Стягнення боргу на Філіппінах

Процедура стягнення боргу на Філіппінах починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Строк позовної давності для стягнення боргу заснованого на письмовій угоді становить 10 років, для боргу заснованого на усній угоді або квазідоговорі строк становить 6 років. Перебіг позовної давності переривається за наявності письмового визнання боргу боржником або за наявності письмової позасудової вимоги кредитора про оплату боргу. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Філіппін передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку.

Звичайний судовий процес здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви, після чого суд приймає рішення про прийняття позову, повідомляє відповідача та проводить підготовку до розгляду справи по суті. Якщо позов відповідає законним вимогам, відповідачеві буде надіслано повідомлення із попередженням надати відповідь на позов протягом 15 днів.

У своїй відповіді, відповідач повинен вказати кожне суттєве твердження факту, істинність якого не визнає, і, коли це можливо, повинен викласти суть питань, на які він спирається, щоб підтримати своє заперечення. Якщо відповідач бажає заперечувати лише частину твердження, він має вказати стільки, скільки є правдою та суттєвим, і має заперечувати лише інше. Якщо відповідач не має знань чи інформації, достатніх для формування переконання щодо істинності суттєвого твердження, зробленого у позові, він має так і заявити, і це матиме ефект заперечення. Істотні твердження у позові, крім тих, що стосуються суми не оцінених збитків, вважаються прийнятими, якщо вони не спростовані відповідачем конкретно.

Заперечення, які не заявлені у відповіді, вважаються втраченими. Якщо відповідач не подає відповідь у встановлений строк, суд, за клопотанням позивача з повідомленням відповідача та за доказом цього факту, оголошує відповідача у стані неявки. У такому разі суд приступає до винесення рішення, надаючи позивачеві відповідну допомогу, яка обґрунтовує його заяву, якщо тільки суд на власний розсуд не вимагатиме від позивача подання доказів. Рішення, винесене проти відповідача, який не виконав зобов’язання, не повинно перевищувати суму або відрізнятися за своїм характером від заявленої суми.

Після подання та вручення останньої заяви позивач зобов’язаний невідкладно клопотати в односторонньому порядку про призначення справи на попереднє слухання. Попереднє слухання є обов’язковим для вирішення таких питань, зокрема: можливість укладання мирової угоди або звернення до альтернативних способів вирішення спорів; можливість отримання визнання фактів та документів, щоб уникнути непотрібних доказів; обґрунтованість винесення рішення на підставі процесуальних документів або винесення стислого рішення. Неявка відповідача на попереднє слухання є підставою для надання позивачеві можливості подати докази в односторонньому порядку та винесення судом рішення на їх підставі.

Якщо суд не готовий винести рішення на попередньому слуханні, він призначає засідання для проведення судового розгляду. У ході судового розгляду сторони надають докази на підтримку своїх позицій. Сторони можуть дійти письмової угоди щодо фактів, залучених до судового розгляду, та передати справу на розгляд суду на основі узгоджених фактів без подання доказів. Крім цього, суд за своєю ініціативою або на прохання сторони може призначити комісара у разі коли, наприклад, розгляд питання за фактом вимагає аналізу великого обсягу документації з однієї або обох сторін. Після прийняття доказів та їх розгляду справа вважається готовою для ухвалення рішення, якщо тільки суд не накаже сторонам виступити з дебатами або подати відповідні меморандуми або будь-які додаткові заяви.

Рішення муніципального суду першої інстанції може бути оскаржено до регіонального суду першої інстанції протягом 15 днів з моменту повідомлення про рішення. Рішення регіональних судів першої інстанції можуть бути оскаржені до Апеляційного суду протягом 15 днів з моменту повідомлення про рішення. Рішення Апеляційного суду може бути оскаржене у Верховному суді Республіки Філіппін протягом 15 днів з моменту повідомлення про рішення, але тільки у випадку, якщо рішення, що оспорюється, стосується питання права. Рішення Верховного суду не підлягає подальшому оскарженню.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід отримати виконавчий лист та ініціювати процедуру примусового виконання. Судове рішення може бути пред’явлено до виконання протягом 10 років з моменту набрання рішенням законної сили. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів.

Альтернативним варіантом стягнення боргу використання процедури примусової ліквідації боржника. Кредитор може ініціювати цю процедуру, якщо боржник має трьох або більше кредиторів, сукупна сума вимог яких перевищує 1 000 000 філіппінських песо або більше 25 % статутного капіталу боржника, і при цьому боржник не сплачує вимог кредиторів протягом 180 днів або що боржник в цілому виконує свої зобов’язання в міру їхнього настання; та відсутня реальна ймовірність того, що боржник може бути реабілітований. На даній стадії, у разі недостатності активів боржника для повного задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість анулювання або визнання недійсними будь-яких угод, укладених боржником або активів, що стосуються його, на тій підставі, що вони були здійснені з наміром обдурити кредитора або кредиторів, або надати неправомірну перевагу одним кредиторам перед іншими. Зазначене анулювання допускається за умови, що такі правочини були вчинені до винесення судового наказу про ліквідацію боржника або до початку перетворення процедури реабілітації на процедуру ліквідації. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, то чого він втратив такі операції і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу на Філіппінах, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

01.10.2024

356