Стягнення боргу в Чорногорії

Процедура стягнення боргу в Чорногорії починається з аналізу фінансових показників боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і також можливості оскарження боргу. Цей аналіз формує стратегію, яка буде використана для повернення заборгованості.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається своєю діяльністю, то доцільно перейти до етапу досудового повернення боргу.

Цей етап включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час досудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів чи після початкового аналізу стає зрозуміло, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Загальний термін позовної давності становить 10 років. Законодавством встановлено заборону змінювати зазначений термін за погодженням між сторонами. Перебіг терміну давності може бути перервано у разі визнання боржником боргу шляхом прямої заяви кредитору або опосередкованим способом, наприклад, часткова сплата боргу, сплата відсотків, надання забезпечення. Суд застосовує наслідки пропуску позовної давності лише у тому разі, якщо про це заявляє боржник.

Законодавство Республіки Чорногорія передбачає три варіанти стягнення боргу через суд, шляхом видачі платіжного доручення, у загальному позовному провадженні та у порядку розгляду дрібних позовів.

Процедура видачі платіжного доручення застосовна для прострочених фінансових вимог кредитора, підтверджених достовірними документами. До таких документів належать: офіційні документи; приватні документи, на яких підпис кредитора засвідчений органом, відповідальним за посвідчення; векселі та чеки з протестними та зворотними рахунками; виписки із засвідчених ділових книг; рахунки-фактури; документи, які відповідно до спеціальних правил мають значення державних документів.

Платіжне доручення видається судом, навіть якщо позивач не вимагав видачу платіжного доручення у позові проте всі умови для видачі платіжного доручення дотримані. У разі, якщо на підставі достовірного документа можна вимагати примусового виконання відповідно до закону, що регулює порядок виконавчого провадження, суд видає платіжне доручення лише у тому випадку, якщо позивач доведе ймовірність наявності законного інтересу у видачі платіжного доручення. Якщо позивач не доведе наявність юридичної зацікавленості у видачі платіжного доручення, буде відмовлено.

Якщо у позові містяться відомості про прострочену грошову вимогу, сума якої не перевищує 500 євро, суд виносить відповідачеві платіжне доручення, навіть якщо до позову не додано жодних достовірних документів, а обгрунтованість вимог встановлюється на підставі переліку доказів, зазначених у позові.

Платіжне доручення видається судом без проведення судового засідання. У платіжному дорученні суд зазначає, що відповідач зобов’язаний протягом восьми днів, а за вексельними та чековими спорам – протягом трьох днів після отримання платіжного доручення виконати грошову вимогу разом із витратами, оціненими судом або в той же термін подати заперечення проти платіжного доручення. Копія позову з додатками вручається відповідачу разом із платіжним дорученням.

Якщо суд не задовольняє пропозицію про видачу платіжного доручення, він продовжить розгляд позову в загальному порядку. Платіжне доручення може бути оскаржене лише шляхом подання заперечення. Платіжне доручення набуває юридичної чинності у частині, в якій воно не оспорюється. Якщо заперечення будуть подані своєчасно, суд оцінить, чи необхідно призначати попереднє слухання, чи можна одразу призначити основне слухання. У ході попереднього слухання сторони можуть надати нові факти та запропонувати нові докази, а відповідач може пред’явити нові заперечення щодо оскаржуваної частини платіжного доручення. У рішенні у справі суд визначить, чи залишається платіжне доручення повністю чи частково чинним чи воно анулюється.

Загальний позовний порядок судового провадження здійснюється шляхом подання позовної заяви після отримання якої суд починає підготовку до основного слухання. Ця підготовка включає попередній розгляд позову, передачу позову відповідачу для обов’язкової відповіді, проведення попереднього слухання та призначення основного слухання. Протягом 30 днів після отримання позову суд надсилає позов із усіма додатками відповідачу та надає йому 30 днів для надання відповіді. Після отримання відповіді на позов суд призначає попереднє засідання. Якщо відповідачем не надано відповіді на позов і відсутні умови для винесення рішення у зв’язку з неподанням, суд призначає попереднє засідання після закінчення терміну подання відповіді на позов. Попереднє судове засідання проводиться, як правило, не пізніше ніж за 30 днів з дня подання відповідачем письмового відзиву на позов.

На попередньому засіданні суд рішенням визначає: день і час основного засідання, питання, які обговорюватимуться, докази, що будуть подані, та особи, які будуть запрошені на основне засідання. Як правило, основне слухання відбудеться не пізніше ніж за 60 днів з дня проведення попереднього слухання. Суд може розпорядитися про проведення основного слухання одразу після попереднього слухання.

