Стягнення боргу в Лівії

Процедура стягнення боргу в Лівії повинна починатися з комплексної правової, комерційної та санкційної оцінки боржника. На цьому етапі важливо встановити, чи має боржник у Лівії майно, банківські рахунки, дебіторську заборгованість, рухоме або нерухоме майно, зареєстровану підприємницьку діяльність чи уповноваженого представника, а також чи підтверджується вимога договором, рахунками, документами про поставку, актами звірки, листуванням або іншими письмовими доказами.

Юрисдикція лівійських судів може мати значення, якщо боржник проживає або зареєстрований у Лівії, має обране місце для вручення документів або представника, уповноваженого діяти в суді, якщо вимога стосується майна в Лівії, договір був укладений або мав виконуватися в Лівії, подія, з якої виникла вимога, відбулася в Лівії, у Лівії відкрито банкрутство або перед лівійським судом уже розглядається пов’язана справа.

У справах, пов’язаних із Лівією, попередня оцінка має особливе практичне значення. Інституційна фрагментація, залежність економіки від нафтового сектору, банківські й валютні обмеження та необхідність санкційної перевірки можуть впливати на комунікацію з боржником, пошук активів, маршрут платежу, можливість переказу коштів і фактичні строки подальшого виконання.

Санкційна перевірка є частиною початкового аналізу лівійської справи. Чинні міжнародні заходи щодо Лівії мають цільовий характер і не означають загальної заборони на кожну комерційну вимогу, однак замороження активів, обмеження щодо визначених осіб або компаній, а також заходи, пов’язані з незаконним експортом нафти, можуть затримувати або обмежувати платежі, переказ коштів від виконання, операції з певним майном або транзакції за участю пов’язаних із санкціями осіб, банків чи контрагентів.

Якщо щодо боржника немає істотних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, він продовжує активну комерційну діяльність, а документи дозволяють вести переговори, перед зверненням до суду можна використати стадію позасудового врегулювання.

Позасудова стадія включає впорядковані переговори з боржником з метою отримання оплати, погодження графіка погашення, підтвердження визнання боргу, повернення товару, передачі боргу третій стороні, зарахування зустрічних вимог або укладення іншого законного варіанту врегулювання.

Контакт із боржником починається після направлення письмового повідомлення або вимоги належним каналом, зокрема поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером, залежно від документів і попередньої практики взаємодії сторін. Мета цього етапу полягає у встановленні контакту з уповноваженими представниками або особами, які фактично ухвалюють рішення, з’ясуванні позиції боржника, збереженні доказів комунікації, отриманні часткової оплати або письмового визнання боргу та підготовці справи до суду, якщо добровільна оплата не буде отримана.

У лівійських справах документально зафіксована вимога про виконання зобов’язання має особливе значення, якщо кредитор надалі може звернутися за судовим наказом про сплату, оскільки така процедура потребує попередньої вимоги до боржника з наданням щонайменше трьох днів для виконання. Якщо позасудове стягнення не дає практичного результату або статус боржника, санкційні ризики, ознаки неплатоспроможності чи спірна позиція боржника роблять переговори неефективними, наступним етапом є судове стягнення.

Перед ініціюванням судового стягнення необхідно оцінити застосовний строк позовної давності. За лівійським цивільним законодавством загальний строк позовної давності за зобов’язаннями становить 15 років, якщо спеціальна норма не передбачає іншого строку. Для комерційних зобов’язань потрібно також враховувати положення Закону № 23 від 2010 року про комерційну діяльність, які передбачають 10-річний строк для комерційних вимог з моменту настання строку платежу, якщо законом не встановлено інше. Коротші строки можуть застосовуватися до окремих категорій вимог, зокрема певних транспортних, вексельних, сервісних або періодичних платежів.

Наслідки спливу строку позовної давності застосовуються судом тоді, коли на них посилається боржник або інша уповноважена сторона. Перебіг позовної давності може перериватися судовими діями, викликом, арештом майна, заявленням вимоги в процедурі банкрутства або розподілу, а також явним чи мовчазним визнанням права кредитора боржником. Після переривання строк починає перебіг заново. Якщо борг підтверджений остаточним судовим рішенням, щодо такого боргу може початися новий 15-річний строк, крім майбутніх періодичних зобов’язань.

Законодавство Лівії передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку та шляхом отримання наказу про сплату, якщо грошова вимога відповідає умовам, встановленим законом.

Звичайний судовий порядок починається з подання позову до компетентного суду. Після цього суд передає судовому виконавцю копію позову для вручення відповідачу. Строк явки до суду першої інстанції становить не менше восьми днів у цивільних справах і три дні у комерційних справах. Після вручення позову відповідачу судовий виконавець повідомляє про це позивача, а позивач повинен подати позов для реєстрації в судовому реєстрі не пізніше дня, що передує призначеному засіданню.

