Стягнення боргу в Лівії

Процедура стягнення боргу в Лівії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для стягнення боргів становить 15 років. Закон забороняє змінювати зазначений термін за згодою сторін. Наслідки закінчення строку позовної давності застосовуються в суді першої та апеляційної інстанції лише на прохання боржника. Перебіг позовної давності переривається явним чи непрямим визнанням боржником вимог кредитора. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Лівії передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку та у порядку видачі платіжного доручення.

Звичайний судовий порядок починається з подання заяви до суду. Після цього суд передає судовому приставу копію позову для вручення відповідачу. Строк явки до суду першої інстанції становить не менше восьми днів у цивільних справах та три дні у комерційних справах. Після вручення позову відповідачу судовий пристав повідомляє позивача про це, і далі позивач зобов’язаний подати позов для реєстрації в судовому реєстрі не пізніше дня, що передує даті призначеного засідання.

У призначений день розгляду справи сторони повинні з’явитися особисто чи через своїх представників, адвокатів, уповноважених за загальним чи спеціальним дорученням. Також вони можуть доручити представництво своїм родичам або своякам до третього ступеня спорідненості на підставі заяви, зробленої на засіданні, або підтвердженої підписом старійшини племені або голови громади, завіреної компетентним мировим суддею.

Якщо відповідач не з’явився на перше засідання, суд за власною ініціативою після перевірки правильності його повідомлення визнає відповідача відсутнім та розглядає справу без його присутності. У такому разі відповідач має право приєднатися до участі у справі, якщо її ще не передано на стадію винесення рішення.

На першому засіданні позивач зобов’язаний викласти факти та предмет позову, подати всі вимоги та докази, що належать до справи. Відповідач зобов’язаний подати свої заперечення, вимоги та документи до другого засідання. Суд першої інстанції має право з поважних причин дозволити сторонам у ході розгляду справи подавати нові заперечення, докази чи документи або вносити зміни до вимог.

Суд першої інстанції може спробувати примирити сторони, якщо вважатиме це за корисне. І тому суд має право зобов’язати сторони з’явитися особисто. У разі досягнення примирення складається протокол, який має виконавчу силу. Суд має право за необхідності повторювати спроби примирення.

Суд зобов’язаний якнайшвидше провести розслідування у справі та направити сторони на засідання для розгляду суті позову. Сторони повинні за п’ять днів до зазначеного засідання подати записки з остаточними вимогами, викладом фактів та правових обґрунтувань. Після розгляду суті позову суд ухвалює остаточне рішення.

Процедура видачі платіжного доручення застосовується для стягнення боргів у чітко визначеному розмірі, які документально підтверджені. І тому кредитор зобов’язаний спочатку направити боржнику вимогу виконання зобов’язання з наданням терміну щонайменше трьох днів. Якщо боржник не виконає вимогу протягом зазначеного терміну, кредитор має право подати заяву до суду про видачу платіжного доручення. Після подання заяви суд видає платіжне доручення. Якщо суд неспроможний задовольнити заяву, призначається слухання справи.

Платіжне доручення має бути вручено боржнику протягом шести місяців з моменту його видачі , інакше воно втрачає чинність. Боржник може опротестувати платіжне доручення. Опротестування здійснюється через виклик кредитора на засідання суду першої інстанції або місцевого суду залежно від обставин. Канцелярія судових приставів реєструє справу щодо заперечення, а суд розглядає її у прискореному порядку та приймає остаточне рішення.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному суді протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваного рішення. Рішення апеляційного суду може бути оскаржене у Верховному суді Лівії протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваного рішення. Рішення Верховного суду є остаточним та подальшому оскарженню не підлягає.

Після того, як судове рішення набирає законної сили кредитору, слід ініціювати процедуру примусового виконання. Рішення може бути пред’явлено до примусового виконання протягом 15 років. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів; арешту та конфіскації майна боржника, що знаходиться у третіх осіб.

Альтернативним варіантом стягнення боргу з підприємства та підприємця є процедура банкрутства боржника. Відповідно до Комерційного закону Лівії кредитор має право ініціювати цю процедуру, якщо боржник перестав сплачувати свої борги. На цьому етапі, якщо активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість скасування угод боржника, скоєних із наміром завдати шкоди кредиторам. До таких угод або дій, вчинених за два роки до відкриття процедури банкрутства, слід віднести, зокрема: 1) безоплатні дії, за винятком звичайних подарунків та дій, спрямованих на виконання морального обов’язку або досягнення суспільної користі, якщо вони відповідні фінансовому становищу дарувальника; 2) дострокова виплата боргів; 3) угоди з пов’язаними особами; 4) надання застави для забезпечення раніше виниклого боргу; 5) угоди, у яких зобов’язання боржника значно більші від зобов’язань протилежної сторони. Недійсними є також оплатні дії, якщо вони здійснені протягом року до оголошення про банкрутство, за умови, що контрагент боржника знав про неплатоспроможність боржника. В результаті скасування вищезазначених угод можна повернути назад до боржника, те що він втратив від таких угод і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Лівії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

19.11.2024

154