Після завершення всіх етапів основного слухання суд оголошує основне слухання закритим та протягом 30 днів виносить рішення (вирок). Вирок набирає чинності після спливу п’ятнадцяти днів (для вексельних, чекових та комерційних спорів після закінчення восьми днів) з моменту вручення стенограми рішення за умови, що воно не оскаржено в апеляційному порядку. Сторона може відмовитись від права на оскарження з моменту отримання стенограми рішення.

Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції, після чого суд першої інстанції передає її протилежній стороні, яка може протягом восьми днів (для комерційних спорів протягом трьох днів) з моменту отримання подати відповідь на апеляцію до цього суду. Копія відповіді на апеляційну скаргу передається судом першої інстанції заявнику.

Після отримання відповіді на апеляційну скаргу або після закінчення строку відповіді на апеляційну скаргу суд першої інстанції протягом восьми днів передає апеляційну скаргу та відповідь на апеляційну скаргу, якщо вона подана, з усіма документами до суду другої інстанції. Суд другої інстанції приймає рішення щодо апеляційної скарги у колегіальному засіданні або на підставі судового засідання. Неявка сторін на судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.

Рішення апеляційного суду є остаточним, але може бути оскаржено у Верховному суді протягом 30 днів з дня вручення стенограми рішення. Оскарження не допускається у майнових спорах, у яких позов стосується грошової вимоги, вимоги про доставку речей або вчинення іншої дії, якщо вартість оспорюваної частини рішення, що набрало законної сили, не перевищує 20 000 євро (для комерційних спорів до 40 000 євро), за винятком випадку , коли таке оскарження необхідне для розгляду правового питання, яке має значення для забезпечення правової визначеності чи однаковості застосування закону. Внаслідок розгляду справи Верховний суд приймає рішення, яке є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

Процедура розгляду дрібних позовів застосовується для грошових вимог, що не перевищують суму 1000 євро (для комерційних спорів до 7000 євро). Розгляд справи здійснюється аналогічно загальному порядку, але у спрощеному порядку. Рішення у справі про дрібні спори оголошується відразу після закінчення основного засідання. Рішення або постанову про припинення спору в порядку щодо спорів дрібної вартості можуть бути оскаржені лише у зв’язку із суттєвим порушенням положень цивільного процесу, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

На вирок першої інстанції сторони можуть подати апеляційну скаргу протягом восьми днів. Строк оскарження обчислюється з дня опублікування рішення, і якщо рішення було доставлено стороні, термін обчислюється від часу вручення.

У разі якщо після набрання чинності рішенням боржник добровільно не виконує рішення суду слід пред’явити його судовому виконавцю для відкриття процедури примусового виконання. Після відкриття виконавчого провадження виконавець надсилає боржнику повідомлення про добровільне виконання протягом восьми днів, а для вексельних та чекових спорів протягом трьох днів. Якщо в зазначений період боржник не сплатить заборгованість виконавець приступає до примусового виконання.

Вимоги кредитора на стадії примусового стягнення можуть бути задоволені за рахунок арешту рахунків боржника та списання з них грошей; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; переведення в готівку інших немайнових прав, продажу цінних паперів та акцій господарських товариств.

У разі, якщо боржник має ознаки неплатоспроможності (неплатоспроможним вважається боржник, який не може виконати свої фінансові зобов’язання протягом 45 днів з дня виконання зобов’язання і якщо він повністю призупинив всі платежі на строк 30 безперервних днів) або надмірну заборгованість (боржник вважається таким, що має надмірну заборгованість, якщо його активи менші від його зобов’язань, але боржник не вважатиметься таким, що має надмірну заборгованість, якщо в залежності від обставин справи, таких як доступні джерела коштів, вид активів та придбаної страховки, можна розумно припустити, що продовження бізнесу дозволить належним чином виконати свої зобов’язання при наступі терміну їх погашення) слід розглянути альтернативний варіант стягнення боргу шляхом ініціювання процедури банкрутства боржника.

У рамках цієї процедури за умови відсутності активів боржника або їх недостатності передбачена можливість скасування угод або дій боржника, що спричинили пряму шкоду для кредитора, наприклад, угоди вчинені за п’ять років до відкриття процедури банкрутства з контрагентом боржника, який знав, що боржник мав ознаки неплатоспроможності та така угода вчинена на шкоду кредитору; або угоди, за якими боржник надає послуги або виконує роботи без винагороди або за невелику винагороду; угоди вчинені із пов’язаними особами тощо. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, то що він втратив від таких операції і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Чорногорії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

12.04.2024

238