Стягнення боргу в Чорногорії

Процедура стягнення боргу в Чорногорії починається з оцінки боржника, правової підстави заборгованості та реальної можливості повернення коштів на території Чорногорії. На цьому етапі важливо встановити, чи є боржник компанією, підприємцем або фізичною особою, чи має він зареєстроване місцезнаходження, банківські рахунки, дебіторську заборгованість, рухоме або нерухоме майно в Чорногорії, чи існують щодо нього судові справи, виконавчі провадження або ознаки неплатоспроможності, а також чи може кредитор підтвердити борг документами, придатними для судового або виконавчого провадження.

Для корпоративних боржників стратегія повернення заборгованості повинна включати перевірку статусу діяльності боржника, договірних документів, рахунків, документів про поставку товарів або надання послуг, листування, визнання боргу, часткових платежів, забезпечень, гарантій та умов договору щодо компетентного суду або застосовного права. У справах з міжнародним елементом також важливо визначити, чи доцільно починати провадження в Чорногорії, використовувати вже наявне іноземне судове рішення або спочатку зібрати докази та інформацію про майно боржника в Чорногорії.

Якщо боржник продовжує діяльність, щодо нього ще не застосовано ефективних виконавчих заходів і існує реальна можливість добровільної оплати або врегулювання, зазвичай доцільно почати з етапу досудового повернення боргу.

Цей етап включає переговори з боржником з метою отримання добровільної оплати, погодження графіка погашення або досягнення іншого комерційно доцільного врегулювання, наприклад повернення товарів, переведення боргу на третю особу, зарахування зустрічних вимог, обміну послугами або зміни умов оплати.

Взаємодія з боржником повинна починатися з належно зафіксованої вимоги або повідомлення, надісланого доступними каналами зв’язку, зокрема поштою, електронною поштою, телефоном або через інші ділові контакти. Комунікація має залишатися законною, пропорційною та заснованою на доказах. Головне завдання полягає у встановленні осіб, які приймають рішення щодо оплати, з’ясуванні позиції боржника, фіксації можливих заперечень і визначенні того, чи є добровільне погашення боргу реальним до початку формального провадження.

Якщо боржник відмовляється співпрацювати, без достатніх підстав заперечує борг, ігнорує вимогу, переводить майно, припиняє платежі або має ознаки неплатоспроможності, кредитору слід перейти від неформального стягнення до формальної процедури повернення заборгованості. Така процедура може включати медіацію, наказ про сплату, звичайне судове провадження, примусове виконання на підставі виконавчого документа або провадження щодо банкрутства і реорганізації за наявності передбачених законом підстав.

У Чорногорії альтернативні способи стягнення боргу можуть мати значення до початку судового провадження або під час його розгляду. Для окремих категорій спорів може бути необхідним звернення до Центру альтернативного вирішення спорів та участь у першій зустрічі з медіатором. Це особливо важливо для справ малої вартості та інших спорів, для яких такий етап передбачений законом. Угода, укладена за результатами медіації, може стати документом, що підлягає виконанню, якщо дотримані встановлені законом умови.

Перед початком судового провадження кредитор повинен оцінити застосовні строки позовної давності. У праві Чорногорії загальний строк позовної давності становить 10 років, якщо законом не встановлено коротший строк. Водночас це правило не слід сприймати як єдиний строк для всіх боргових вимог. На практиці господарські вимоги, періодичні платежі, договірні вимоги та окремі категорії зобов’язань можуть підпадати під коротші строки позовної давності.

Для комерційних боргів між юридичними особами, що виникають з господарських договорів, може застосовуватися трирічний строк позовної давності, який обчислюється окремо щодо кожної поставки товарів, виконаної роботи або наданої послуги. Періодичні вимоги, зокрема проценти або інші повторювані платежі, також можуть мати коротший строк. Для правильної оцінки давності значення мають дата настання строку оплати, перший пропущений платіж, часткові оплати, письмове визнання боргу, надане забезпечення та інші дії боржника, які можуть впливати на обчислення або переривання строку.

