні, якщо вимога потребує повного дослідження фактів і права; у короткому або усному провадженні, якщо характер вимоги та ціна справи дозволяють більш концентрований розгляд; а також у процедурі судової вимоги про оплату, яка може застосовуватися для стягнення визначеної та належної до оплати грошової суми або документально підтвердженого зобов’язання у випадках, передбачених цивільним процесуальним законодавством Венесуели.

Звичайне позовне провадження починається з подання позовної заяви до компетентного суду. У позовній заяві зазначаються суд, кредитор, боржник, предмет вимоги, фактичні обставини, правові підстави та документи, з яких безпосередньо випливає заявлений борг. Якщо іноземний кредитор діє через представника, довіреність, видана за межами Венесуели, має відповідати застосовним формальним вимогам і за потреби бути перекладена мовою судочинства. Повноваження на укладення угоди, отримання грошових коштів або розпорядження спірним правом мають бути прямо зазначені в довіреності.

Після прийняття позову суд розпоряджається підготувати необхідні копії позовної заяви з наказом про явку для подання відповіді. Ці копії передаються судовому виконавцю для виклику відповідача. На прохання позивача копії також можуть бути передані самому позивачеві або його представнику для організації виклику через іншого судового виконавця чи нотаріуса судового округу суду, що розглядає справу, або місця проживання відповідача. Після виконання дій щодо виклику позивач або його представник передає секретарю суду документально підтверджений результат виконаних дій.

У строк, встановлений для подання відповіді на позов, відповідач може замість відповіді по суті заявити попередні процесуальні питання. Такі питання можуть стосуватися відсутності юрисдикції, непідсудності справи цьому суду, наявності іншого незавершеного процесу, необхідності об’єднання з іншою справою, відсутності процесуальної дієздатності або належного представництва сторін, недостатності довіреності, відсутності забезпечення, недоліків форми позовної заяви, наявності умови або строку, що ще не настав, попереднього правового питання, уже вирішеного спору, спливу строку для пред’явлення вимоги або встановленої законом заборони на прийняття такого позову.

Порядок розгляду та наслідки попередніх процесуальних питань залежать від їх виду. Питання про юрисдикцію, підсудність, наявність іншого процесу або об’єднання справ розглядаються за спеціальними правилами. Недоліки, пов’язані з дієздатністю, представництвом, довіреністю, забезпеченням або формою позовної заяви, можуть бути усунені у встановлений законом строк. Питання, пов’язані з умовою або строком, що ще не настав, попереднім правовим питанням, уже вирішеним спором, спливом строку для пред’явлення вимоги або забороною на прийняття позову, мають окремі процесуальні наслідки: позивач повинен заявити, чи погоджується він з ними або заперечує проти них, а його мовчання може вважатися визнанням тих питань, які не були прямо оскаржені. Залежно від результату процес може продовжитися, бути зупинений, переданий компетентному суду або припинений.

У відповіді на позов відповідач повинен чітко зазначити, чи заперечує він вимоги повністю або частково, чи визнає їх повністю або з певними обмеженнями, а також викласти підстави своєї позиції, заперечення та матеріально-правовий захист, які вважає застосовними. Якщо відповідач не подасть відповідь у передбачений строк, він може вважатися таким, що визнав вимоги позивача в тій частині, у якій вони не суперечать закону, якщо при цьому не надасть доказів на свою користь. Якщо строк для заявлення доказів спливає, а відповідач не заявляє жодних доказів, суд може ухвалити рішення у встановлений строк, виходячи з такого визнання.

Якщо відповідач визнає всі вимоги, викладені в позові, процес припиняється, а суд затверджує визнання вимог з наслідками, рівнозначними остаточному судовому рішенню.

Наступного дня після закінчення строку явки для подання відповіді, якщо сторони не досягли примирення і відповідач не визнав вимоги, справа відкривається для подання доказів без необхідності окремого розпорядження судді, крім випадків, коли спір може бути вирішений без доказів. У звичайному позовному провадженні доказовий строк охоплює п’ятнадцять днів для заявлення доказів і тридцять днів для їх отримання та дослідження. Для доказів, які мають бути отримані за межами місця розгляду справи, додається строк з урахуванням відстані, а для окремих доказів за межами країни може бути наданий додатковий строк до шести місяців за наявності передбачених законом умов.

Після завершення доказового строку сторони подають письмові пояснення на п’ятнадцятий день, якщо не застосовуються спеціальні правила щодо складу суду. Письмові пояснення долучаються до матеріалів справи, а кожна сторона може подати зауваження до пояснень іншої сторони протягом наступних восьми днів. Після подання пояснень, виконання додаткових дій, призначених судом, або спливу строку для їх виконання суд ухвалює рішення протягом наступних шістдесяти днів.

Коротке та усне провадження застосовуються до окремих вимог про стягнення боргу, коли характер боргу, предмет спору та ціна справи відповідають установленим процесуальним правилам. У Венесуелі ціна справи визначає компетенцію суду та може впливати на застосовну судову процедуру. Для нових справ Резолюція № 2023-0001 пленуму Верховного суду Венесуели пов’язує компетенцію за ціною справи з офіційним обмінним курсом валюти найбільшої вартості, установленим Центральним банком Венесуели, разом із правилами цивільного процесуального законодавства та застосовними спеціальними законами.

Процедура судової вимоги про оплату застосовується, коли вимога кредитора спрямована на стягнення визначеної та належної до оплати грошової суми, передачу визначеної кількості замінних речей або передачу конкретного рухомого майна. Кредитор може обрати між звичайним позовним провадженням і процедурою судової вимоги про оплату, але ця процедура не застосовується, якщо боржник не перебуває у Венесуелі та не залишив представника, якому можна вручити судову вимогу, або якщо призначений представник відмовляється його представляти.

