Стягнення боргу у Казахстані

Процедура стягнення заборгованості в Казахстані починається з оцінки фінансових можливостей боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних підтверджень заборгованості, поточних судових справ та розпочатих виконавчих процедур, а також можливості заперечення наявності цієї заборгованості. Цей аналіз є основою для розробки стратегії, яка використовуватиметься від імені клієнта з метою повернення боргу.

У разі відсутності поточних судових процесів проти боржника або невиконаних рішень судів щодо стягнення заборгованості та за умови активної діяльності боржника, переважним підходом стає позасудове стягнення боргу. Цей етап ґрунтується на активних переговорах із боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших варіантів врегулювання, таких як повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами чи товарами.

Взаємодія з боржником зазвичай починається з письмового повідомлення, надісланого поштою, електронною поштою або іншим каналом зв’язку, який використовують сторони. На цьому етапі важливо документувати листування, визначити осіб, які приймають рішення з боку боржника, та запропонувати реальний спосіб врегулювання: повну оплату, оплату частинами, повернення товару, переведення боргу або інше прийнятне господарське рішення. Мета досудового стягнення полягає не в неправомірному тиску, а в отриманні чіткої відповіді боржника та визначенні того, чи можна повернути борг без судового провадження.

Тривалість і практичний результат досудового стягнення зазвичай залежать від відповіді боржника, якості документів, наявності реального спору, платоспроможності боржника та того, чи передбачає договір обов’язкову претензійну процедуру або медіацію перед зверненням до суду. Якщо боржник ігнорує вимогу, без достатніх підстав заперечує борг, приховує майно або первинний аналіз показує, що досудове врегулювання не є придатним, кредитору слід переходити до судового стягнення боргу.

Загальний строк позовної давності в Казахстані становить три роки, а правила обчислення строків позовної давності не можуть змінюватися домовленістю сторін. Як правило, цей строк починає обчислюватися з моменту, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, наприклад з дати настання строку оплати або з іншої дати, коли зобов’язання боржника стало простроченим. Кредитор може подати позов і після спливу строку позовної давності, однак якщо боржник звернеться до суду із заявою про застосування наслідків позовної давності, вимога може бути відхилена.

Перебіг позовної давності може бути перерваний поданням позову у встановленому порядку, укладенням угоди про медіацію або діями боржника, які підтверджують визнання боргу чи іншого зобов’язання. Після такого переривання строк позовної давності починає обчислюватися заново, тому письмове визнання боргу, графік погашення, часткова оплата та інші підтвердження з боку боржника можуть мати важливе доказове значення у справах про стягнення боргу.

Перед зверненням до суду потрібно перевірити процедури врегулювання спору, узгоджені сторонами в договорі. Якщо договір передбачає обов’язкову претензійну процедуру, медіацію, передання спору на розгляд третейського суду або інший досудовий механізм, такі умови слід виконати до подання позову. Недотримання погодженого порядку врегулювання спору може створити для кредитора процесуальні перешкоди та затримати розгляд справи.

Законодавство Казахстану надає три варіанти стягнення боргу через суд: судовий наказ, загальне судочинство та спрощене провадження.

Процедура видачі судового наказу застосовується до вимог про стягнення боргу, які є безспірними та підтверджені документами, що засвідчують зобов’язання боржника. Для використання цієї процедури кредитор подає до суду заяву разом із доказами того, що борг є зрозумілим і фактично не оспорюється. Якщо процесуальні вимоги виконані, судовий наказ може бути виданий без повного судового розгляду, а потім направлений боржнику. Після отримання судового наказу боржник може подати заперечення у строк, передбачений для такого виду провадження. Якщо боржник доведе, що вимога є спірною, наказне провадження не може бути використане як остаточний спосіб повернення боргу, а кредитору слід звертатися до звичайного позовного провадження. Якщо заперечення не подано, судовий наказ набирає чинності та може бути пред’явлений до примусового виконання.

Загальний порядок судового розгляду здійснюється шляхом подання позовної заяви до суду. Загалом термін розгляду справи в суді першої інстанції становить три місяці з дати подання позовної заяви. У виняткових випадках суд може продовжити цей термін на місяць. Насправді зазначений термін розгляду значно більше. У процесі судового розгляду справи допускається використання процедур примирення у вигляді укладення мирової угоди, угоди про врегулювання спору (конфлікту) у порядку медіації або угоди про врегулювання спору в порядку партисипативної процедури. Якщо суд затвердив одну із зазначених угод, то сторони зобов’язані її виконати добровільно. Якщо боржник не виконує її, у кредитора виникає право на примусове виконання такої угоди в рамках виконавчого провадження. Вирішення спору в порядку процедур примирення дозволяє уникнути подальшого апеляційного і касаційного оскарження рішення суду заінтересованою стороною. Якщо ж процедури примирення не використовувалися чи не були затверджені судом, то в результаті розгляду справи суд приймає рішення по суті заявлених вимог. Рішення суду першої інстанції набирає чинності протягом одного місяця з моменту його ухвалення, якщо воно не оскаржено в апеляційному порядку.

