Стягнення боргу в Аргентині

Стягнення боргу в Аргентині починається з юридичної, фінансової та майнової оцінки боржника. На цьому етапі важливо перевірити точне найменування компанії або персональні дані боржника, аргентинські податкові ідентифікаційні дані, фактичну господарську діяльність, документи, що підтверджують борг, історію платежів, відомості про повернуті чеки, фінансові зобов’язання, відображені у банківських і кредитних джерелах, поточні судові справи, виконавчі провадження, важливі офіційні публікації, ознаки реструктуризації або банкрутства, а також майно, яке можна встановити на території Аргентини. Така оцінка дає змогу визначити, чи слід починати з документованих переговорів, попередньої медіації, виконавчого провадження, звичайного судового процесу, виконання іноземного судового рішення або дій, пов’язаних із неплатоспроможністю боржника.

Якщо боржник продовжує діяльність, має перевірені контактні дані, не демонструє очевидних ознак виведення активів, а наявні документи підтверджують зобов’язання, доцільно почати з позасудового етапу. Якщо ж боржник накопичує прострочення, має ознаки неплатоспроможності, переводить майно, уникає комунікації або інші кредитори вже заявляють вимоги, стратегію потрібно від початку готувати з урахуванням судового стягнення боргу та подальшого звернення стягнення на майно, яке можна знайти в Аргентині.

Позасудовий етап включає структуровані переговори з боржником для отримання повної або часткової оплати, погодження графіка платежів, отримання забезпечення, оформлення визнання боргу, організації повернення товарів, узгодження зарахування зустрічних вимог, передання боргу третій особі або іншого способу врегулювання, що відповідає характеру зобов’язання.

Контакт із боржником потрібно здійснювати такими способами, які дають змогу зберегти докази надсилання вимоги, її змісту та отриманої відповіді. На практиці можуть використовуватися поштові відправлення, електронна пошта, звичайні канали комерційної комунікації, повідомлення або інші належні засоби зв’язку, якщо перебіг таких дій документується і згодом може бути використаний для підтвердження поведінки боржника, існування боргу або відсутності готовності до оплати.

Ефективність позасудового стягнення залежить від реакції боржника, якості документів, давності боргу, наявності майна в Аргентині, ризику спливу строку позовної давності та можливості отримати письмову угоду. Якщо боржник не відповідає, безпідставно заперечує зобов’язання, порушує запропонований графік оплати, приховує важливу інформацію або первинний аналіз показує, що переговори недостатньо захищають кредитора, слід оцінити початок попередньої медіації або відповідної судової процедури.

Перед початком судового провадження необхідно визначити застосовний строк позовної давності для конкретного боргу. За загальним правилом цивільного і комерційного законодавства Аргентини для вимог, щодо яких не встановлено спеціальний строк, діє загальний п’ятирічний строк. Цей строк не може бути змінений угодою сторін і, як правило, починає обчислюватися з дня, коли виконання зобов’язання стало належним до вимоги. Для окремих вимог можуть застосовуватися спеціальні строки, зокрема щодо періодичних платежів, відшкодування шкоди, окремих боргових документів або вимог іншої правової природи.

Позовна давність не застосовується судом з власної ініціативи і має бути заявлена у відповідний процесуальний момент. Її перебіг може бути один раз зупинений достовірною вимогою кредитора на шість місяців або на коротший застосовний строк, а також може бути зупинений через звернення до медіації. Визнання боргу боржником і подання кредитором судової вимоги можуть перервати перебіг позовної давності, після чого починає обчислюватися новий строк відповідно до цивільних і комерційних правил Аргентини.

У національній правовій системі Аргентини перед початком багатьох цивільних і комерційних справ необхідно пройти попередню медіацію. Медіація проводиться до звернення до суду за участю медіатора-адвоката, сторін та їхніх адвокатів. Якщо сторони досягають угоди, вона може визначати оплату, графік виконання, забезпечення або інший спосіб погашення боргу. Якщо угода не виконується, її можна примусово виконати як судове рішення. Якщо домовленості немає, кредитор може розпочати судовий процес.

Законодавство Аргентини дозволяє організувати судове стягнення боргу різними способами залежно від наявного документа і характеру зобов’язання. Якщо спір потребує перевірки існування боргу, його розміру або факту порушення зобов’язання, може застосовуватися звичайний судовий процес. Якщо справа є менш складною або закон допускає скорочений розгляд, може використовуватися скорочений процес. Якщо кредитор має документ із виконавчою силою, а зобов’язання полягає у сплаті визначеної або легко визначуваної грошової суми, може застосовуватися виконавче провадження.

