Стягнення боргу в Румунії

Процедура стягнення боргу в Румунії розпочинається з проведення аналізу фінансових показників боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Цей аналіз формує стратегію, яка буде використана для повернення заборгованості.

Якщо боржником є румунська компанія, попередній аналіз зазвичай має включати перевірку статусу компанії та її реєстраційних даних у румунському торговому реєстрі, перевірку публікацій щодо процедур неплатоспроможності, доступних судових даних, а також оцінку того, чи веде боржник реальну діяльність і чи має майно, яке можна встановити. Така перевірка допомагає визначити, що є більш доцільним у конкретній справі: позасудове стягнення, платіжний наказ, звичайне судове провадження, заходи забезпечення, примусове виконання або процедура неплатоспроможності.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається своєю діяльністю, то доцільно перейти до етапу неофіційного позасудового повернення боргу.

Цей етап включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою надання постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд. 

Перед початком судового стягнення в Румунії кредитору потрібно визначити застосовний строк позовної давності та точну дату, з якої борг став належним до сплати. За загальним правилом строк позовної давності становить 3 роки, якщо румунське законодавство або характер конкретної вимоги не передбачає іншого строку. Така оцінка має значення до вибору між позасудовим стягненням, платіжним наказом, звичайним судовим провадженням, процедурою дрібних вимог, примусовим виконанням або стратегією, пов’язаною з неплатоспроможністю боржника.

Позовну давність у Румунії не слід описувати як наслідок, який суд автоматично застосовує в кожній справі про стягнення боргу. За правилами цивільного права позовна давність зазвичай є запереченням сторони, на користь якої спливає відповідний строк, і має бути заявлена на належному процесуальному етапі. Тому кредитору варто ще до подання позову оцінити ризик спливу строку давності та зберегти докази визнання боргу, часткової оплати, сплати відсотків, листування щодо зобов’язання або інших обставин, які можуть мати значення для переривання перебігу позовної давності.

У міжнародному стягненні боргу Конвенція Організації Об’єднаних Націй про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року може мати значення лише для вимог, що виникають з міжнародних договорів купівлі-продажу товарів, і лише за наявності умов для її застосування. Румунія є учасником цієї конвенції, а для вимог, які входять до її сфери дії, передбачено 4-річний строк позовної давності. Цей строк не слід розглядати як загальний строк для всіх іноземних кредиторів або для всіх видів комерційної заборгованості в Румунії.

Якщо строк позовної давності минув і боржник належним чином посилається на позовну давність, судове стягнення стає значно складнішим. У такій ситуації позиція кредитора може залежати від наявності надійних доказів переривання перебігу позовної давності, визнання боргу, часткової оплати, переговорів, документів про врегулювання або інших обставин, які не дозволяють боржнику успішно використати заперечення про сплив строку давності.

Якщо кредитор уже має судове рішення іншої держави — члена Європейського Союзу у цивільній або комерційній справі, стратегія може відрізнятися від подання нового позову в Румунії. Відповідно до Регламенту Європейського Союзу № 1215/2012 такі рішення зазвичай визнаються в Румунії без окремої процедури визнання та можуть виконуватися без окремого оголошення їх придатними до виконання, за умови дотримання документальних і процесуальних вимог для звернення стягнення на майно боржника в Румунії.

Румунське законодавство передбачає кілька судових способів стягнення боргу, зокрема платіжний наказ, звичайне судове провадження та процедуру дрібних вимог. Вибір належного способу залежить від суми вимоги, якості документів, строку настання оплати, очікуваної позиції боржника та того, чи потрібен кредитору швидший документ для подальшого примусового виконання.

Якщо існує ризик, що боржник відчужить майно до отримання кредитором документа, придатного для примусового виконання, у відповідних випадках можна розглянути заходи забезпечення. Такі заходи можуть включати забезпечувальний арешт, судове зберігання майна або арешт вимог та інших активів залежно від виду майна і процесуальної ситуації. Вони не замінюють основну вимогу про стягнення боргу, але можуть допомогти зберегти майно боржника до початку примусового виконання.