Для використання цієї процедури кредитор подає заяву, що відповідає процесуальним вимогам, і додає письмовий доказ заявленого права. Такими доказами можуть бути офіційні документи, приватні документи, допустимі листи або повідомлення, прийняті рахунки, переказні та прості боргові документи, чеки та інші оборотні документи. Якщо суд приймає заяву, він виносить судову вимогу, за якою боржник повинен сплатити борг або подати заперечення протягом десяти днів. Якщо заперечення не подано, може розпочатися примусове виконання.

Якщо боржник подає заперечення у встановлений законом строк, вимога більше не розглядається як безспірна судова вимога і переходить у відповідне змагальне провадження з урахуванням характеру боргу, ціни справи та застосовних процесуальних правил. У такій ситуації особливе значення мають якість документів, простежуваність боргу та попередня позиція боржника.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку в межах застосовного процесуального строку. Як загальне правило, звичайний строк апеляційного оскарження становить п’ять днів, якщо спеціальна норма не встановлює інший порядок. Суд другої інстанції розглядає скаргу в межах матеріалів справи та оскаржених питань.

Рішення останньої інстанції може бути предметом касаційного оскарження, якщо виконані умови, передбачені цивільним процесуальним законодавством Венесуели, та застосовна вимога до ціни справи. Касаційна скарга заявляється в суді, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом десяти днів після спливу відповідних процесуальних строків. Допустимість касаційного оскарження за ціною справи визначається за правилами, чинними на момент подання справи, з урахуванням офіційного обмінного курсу валюти найбільшої вартості, установленого Центральним банком Венесуели, коли це застосовується.

Після набрання судовим рішенням законної сили кредитор може звернутися до суду за розпорядженням про його виконання. У такому розпорядженні суд встановлює строк не менше трьох і не більше десяти днів для добровільного виконання зобов’язання боржником. Якщо боржник не виконує рішення у цей строк, розпочинається примусове виконання. З погляду позовної давності право, що випливає із судового рішення, яке підлягає виконанню, погашається через двадцять років, а право використати виконавчий порядок — через десять років.

У межах виконання судового рішення кредитор може добиватися задоволення вимоги за рахунок арешту майна боржника в межах закону, реалізації рухомого або нерухомого майна, звернення стягнення на грошові суми, виконання за рахунок активів, розташованих у Венесуелі, та інших заходів, передбачених цивільною процедурою. Якщо рішення стосується визначеної грошової суми, суд може розпорядитися про арешт майна боржника у розмірі, достатньому для покриття боргу та судових витрат, без перевищення встановлених законом меж.

Якщо кредитор уже має іноземне судове рішення проти боржника, стягнення у Венесуелі залежить від того, чи може таке рішення мати юридичну силу в країні. Закон Венесуели про міжнародне приватне право визнає дію іноземних судових рішень у цивільних, комерційних та приватноправових питаннях, якщо рішення набрало остаточної сили в державі походження, не зачіпає виключну юрисдикцію Венесуели, ухвалене судом, юрисдикція якого визнається прийнятною за венесуельським правом, забезпечує право відповідача на захист і не суперечить ранішому венесуельському рішенню або раніше розпочатому процесу між тими самими сторонами щодо того самого предмета.

Для виконання іноземного судового рішення у Венесуелі таке рішення має бути визнане таким, що підлягає виконанню, у встановленому порядку. У міжнародних справах існують три різні ситуації: подання позову безпосередньо у Венесуелі, виконання вже остаточного венесуельського судового рішення або визнання та виконання іноземного судового рішення перед зверненням стягнення на майно боржника, розташоване в країні.

Якщо комерційний боржник має ознаки припинення платежів, процедура банкрутства може стати важливим механізмом захисту інтересів кредиторів. У торговому праві Венесуели режим відстрочки платежів і банкрутство не є тотожними поняттями: режим відстрочки платежів стосується комерсанта, активи якого перевищують пасиви, але який через нестачу коштів, спричинену непередбаченими обставинами або іншою виправданою причиною, потребує відкладення чи перенесення платежів. Банкрутство виникає тоді, коли комерсант, який не перебуває у такому режимі, припиняє оплату своїх комерційних зобов’язань.

На цій стадії особливого значення набувають дії, вчинені після припинення платежів або у відповідні періоди, якщо вони можуть бути недійсними чи оспорюваними щодо сукупності кредиторів. Ці правила захищають майно, доступне для задоволення вимог, і обмежують операції, які без достатніх підстав зменшують активи боржника на шкоду кредиторам.

До таких випадків належать покупки для подальшого продажу за ціною нижчою від звичайної, прийняття надмірних зобов’язань, використання збиткових способів отримання коштів, коли боржник мав розуміти, що такі операції лише відстрочать оголошення банкрутства, а також оплата одному кредитору після припинення платежів на шкоду іншим кредиторам. Крім того, за умов, передбачених торговим законодавством, окремі безоплатні дії, забезпечення раніше існуючих боргів, дострокові платежі або платежі, здійснені способом, відмінним від погодженого, можуть бути неефективними щодо кредиторів.

Перевірка таких дій може дозволити повернути вартість до конкурсної маси, запобігти необґрунтованому наданню переваги окремим кредиторам і збільшити майно, доступне для задоволення визнаних вимог. Для кредитора це особливо важливо, якщо боржник припинив платежі після передачі активів, надання забезпечення пов’язаним особам або вибіркових платежів, які порушили рівність кредиторів.

Якщо вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу у Венесуелі, Grandliga може проаналізувати документи, строк позовної давності, платоспроможність боржника, відповідну судову процедуру, можливість визнання іноземного судового рішення та варіанти виконання за рахунок активів, розташованих у Венесуелі.

06.09.2024

413