Стягнення боргу в Південно-Африканській республіці

Процедура стягнення боргу в ПАР починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для стягнення боргів становить три роки. Для боргів заснованих на нотаріальних договорах та векселях термін давності становить 6 років. Перебіг позовної давності переривається якщо боржник явно чи мовчазно визнає борг. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Судове стягнення боргу у Південно-Африканській республіці здійснюється у звичайному та спрощеному судовому порядку.

Звичайний судовий процес порушується за допомогою пред’явлення повістки про виклик до суду, після чого реєстратор суду, якщо повістка відповідає процесуальним вимогам, реєструє її та організовує виклик відповідача до суду.

Після отримання повістки боржнику надається від 7 до 14 днів для подання до суду повідомлення про намір захищатися. Термін залежить від віддаленості відповідача від місцезнаходження суду. Якщо відповідач подає повідомлення про намір захищатися, позивач повинен протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання повідомлення подати заяву. У заяві мають бути викладені суть позову, правові висновки, які позивач має право зробити із викладених у ньому фактів, а також прохання про надання необхідної компенсації. Протягом 21 дня після отримання заяви відповідач має подати заперечення проти заяви. У свою чергу позивач може подати відповідь на заперечення боржника протягом 14 днів з моменту отримання. Після цього відповідач може подати відповідь на відповідь позивача протягом 14 днів.

Якщо відповідач не подає до суду повідомлення про намір захищатися, позивачу слід подати позов за формою для заочного рішення та суд може, без заслуховування доказів, винести рішення проти відповідача або будь-яке інше рішення, яке вважатиме за необхідне.

Якщо відповідач подав повідомлення про намір захищатися, позивач може звернутися до суду з клопотанням про винесення спрощеного рішення за умови, що вимога: заснована на ліквідному документі та відноситься до певної грошової суми. Заява позивача має бути складена під присягою. На слуханні заяви про спрощене судове рішення відповідач може: надати позивачу забезпечення, яке задовольняє реєстратора, для будь-якого судового рішення; або переконати суд за допомогою афідевіту або усних свідчень, що він має аргументований захист проти позову. Якщо відповідач не забезпечує або не переконує суд, суд може винести спрощене судове рішення на користь позивача. Інакше суд продовжить розгляд справи відповідно до загального порядку.

Далі суд проводить судовий розгляд і після завершення розгляду всіх доказів і дебатів сторін суд приймає рішення. Якщо відповідач відсутній під час судового розгляду, позивач має право подати докази своїх вимог в тій мірі, в якій на ньому лежить тягар доказування. Рішення виноситься відповідно до обсягу доказів, поданих позивачем.

Рішення магістратського суду може бути оскаржено до Високого суду протягом 20 днів з моменту отримання обґрунтування судового рішення. Рішення Високого суду може бути оскаржено у Верховному суді Південно-Африканської республіки протягом 15 днів з моменту ухвалення рішення. Рішення Верховного суду є остаточним та не підлягає подальшому оскарженню.

Після того як судове рішення набирає законної сили кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Судове рішення може бути подано на примусове виконання протягом 30 років. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації нематеріальних активів; арешту корпоративних прав компаній.

Альтернативним варіантом стягнення боргу є процедура банкрутства боржника. Кредитор має право ініціювати цю процедуру за наявності таких умов: 1) сума боргу не менше 100 південноафриканських рендів, що підлягає сплаті або негайно, або у визначений термін у майбутньому; 2) боржник здійснив акт банкрутства.

Відповідно до положень закону про неспроможність, до актів банкрутства належать такі дії: 1) боржник розпоряджається будь-яким своїм майном в такий спосіб, що це шкодить його кредиторам чи надає перевагу одному кредитору над іншими; 2) укладає або пропонує укласти будь-яку угоду з будь-ким із своїх кредиторів про повне або часткове звільнення боржника від боргів; 3) боржник залишає територію Південно-Африканської республіки, або ховається від кредиторів; 4) боржник не задовольняє вимогу судового рішення або не вказує на наявність майна, достатнього для виконання рішення або якщо зі звіту виконавця випливає, що він не знайшов достатнього ліквідного майна боржника для виконання рішення; 5) боржник письмово повідомляє будь-якого зі своїх кредиторів про те, що він не в змозі виплатити будь-який зі своїх боргів.

У рамках процедури банкрутства, якщо активів боржника замало для повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування угод боржника, скоєних із наміром завдати шкоди кредиторам. До таких угод слід віднести, зокрема: 1) будь-яке розпорядження майном без цінної винагороди; 2) будь-яка угода, у якій контрагент боржника знав, що боржник перебуває у стані банкрутства; 3) надання необґрунтованої переваги одному кредитору над іншими. Скасування таких угод дозволяє повернути майно, втрачене боржником, та збільшити ліквідаційну масу, що сприяє більш повному задоволенню вимог кредиторів.

Якщо у вас виникли питання, або вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в ПАР, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

16.01.2025

365