Правила звернення стягнення на кошти боржника в Онтаріо містять незвичне поєднання строків. Якщо судовому рішенню виповнилося шість років, для видачі повідомлення про звернення стягнення може знадобитися дозвіл суду. Водночас саме повідомлення може діяти шість років і продовжуватися на наступні шестирічні періоди.
Ці строки регулюють різні етапи стягнення, і їх змішування — лише одна з практичних складнощів правила 60.08 Правил цивільного судочинства Онтаріо.
Та сама норма встановлює обмеження щодо заборгованості, яка належить боржнику спільно з іншими особами, дозволяє в окремих випадках звертати стягнення на платежі, строк яких настане пізніше, але водночас виключає певні правовідносини, що виникли вже після вручення повідомлення. Наприклад, чинне повідомлення не обов’язково охоплюватиме кошти на банківському рахунку, відкритому боржником пізніше в тій самій фінансовій установі.
У результаті цей механізм може діяти роками, але не перетворюється на універсальний арешт усього, що боржник отримає в майбутньому. Під час виконання рішення в Онтаріо дата виникнення зобов’язання, структура прав на кошти та юридична підстава платежу можуть мати не менше значення, ніж сама сума.
Правило 60.08 застосовується на стадії виконання, а не встановлює сам борг
Правило 60.08 застосовується, коли на користь кредитора вже існує рішення про сплату або стягнення грошових коштів. Воно дозволяє звернути стягнення на заборгованість, яку третя особа має перед боржником.
Такою третьою особою може бути фінансова установа, роботодавець, покупець чи замовник компанії-боржника або інша особа, яка зобов’язана здійснити платіж на користь боржника.
Це принципово важливо: процедура звернення стягнення не створює зобов’язання, якого раніше не існувало. Кредитор повинен встановити, що третя особа справді винна боржнику кошти, а потім визначити, чи підпадає відповідна заборгованість під часові, майнові та процесуальні вимоги правила 60.08.
Шість років від дати рішення і шість років дії повідомлення — це різні строки
Правило 60.08 містить два різні шестирічні періоди, які не можна вважати взаємозамінними.
Перший пов’язаний із давністю самого судового рішення.
Якщо від дати рішення минуло шість років або більше, кредитор, як правило, вже не може просто отримати нове повідомлення про звернення стягнення. Спочатку потрібен дозвіл суду. Такий дозвіл також необхідний, якщо виконання рішення залежить від виконання певної умови.
Отже, ще до початку процедури стягнення може виникнути додатковий процесуальний етап.
Дозвіл суду також має власний строк дії. Якщо його отримано, але повідомлення про звернення стягнення не видано протягом одного року, такий дозвіл втрачає силу. Кредитор може звернутися за дозволом повторно, але не може безстроково покладатися на раніше надане судом право.
Другий шестирічний період стосується вже не судового рішення, а самого повідомлення після його видачі.
На практиці ця різниця особливо важлива у старих виконавчих справах. Судове рішення може бути відносно недавнім, тоді як строк чинного повідомлення вже наближається до завершення. Можлива й протилежна ситуація: чинного повідомлення немає, але самому рішенню вже понад шість років, тому перед видачею нового документа необхідно отримати дозвіл суду.
Це дві різні процесуальні ситуації, які потребують різних дій.
Повідомлення може діяти шість років і продовжуватися
Після видачі повідомлення про звернення стягнення діє протягом шести років від дати його видачі.
Правила Онтаріо дозволяють продовжити його ще на один шестирічний період. За дотримання встановлених вимог можливі й подальші продовження.
Час продовження має істотне значення. Це питання необхідно вирішити до закінчення строку чинного повідомлення. Тому дату його завершення слід розглядати як один із контрольних строків виконання рішення, а не як другорядну адміністративну формальність.
Для окремих кредиторів така тривала дія повідомлення може мати суттєве практичне значення.
