Стягнення боргу в Чеській Республіці

Процедура стягнення боргу у Чехії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Загальний термін позовної давності становить три роки. Законодавство передбачає можливість сторонам змінювати зазначений термін, але не менше одного року та не більше п’ятнадцяти років. Пропуск строку давності не перешкоджає зверненню кредитора до суду, але якщо боржник подасть до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків, то у задоволенні позовних вимог буде відмовлено.

Крім цього, Чеська республіка є учасником Конвенції ООН про терміни позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, і тому якщо іноземний кредитор зареєстрований у країні, яка також є учасником цієї конвенції, термін позовної давності у такому разі становитиме 4 роки.

Проведення обов’язкової процедури досудового стягнення боргу перед зверненням до суду не потрібне і не виконання таких дій не є вимогою до порушення справи. Однак рекомендується направити боржнику досудове повідомлення з проханням сплатити борг, інакше якщо не зробити цього і за умови, що боржник сплатить борг як мінімум за сім днів до початку судового розгляду, кредитор буде позбавлений можливості компенсації понесених судових витрат.

Залежно від складності справи та ціни позову законодавство передбачає такі варіанти судового стягнення боргу:

1. Затвердження мирової угоди на стадії судового розгляду. Цей варіант можна застосувати, якщо суд визнає, що обставини справи дозволяють врегулювати спір шляхом примирення сторін. У рамках цієї процедури суд роз’яснює учасникам справи положення чинного законодавства та висновки Верховного суду за такою категорією справ, після чого пропонує використовувати можливість мирного вирішення спору. У разі згоди сторін вони укладають мирову угоду, яка затверджується судом і має силу остаточного судового рішення.

Якщо в подальшому буде встановлено, що така мирова угода є недійсною за нормами матеріального права, то зацікавлена сторона може ініціювати питання скасування угоди. При цьому встановлений термін для скасування угоди становить три роки з дати її затвердження.

2. Процедура видачі платіжного доручення («Platební rozkaz») застосовна для безспірних вимог кредитора. Після подання заяви суд може розглянути заявлені вимоги в рамках цієї процедури навіть без клопотання кредитора про це та без виклику відповідача. У результаті розгляду заяви суд приймає платіжне доручення, в якому наказує відповідачеві задовольнити вимоги у повному обсязі, протягом 15 днів з моменту його вручення або у той же термін надати заперечення. Якщо відповідач не заявить заперечень у зазначений термін, платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Якщо ж боржник заявить заперечення протягом зазначеного строку, то платіжне доручення вважається недійсним і справа підлягає розгляду у загальному позовному провадженні.

3. Процедура видачі електронного платіжного доручення («Elektronický platební rozkaz») застосовна для справ із ціною позову не більше 1 000 000 чеських крон та за умови подання заяви в електронній формі. В іншому дана процедура схожа на процедуру видачі звичайного платіжного доручення.

4. Процедура видачі Європейського платіжного доручення («Evropský platební rozkaz») застосовна для справ про безспірні грошові вимоги між сторонами з країн Європейського Союзу (за винятком Данії). Ціна позову для цієї процедури не повинна перевищувати 5000 євро. Для отримання європейського платіжного доручення слід заповнити стандартну форму заяви та подати її до суду. Суд приймає платіжне доручення у закритому засіданні та надсилає його боржнику, після чого боржник має 30 днів, щоб подати до суду свої заперечення. У разі подання боржником заперечення суд викликає позивача для заслуховування його позиції у справі та якщо вважатиме заперечення обґрунтованим, скасовує платіжне доручення. У такому разі справа підлягає розгляду у загальному порядку. Якщо ж від боржника не надійдуть до суду його заперечення, платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Європейське платіжне доручення визнається у всіх країнах-членах ЄС (за винятком Данії).

5. Загальне позовне провадження застосовно для справ у яких боржник оспорює платіжне доручення або коли спочатку очевидно, що вимога кредитора є спірною. Цей процес здійснюється шляхом судового розгляду із викликом сторін та заслуховування їх позицій у справі. Загальний термін розгляду справи на цьому етапі становить від 9 місяців і залежить від обсягу доказів, які слід зібрати та дослідити. У результаті розгляду справи суд виносить ухвалу у справі («Rozsudek»), яка набирає чинності протягом 15 днів з моменту її вручення стороні у справі, за умови, що вона не буде оскаржена. У рішенні суд встановлює строк для виконання вимог, зазначених у ньому, але якщо строк не встановлений, то за замовчуванням вважається, що рішення має бути виконане протягом трьох днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Одна із сторін спору, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції, має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом 15 днів з дати отримання рішення. Термін розгляду апеляційної скарги становить 4-12 місяців. Остаточне рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено шляхом подання надзвичайної апеляції до Верховного суду протягом двох місяців з дати вручення рішення апелянту. При цьому надзвичайна апеляція може бути подана тільки в тому випадку, коли рішення апеляційного суду було прийняте, ґрунтуючись на неправильному правовому обґрунтуванні. Закон не допускає оскарження рішень апеляційних судів у справах із ціною позову менше ніж 50 000,00 чеських крон.

Після отримання остаточного рішення при відмові боржника добровільно виконати рішення суду слід подати до суду клопотання про судове виконання рішення, після чого суд здійснює примусове виконання рішення. У рамках судового виконання рішення вимоги кредитора можуть задоволені за рахунок списання коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем, продажу підприємства або накладання судової іпотеки на нерухоме майно.

У разі якщо виконавче провадження не призвело до позитивних результатів і боржник не може протягом трьох місяців виконати свої грошові зобов’язання, кредитор має право на ініціювання процедури банкрутства боржника. В рамках цієї процедури передбачено можливість залучення керівника компанії до додаткової відповідальності за борги компанії, за умови, що такий керівник не подав до суду заяву про неплатоспроможність компанії у відведені для цього терміни. У такому разі суд може стягнути з керівника фірми різницю між сумою вимог кредитора і сумою, яку кредитор отримав у процесі банкрутства боржника.

Окрім цього, законодавством передбачені альтернативні варіанти притягнення власників компанії боржника до відповідальності за борги компанії. Наприклад, якщо власник підприємства задекларував статутний капітал у певному розмірі, але не вніс його, то кредитор може стягнути з такого власника кошти у розмірі не внесеної суми в статутний капітал.

Якщо боржник не зміг сплатити борг внаслідок певного впливу контролюючої особи на господарську діяльність компанії, то кредитор також може ініціювати питання щодо притягнення такої контролюючої особи до відповідальності за борги компанії. Однак на практиці дуже складно довести в суді наявність факту такого впливу або контролю.

Якщо у вас виникли питання, або вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Чеській республіці, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

24.07.2024

446