Процедура видачі платіжного наказу застосовується до грошових вимог, які є визначеними, ліквідними та такими, строк оплати за якими настав, якщо вони виникають з цивільного договору або іншого письмового документа, прийнятого сторонами у спосіб, дозволений законом. Перед поданням заяви кредитор має направити боржнику вимогу про оплату через судового виконавця або рекомендованим листом із зазначеним змістом і підтвердженням отримання, надавши боржнику 15 днів для сплати належної суми.

Якщо боржник не сплачує борг у цей строк, кредитор може звернутися до компетентного румунського суду із заявою про видачу платіжного наказу. До заяви потрібно додати документи, що підтверджують підставу та розмір боргу, а також доказ направлення вимоги про оплату. Відсутність такого доказу може призвести до відхилення заяви як неприйнятної.

Для розгляду заяви суд може викликати сторони для надання пояснень, уточнення позицій, спонукання боржника до оплати або досягнення домовленості щодо способу погашення боргу. Судовий виклик має бути вручений не менш як за 10 днів до дати засідання, а боржник має подати відповідь не пізніше ніж за 3 дні до цієї дати. Неподання відповіді може бути оцінене судом з урахуванням обставин справи як визнання вимог кредитора.

Якщо боржник сплачує заборгованість, суд закриває справу. Якщо боржник заперечує вимогу, суд оцінює обґрунтованість його заперечень на підставі документів у справі та пояснень сторін. Якщо захист боржника потребує дослідження інших доказів, характерних для звичайного судового провадження, суд може відмовити у видачі платіжного наказу, а кредитор може вимагати стягнення боргу у звичайному судовому провадженні.

Якщо суд визнає вимогу кредитора обґрунтованою повністю або частково, він видає платіжний наказ із зазначенням належної до сплати суми та строку оплати. Такий строк не може бути меншим ніж 10 днів і більшим ніж 30 днів з дня повідомлення про наказ, якщо сторони не погодили інший строк оплати.

Боржник може подати заяву про скасування платіжного наказу протягом 10 днів з дня його вручення або повідомлення про нього. Така заява може стосуватися порушення вимог, передбачених для видачі платіжного наказу, а також обставин припинення зобов’язання, які виникли після видачі наказу. Саме подання заяви не зупиняє примусове виконання; зупинення може бути допущене на вимогу боржника лише за умови внесення забезпечення в розмірі, визначеному судом.

Звичайне судове провадження розпочинається шляхом подання позовної заяви до компетентного румунського суду. Досудова вимога часто є корисною на практиці, оскільки вона може підтримати переговори, підтвердити позицію кредитора та зберегти докази спілкування з боржником. Водночас спеціальна вимога зі строком 15 днів, яка направляється через судового виконавця або рекомендованим листом, є вимогою саме для процедури видачі платіжного наказу і не повинна подаватися як загальна умова кожного звичайного позову. У звичайному провадженні строк розгляду справи залежить від компетентного суду, вручення документів, позиції боржника, обсягу доказів, можливих висновків фахівців, оскарження та інших процесуальних обставин. Для кожного судового засідання складається список справ, що розглядаються у цей день, який вивішується на порталі суду та біля дверей залу судового засідання не менше ніж за годину до його початку. У списку також буде зазначено орієнтовні терміни, встановлені для розгляду справ. Справи, у яких сторін представляють адвокати, розглядаються в пріоритетному порядку.

У результаті дослідження документів у справі та проведення судових дебатів суд приймає рішення (вирок), яке набирає чинності після закінчення тридцяти днів з моменту його оголошення за умови, що воно не оскаржено в апеляційному порядку. Законодавство передбачає можливість сторонам подати заяву до суду першої інстанції про відмову від права на апеляцію. У такому разі рішення набирає чинності з дати його прийняття.

У процесі апеляційного оскарження, апеляційний суд не може винести рішення, яке погіршує положення апелянта порівняно з тим положенням, яке він мав згідно з рішенням суду першої інстанції, за винятком випадків, коли апелянт погоджується з цим.

Рішення апеляційного суду є остаточним, але може бути оскаржено до Вищого суду касації та юстиції протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Апеляційна скарга не може бути подана, якщо сума позову до 500 000 румунських леїв. Рішення касаційного суду є остаточним та не підлягає подальшому оскарженню.

