Ефіопія 
Стягнення боргу в Ефіопії слід починати з правильної ідентифікації боржника та встановлення його поточного правового статусу. Необхідно визначити, чи є боржник підприємцем, господарською організацією, філією, фізичною особою-підприємцем або іншим суб’єктом, що здійснює комерційну діяльність, чи зареєстрований він або фактично працює в Ефіопії та чи не розпочато вже судове, виконавче провадження, реорганізацію або процедуру банкрутства.
Далі необхідно відтворити підстави вимоги за первинними документами. Договір, рахунки, документи про поставку, листування, часткові платежі, визнання боргу, гарантії та документи про забезпечення повинні показувати, як виникло зобов’язання та яка сума залишається несплаченою. Умова про вирішення спорів, валюта платежу та документально підтверджені заперечення також можуть впливати на те, чи має стягнення здійснюватися через суди Ефіопії, виконання вже існуючого іноземного рішення або процедуру, пов’язану з неплатоспроможністю.
Якщо боржник продовжує діяльність, має майно, яке можна встановити, і немає потреби негайно розпочинати примусове виконання або банкрутство, першим практичним кроком зазвичай є формальний позасудовий етап. Якщо боржник перебуває у серйозних фінансових труднощах, приховує активи, припинив платежі або існує ризик дій інших кредиторів, стратегія має передбачати судове провадження, визнання наявного рішення, примусове виконання або заходи, пов’язані з неплатоспроможністю.
Етап досудового стягнення боргу ґрунтується на належно підготовленій вимозі про оплату, переговорах з боржником та збереженні доказів, які можуть бути використані у судовому, виконавчому або банкрутному провадженні. На цьому етапі кредитор може вимагати сплати простроченої суми, запропонувати графік погашення, погодити повернення товару, зарахування зустрічних вимог, переведення боргу на третю особу, надання забезпечення або інший законний варіант врегулювання.
Комунікація з боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або через месенджери, але вона має формувати доказовий ланцюг вимоги та переговорів. Варто зберігати підтвердження направлення вимоги, відповіді боржника, обіцянки сплатити борг, часткові платежі, документи звірки, домовленості щодо залишку заборгованості та інші повідомлення, які підтверджують визнання боргу або відмову від виконання зобов’язання.
Якщо боржник ігнорує вимогу, без достатніх підстав заперечує борг, відмовляється підтвердити план оплати, переводить активи або демонструє ознаки припинення платежів, слід переходити до відповідного правового механізму. Залежно від документів та статусу боржника це може бути звичайне судове провадження, скорочене судове провадження, визнання і виконання іноземного рішення, примусове виконання або заходи, пов’язані з неплатоспроможністю.
Перед початком судового стягнення боргу слід оцінити строк позовної давності. Відповідно до цивільного законодавства Ефіопії вимоги про виконання договору, вимоги, що виникають з невиконання договору, а також вимоги про визнання договору недійсним загалом підлягають пред’явленню протягом десяти років. Цей строк обчислюється з дня, коли зобов’язання стало таким, що підлягає виконанню, або з дня, коли права за договором могли бути реалізовані.
Перебіг позовної давності може бути перерваний, якщо боржник визнає вимогу, зокрема шляхом сплати відсотків або частини боргу, надання застави чи гарантії, а також якщо кредитор вчиняє дію, спрямовану на примусове виконання зобов’язання. Після переривання починає обчислюватися новий строк. Суд не застосовує позовну давність з власної ініціативи; відповідне заперечення має бути заявлене стороною.
Для справи про стягнення боргу в Ефіопії потрібно підготувати договір або документи замовлення, рахунки, документи поставки, акти виконаних робіт або наданих послуг, транспортні чи митні документи, якщо вони мають значення, акти звірки, листування з боржником, вимоги про оплату, докази часткових платежів, гарантії, документи забезпечення, розрахунок основного боргу, відсотків або штрафних санкцій, а також документи, що підтверджують особу боржника та його діяльність. Якщо кредитор спирається на іноземне судове рішення або арбітражне рішення, можуть також знадобитися засвідчені копії, документи про остаточність або можливість виконання, арбітражна угода та документи щодо перекладу або засвідчення, необхідні для обраного способу захисту.
Законодавство Ефіопії передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку та в скороченому судовому провадженні. Вибір відповідного способу залежить від характеру вимоги, визначеності суми, документальної основи боргу, можливих заперечень боржника та того, чи відповідає справа умовам скороченого провадження.
Звичайний судовий порядок починається з подання позовної заяви до компетентного суду. У позові мають бути зазначені сторони, фактичні обставини, які підтверджують борг, сума вимоги, правова підстава позову, докази та спосіб захисту, якого просить кредитор. Якщо на початковому етапі немає підстав для відхилення позову, суд надсилає відповідачу копію позовної заяви та повістку з вимогою з’явитися і надати відповідь у строк, визначений судом.
