Стягнення боргу в Румунії

Процедура стягнення боргу в Румунії розпочинається з проведення аналізу фінансових показників боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Цей аналіз формує стратегію, яка буде використана для повернення заборгованості.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається своєю діяльністю, то доцільно перейти до етапу неофіційного позасудового повернення боргу.

Цей етап включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою надання постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд. 

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на строк позовної давності. Загальний термін позовної давності становить три роки. Законодавство допускає можливість змінювати зазначений термін давності за погодженням сторін, але якщо сторони встановили такий термін, який явно ускладнює можливості позивача на захист своїх прав, такий термін вважається недійсним. Суд застосовує наслідки пропуску строку позовної давності незалежно від того, чи просить про це зацікавлена сторона чи ні, за винятком випадків, коли йдеться про право, яким сторони можуть вільно розпоряджатися. Перебіг терміну давності переривається у разі визнання боржником боргу чи вимоги сплати боргу шляхом здійснення часткової сплати боргу, сплати штрафних санкцій чи відсотків. З моменту переривання протягом терміну давності починається заново.

Що стосується міжнародного стягнення боргу, Румунія є учасником Конвенції ООН про терміни позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, і тому якщо іноземний кредитор зареєстрований у країні, яка також є учасником цієї конвенції, термін позовної давності у такому разі становитиме 4 роки. Після закінчення зазначених строків боржник має право не виконувати пред’явлені до нього вимоги і як наслідок процес судового стягнення стає більш складним, оскільки потрібно доводити в суді наявність обставин переривання строку позовної давності.

Законодавство Румунії передбачає три варіанти стягнення боргу через суд шляхом видачі платіжного доручення, шляхом реалізації процедури загального позовного провадження та процедури розгляду дрібних претензій.

Процедура видачі платіжного доручення застосовна для фінансових вимог з цивільно-правового договору. Процедура здійснюється шляхом направлення вимоги боржнику через судового пристава про сплату належної суми протягом 15 днів з моменту отримання. У разі несплати боргу у зазначений термін, кредитору слід звернутися до компетентного суду із заявою про видачу платіжного доручення. Для розгляду прохання суддя постановляє викликати сторони для пояснень та роз’яснень, а також наполягти на сплаті суми заборгованості боржника або досягти угоди між сторонами про способи оплати. Судовий виклик повинен бути вручений стороні за 10 днів до дати засідання. Не пізніше ніж за 3 дні до початку судового засідання боржник зобов’язаний подати свої заперечення, інакше суд з огляду на обставини справи може розглядати це як визнання вимог кредитора.

Якщо боржник сплачує заборгованість, суд закриває справу. Якщо боржник заперечує вимогу, суд перевіряє обгрунтованість заперечення на підставі наявних у справі документів, пояснень та роз’яснень сторін. Якщо позиція боржника обґрунтовано, суд своїм рішенням відхиляє вимогу кредитора.

Якщо суд у результаті перевірки вимоги на підставі поданих документів, а також заяв сторін встановить обгрунтованість вимог кредитора (або частини вимог), він видає платіжне доручення із зазначенням суми та строку оплати від 10 до 30 днів, якщо інший строк не погоджено сторонами.

Видане платіжне доручення може бути анульовано за заявою боржника протягом 10 днів із моменту його отримання. Анулювання допускається виключно у разі порушення судом процедури видачі платіжного доручення. Вимога про анулювання не зупиняє виконання. Однак призупинення може бути схвалено на вимогу боржника лише за умови надання застави, розмір якої буде встановлений судом.

Процедура загального позовного провадження здійснюється шляхом подання позовної заяви до суду. Подання позову допускається лише після завершення попередньої процедури врегулювання, тому до позову слід додати докази виконання такої процедури. Справа розглядається в судовому засіданні із викликом сторін та заслуховуванням їх позицій. Термін призначення судового засідання становить приблизно 100 днів з дати реєстрації позовної заяви. Для кожного судового засідання складається список справ, що розглядаються у цей день, який вивішується на порталі суду та біля дверей залу судового засідання не менше ніж за годину до його початку. У списку також буде зазначено орієнтовні терміни, встановлені для розгляду справ. Справи, у яких сторін представляють адвокати, розглядаються в пріоритетному порядку.

У результаті дослідження документів у справі та проведення судових дебатів суд приймає рішення (вирок), яке набирає чинності після закінчення тридцяти днів з моменту його оголошення за умови, що воно не оскаржено в апеляційному порядку. Законодавство передбачає можливість сторонам подати заяву до суду першої інстанції про відмову від права на апеляцію. У такому разі рішення набирає чинності з дати його прийняття.