У призначений день розгляду справи сторони можуть з’явитися особисто або через представників чи адвокатів, уповноважених на підставі загального або спеціального доручення. Лівійські процесуальні норми також допускають представництво родичами або свояками до третього ступеня спорідненості у формі, передбаченій законом, зокрема на підставі заяви, зробленої в судовому засіданні, або підтвердженої у порядку, встановленому лівійським Кодексом цивільного і комерційного судочинства.

Якщо відповідач не з’явився на перше засідання, суд перевіряє належність повідомлення і може визнати відповідача відсутнім та розглянути справу без його участі. Відповідач може приєднатися до справи, якщо її ще не передано на стадію ухвалення рішення.

На першому засіданні позивач повинен викласти факти, предмет позову, заявлені вимоги та подати відповідні докази. Відповідач повинен подати свої заперечення, вимоги та документи до другого засідання. Суд першої інстанції може з поважних причин дозволити сторонам у ході розгляду подавати нові заперечення, докази або документи чи вносити зміни до вимог.

Суд першої інстанції може спробувати примирити сторони, якщо вважає це доцільним, і зобов’язати їх з’явитися особисто. Якщо примирення досягнуто, складається протокол, який має виконавчу силу. Суд може повторювати спроби примирення під час розгляду справи, якщо обставини це дозволяють.

Суд повинен вести справу якомога оперативніше, а потім направити сторони на засідання для розгляду суті вимоги. Сторони повинні подати записки з остаточними вимогами, викладом фактів і правовим обґрунтуванням за п’ять днів до такого засідання. Після розгляду справи по суті суд ухвалює остаточне рішення.

Процедура видачі наказу про сплату застосовується для стягнення грошового боргу в чітко визначеному розмірі, якщо право кредитора підтверджене письмовими документами, а строк платежу настав. Перед зверненням до суду кредитор повинен направити боржнику вимогу про виконання зобов’язання та надати щонайменше три дні для сплати. Якщо боржник не виконує вимогу в цей строк, кредитор може звернутися до компетентного судді із заявою про видачу наказу про сплату та додати документ, що підтверджує право, а також доказ попереднього направлення вимоги.

У заяві потрібно зазначити суму, яка підлягає сплаті, включно з основним боргом, відсотками та витратами, якщо вони заявляються. Якщо суддя не може задовольнити всі вимоги кредитора, він не видає наказ і призначає судове засідання, щоб справа розглядалася судом.

Наказ про сплату повинен бути вручений боржнику за його місцем проживання або місцезнаходженням протягом шести місяців з дня видачі; інакше він втрачає чинність. Повідомлення має містити інформацію про те, що якщо протягом восьми днів після вручення боржник не подасть скаргу, наказ прирівнюється до остаточного судового рішення, яке підлягає виконанню. Боржник оскаржує наказ про сплату шляхом виклику кредитора до компетентного суду. Канцелярія судових виконавців реєструє справу за скаргою, а суд розглядає її у прискореному порядку та ухвалює остаточне рішення.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до апеляційного суду протягом 30 днів з дня вручення рішення, якщо спеціальна норма не передбачає іншого правила. Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду Лівії в касаційному порядку протягом 30 днів з дня вручення рішення. Рішення Верховного суду є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

Якщо кредитор уже має іноземне судове рішення або наказ проти лівійського боржника чи боржника, який має майно в Лівії, окремим шляхом може бути визнання і виконання іноземного судового рішення в Лівії. Лівійське процесуальне законодавство допускає виконання іноземних судових рішень і наказів на засадах взаємності, тобто на умовах, подібних до тих, на яких у відповідній іноземній державі виконуються лівійські судові рішення.

Заява про виконання подається у звичайній формі до суду першої інстанції в окрузі, де має здійснюватися виконання. Суд перевіряє, чи було іноземне рішення або наказ винесено компетентним судовим органом відповідно до права держави його ухвалення, чи набрало воно остаточної сили, чи були сторони належним чином викликані та представлені, чи не суперечить іноземне рішення раніше ухваленому лівійському рішенню або наказу, а також чи не порушує воно публічний порядок або моральні засади в Лівії.

У комерційних спорах, що ґрунтуються на арбітражній угоді, значення може мати також виконання іноземного арбітражного рішення. Відповідно до Закону № 10 від 2023 року про лівійський комерційний арбітраж іноземне арбітражне рішення виконується в Лівії на засадах взаємності за письмовою заявою до голови апеляційного суду. До заяви додаються оригінал арбітражного рішення та арбітражна угода, а за потреби також їх офіційний переклад арабською мовою.

