Стягнення боргу в Китаї

Стягнення боргу в Китаї має починатися з детальної оцінки боржника, доказів заборгованості та реальних перспектив подальшого виконання. Для іноземного кредитора важливо не лише знати торговельну назву боржника, а й перевірити його повну реєстраційну назву, реєстраційний номер, законного представника, зареєстровану адресу, статус діяльності, структуру капіталу, наявні судові спори, виконавчі провадження та ознаки того, що підприємство може вже не вести нормальну господарську діяльність.

Такий первинний аналіз дозволяє визначити, чи варто кредитору починати з переговорів, одразу готувати позов, звертатися із заявою про забезпечення майна, розглядати банкрутство або реструктуризацію боржника, чи застосовувати іншу законну стратегію повернення боргу. Також потрібно оцінити, чи може боржник оспорювати суму заборгованості, чи має він майно в Китаї та чи достатньо у кредитора документальних доказів для підтвердження вимоги.

Якщо боржник продовжує діяльність, проти нього немає вже відкритих судових чи виконавчих проваджень, а з його поведінки не випливає остаточна відмова від співпраці, першим практичним кроком може бути позасудове стягнення. Цей етап використовується для підтвердження позиції боржника, направлення вимоги про оплату, обговорення розстрочки, мирової угоди, повернення товару, передання вимоги, зарахування зустрічних вимог або іншого прийнятного для кредитора комерційного рішення.

Контакт із боржником варто починати з письмової вимоги, а далі вести впорядковане спілкування з особами, які ухвалюють рішення. Мета полягає не в незаконному тиску, а в документально підтвердженій спробі отримати оплату, зафіксувати відповідь боржника, виявити можливі заперечення та зрозуміти, чи потрібно готувати позов. На практиці цей етап можна обмежити коротким переговорним періодом, наприклад приблизно 30–60 днів, але це практичний строк, а не обов’язкова процесуальна вимога перед зверненням до суду.

Стягнення боргу в Китаї має залишатися в межах законних способів. Спеціалізовані компанії, що займаються неформальним поверненням боргів, були заборонені компетентними органами ще у 1995 році, тому іноземному кредитору не слід використовувати неформальних посередників, погрози, переслідування або інші позаправові методи впливу. Законне повернення боргу має будуватися через дії самого кредитора, належним чином уповноважених представників, правову допомогу, переговори, судовий розгляд, забезпечення майна та примусове виконання.

Перед зверненням до суду кредитору слід підготувати документи, що підтверджують існування та розмір боргу: договір, замовлення, рахунки, документи поставки й приймання, акти звірки, підтвердження оплати, банківські документи, листування, вимоги про оплату та можливе письмове визнання боргу. Документи, складені іноземною мовою, можуть потребувати перекладу мовою судового провадження, а іноземні довіреності або корпоративні документи можуть потребувати належного оформлення перед використанням у суді.

Строк позовної давності для вимог про стягнення боргу в Китаї не слід зводити до одного правила для всіх справ. За загальним правилом строк звернення до суду за захистом цивільних прав становить три роки та обчислюється з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права і про особу боржника. У типових справах про повернення боргу, зокрема щодо неоплачених рахунків, позик, оплати послуг, договірних штрафів або інших цивільних і господарських вимог, вихідною точкою для оцінки ризику зазвичай є трирічний строк. Чотирирічний строк застосовується до вимог, що випливають із міжнародних договорів купівлі-продажу товарів та договорів технологічного імпорту й експорту. Строки позовної давності, порядок їх обчислення, зупинення та переривання визначаються законом, а інші домовленості сторін є недійсними. Вимога кредитора до боржника про виконання зобов’язання, визнання боргу боржником, подання позову або звернення до компетентного органу для вирішення спору можуть перервати перебіг позовної давності та спричинити його новий початок.

Офіційне досудове врегулювання зазвичай не є обов’язковою умовою для подання позову про стягнення боргу. Водночас у китайському цивільному процесі важливу роль відіграє судове посередництво. Суд може проводити посередництво після з’ясування основних обставин справи та за добровільною згодою сторін. Якщо сторони досягають домовленості, суд може оформити документ про врегулювання, який після належного підтвердження сторонами має юридичну силу.