Повістка може зобов’язувати відповідача подати документи, які він планує використовувати для захисту, а також забезпечити явку свідків, які можуть бути допитані під час розгляду. Належне повідомлення має важливе значення для подальшого руху справи. Якщо відповідач не з’являється, а суд переконується, що повістку було належно вручено, справа може бути розглянута за відсутності відповідача. Якщо належне вручення не підтверджено, суд може розпорядитися про вручення повторної повістки.
Якщо відповідач з’являється та заперечує проти позову, його заперечення мають стосуватися суті фактичних тверджень позивача. Загальне або ухильне заперечення може бути недостатнім, якщо відповідач конкретно не відповідає на ті обставини, які вважає спірними. Це особливо важливо у документально підтверджених боргових справах, де рахунки, документи поставки, визнання боргу, звірки розрахунків та листування можуть суттєво звузити предмет спору.
Після дослідження документів, заслуховування сторін і допиту свідків, якщо це потрібно, суд заслуховує остаточні доводи сторін та ухвалює рішення на тому самому засіданні або на окремому засіданні. Якщо вимогу задоволено і рішення стає таким, що підлягає виконанню, кредитор може перейти до етапу примусового виконання.
Скорочене судове провадження може застосовуватися, коли позивач вимагає лише стягнення боргу або визначеної грошової суми, яка підлягає сплаті відповідачем, з відсотками або без них, і така вимога виникає з договору, документа про сплату визначеної суми або гарантії, якщо вимога до основного боржника стосується лише боргу чи визначеної грошової суми.
Для використання цього порядку позивач подає позовну заяву, позначену як справа у скороченому провадженні, та додає заяву під присягою, яка підтверджує підставу позову, суму вимоги і переконання позивача в тому, що відповідач не має захисту проти позову. Такий порядок може бути корисним у добре документованих комерційних боргових справах, де сума заборгованості є чіткою, а кредитор має надійні документи.
Після подання позову та заяви під присягою суд надсилає відповідачу повістку. Відповідач не може з’явитися та захищатися у справі без отримання дозволу суду. Клопотання про дозвіл на захист має бути підтверджене заявою під присягою із зазначенням, чи стосується захист усієї вимоги або лише її частини, а суд може також вимагати особистої явки відповідача, надання пояснень під присягою або подання відповідних документів.
Якщо відповідач не подає клопотання про дозвіл на захист у строк, визначений у повістці, або якщо суд відмовляє у наданні такого дозволу після розгляду клопотання, позивач може отримати рішення про стягнення заявленої суми, відсотків, якщо вони застосовуються, та витрат. Якщо дозвіл на захист надано, суд може визначити подальший порядок розгляду, а спір може продовжуватися за правилами звичайного провадження.
Рішення суду першої інстанції, як правило, може бути оскаржене протягом 60 днів з дня його ухвалення. Рішення, ухвалене за результатами апеляційного розгляду, не підлягає автоматично другому звичайному апеляційному оскарженню. Остаточне рішення може бути оскаржене до Касаційного відділення Федерального Верховного суду за наявності фундаментальної помилки у застосуванні права, при цьому касаційна скарга, як правило, має бути подана протягом 90 днів з дня ухвалення остаточного рішення.
Якщо кредитор уже має іноземне судове рішення проти боржника або щодо майна, розташованого в Ефіопії, перед початком місцевого примусового виконання може знадобитися визнання і виконання іноземного судового рішення. За правилами цивільного процесу Ефіопії іноземне судове рішення може бути виконане в Ефіопії лише через передбачену для цього процедуру, якщо міжнародний договір не встановлює інший порядок.
Заява має бути підтверджена засвідченою копією іноземного судового рішення та довідкою суду, який його ухвалив, про те, що рішення є остаточним і підлягає виконанню. Також мають значення взаємність, належна компетенція іноземного суду, можливість боржника з’явитися та подати захист, остаточність і можливість виконання рішення, а також відсутність суперечності публічному порядку або моралі.
Окремий порядок може застосовуватися, якщо кредитор має іноземне арбітражне рішення. Ефіопія приєдналася до Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для Ефіопії 22 листопада 2020 року. Для Ефіопії конвенція застосовується до рішень, ухвалених на території іншої держави-учасниці, до комерційних правовідносин за законодавством Ефіопії, а також до арбітражних угод, укладених, і арбітражних рішень, винесених після дати приєднання Ефіопії.
Після того, як ефіопське судове рішення стає таким, що підлягає виконанню, або після проходження необхідного етапу визнання та виконання іноземного судового чи арбітражного рішення, потрібно ініціювати примусове виконання. Нове звернення про виконання рішення, крім рішення про заборону або зобов’язання вчинити певну дію, загалом не може бути подане після спливу десяти років з дати рішення або з відповідної дати невиконання, якщо рішення чи подальша ухвала передбачає оплату або передачу майна у певний день чи в періодичні строки.
Примусове виконання може включати арешт і продаж рухомого або нерухомого майна, звернення стягнення на вимоги, які належать боржнику до третіх осіб, арешт часток, заробітної плати або інших прав, на які може бути звернено стягнення, а також заходи щодо майна, яке перебуває у третіх осіб, якщо закон допускає такий спосіб виконання. Виконавче провадження слід планувати з урахуванням встановлених активів, рахунків, дебіторської заборгованості, участі в бізнесі та законодавчих обмежень, які можуть виключати звернення стягнення на певне майно.