Процедура дрібних вимог застосовується до вимог, вартість яких на дату звернення до суду не перевищує 50 000 румунських леїв, без урахування відсотків, судових витрат та інших додаткових платежів. Позивач може обрати між звичайним судовим провадженням і процедурою дрібних вимог, якщо виконані умови застосування цієї спрощеної процедури.

Провадження розпочинається шляхом заповнення затвердженої форми позову та подання її разом із документами, що підтверджують вимогу, до компетентного суду. Після отримання належно заповненої форми суд надсилає відповідачу форму відповіді, копію позову та копії документів, поданих позивачем. Відповідач має 30 днів з моменту вручення цих документів для подання відповіді та документів, на які він має намір посилатися.

Як правило, процедура дрібних вимог є письмовою і відбувається без виклику сторін. Суд може призначити явку сторін, якщо вважатиме це необхідним або якщо одна зі сторін подасть відповідне клопотання, а суд визнає усний розгляд потрібним. Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його повідомлення, а рішення суду, який розглядає оскарження, є остаточним.

У разі якщо після набрання чинності рішенням боржник добровільно не виконує рішення суду слід отримати виконавчий лист і пред’явити його з відповідною заявою судовому приставу для відкриття процедури примусового виконання. У разі, якщо виконавчим листом було передбачено чи призначено належні кредитору відсотки, пені чи інші суми без встановлення їх розміру, вони обчислюються судовим приставом відповідно до закону. Виконавчий лист може бути подано на виконання протягом трьох років з дати набуття судовим рішенням статусу остаточного.

Вимоги кредитора на стадії примусового стягнення можуть бути задоволені за рахунок арешту рахунків боржника та списання з них грошей; арешту майна боржника (включаючи майно, що перебуває у третіх осіб) з подальшим їх продажем; арешту та вилучення цінних паперів, звернення стягнення на незібрані плоди та врожай (не раніше ніж за шість місяців до їх дозрівання) шляхом їх вилучення та подальшого продажу. При цьому законодавство передбачає крім примусового продажу арештованого майна боржника, дружній продаж, згідно з яким боржник самостійно знаходить покупця на арештоване майно та повідомляє судовому приставу вартість та строки потенційної угоди, яка може бути взята приставом до уваги.

Якщо вимога кредитора до боржника перевищує 50 000 румунських леїв, є визначеною, ліквідною та простроченою більш ніж на 60 днів, кредитор може оцінити, чи є процедура неплатоспроможності належною альтернативою звичайному стягненню боргу. Такий шлях має значення тоді, коли несплата вказує на недостатність доступних коштів боржника для погашення належних до сплати зобов’язань, а не як інструмент тиску у кожному комерційному спорі. 

У межах румунської процедури неплатоспроможності відповідальність членів органів управління, наглядових органів або інших осіб, пов’язаних із боржником, може розглядатися лише за спеціальних умов, передбачених законодавством про неплатоспроможність. Це не є автоматичним способом стягнення звичайного комерційного боргу безпосередньо з керівників, учасників або акціонерів.

Така відповідальність може мати значення, якщо неплатоспроможність боржника була спричинена або поглиблена такими діями, як використання майна компанії в особистих інтересах, продовження діяльності, що очевидно призводила до припинення платежів, ведення фіктивного обліку, приховування майна, штучне збільшення зобов’язань, використання фінансування, яке погіршувало становище боржника, або надання переваги одному кредитору на шкоду іншим кредиторам незадовго до неплатоспроможності. Тому цей механізм потрібно оцінювати як частину стратегії у процедурі неплатоспроможності разом із доказами щодо відповідальних осіб, причинного зв’язку та шкоди, завданої кредиторам.

Якщо вам потрібна правова підтримка у питанні стягнення боргу в Румунії, компанія Grandliga може допомогти з аналізом боржника, документів, що підтверджують борг, строку позовної давності, доступних судових процедур, можливостей примусового виконання та ризиків, пов’язаних із неплатоспроможністю. Належну стратегію варто обирати після аналізу договору, рахунків, листування, історії платежів, статусу боржника та доступного майна в Румунії.

12.04.2024

294