Стягнення боргу в Грузії

Стягнення заборгованості в Грузії не повинно починатися лише з формального направлення вимоги про оплату. Спочатку потрібно визначити, який спосіб стягнення може дати реальний результат. На першому етапі слід оцінити фінансовий стан боржника, сферу його діяльності, історію підприємства, наявність договорів, рахунків, актів, листування та інших доказів боргу, а також перевірити поточні судові справи, вже розпочаті виконавчі провадження, майно, на яке потенційно можна звернути стягнення, і ймовірні заперечення боржника.

Для грузинської юрисдикції особливе значення мають реєстраційні дані боржника, його юридична та фактична адреса, контактні дані для вручення повідомлень, наявність майна, яке може бути арештоване на стадії виконання, а також можливе включення боржника до реєстру боржників. Ці дані впливають на вибір стратегії: переговори, спрощена процедура через Національне бюро виконання, загальне судове провадження, примусове виконання або процедура неплатоспроможності.

Якщо щодо того самого боргу немає поточного судового спору, відсутні очевидні перешкоди для пред’явлення вимоги, а боржник продовжує господарську діяльність або має активи, доцільно починати з позасудового врегулювання. Водночас уже на цьому етапі потрібно розуміти, чи зможе кредитор у разі несплати швидко перейти до судового стягнення або до процедури стягнення через Національне бюро виконання.

Позасудовий етап ґрунтується на переговорах із боржником і правильній фіксації позиції кредитора. На цій стадії можна погодити повну оплату, часткове погашення, графік платежів, повернення товару, зарахування зустрічних вимог або інший варіант врегулювання, якщо він підтверджений письмово і не погіршує позицію кредитора в подальшому стягненні.

Взаємодія з боржником зазвичай починається після направлення письмової вимоги про оплату поштою, електронною поштою, через погоджені канали зв’язку або через місцевого представника. Для позасудового стягнення боргу в Грузії важливо не лише отримати відповідь, а й зафіксувати письмове визнання боргу, підтвердження суми, пропозицію графіка оплати або інший документ, який може мати значення для подальшого судового розгляду, виконавчого провадження та оцінки строку позовної давності.

Середній термін позасудового стягнення становить до 60 днів. Якщо боржник уникає контакту, заперечує борг, не виконує погоджений графік платежів або стає зрозуміло, що переговори не приведуть до оплати, кредитору слід переходити до спрощеної процедури через Національне бюро виконання або до судового стягнення заборгованості.

Перед ініціюванням судового стягнення необхідно перевірити строк позовної давності. У Грузії загальний строк позовної давності становить 10 років; для договірних вимог — 3 роки; для договірних вимог, пов’язаних із нерухомим майном, — 6 років. Закон не дозволяє сторонам вільно змінювати ці строки в договорі.

Перебіг строку позовної давності переривається, якщо боржник визнає вимогу кредитора, зокрема шляхом часткової оплати, сплати відсотків, надання забезпечення або іншої поведінки, яка підтверджує існування боргу. Після переривання строк позовної давності починає обчислюватися заново.

У Грузії існує спрощена процедура стягнення грошової заборгованості через Національне бюро виконання. Вона застосовується не до будь-якого спору, а до документально підтверджених грошових вимог, строк оплати за якими вже настав. Така процедура не допускається, якщо вимога кредитора залежить від зустрічного обов’язку, який сам кредитор ще не виконав.

Для початку процедури кредитор подає заяву про стягнення боргу та додає документи, які підтверджують вимогу. У заяві зазначаються дані сторін, адреси, відомі контактні дані, банківські реквізити заявника, сума вимоги, перелік доказів, додаткові витрати, а також інформація про те, чи просить кредитор застосувати арешт майна як захід забезпечення вимоги.

Після прийняття заяви Національне бюро виконання надсилає боржнику повідомлення про початок процедури. Боржник має 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення, щоб сплатити борг, визнати вимогу повністю або частково, подати письмове заперечення чи запропонувати мирове врегулювання. У цій процедурі повідомлення боржника не може бути замінене публічним оголошенням, тому правильна адреса боржника має важливе практичне значення.

Якщо боржник не відповідає, повністю визнає вимогу або порушує умови досягнутого врегулювання, Національне бюро виконання може видати наказ про стягнення боргу. Якщо боржник подає заперечення, спрощена процедура завершується відмовою у видачі наказу про стягнення, але кредитор зберігає право звернутися до суду в загальному порядку.

Грузинське законодавство не передбачає загального обов’язкового досудового порядку перед поданням звичайного позову про стягнення боргу. Водночас письмова вимога про оплату, повідомлення про прострочення, пропозиція погашення боргу та відповідь боржника можуть допомогти кредитору підтвердити свою позицію, суму заборгованості, дату порушення зобов’язання та поведінку боржника до початку судового процесу.

Судове стягнення заборгованості в Грузії може відбуватися в загальному порядку, а в окремих випадках — у спеціальному порядку щодо вимог, заснованих на векселі або чеку.

