Стягнення боргу в Аргентині

Процедура стягнення боргу в Аргентині починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для стягнення боргу становить 5 років. Вказаний термін не може бути змінено за згодою сторін. Наслідки пропуску строків позовної давності застосовують лише за заявою боржника. Перебіг позовної давності переривається у разі визнання боржником боргового зобов’язання. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Аргентини передбачає судове стягнення боргу у звичайному та спрощеному процесі.

У судовому процесі сторони повинні бути представлені адвокатами і всі процесуальні документи повинні бути підписані адвокатом, інакше такі документи не будуть прийняті судом.

Звичайний судовий процес здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви, після чого суд перевіряє позов щодо відповідності вимогам законодавства. Якщо позов відповідає встановленій формі, суддя направить його відповідачу для того, щоб він з’явився і дав відповідь протягом 15 днів.

У відповіді на позов відповідач зобов’язаний чітко вказати факти, на яких ґрунтується його захист, а також категорично визнати чи заперечувати кожен із фактів, викладених у позові, справжність доданих до нього документів, що йому приписуються. Мовчання відповідача, ухильні відповіді або загальне заперечення можуть бути розцінені як визнання правдивості відповідних та законних фактів, до яких вони належать.

Після того, як боржник надасть відповідь на позов або після закінчення строків для цього, якщо суть спору зводиться лише до правових питань, суд завершить розгляд справи та винесе рішення. Якщо будуть заявлені факти, які мають значення для справи, за якими сторони не дійшли згоди, суд, навіть якщо сторони цього не вимагають, направить справу до розгляду по суті та призначить судове засідання.

У судовому засіданні суд спробує здійснити примирення сторін, визначить факти, які мають вирішальне значення для справи, заслухає заяви сторін та прийме докази, які вважатиме допустимими. Якщо на засіданні всі сторони заявлять, що не мають доказів для подання, або що вони складаються тільки з матеріалів справи або документів, що вже залучені і не оспорюються, справа вважається завершеною, і суддя винесе рішення.

В іншому випадку суд призначає додаткове засідання та надає сторонам строк для надання доказів, який не може перевищувати сорока днів. На додатковому засіданні суд розглядає надані докази, вислуховує фінальні виступи сторін та приймає рішення.

Спрощений судовий процес можна застосувати для нескладних справ або справ з невеликою ціною позову. Процес здійснюється аналогічно звичайному судовому процесу, лише у стислі терміни (всі терміни становитимуть три дні, крім терміну відповіді позов, що становить п’ять днів).

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом 5 днів з моменту повідомлення про рішення. Скарга розглядається у судовому засіданні за участю заінтересованих сторін. Після завершення слухання апеляційний суд ухвалює остаточне рішення. Рішення апеляційного суду може бути оскаржене у Верховному суді Аргентини протягом 5 днів з дня повідомлення про рішення, яке оскаржується. У результаті розгляду скарги Верховний суд приймає рішення, яке набирає законної сили з моменту його оголошення і не підлягає оскарженню.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Судове рішення може бути подано до примусового виконання протягом 5 років. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів.

У разі, якщо боржник перебуває у стані припинення платежів, незалежно від їх причини та природи зобов’язань, у кредитора з’являються підстави для відкриття процедури банкрутства боржника. Стан припинення платежів має бути доведено будь-яким фактом, що вказує на те, що боржник не в змозі регулярно виконувати свої зобов’язання. На цій стадії, у разі недостатності активів боржника для повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування угод боржника, які завдали боржнику збитків або позбавили його активів. Серед таких угод слід виділити угоди вчинені під час  періоду підозри, зокрема: безоплатні угоди; дострокова оплата боргів, термін виконання яких мав настати у день банкрутства чи пізніше; надання іпотеки або будь-якого іншого привілею за зобов’язанням, що не підлягає виконанню, яке спочатку не мало такої гарантії. Період підозр – це час, що минув із дати, визначеної як початок припинення платежів до винесення рішення про банкрутство. Інші дії, що завдають шкоди кредиторам, вчинені в період підозр, можуть бути визнані недійсними щодо кредиторів, якщо особа, яка уклала угоду з боржником, знала про стан припинення платежів. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, то що він втратив від таких операцій і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам потрібна підтримка міжнародного стягнення боргу в Аргентині, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

23.09.2024

156