Альтернативним варіантом стягнення боргу з компанії, підприємця або іншого суб’єкта комерційної діяльності є банкрутство або реорганізація боржника відповідно до комерційного законодавства Ефіопії. Такий шлях має особливе значення, якщо боржник припинив сплату належних до виконання боргів, кілька кредиторів претендують на одні й ті самі активи, звичайне примусове виконання не дає результату або фінансовий стан бізнесу потребує колективної процедури замість окремих виконавчих дій.
Процедура реорганізації може бути відкрита за заявою кредитора, якщо боржник перебуває у стані припинення платежів і щодо нього не триває процедура запобіжної реструктуризації. Процедура банкрутства може бути відкрита за заявою боржника, який перебуває у стані припинення платежів, а також за заявою одного або кількох кредиторів, вимога яких до боржника є такою, що підлягає оплаті. Боржник, який перебуває у стані припинення платежів, має звернутися до суду із заявою про банкрутство протягом сорока п’яти днів, якщо раніше не подав заяву про реорганізацію.
У транскордонному стягненні важливо встановити, чи мають суди Ефіопії компетенцію щодо неплатоспроможності боржника. Суди Ефіопії можуть відкрити основне провадження, якщо центр основних інтересів боржника знаходиться в Ефіопії. Для компанії або юридичної особи таким центром вважається зареєстроване місцезнаходження, якщо не доведено інше. Територіальне провадження може мати значення, коли боржник має установу та активи в Ефіопії.
У процедурі реорганізації кожен кредитор загалом подає вимоги, що виникли до відкриття провадження, протягом чотирьох місяців з дати рішення про відкриття процедури, рекомендованим листом або іншим електронним способом із підтвердженням отримання. У вимозі слід зазначити суму, правову підставу, забезпечення, гарантії, заявлене зарахування зустрічних вимог та підтвердні документи. Кредитори, які не подадуть вимоги та забезпечення у встановлений строк, можуть втратити участь у розподілі та можливість врахування їхніх вимог під час продажу бізнесу як діючого підприємства.
Якщо активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, важливими можуть бути угоди та дії, вчинені у підозрілий період. Суд може скасувати безоплатне передання активів або прав, дарування, відмову від прав або їх припинення, передання активів чи прав за явно заниженою ціною, сплату боргів, строк оплати яких ще не настав, а також установлення іпотеки, застави або іншого речового забезпечення щодо активів боржника для раніше виниклих боргів.
Суд також може скасувати інші дії або платежі, здійснені у підозрілий період, якщо кредитор знав або повинен був знати, що боржник уже перебував у стані припинення платежів, а дія була шкідливою для майнової маси або платіж надавав перевагу одному кредитору перед іншими. Вимоги про скасування таких дій загалом не можуть бути заявлені після спливу двох років з дати рішення про відкриття реорганізації, а у процедурі банкрутства керуючий може використовувати відповідні повноваження щодо оскарження дій, якщо вони не були скасовані під час реорганізації.
Наслідок скасування має зворотну дію. Якщо повернення майна в натурі неможливе, до майнової маси може бути повернута ринкова вартість майна, а якщо майно або право були передані третій особі, до майнової маси може бути повернутий грошовий еквівалент за ринковою вартістю на момент ухвалення рішення. Це може збільшити майно, доступне для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат процедури неплатоспроможності.
Банкрутство може впливати також на розмір і валюту вимог. За винятком вимог, забезпечених іпотекою, нарахування відсотків за вимогами кредиторів припиняється з дати рішення про відкриття процедури банкрутства. Вимоги, що виникли до відкриття провадження, стають такими, що підлягають негайній оплаті, а вимоги, виражені в іноземній валюті, перераховуються у місцеву валюту за офіційним курсом на день ухвалення рішення про відкриття процедури банкрутства.
Комерційне законодавство Ефіопії також передбачає механізми відповідальності керівників і учасників у ситуаціях, пов’язаних із банкрутством. Суд може покласти на фактичних або формальних керівників обов’язок покрити весь борг компанії або його частину, якщо їхня вина сприяла недостатності активів, зокрема через грубо недбале неподання заяви про банкрутство протягом сорока п’яти днів після припинення платежів, грубо недбале продовження збиткової діяльності або використання майна компанії як власного. Учасники можуть нести відповідальність, якщо вони вчинили шахрайство або, діючи у власних інтересах, давали керівництву вказівки, які призвели до припинення платежів боржником.
Якщо боржник в Ефіопії не виконує свої платіжні зобов’язання, наявні документи та інформацію про боржника можна проаналізувати, щоб визначити реально доступний спосіб стягнення. Ми можемо оцінити справу, визначити відповідну стратегію та, після погодження обсягу й умов співпраці, провести необхідні заходи зі стягнення боргу в Ефіопії.
