Стягнення боргу в Канаді

Процес стягнення боргу в Канаді починається з аналізу платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії його корпорації, доказів, що підтверджують заборгованість, наявності поточних судових справ та відкритих виконавчих процедур, а також ймовірності оскарження боргу. Цей аналіз визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення боргу.

Якщо щодо боржника немає поточних судових справ чи невиконаних рішень судів про стягнення боргу, і він веде активну діяльність, то доцільно використовувати стадію досудового стягнення боргу.

Ця стадія ґрунтується на інтенсивних переговорах з дебітором з метою досягнення згоди щодо оплати вимог кредитора або інших варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, переуступка боргу третій особі, взаємний обмін послугами чи товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою надання постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній термін досудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо реалізація цієї стадії не принесла очікуваних результатів, або після початкового аналізу було встановлено, що вона не застосовна, слід використовувати стадію судового стягнення.

Перед зверненням до суду слід звернути увагу на термін позовної давності. Уряд Канади затвердив термін давності в 6 років, але на рівні провінцій терміни давності можуть відрізнятися, і переважно варіюються від 2 до 6 років. Наприклад, в Онтаріо, Альберті, Новій Шотландії, Британській Колумбії, Нью-Брансуїк, Саскачевані – 2 роки, в Квебеку – 3 роки, в Манітобі, Нунавуті Юконі, Ньюфаундленді та Лабрадорі, на Острові Принца Едуарда і Північно-Західних 6 років. Після закінчення зазначених термінів кредитор позбавляється права пред’явлення позову до суду. Перебіг позовної давності переривається у разі якщо боржник здійснює частковий платіж за боргом, надає письмове визнання наявності заборгованості або обіцянку погасити заборгованість, укладає з кредитором графік погашення боргу. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Судовий процес починається з видачі позовної заяви та вручення її копії відповідачу протягом 60 днів з дати видачі. Позовна заява повинна містити короткий виклад суттєвих фактів, на які посилається сторона, але не повинна включати докази, за допомогою яких ці факти мають бути доведені. Після отримання позовної заяви у відповідача є право скористатися захистом від позову, про що відповідач повинен повідомити позивача протягом 30 днів, якщо відповідач перебуває у Канаді чи США, або протягом 60 днів, якщо відповідач перебуває поза межами Канади чи США. Копія кожного документа, згаданого у позовній заяві, має бути вручена разом із позовною заявою або протягом 10 днів після вручення позовної заяви. Якщо відповідач надасть заперечення позивачу, позивач має право подати відповідь на заперечення протягом 10 днів після його отримання.

Якщо відповідач не вручає заяву про відповідь, кредитор має право просити суд винести заочне рішення.

Якщо відповідач надав відповідь на позовну заяву судову справу буде розглянуто у порядку особливо керованого судочинства у межах таких стадій, як розкриття документів, допит свідків та розгляд процесуальних клопотань, проведення попередніх конференцій. Стадія розкриття є найдовшою і об’ємною, у ході якої сторони надають одна одній доступ до інформації, доказів та інших відомостей, з урахуванням яких вони аргументують свою позицію.

Сторона може подати клопотання про винесення рішення у порядку спрощеного судочинства або спрощеного судового розгляду з усіх або деяких питань, у будь-який час після того, як відповідач подав заперечення, але до того, як буде призначено час і місце судового розгляду.

Після завершення зазначених етапів починається судовий розгляд, у ході яких сторони постають перед судом і надають свої докази, що обґрунтовують свої вимоги або заперечення. Якщо суд не розпорядиться інакше, дебати сторін мають бути заслухані після того, як усім сторонам було надано повну можливість викласти свої докази в тому порядку, в якому вони надали докази. Після заключних дебатів сторін суд приймає рішення, яке набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Позовні заяви із сумою вимоги до 100 000 доларів можуть бути розглянуті протонотарієм чи провінційним судом у спрощеному порядку. Постанова протонотарію може бути оскаржена шляхом подання клопотання судді Федерального суду протягом 10 днів з дати винесення постанови, що оскаржується.

Якщо сторону не влаштовує рішення, винесене судом першої інстанції, вона має право оскаржити його в апеляційному суді. Для цього заінтересованій стороні слід вручити відповідачу повідомлення про апеляцію протягом 30 днів з дати постанови, що оскаржується. Потім апелянт має 10 днів, щоб подати апеляцію. Після цього необхідно подати до суду всі документи, необхідні для слухання апеляції, разом із доказом вручення цих документів протилежній стороні. Після того, як будуть виконані всі заходи щодо доведення апеляції до досконалості, вона поміщається до списку апеляцій, які готові до слухання. У середньому термін розгляду апеляції становить 6 місяців з дати подання апеляції до списку апеляцій.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене у Верховному суді Канади, але для цього необхідно отримати дозвіл Верховного суду протягом 60 днів з дати ухвалення рішення, що оскаржується. Липень місяць не включається до розрахунку терміну. Оскарження рішення апеляційного суду не припиняє його дії, за винятком випадків, коли буде ухвалено окреме рішення про зупинення. Рішення Верховного суду є остаточним та не підлягає подальшому оскарженню.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід отримати виконавчий лист та ініціювати процедуру примусового виконання. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності, то кредитору слід розглянути варіант банкрутства боржника. Боржник має ознаки неплатоспроможності, якщо сума боргу становить не менше 1 000 доларів і при цьому боржник не в змозі виконати свої зобов’язання у звичайному порядку або сукупна вартість майна боржника є недостатньою для погашення зобов’язань, що підлягають сплаті. На цій стадії, у разі недостатності активів боржника для повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування угод боржника, які завдали боржнику збитків або позбавили його активів. Серед таких угод слід виділити зокрема: передача майна, надання послуг, обтяження майна на користь кредитора з метою надати йому перевагу перед іншими кредиторами в той час, коли боржник мав ознаки неплатоспроможності; угоди із заниженою вартістю. Також допускається притягнення до додаткової чи солідарної відповідальності директорів компаній за реалізацію угод, які були невигідні для компанії та вчинені в період наявності ознак неплатоспроможності. У певних випадках така сама відповідальність передбачена і для акціонерів боржника. Внаслідок залучення контролюючих осіб до додаткової відповідальності або скасування вищезазначених угод можна збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів та покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Канаді, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

16.08.2024

220