Загальний порядок починається з подання позовної заяви до компетентного суду. За загальним правилом цивільна справа має бути розглянута не пізніше ніж через два місяці після надходження заяви до суду. В особливо складних справах цей строк може бути продовжений, але не більше ніж до п’яти місяців. Фактична тривалість процесу залежить від складності спору, вручення документів боржнику, обсягу доказів, поведінки сторін і можливого оскарження.

Суд зобов’язаний повідомити боржника про засідання у встановленому законом порядку. Якщо боржник, належним чином повідомлений про засідання, не з’являється без поважної причини, а позивач просить ухвалити заочне рішення, суд може задовольнити позов за умови, що фактичні обставини та правова підстава вимоги підтверджують позицію кредитора.

Спеціальний порядок застосовується до вимог про стягнення боргу на підставі векселя або чека. Це не універсальна прискорена процедура для будь-якого боргу, а окремий порядок, який може використовуватися лише тоді, коли вимога справді випливає з відповідного платіжного документа.

Сторона справи може оскаржити рішення суду першої інстанції до апеляційного суду протягом 14 днів. У майновому спорі апеляція допускається, якщо вартість предмета апеляційного оскарження перевищує 2 000 грузинських ларі. Ця сума не обов’язково дорівнює всій сумі боргу, а стосується тієї частини рішення, яку сторона просить змінити.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду Грузії протягом 21 дня після його вручення стороні. Касаційне оскарження не є автоматичним третім розглядом спору по суті. Заявник повинен обґрунтувати допустимість касаційної скарги, наприклад наявність важливого правового питання, розбіжність із практикою Верховного суду, істотне порушення норм матеріального або процесуального права чи іншу підставу, передбачену процесуальним законом.

Якщо касаційна скарга допущена до розгляду, набрання законної сили оскарженим рішенням зупиняється у відповідній частині. Загальний строк вирішення питання про допуск касаційної скарги та ухвалення рішення у цивільній справі становить шість місяців. Рішення Верховного суду є остаточним у національній судовій системі.

Рішення суду набирає чинності після спливу строку на оскарження або після завершення відповідної стадії оскарження. Сторони також можуть передбачити в договорі можливість виконання рішення після ухвалення рішення судом першої інстанції, якщо така умова відповідає застосовному праву та характеру спору.

Після набрання судовим рішенням законної сили кредитору слід отримати виконавчий документ і пред’явити його до виконавчого бюро. За відкриття виконавчого провадження стягується державне мито у розмірі 2% від суми боргу, яке повертається кредитору при закінченні виконання. Строк подання виконавчого документа до виконання становить 5 років.

Іноземним кредиторам слід враховувати, що на стадії примусового виконання борг стягується лише в національній валюті — грузинських ларі. Тому іноземному кредитору слід відкрити рахунок у грузинському банку або уповноважити місцевого представника на отримання стягнутих сум від виконавчого бюро. В іншому випадку у відкритті виконавчого провадження буде відмовлено.

Якщо кредитор уже має судове рішення, ухвалене за межами Грузії, і хоче звернути стягнення на майно боржника в Грузії, може знадобитися визнання та виконання іноземного судового рішення. Питання про визнання іноземного судового рішення розглядає Верховний суд Грузії. Основні ризики для кредитора пов’язані з виключною юрисдикцією грузинських судів, неналежним повідомленням боржника в іноземному процесі, наявністю чинного рішення щодо того самого спору, відсутністю юрисдикції іноземного суду з погляду грузинського права, відсутністю взаємності у визнанні рішень або суперечністю основним правовим принципам Грузії.

Якщо борг виник із договору, який містить арбітражне застереження, кредитору потрібно окремо оцінити визнання та виконання арбітражного рішення. Заявник має подати належним чином засвідчений оригінал або копію арбітражного рішення, а також арбітражну угоду. Якщо ці документи складені не грузинською мовою, потрібно додати належним чином засвідчений переклад грузинською мовою. Після визнання та видачі виконавчого документа подальше стягнення здійснюється через Національне бюро виконання.

Для міжнародного кредитора практичне значення має не лише саме рішення або арбітражне рішення, а й попередня перевірка активів боржника в Грузії, адреси для вручення документів, банківських реквізитів, наявних виконавчих проваджень і можливості своєчасно застосувати заходи щодо майна.

У разі якщо протягом 2 років з моменту початку виконавчого провадження щодо стягнення грошової суми вимогу кредитора неможливо задовольнити через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, виконавчий документ або рішення, що підлягає виконанню, повертається кредитору. Це не означає списання боргу або втрату чинності судового рішення, але свідчить про те, що на цій стадії орган виконання не виявив майна, за рахунок якого можна реально провести стягнення.