Судове посередництво слід розглядати як процесуальну можливість, а не як заміну судового рішення. Для кредитора воно може бути корисним, якщо приводить до реального графіка платежів, забезпечення, негайної часткової оплати або іншої домовленості, яку можна виконати. Якщо боржник використовує посередництво лише для затягування справи, відмовляється підтвердити борг або не має реальної здатності сплатити, кредитор може наполягати на подальшому розгляді справи та ухваленні судового рішення.

Судове стягнення боргу в Китаї може відбуватися різними процесуальними шляхами залежно від характеру вимоги, доказів, суми спору, заперечень боржника, підсудності та наявності іноземного елемента. На практиці основними варіантами є звичайне цивільне провадження, спрощене провадження для зрозумілих і менш спірних справ, наказне провадження щодо окремих безспірних грошових вимог, а також спеціальні процесуальні правила для справ за участю іноземних осіб, іноземних доказів або вручення документів за кордоном.

Спрощене провадження може застосовуватися тоді, коли фактичні обставини є зрозумілими, права й обов’язки сторін визначені, а спір не є складним. Це не означає, що сторони автоматично позбавляються права бути вислуханими. Суд може застосовувати спрощені способи виклику сторін, вручення документів і розгляду справи, але має забезпечити сторонам можливість захистити свої права.

За грошовою вимогою кредитор може розглянути наказне провадження, якщо вимога є зрозумілою, між кредитором і боржником немає іншого спору щодо боргу, а судовий наказ може бути належно вручений боржнику. Якщо боржник не подає заперечень і не сплачує борг у встановлений строк, кредитор може звернутися за примусовим виконанням. Якщо боржник подає належне письмове заперечення, судовий наказ втрачає силу, а справа зазвичай переходить до позовного провадження.

У справах про повернення боргу в Китаї забезпечення майна часто є одним із ключових інструментів, що підвищує практичні шанси на реальне стягнення. Кредитор може просити суд забезпечити банківські рахунки, частки в компаніях, транспортні засоби, обладнання, нерухомість або інше майно боржника, щоб не допустити його відчуження під час судового розгляду або ускладнення майбутнього виконання рішення.

Забезпечення майна виконує не лише захисну функцію. На практиці воно також може спонукати боржника серйозніше брати участь у переговорах, посередництві або узгодженні платежів. Заявник може бути зобов’язаний надати суду забезпечення. У справах щодо боргів таке забезпечення може надаватися у формі, прийнятій судом, зокрема грошима, банківською гарантією, страховим полісом або іншим допустимим способом. У термінових випадках суд має винести ухвалу протягом сорока восьми годин після прийняття заяви. Забезпечення майна до подання позову також може застосовуватися перед початком судової справи або зверненням до компетентного органу, але заявник повинен подати справу протягом тридцяти днів після застосування забезпечення; інакше суд має його скасувати. Якщо заява про забезпечення виявиться помилковою, заявник повинен відшкодувати іншій стороні завдані збитки.

Якщо сторона не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вона може у встановлений законом строк подати апеляційну скаргу до суду вищого рівня. Рішення або ухвала суду другої інстанції зазвичай є остаточними і після набрання законної сили стають підставою для добровільного виконання або примусового виконання.

Якщо сторона вважає, що рішення, яке набрало законної сили, містить істотні процесуальні порушення, неправильне встановлення фактів, помилкове застосування права або іншу передбачену законом підставу, вона може звернутися із заявою про повторний розгляд справи. Це надзвичайний механізм перевірки рішень, що набрали законної сили, а не звичайна третя інстанція. Як правило, сама подача такої заяви не зупиняє примусове виконання, якщо суд не ухвалить відповідне рішення.

Якщо кредитор уже отримав остаточне рішення іноземного суду і хоче повернути борг у Китаї, потрібно розглянути визнання та виконання такого рішення китайським судом. Суд може перевірити іноземне рішення на підставі міжнародного договору або принципу взаємності. У визнанні та виконанні можуть відмовити, якщо іноземний суд не мав належної юрисдикції, боржника не було належно повідомлено або він не мав розумної можливості викласти свою позицію, рішення було отримане шляхом обману, той самий спір уже вирішено або визнано в Китаї, чи якщо визнання порушувало б основні засади права, суверенітет, безпеку або суспільні інтереси.