Наприклад, компанія-боржник може протягом тривалого часу отримувати платежі від відомого замовника. Якщо відповідна заборгованість підпадає під дію механізму стягнення, повідомлення може охоплювати суми, які стають належними до сплати поступово, а не лише кошти, що підлягали виплаті на момент первинного вручення документа.
Однак шестирічний строк дії повідомлення не означає, що на шість років автоматично охоплюється будь-яке майно, яке боржник отримає.
Тривалість дії повідомлення та коло заборгованості, на яку воно поширюється, — це два різні питання.
Тому кредитору необхідно контролювати і строк дії документа, і юридичну природу тих зобов’язань, які він розраховує охопити стягненням.
Спільна заборгованість не означає, що можна стягнути всю суму
Правило 60.08 окремо регулює ситуацію, коли третя особа винна кошти одночасно боржнику та одному або кільком співвласникам.
Вихідне правило не полягає в тому, що кредитор може звернути стягнення на всю суму.
За загальним підходом стягнення поширюється на половину відповідної заборгованості, якщо суд не визначить, що в конкретній ситуації має застосовуватися більша або менша частка.
Це має значення у випадках, коли право вимоги належить боржнику спільно з іншою особою.
Тому номінальну суму спільної заборгованості не можна автоматично вважати сумою, доступною для погашення боргу за судовим рішенням.
Правила враховують і права співвласника. Якщо третя особа зазначає, що заборгованість є спільною, співвласника необхідно належним чином повідомити про процедуру. У разі спору суд може визначити права та обов’язки боржника, третьої особи, співвласника та інших заінтересованих осіб.
Для кредитора це означає, що перед оцінкою реальної суми стягнення необхідно з’ясувати структуру прав на відповідні кошти.
Зокрема, може знадобитися встановити:
- кому юридично належить право вимоги;
- чи є право боржника одноособовим або спільним;
- чи заявляє інша особа самостійний інтерес щодо коштів;
- чи існують підстави для визначення судом частки, відмінної від вихідної половини.
Самого зазначення про «спільну власність» у банківських або комерційних документах недостатньо для остаточного висновку. Необхідно встановити юридичну природу відповідного зобов’язання.
Повідомлення може охоплювати платежі, строк яких настане пізніше
Однією з важливих особливостей механізму в Онтаріо є те, що він не обов’язково обмежується сумами, які вже підлягають сплаті в день вручення повідомлення.
Правила дозволяють у певних випадках охоплювати заборгованість, строк сплати якої настане протягом шестирічного періоду після вручення повідомлення. Аналогічний підхід може застосовуватися до зобов’язання, яке стане належним до виконання після настання певної умови протягом цього періоду.
Це особливо важливо, якщо боржник має тривалі комерційні відносини з відомою третьою особою.
Наприклад, замовник може бути зобов’язаний здійснити платіж компанії-боржнику за вже укладеним договором, хоча дата оплати ще не настала. Сам по собі той факт, що кошти будуть сплачені пізніше, не обов’язково виводить таке зобов’язання за межі дії повідомлення.
Подібна ситуація можлива й щодо умовних платежів.
Виплата може залежати від завершення робіт, поставки, підтвердження виконання, спливу встановленого строку або настання іншої передбаченої договором обставини. Якщо відповідне зобов’язання підпадає під правило 60.08, дія повідомлення може поширюватися значно далі, ніж на суму, яка вже була належною до сплати на дату його вручення.
Судова практика Онтаріо також показує, що тривала дія такого повідомлення має цілком практичні наслідки. Третя особа повинна достовірно повідомляти відомості про заборгованість, охоплену процедурою, а суттєво недостовірні відомості можуть спричинити серйозні процесуальні наслідки.
Тому встановити третю особу — лише перший етап.
Для кредитора не менш важливими є інші питання:
Яке саме зобов’язання існує перед боржником? Коли має бути здійснений платіж? І чи підпадає це зобов’язання під уже чинне повідомлення?
Майбутній платіж і нове правовідношення — не одне й те саме
Можливість стягнення платежів, які стануть належними до сплати пізніше, має важливе обмеження.