До спливу цього 2-річного строку кредитор може звернутися до Національного бюро виконання із заявою про продовження виконавчого провадження на 1 рік і сплатити встановлену суму 200 грузинських ларі. При поверненні виконавчого документа всі застосовані заходи виконання скасовуються, а строк давності виконання рішення зупиняється до початку нового виконавчого провадження у зв’язку з цією самою справою.

Якщо боржник є суб’єктом підприємницької діяльності або іншою організацією, до якої застосовується грузинське законодавство про неплатоспроможність, і має ознаки фінансових труднощів, кредитору слід розглядати не лише індивідуальне стягнення, а й провадження у справі про неплатоспроможність. Законодавство Грузії передбачає два основні режими: реабілітацію та банкрутство. Їхня мета — колективне задоволення вимог кредиторів: за можливості через продовження діяльності боржника, а якщо це неможливо — через продаж майна та розподіл отриманих коштів.

Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не здатний виконувати зобов’язання, строк виконання яких настав. Закон також передбачає очікувану неплатоспроможність, коли існують обґрунтовані підстави вважати, що боржник стане неплатоспроможним. Для подання заяви боржник може презюмуватися неплатоспроможним, зокрема якщо його зобов’язання перевищують активи, прострочені зобов’язання перевищують ліквідні активи щонайменше на 20 відсотків, боржник включений до реєстру боржників або був включений до нього протягом 12 місяців до подання заяви, припинив діяльність, щодо нього щонайменше 30 днів застосовуються заходи зі стягнення податкової заборгованості або розпочато продаж майна, що може поставити під загрозу задоволення вимог кредиторів.

Справи про неплатоспроможність розглядають Тбіліський міський суд і Кутаїський міський суд. Для Східної Грузії компетентним є Тбіліський міський суд, для Західної Грузії — Кутаїський міський суд. Якщо юридична адреса боржника знаходиться за межами Грузії, значення має центр його основних інтересів у Грузії.

Кредитор може подати заяву про неплатоспроможність, якщо обґрунтує свій інтерес у відкритті режиму банкрутства та підтвердить, що заява і додані документи були вручені боржнику. Після отримання судового листа кредитор має вручити його боржнику поштою, через судового кур’єра, іншим погодженим сторонами способом або електронною поштою. Електронне повідомлення вважається врученим, якщо боржник підтвердив його отримання електронним способом.

Після відкриття режиму реабілітації або банкрутства кредитори заявляють свої вимоги у встановленому порядку. Якщо вимога кредитора відрізняється від суми, визнаної боржником, кредитор може подати вимогу керуючому або наглядовій особі протягом 30 днів після отримання повідомлення про відкриття процедури. Кредитор, якому таке повідомлення не надсилалося, може заявити вимогу протягом 30 днів після того, як дізнався про процедуру, але не пізніше ніж протягом 1 року після ухвалення рішення про відкриття режиму реабілітації або банкрутства, якщо строк позовної давності за Цивільним кодексом не сплив.

У межах процедури можуть бути оскаржені дії боржника, які зменшили майнову масу, призвели до відчуження або приховування майна, надали одному кредитору перевагу перед іншими або були пов’язані з розпорядженням майном нижче ринкової вартості. Така дія може бути оскаржена, якщо її було вчинено протягом 1 року до початку провадження у справі про неплатоспроможність, а якщо інша сторона є пов’язаною з боржником особою — протягом 2 років. Дія боржника, вчинена з метою завдати шкоди кредитору, може бути оскаржена, якщо її було вчинено протягом 3 років до визнання заяви про неплатоспроможність допустимою. Якщо оскарження задоволене, майно повертається боржнику, а забезпечення, що виникло з анульованої дії, скасовується.

Залежно від обставин справи додатковим елементом стратегії може бути аналіз підстав для притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника або самого боржника. Такий ризик виникає не через сам факт несплати боргу, а через поведінку боржника після початку виконання або після ухвалення судового акта.

Зокрема, стаття 377 Кримінального кодексу Грузії стосується незаконних дій щодо описаного, арештованого або такого, що підлягає конфіскації, майна; стаття 377¹ — неподання боржником списку майна Національному бюро виконання або приватному виконавцю; стаття 381 — невиконання або перешкоджання виконанню судового рішення, що набрало законної сили, чи іншого судового акта. Тому кримінально-правовий елемент не повинен замінювати цивільне стягнення, але може оцінюватися як додатковий інструмент реагування, якщо поведінка боржника перешкоджає виконанню або збереженню майна.

Якщо вам потрібне стягнення заборгованості в Грузії, важливо заздалегідь визначити правильну процедуру: позасудове врегулювання, спрощене стягнення через Національне бюро виконання, судове провадження, визнання іноземного рішення, виконавче провадження або неплатоспроможність боржника. Наша компанія допомагає кредиторам аналізувати документи, оцінювати перспективи повернення коштів, обирати правову стратегію та супроводжувати міжнародні боргові справи, пов’язані з Грузією, з урахуванням застосовних процедур і практичних ризиків.

06.02.2022

500