Спрощене письмове провадження може застосовуватися у справах про стягнення коштів, якщо ціна позову не перевищує двох тисяч місячних розрахункових показників для юридичних осіб або однієї тисячі місячних розрахункових показників для індивідуальних підприємців і фізичних осіб. Воно також може застосовуватися незалежно від ціни позову, якщо вимога кредитора ґрунтується на документах, що підтверджують грошове зобов’язання боржника або заборгованість за договором. Після прийняття позову суд повідомляє сторони, що справа буде розглядатися у спрощеному письмовому провадженні. Сторони, які не погоджуються з розглядом справи у спрощеному письмовому провадженні, можуть протягом п’ятнадцяти робочих днів після отримання відповідного повідомлення подати клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Якщо таке клопотання не подано, суд розглядає справу на підставі письмових матеріалів, без проведення судового засідання, без виклику сторін і без заслуховування усних пояснень. Спрощене письмове провадження призначене для справ, що підтверджуються документами, тому особливе значення мають договори, рахунки, документи про поставку, акти звірки, листування та інші письмові докази існування боргу.

Апеляційна скарга на рішення суду розглядається у двомісячний строк з моменту її надходження до суду. На стадії апеляційного оскарження допускається також використання процедур примирення. У результаті розгляду скарги апеляційний суд приймає постанову, яка набирає чинності з моменту її оголошення.

Судові акти, що набрали законної сили, можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Касаційного суду у цивільних справах за умови дотримання відповідного порядку апеляційного оскарження. Касаційна скарга на постанову апеляційної інстанції за загальним правилом може бути подана протягом шести місяців з дня набрання нею законної сили. Касаційний суд перевіряє законність оскаржених судових актів у межах наведених доводів, зберігаючи право на ширшу перевірку у випадках, передбачених законом.

Касаційне оскарження доступне не в кожній цивільній справі. Законодавчі винятки включають справи, розглянуті у спрощеному порядку, справи, завершені мировою угодою, угодою за результатами медіації або партисипативної процедури, а також окремі майнові вимоги невеликої вартості. Для майнових вимог чинні пороги становлять менше двох тисяч місячних розрахункових показників для фізичних осіб та менше тридцяти тисяч місячних розрахункових показників для юридичних осіб. При визначенні можливості касаційного оскарження також необхідно враховувати інші винятки, передбачені Цивільним процесуальним кодексом, зокрема щодо окремих спорів, пов’язаних із неплатоспроможністю.

Цивільна справа, прийнята до касаційного розгляду, має бути розглянута у розумний строк, але в будь-якому разі не пізніше шести місяців з дня її надходження до касаційного суду. На цій стадії також допускаються примирні процедури. Виконання судового акта може бути зупинене на час касаційного перегляду у випадках і порядку, встановлених законом; за чинними правилами Голова Верховного Суду за поданням голови касаційного суду або Генеральний прокурор можуть зупинити виконання на строк не більше шести місяців.

Після розгляду справи в касаційному порядку подальший перегляд Верховним Судом Республіки Казахстан має винятковий характер і не є звичайною наступною інстанцією оскарження. Верховний Суд може переглядати судові акти, що набрали законної сили після касаційного розгляду, лише за спеціальними підставами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом, зокрема у справах, що можуть спричинити тяжкі незворотні наслідки для охоронюваних законом публічних інтересів.

Іноземним кредиторам слід відрізняти подання нового позову в Казахстані від виконання вже наявного іноземного судового рішення або рішення третейського суду. Якщо кредитор уже має рішення проти боржника, який володіє майном у Казахстані, практичним кроком є звернення до компетентного казахстанського суду із заявою про визнання та виконання такого рішення, а після отримання підстави для виконання — передання справи на примусове виконання.

Визнання та виконання іноземних рішень третейських судів у Казахстані пов’язане з Нью-Йоркською конвенцією, до якої Казахстан приєднався 20 листопада 1995 року і яка набула чинності для Казахстану 18 лютого 1996 року. На практиці кредитору потрібно підготувати рішення третейського суду, угоду про передання спору на розгляд третейського суду, докази належного повідомлення боржника та засвідчені переклади, необхідні для використання в судовому провадженні. Суд може відмовити у виконанні, якщо існують процесуальні порушення, недійсна угода про третейський розгляд, відсутнє належне повідомлення, рішення вийшло за межі переданого спору, порушено публічний порядок або наявні інші підстави, передбачені застосовними правилами.