Перебіг позовної давності може бути перерваний, якщо боржник визнає борг прямо або опосередковано, наприклад шляхом часткової оплати, сплати процентів, надання забезпечення або іншого підтвердження зобов’язання. Суд застосовує наслідки спливу строку позовної давності лише тоді, коли боржник посилається на позовну давність як на заперечення.

Право Чорногорії передбачає кілька видів судового стягнення боргу, які залежать від суми вимоги, якості доказів та того, чи боржник заперечує заборгованість. У справах про стягнення грошового боргу основними судовими шляхами є видача наказу про сплату, звичайне позовне провадження та провадження у справах малої вартості.

Процедура видачі наказу про сплату застосовується до прострочених грошових вимог, підтверджених достовірними документами, поданими разом із позовом в оригіналі або засвідченій копії. До таких документів належать публічні документи, приватні документи, на яких підпис боржника або зобов’язаної особи засвідчений компетентним органом, векселі та чеки з протестом і зворотними рахунками, якщо вони необхідні для підтвердження вимоги, виписки із засвідчених ділових книг, рахунки, а також документи, які за спеціальними правилами мають силу публічних документів.

Суд може видати наказ про сплату навіть тоді, коли позивач прямо не просив про це в позові, якщо виконані всі встановлені законом умови. Якщо на підставі достовірного документа можна вимагати примусового виконання за правилами виконавчого провадження, суд видає наказ про сплату лише тоді, коли позивач обґрунтує ймовірність наявності правового інтересу в його видачі. Якщо позивач не обґрунтує такий інтерес, позов у цій частині відхиляється.

Якщо прострочена грошова вимога не перевищує 500 євро, суд може видати наказ про сплату навіть без додавання достовірних документів до позову, якщо в позові зазначено підставу та суму боргу, а також докази, за допомогою яких можна перевірити правдивість наведених обставин. Така можливість застосовується лише щодо основного боржника.

Наказ про сплату видається без судового засідання. У наказі суд зазначає, що відповідач повинен протягом восьми днів, а у вексельних і чекових спорах протягом трьох днів з моменту отримання наказу, виконати вимогу разом із витратами, визначеними судом, або в той самий строк подати заперечення. Відповідачу разом із наказом вручаються копія позову та додатки.

Наказ про сплату може бути оскаржений лише шляхом подання заперечення. Частина наказу, яка не оспорюється, набирає законної сили. Якщо заперечення подані своєчасно, суд оцінює, чи потрібно призначати підготовче засідання, чи можна одразу перейти до основного слухання. На підготовчому засіданні сторони можуть наводити нові факти та докази, а відповідач може заявляти нові заперечення щодо оспорюваної частини наказу. У рішенні по суті суд визначає, чи залишається наказ про сплату повністю або частково чинним, чи він скасовується.

Звичайне позовне провадження починається з подання позовної заяви. Після отримання повного та належно оформленого позову суд готує справу до основного слухання. Підготовка включає попередню перевірку позову, вручення позову та додатків відповідачу для подання обов’язкової відповіді, проведення підготовчого засідання та призначення основного слухання.

Протягом 30 днів після отримання належного позову суд вручає позов із додатками відповідачу. Після цього відповідач має 30 днів для подання письмової відповіді. Якщо відповідач подає відповідь, суд переходить до призначення підготовчого засідання. Якщо відповідач не подає відповіді і немає підстав для ухвалення рішення у зв’язку з її неподанням, суд призначає підготовче засідання після закінчення строку для відповіді.

На підготовчому засіданні суд визначає спірні питання, докази, осіб, яких потрібно викликати, а також день і час основного слухання. Основне слухання може бути призначене після підготовчого засідання, а в належних випадках суд може провести його одразу після підготовчого засідання. Після завершення основного слухання суд закриває слухання та ухвалює рішення у встановленому процесуальному порядку.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили, якщо апеляційну скаргу не подано у встановлений строк. У звичайних цивільних справах апеляційна скарга подається через суд першої інстанції. Суд першої інстанції вручає апеляційну скаргу іншій стороні, яка може подати відповідь протягом восьми днів, а в комерційних спорах протягом трьох днів. Після отримання відповіді або після закінчення строку для її подання суд першої інстанції передає апеляційну скаргу, відповідь і матеріали справи до суду другої інстанції.