Правило 60.08 розрізняє майбутній платіж за зобов’язанням, що охоплюється повідомленням, і певні нові правовідносини, які виникли лише після його вручення.
Особливо важливою ця різниця є щодо банківських рахунків.
Якщо третьою особою є фінансова установа, кошти на рахунку, відкритому вже після вручення повідомлення, виключаються з відповідного правила про майбутню заборгованість.
На практиці результат може бути неочевидним.
Кредитор міг належним чином вручити повідомлення банку. До завершення строку його дії можуть залишатися ще роки. Пізніше боржник відкриває новий рахунок у тому самому банку.
Проте сам факт того, що попереднє повідомлення продовжує діяти, ще не означає, що кошти на новому рахунку автоматично підпадуть під стягнення.
Тому дата відкриття рахунку може стати вирішальною обставиною.
Подібні винятки існують і щодо інших правовідносин.
Якщо трудові відносини почалися лише після вручення повідомлення, заборгованість роботодавця, що виникла з таких нових трудових відносин, не розглядається так само, як виплати в межах трудових відносин, які вже існували на момент вручення.
Аналогічно виключається заборгованість за договором страхування, укладеним після вручення повідомлення.
Це показує одну з ключових меж довгострокового стягнення в Онтаріо:
повідомлення може охоплювати окремі зобов’язання, платежі за якими виникнуть у майбутньому, але не поширюється автоматично на кожне нове економічне правовідношення, у яке боржник вступить пізніше.
Що кредитору слід перевірити до початку стягнення
Для іноземного кредитора, який здійснює стягнення боргу в Канаді, механізм Онтаріо може бути особливо ефективним, якщо вже відомий банк боржника, його замовник або інше джерело грошових надходжень.
Однак встановити таку третю особу — лише перший крок. Необхідно також визначити, чи підпадає відповідна заборгованість під правило 60.08, які строки застосовуються та чи належить право на кошти лише боржнику або спільно з іншими особами.
До початку процедури кредитору доцільно встановити:
- чи існує рішення про сплату або стягнення коштів, яке підлягає виконанню;
- скільки часу минуло від дати його ухвалення;
- чи потрібен дозвіл суду перед видачею повідомлення;
- коли було видано чинне повідомлення та коли спливає строк його дії;
- чи необхідно оформити продовження до закінчення цього строку;
- яке саме грошове зобов’язання має третя особа перед боржником;
- чи належить право вимоги лише боржнику або спільно з іншою особою;
- коли виникло відповідне зобов’язання;
- чи є майбутній платіж продовженням уже існуючого правовідношення або результатом нового відношення, що виникло після вручення повідомлення;
- чи існують законодавчі обмеження, здатні зменшити суму, яку реально можна стягнути.
Хронологія нерідко має не менше значення, ніж розмір заборгованості.
Інформації про те, що боржник обслуговується у певному банку, може бути недостатньо, якщо відповідний рахунок відкрито вже після вручення повідомлення. Тривалі ділові відносини між боржником і його замовником також самі по собі ще не показують, які саме майбутні платежі підпадатимуть під стягнення. А тривале ведення виконавчої справи не звільняє кредитора від необхідності контролювати строк дії та своєчасне продовження повідомлення.
Отже, правило 60.08 в Онтаріо — це не просто спосіб перехопити кошти, які вже перебувають у розпорядженні третьої особи.
Механізм може діяти тривалий час і поширюватися на окремі платежі, строк яких настане в майбутньому. Проте його ефективність залежить від кількох відмінностей, які легко не врахувати: віку судового рішення та строку дії повідомлення, розміру частки боржника у спільній заборгованості, а також різниці між майбутнім платежем і абсолютно новим правовідношенням, що виникло після вручення документа.
Для кредитора, який планує виконання рішення в Онтаріо, саме ці деталі можуть визначити, чи стане такий механізм стійким інструментом повернення боргу, чи дозволить стягнути значно менше, ніж очікувалося.
