Стягнення боргу в Руанді

Процедура стягнення боргу в Руанді починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Строки позовної давності для стягнення боргу законодавством не передбачено. Тому кредитор має можливість ініціювати судове стягнення будь-якої миті.

Судове стягнення боргу Руанді здійснюється у звичайному порядку.

Звичайний судовий процес починається з подання позову до суду. Якщо позов відповідає встановленим процесуальним вимогам, головний реєстратор реєструє позов у ​​судовому реєстрі та видає повістку про виклик сторін до суду. Строк виклику складає вісім робочих днів, починаючи з дати вручення повістки до дати явки до суду. Якщо відповідач перебуває поза межами території Руанди, термін становить два місяці.

У призначений день явки головний реєстратор передає відповідачеві матеріали позивача та запитує відповідь протягом п’ятнадцяти днів. Головний реєстратор також запитує у сторін можливі додаткові докази, які можуть бути включені до справи, або з’ясовує, чи потрібний виклик інших свідків чи членів адвокатської колегії. Після виконання зазначених формальностей головний реєстратор повідомляє сторони про дату, на яку призначено розгляд справи.

*Для комерційних справ, відповідач повинен надати свої аргументи протягом 14 днів з моменту отримання копії позовної заяви.

У призначений день сторони зобов’язані з’явитися на засідання особисто чи через своїх представників. Якщо відповідач не з’являється на перше слухання без поважної причини, позивач може клопотати про відкладення справи або розгляд справи без відповідача. В останньому випадку доводи позивача будуть розглянуті, а позов задоволений, якщо він має достатні підстави та був поданий відповідно до процедури, передбаченої законом.

Якщо після першого слухання відповідач не з’явився на наступні слухання або з’явився, але утримується від пояснень, позивач повинен подати заяву про проведення слухання протягом п’ятнадцяти днів після повідомлення та попередження відповідача. Після закінчення п’ятнадцяти днів з дати повідомлення відповідача про необхідність явки позивач має клопотати про ухвалення рішення у справі.

Справа має бути розглянута протягом шести місяців з дати отримання позову судом. В іншому випадку голова відповідного суду зобов’язаний у письмовій формі пояснити причини голові Верховного суду та повідомити про це сторони справи.

Після розгляду всіх доказів та доводів сторін суд приймає рішення негайно або протягом місяця після завершення слухань.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до Високого суду. Рішення високого суду може бути оскаржено до Апеляційного суду. Рішення апеляційного суду підлягає оскарженню у Верховному суді Руанди. Строк подання апеляції складає тридцять днів з дати прийняття оскаржуваного рішення.

Після того як судове рішення набирає законної сили кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації врожаю.

Альтернативним варіантом стягнення боргу з компанії чи бізнесмена є процедура банкрутства. Кредитор може ініціювати цю процедуру за наявності однієї з таких умов: 1) боржник не може погасити свої борги при настанні терміну їх погашення в ході звичайної діяльності; 2) активи боржника менші за його зобов’язання. У рамках процедури банкрутства, якщо активів боржника замало повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування угод боржника, скоєних із наміром завдати шкоди кредиторам. До таких угод слід віднести, зокрема: 1) угоду, пов’язану з передачею майна, за умови, що вона: а) була здійснена в рахунок погашення попередньої заборгованості; б) було здійснено тоді, коли боржник не мав можливості виплатити свої борги; в) була здійснена протягом року, що передував початку ліквідації чи банкрутства; г) дозволила контрагенту отримати більше в рахунок погашення боргу, ніж він інакше отримав би або міг би отримати при ліквідації чи банкрутстві боржника; 2) правочин, укладений за заниженою вартістю, за умови, що він: а) був укладений протягом року, що передує початку провадження у справі про неспроможність; б) вартість винагороди, отриманої боржником, була значно меншою від вартості винагороди, наданої контрагентом; в) на момент укладання угоди боржник не мав можливості виплатити належні йому борги; г) в результаті угоди боржник виявився не в змозі виплачувати свої борги; 3) правочин, що передбачає або створює обтяження будь-якого майна боржника, за умови, що він: а) відразу після його укладання призвів до того, що боржник не зміг виплатити свої належні борги; б) ця застава замінює заставу, пред’явлену більш ніж за рік до початку ліквідації або банкрутства.

Крім цього, Закон про неспроможність передбачає можливість суду, за наявності певних обставин, залучити будь-яку компанію, яка є або була пов’язаною компанією з боржником, що ліквідується, до виплати в ліквідаційну масу всю або частину суми вимоги, пред’явленої при ліквідації. За допомогою застосування вищеописаних положень можна збільшити шанси кредиторів на стягнення боргів у повному обсязі.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Руанді, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

27.12.2024

130