Примусове виконання є стадією, на якій кредитор прагне фактично отримати кошти або майно на підставі рішення, ухвали, документа про врегулювання або іншого виконавчого документа, що набрав законної сили. Якщо боржник відмовляється виконувати обов’язок, кредитор може подати заяву про виконання. Звичайний строк для подання такої заяви становить два роки і обчислюється з останнього дня строку виконання, визначеного у відповідному документі, а якщо такий строк не визначено — з дня набрання документом законної сили.

На стадії виконання суд може зобов’язати боржника розкрити відомості про майно, перевірити банківські рахунки, цінні папери, частки, інші активи та застосувати арешт, заморожування, списання коштів, оцінку, продаж, утримання доходів або інші виконавчі заходи в межах обов’язку боржника. Якщо боржник не виконує вимогу суду, суд може застосувати правові наслідки за неправдиве розкриття майна або відмову від виконання. Якщо достатнього майна не знайдено, виконання може бути зупинене або залишатися безрезультатним, але його можна поновити після виявлення нової інформації про активи боржника.

Якщо компанія-боржник не має достатнього майна для погашення боргу, кредитору варто оцінити, чи є правові підстави для притягнення до відповідальності учасників, фактичних контролерів або інших відповідальних осіб. Такими підставами можуть бути невнесення або неповне внесення капіталу, повернення вже внесеного капіталу, зловживання відокремленістю юридичної особи або обмеженою відповідальністю для ухилення від боргів, а також інші дії, що істотно порушують інтереси кредиторів. За чинними правилами корпоративного права, якщо компанія не може сплатити борги, строк яких настав, сама компанія або кредитор із вимогою, строк якої настав, може вимагати від учасників, які заявили внесок, але строк його внесення ще не настав, внести такий вклад достроково.

Якщо підприємство-боржник очевидно втратило здатність сплачувати борги, звичайний позов і виконання не завжди є єдиним доступним шляхом. Кредитор може розглянути заяву про реструктуризацію або ліквідаційне банкрутство, якщо боржник не сплачує борги, строк яких настав, і не має достатнього майна або явно втратив платоспроможність. Банкрутство або реструктуризація впливає на індивідуальне виконання, заявлення вимог кредиторів, збори кредиторів, управління майном боржника та розподіл майнової маси, тому може бути важливим варіантом у великих боргових справах, за відсутності активів або за наявності багатьох кредиторів.

На стадії виконання, якщо боржник або відповідальні особи мають можливість виконати рішення чи ухвалу, що набрали законної сили, але відмовляються це робити, а обставини досягають передбаченого законом рівня тяжкості, може виникнути ризик кримінальної відповідальності за відмову від виконання судового акта. Таку відповідальність не слід подавати як звичайний інструмент стягнення боргу, і вона не може замінити цивільний процес, забезпечення майна або примусове виконання. На практиці кредитору спочатку потрібно використати виконавче провадження для фіксації того, що боржник мав можливість сплатити, відмовився виконувати обов’язок, приховував або передавав майно чи порушив обов’язок розкриття майна.

Окрім судового розгляду та виконання, кредитор може розглянути альтернативні способи повернення боргу, зокрема передання права вимоги, угоду з частковою оплатою, реструктуризаційну домовленість або продаж боргу, підтвердженого судовим рішенням, чи іншої проблемної вимоги, якщо вона має ринкову цінність. Такі варіанти можуть бути корисними, коли інформація про майно боржника обмежена, виконання може тривати довго, кредитор хоче швидше повернути частину коштів або інвестор готовий придбати вимогу зі знижкою. Перед вибором такого шляху потрібно оцінити, чи повні документи за вимогою, чи є борг спірним, чи має рішення або вимога виконавчу цінність, чи не обмежене передання вимоги договором або законом, а також чи відповідає продаж зі знижкою цілям кредитора.

Якщо вам потрібно повернути борг у Китаї, важливо з самого початку правильно оцінити правовий статус боржника, доступне майно, доказову базу, строк позовної давності, можливості переговорів, шанси забезпечення майна та перспективи подальшого виконання. Grandliga допомагає іноземним кредиторам аналізувати боргові справи, розробляти стратегію повернення боргу з урахуванням китайського правового середовища, готувати матеріали для позасудового стягнення і судового розгляду, а також надавати правову підтримку на етапі переговорів, процесу, забезпечення майна та виконання, допомагаючи обрати більш ефективний і реалістичний шлях повернення боргу.

04.10.2024

496