Після набрання судовим рішенням законної сили кредитор повинен ініціювати виконавче провадження. Якщо борг підтверджений остаточним судовим рішенням, за лівійським цивільним законодавством щодо такого боргу може початися новий 15-річний строк, крім майбутніх періодичних зобов’язань.

У межах виконання вимоги кредитора можуть бути задоволені шляхом арешту та списання коштів з рахунків боржника, арешту і продажу рухомого та нерухомого майна, арешту цінних паперів, а також арешту майна або коштів боржника, що перебувають у третіх осіб. Якщо виконання спрямоване на дії або платежі третьої особи, боржник повинен бути повідомлений про заплановане виконання щонайменше за вісім днів до його здійснення.

Планування виконання в Лівії має включати пошук активів, виявлення банківських рахунків, дебіторської заборгованості, майна у третіх осіб та активів, які можуть бути виключені з-під стягнення. Лівійські процесуальні норми обмежують стягнення з певних предметів, необхідних для життя, роботи або ведення домашнього господарства, а стягнення із заробітної плати загалом обмежується однією четвертою. Спори щодо виконання розглядаються терміново, що може впливати на швидкість фактичного отримання коштів, якщо боржник оскаржує спосіб виконання.

У транскордонних справах етап виконання може додатково ускладнюватися санкційною та банківською перевіркою. Цільові санкції, пов’язані з Лівією, правила замороження активів і обмеження щодо визначених осіб, компаній, суден, банків або нафтових операцій можуть вимагати додаткової перевірки перед проведенням платежу, розблокуванням активів або переказом коштів від виконання іноземному кредитору. Такі обмеження зазвичай не замінюють цивільну процедуру виконання, але можуть істотно подовжити або ускладнити практичне повернення грошей.

Альтернативним способом стягнення боргу з компанії, купця або підприємця може бути банкрутство боржника. Відповідно до Закону № 23 від 2010 року про комерційну діяльність банкрутство може бути оголошене щодо купця, незалежно від того, чи є він фізичною або юридичною особою, а також щодо цивільної компанії, якщо боржник припинив сплачувати свої борги. Припинення платежів встановлюється тоді, коли несплата або зовнішні обставини свідчать про нездатність боржника регулярно виконувати зобов’язання. Заяву про банкрутство може подати боржник, один або кілька кредиторів, прокуратура чи компетентний орган.

Компетентним судом для оголошення банкрутства є суд першої інстанції, в окрузі якого розташоване основне місце ведення діяльності боржника. Кредитор може розглядати цей шлях, якщо звичайне виконання не дає реальної перспективи задоволення вимоги, боржник припинив платежі, виводить активи або його поведінка свідчить про ризик неплатоспроможності.

Якщо майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, процедура банкрутства може бути важливою не лише як ліквідаційний механізм, а й як спосіб оскарження дій, що завдають шкоди кредиторам. Безоплатні розпорядження, вчинені протягом двох років до оголошення банкрутства, є неефективними щодо кредиторів, крім звичайних подарунків і дій, спрямованих на виконання морального обов’язку або суспільну користь, якщо вони відповідають економічному становищу боржника. Неефективними щодо кредиторів можуть бути також платежі за боргами, строк яких настав у день оголошення банкрутства або після цього дня, а також платежі, здійснені протягом двох років до оголошення банкрутства у випадках, передбачених законом.

Керуючий у процедурі банкрутства може вимагати скасування дій, вчинених боржником із наміром завдати шкоди кредиторам, відповідно до правил цивільного законодавства. Окремі оплатні правочини, нетипові способи платежу, застави, іпотеки та інші переважні забезпечення можуть бути неефективними щодо кредиторів, якщо вони підпадають під установлені законом періоди до банкрутства і виконані умови щодо знання іншої сторони про нездатність боржника сплачувати борги. Застосування цих правил дає змогу збільшити ліквідаційну масу та спрямувати повернуті активи на задоволення вимог кредиторів і покриття витрат процедури банкрутства.

Якщо вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Лівії, Grandliga може супроводжувати справу на всіх етапах: від аналізу боржника, документів, строків позовної давності та санкційних ризиків до позасудових переговорів, вимог про оплату, судового стягнення, заяви про видачу наказу про сплату, визнання і виконання іноземного судового або арбітражного рішення, виконавчого провадження та дій, пов’язаних із банкрутством боржника. Стратегія визначається з урахуванням статусу боржника, наявних доказів, активів, банківських і санкційних ризиків, а також процесуальної стадії вимоги.

19.11.2024

226