Суд другої інстанції розглядає апеляційну скаргу в колегіальному складі або, за наявності підстав, після судового засідання. Неявка сторін на засідання суду другої інстанції не обов’язково перешкоджає розгляду справи. Суд другої інстанції може відхилити апеляційну скаргу, залишити її без задоволення, підтвердити рішення суду першої інстанції, змінити його або скасувати і повернути справу на новий розгляд.

Після набрання рішенням суду другої інстанції законної сили сторона може звернутися з ревізією до Верховного суду Чорногорії лише за наявності встановлених законом умов. Ревізія є надзвичайним засобом оскарження і не є звичайною апеляцією. У майнових спорах щодо грошових вимог, передачі речей або виконання іншого зобов’язання ревізія, як правило, не допускається, якщо вартість оспорюваної частини остаточного рішення не перевищує 20 000 євро. У комерційних спорах ревізія, як правило, не допускається, якщо вартість оспорюваної частини остаточного рішення не перевищує 40 000 євро.

В окремих випадках ревізія може бути допустимою, якщо правове питання має значення для правової визначеності або однакового застосування закону. Звернення повинно містити істотне правове питання, норми права, яких воно стосується, та обґрунтування його значення. Верховний суд розглядає справу в межах допустимих підстав ревізії, а його рішення завершує цей шлях оскарження.

Провадження у справах малої вартості застосовується до грошових вимог, що не перевищують 1 000 євро, а в комерційних спорах до вимог, що не перевищують 7 000 євро. Справа розглядається за спрощеними правилами, а загальні правила цивільного процесу застосовуються в тій частині, в якій спеціальні правила щодо справ малої вартості не встановлюють інше.

Перед початком окремих справ малої вартості позивач може бути зобов’язаний звернутися до Центру альтернативного вирішення спорів та взяти участь у першій зустрічі з медіатором, якщо така вимога застосовується до відповідної категорії спору. Це не означає обов’язку укладати угоду, але може бути процесуальним етапом перед подальшим розглядом справи судом.

У провадженні у справах малої вартості суд може обмежити зайву процесуальну складність і зосередитися на документах, позиціях сторін та доказах, пропорційних вартості спору. Рішення оголошується одразу після закінчення основного слухання. Рішення або ухвала, якою завершується провадження у справі малої вартості, можуть бути оскаржені лише через істотне порушення правил цивільного процесу або неправильне застосування матеріального права. Сторони можуть подати апеляційну скаргу на рішення першої інстанції протягом восьми днів, які обчислюються з дня оголошення рішення, а якщо рішення було вручено стороні, з дня вручення.

Якщо боржник добровільно не виконує остаточне судове рішення або інший документ, що підлягає виконанню, кредитор може розпочати примусове виконання через компетентного публічного виконавця. Вибір виконавчого заходу повинен залежати від майна боржника, виду виконавчого документа та реальної можливості повернення заборгованості.

У справах про стягнення грошового боргу виконання може включати арешт і перерахування коштів з банківських рахунків боржника, звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника, арешт і продаж рухомого майна, звернення стягнення на нерухоме майно, цінні папери, частки або інші майнові права. При виконанні за рахунок банківського рахунку публічний виконавець може отримати дані про рахунок від банку, а стягнення коштів здійснюється шляхом заборони розпорядження ними та подальшого перерахування для задоволення вимоги кредитора.

Примусове виконання не гарантує автоматичного повернення боргу. Частина коштів або майна може бути виключена з виконання чи обмежена законом, а практичний результат залежить від того, чи має боржник майно в Чорногорії, чи існують кредитори з вищим пріоритетом, чи відкрито провадження про банкрутство та чи є обраний виконавчий захід пропорційним сумі вимоги.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності або надмірної заборгованості, кредитор може розглянути банкрутство або реорганізацію як альтернативний шлях повернення заборгованості. За правом Чорногорії провадження про банкрутство може бути відкрито, коли боржник є постійно неспроможним здійснювати платежі або має надмірну заборгованість. Боржник вважається постійно неспроможним здійснювати платежі, якщо він не може виконати свої фінансові зобов’язання протягом 45 днів з дня настання строку їх виконання і повністю зупинив усі платежі протягом 30 безперервних днів. Боржник має надмірну заборгованість, якщо його активи менші за зобов’язання, крім випадків, коли обставини свідчать, що продовження діяльності може обґрунтовано забезпечити виконання зобов’язань у строки їх погашення.