Іноземні рішення державних судів розглядаються інакше, ніж рішення третейських судів. Їх виконання в Казахстані зазвичай залежить від наявності відповідного міжнародного договору, угоди про правову допомогу або іншої визнаної правової підстави для виконання. Для іноземного кредитора це означає необхідність визначити державу походження рішення, вид рішення, потребу в його примусовому виконанні, належність повідомлення боржника та вимоги до засвідчення документів.

Документи, видані за кордоном, можуть потребувати консульської легалізації або апостиля, якщо відповідний міжнародний договір не передбачає інше. Якщо документ складено іноземною мовою, для використання в суді може знадобитися засвідчений переклад казахською або російською мовою. У транскордонних справах це не другорядні формальності: неправильне засвідчення документів, відсутність перекладу, відсутність доказів належного повідомлення боржника або нечітка умова про третейський розгляд можуть затримати визнання та виконання рішення навіть тоді, коли кредитор уже отримав позитивне рішення за кордоном.

Суд Міжнародного фінансового центру Астана не слід змішувати зі звичайними державними судами Казахстану. Він має спеціальний статус і не належить до судової системи Республіки Казахстан. Тому якщо договір містить положення щодо цього суду або пов’язаного способу розгляду спору, кредитору потрібно аналізувати його окремо від звичайного провадження в державних судах Казахстану.

Після набрання законної сили рішенням суду, за умови, якщо боржник відмовляється його виконати добровільно, слід отримати в суді виконавчий лист і пред’явити його судовому виконавцю на примусове виконання. У Республіці Казахстан діє інститут приватних судових виконавців. Кредитор має право пред’явити виконавчий документ до судового виконавця протягом трьох років з дати його видачі.

Відповідно до закону, термін проведення примусового виконання становить два місяці від дня відкриття провадження. Насправді, справи що перебувають у провадженні державних судових виконавців виконуються значно довше, ніж в приватних судових виконавців. Закон передбачає можливість кредитору погодити інший термін виконання із приватним судовим виконавцем, але не більше шести місяців.

Під час вибору стратегії виконання кредитору слід враховувати роль приватних судових виконавців у Казахстані. Приватний судовий виконавець є ліцензованим фахівцем, уповноваженим виконувати виконавчі документи, а актуальні контактні дані таких виконавців доступні через офіційну інформаційну систему виконавчих проваджень. Розмір винагороди приватного судового виконавця у справах про стягнення коштів залежить від суми фактичного стягнення, тому витрати на виконання потрібно оцінювати разом із майном боржника, банківськими рахунками, дебіторською заборгованістю, рухомим майном та нерухомістю.

Якщо виконання виконавчого документа або судового рішення не призводить до повернення боргу, а боржник має ознаки неплатоспроможності, банкрутство може стати окремим правовим сценарієм, а не звичайним продовженням виконавчого провадження. У такій ситуації кредитору слід оцінити, чи не здатний боржник виконувати грошові зобов’язання, чи існує майно, яке може бути охоплене процедурою банкрутства, та чи вчиняли керівники або контролюючі особи боржника дії, що погіршили його фінансовий стан або перешкодили кредиторам отримати оплату. Умисне банкрутство та субсидіарну відповідальність слід аналізувати тоді, коли є ознаки, що контролюючі особи боржника відчужували майно, приховували його, створювали штучні зобов’язання, переносили діяльність на пов’язані структури або іншим способом діяли для уникнення оплати кредиторам. Такий механізм потребує доказів відповідних дій і причинного зв’язку з неможливістю задоволення вимог кредиторів, тому його слід розглядати як цільовий засіб, пов’язаний із неплатоспроможністю, а не як звичайний етап стягнення боргу.

Невиконання судового рішення або виконавчого документа може також створювати ризик кримінальної відповідальності для відповідальних осіб за статтею 430 Кримінального кодексу Республіки Казахстан. Цей механізм не слід подавати як звичайну заміну цивільному виконанню, але він може мати значення тоді, коли судове рішення або виконавчий документ про стягнення коштів залишається невиконаним понад шість місяців, а поведінка боржника свідчить про умисне ухилення від виконання обов’язкового судового акта.

Якщо вам потрібна допомога зі стягненням боргу у Казахстані, Grandliga може допомогти оцінити становище боржника, обрати належну досудову або судову стратегію, підготувати документи та координувати виконавчі дії. У транскордонних справах підтримка може також охоплювати аналіз іноземних судових рішень, рішень третейських судів, майна боржника у Казахстані та практичних перешкод, які можуть впливати на повернення боргу.

06.02.2022

504