У процесі апеляційного оскарження, апеляційний суд не може винести рішення, яке погіршує положення апелянта порівняно з тим положенням, яке він мав згідно з рішенням суду першої інстанції, за винятком випадків, коли апелянт погоджується з цим.

Рішення апеляційного суду є остаточним, але може бути оскаржено до Вищого суду касації та юстиції протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Апеляційна скарга не може бути подана, якщо сума позову до 500 000 румунських леїв. Рішення касаційного суду є остаточним та не підлягає подальшому оскарженню.

Процедура розгляду дрібних претензій застосовується для вимог, що не перевищують 10 000 леїв (без урахування відсотків, судових витрат та інших додаткових доходів). За позивачем залишається право альтернативного вибору порядку розгляду справи або шляхом загального порядку або шляхом даної процедури. Процедура реалізується шляхом заповнення затвердженої форми позову та подання його разом із підтверджуючими документами до компетентного суду. Після отримання позову, суд негайно надсилає його відповідачу, який протягом 30 днів має надати свою відповідь або подати зустрічний позов. Отримані документи від відповідача негайно надсилаються позивачеві. Як правило, справа розглядається без виклику сторін, але якщо суд вважатиме за необхідне викликати учасників справи, або від однієї зі сторін надійде клопотання про це, то справа буде розглянута за участю сторін та проведенням усних дебатів. Суд приймає рішення протягом 30 днів з моменту отримання всієї необхідної інформації або, залежно від обставин, після усних дебатів. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів з дати повідомлення про нього. Рішення апеляційного суду є остаточним.

У разі якщо після набрання чинності рішенням боржник добровільно не виконує рішення суду слід отримати виконавчий лист і пред’явити його з відповідною заявою судовому приставу для відкриття процедури примусового виконання. У разі, якщо виконавчим листом було передбачено чи призначено належні кредитору відсотки, пені чи інші суми без встановлення їх розміру, вони обчислюються судовим приставом відповідно до закону. Виконавчий лист може бути подано на виконання протягом трьох років з дати набуття судовим рішенням статусу остаточного.

Вимоги кредитора на стадії примусового стягнення можуть бути задоволені за рахунок арешту рахунків боржника та списання з них грошей; арешту майна боржника (включаючи майно, що перебуває у третіх осіб) з подальшим їх продажем; арешту та вилучення цінних паперів, звернення стягнення на незібрані плоди та врожай (не раніше ніж за шість місяців до їх дозрівання) шляхом їх вилучення та подальшого продажу. При цьому законодавство передбачає крім примусового продажу арештованого майна боржника, дружній продаж, згідно з яким боржник самостійно знаходить покупця на арештоване майно та повідомляє судовому приставу вартість та строки потенційної угоди, яка може бути взята приставом до уваги.

За умови, що вимога кредитора до боржника становить понад 40 000 румунських леїв, є достовірною, ліквідною та строком погашення понад 60 днів, варто розглянути альтернативний варіант стягнення боргу шляхом ініціювання процедури банкрутства боржника. У рамках цієї процедури передбачена можливість зобов’язати членів органів управління та (або) нагляду всередині компанії, а також інших осіб, які сприяли неплатоспроможності компанії-боржника частково або повністю погасити заборгованість, яка виникла внаслідок дій зазначених осіб у таких випадках, а саме: використовували активи або кредити юридичної особи у своїх інтересах чи інтересах іншої особи; здійснювали виробничу, торгову чи сервісну діяльність у особистих інтересах, під виглядом юридичної особи; розпорядилися в індивідуальних інтересах продовжити діяльність, яка явно призвела до припинення виплат юридичною особою; вели фіктивний облік, допустили зникнення окремих облікових документів або не вели бухгалтерський облік відповідно до закону. У разі непередачі бухгалтерських документів судовому адміністратору чи судовому ліквідатору презюмуються як вина, і причинний зв’язок між діянням і заподіянням шкоди; перенаправили або приховали частину активів юридичної особи або фіктивно збільшили її зобов’язання; використовувало розоряючі кошти для отримання коштів від юридичної особи з метою відстрочення припинення виплат; у місяці, що передує припиненню виплат, виплатили або організували виплату переважно одному кредитору на шкоду іншим кредиторам; будь-яке інше діяння, вчинене навмисне, що сприяло неплатоспроможності боржника.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Румунії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

12.04.2024

222