Провадження про банкрутство в Чорногорії розглядає Господарський суд Чорногорії. Банкрутство може призвести до колективного задоволення вимог кредиторів шляхом продажу майна боржника або продажу боржника як юридичної особи. Реорганізація може застосовуватися тоді, коли затверджений план реорганізації дозволяє врегулювати правове та фінансове становище боржника, зберегти діяльність і визначити порядок задоволення вимог кредиторів.

Банкрутство також має значення у випадках, коли боржник переводив майно, надавав перевагу окремим кредиторам або укладав правочини, що завдали шкоди конкурсній масі. Правочини та інші юридичні дії, вчинені до відкриття провадження про банкрутство, можуть бути оскаржені, якщо вони порушують рівне задоволення кредиторів, шкодять кредиторам або ставлять окремих кредиторів у більш вигідне становище.

Зокрема, правочини, вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам, можуть бути оскаржені, якщо вони були укладені або здійснені протягом п’яти років до подання заяви про банкрутство або після її подання, а інша сторона знала про такий намір боржника. Правочини без винагороди або за явно незначну винагороду також можуть бути оскаржені, якщо вони були вчинені протягом п’яти років до подання заяви. У разі успішного оскарження повернене майно або його вартість може збільшити конкурсну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат провадження.

У міжнародних справах кредитор може вже мати іноземне судове рішення або судову угоду, які потрібно використати щодо майна боржника в Чорногорії. Іноземне судове рішення має правові наслідки в Чорногорії лише після його визнання судом Чорногорії. Після визнання воно може бути підставою для примусового виконання в Чорногорії, якщо виконані умови визнання та виконання.

Заява про визнання або підтвердження можливості виконання повинна підтверджуватися оригіналом іноземного судового рішення або його засвідченою копією, засвідченим перекладом судового перекладача, довідкою про те, що рішення набрало законної сили за правом держави, в якій його ухвалено, а якщо вимагається виконання, також довідкою про те, що рішення підлягає виконанню в цій державі. Іноземна судова угода може розглядатися як іноземне судове рішення, якщо вона має такий правовий наслідок за відповідними правилами.

У визнанні може бути відмовлено, якщо відповідач не мав можливості брати участь в іноземному провадженні через процесуальні порушення, зокрема неналежне вручення документів або недостатній час для підготовки захисту. Відмова також можлива, якщо справа належить до виключної компетенції судів Чорногорії, якщо іноземний суд обґрунтував свою компетенцію підставами, які право Чорногорії не визнає для такого виду спору, якщо вже існує остаточне рішення суду Чорногорії або визнане іноземне рішення між тими самими сторонами і з того самого предмета, або якщо визнання було б явно несумісним із публічним порядком Чорногорії.

Для іноземних кредиторів окреме практичне значення може мати забезпечення судових витрат. Якщо іноземець або особа без громадянства, яка не має місця проживання в Чорногорії, починає цивільну справу в суді Чорногорії, відповідач може вимагати внесення забезпечення витрат провадження, якщо не застосовується виняток, передбачений законом. Таке забезпечення зазвичай вноситься грошима, а його невнесення у строк, визначений судом, може призвести до того, що позов вважатиметься відкликаним.

Якщо вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Чорногорії, Grandliga може допомогти на ключових етапах повернення заборгованості: аналізі боржника та документів, переговорах, підготовці медіаційної стратегії, оцінці можливості отримання наказу про сплату, веденні судової справи, плануванні примусового виконання, визнанні іноземного судового рішення та оцінці способів повернення боргу через банкрутство. Найбільш доцільний шлях залежить від документів, строку позовної давності, майна боржника, його платоспроможності та міжнародних елементів конкретної справи.

12.04.2024

273