Виконавче провадження починається з подання виконавчого документа і заяви про виконання. Виконавчими документами можуть бути, зокрема, публічний документ, поданий у належній формі, приватний документ, визнаний у суді або з підписом, засвідченим за встановлених законом умов, визнання визначеного і належного до виконання боргу перед компетентним суддею, затверджений або визнаний рахунок, переказний вексель, кредитна фактура, банківське стягнення за кредитною фактурою, простий вексель, чек, довідка про дебетове сальдо на банківському поточному рахунку, вимоги за орендною платою щодо нерухомості, спільні витрати та інші документи, яким закон надає виконавчу силу.

У комерційних операціях в Аргентині також може мати значення електронна кредитна фактура для мікро-, малих і середніх підприємств. Після прямого або мовчазного прийняття така фактура може стати виконавчим документом і бути підставою для стягнення оплати у відповідному порядку. Це важливо, коли борг виник із відносин між підприємствами, а кредитору потрібно перевірити, чи відповідає виставлена фактура формальним і правовим умовам для швидшого стягнення.

Якщо суддя вважає, що поданий документ має виконавчу силу і процесуальні передумови дотримані, він видає розпорядження про арешт майна. На підставі такого розпорядження судовий виконавець вимагає від боржника оплату. Якщо боржник не сплачує одразу основну суму, відсотки, попередньо визначені витрати та можливі штрафи, арештовується майно, достатнє для покриття суми, зазначеної в розпорядженні. Арештовані грошові кошти мають бути внесені до банку судових депозитів у перший наступний робочий день. Якщо арешт стосується нерухомості або майна, що підлягає реєстрації, відповідні судові документи або запити мають бути видані протягом сорока восьми годин з моменту рішення про арешт.

Вимога про оплату одночасно є викликом для подання заперечень. Боржник має п’ять днів, щоб подати всі заперечення в одному документі та надати відповідні докази. Якщо заперечення не подані в цей строк, суддя ухвалює рішення про продаж майна без подальшого розгляду. Допустимі засоби захисту у виконавчому провадженні обмежені і можуть стосуватися відсутності юрисдикції, неналежного процесуального представництва, наявності раніше розпочатої справи з того самого питання, підробки або непридатності виконавчого документа, позовної давності, документально підтвердженої повної або часткової оплати, зарахування визначеної вимоги, підтвердженої документом із виконавчою силою, зменшення боргу, відстрочення платежу, прощення боргу, оновлення зобов’язання, мирової угоди, примирення або письмово оформленої домовленості, а також уже вирішеного спору.

Якщо заперечення є недопустимими або не викладені чітко і конкретно, суддя відхиляє їх і ухвалює рішення про продаж майна. Якщо заперечення відповідають вимогам закону, кредитору надається п’ять днів для відповіді та подання доказів. Коли заперечення стосуються лише питань права, ґрунтуються виключно на матеріалах справи або не потребують додаткових доказів, суддя ухвалює рішення протягом десяти днів після відповіді кредитора або з моменту, коли вимагається ухвалення рішення. Якщо проводиться доказування, після завершення доказового етапу суддя має ухвалити рішення протягом десяти днів.

Рішення про продаж майна може дозволити продовження виконання повністю або частково, або відмовити у виконанні. Якщо боржник бере участь у процесі без поважних підстав, перешкоджає нормальному руху справи явно необґрунтованими заявами або безпідставно затягує провадження, суд може стягнути на користь кредитора штраф у розмірі від п’яти до тридцяти відсотків суми боргу залежно від впливу такої поведінки на затримку процедури.

У судових процесах сторони повинні діяти через адвокатів, а процесуальні документи мають бути підписані адвокатом. Відсутність професійного представництва може перешкодити прийняттю або належному розгляду документів, поданих до суду.

Звичайний судовий процес починається з подання позовної заяви до компетентного суду. Суддя перевіряє, чи відповідає позов формальним вимогам, і за наявності підстав направляє його відповідачу для явки та подання відповіді протягом п’ятнадцяти днів. Якщо відповідачем є держава, провінція або муніципалітет, строк для явки та відповіді становить шістдесят днів. Якщо відповідач проживає за межами Аргентини, суддя визначає строк явки з урахуванням відстані та зручності комунікації.

У відповіді на позов відповідач має заявити засоби захисту, якими він має намір користуватися, чітко вказати факти, на яких ґрунтується його позиція, і категорично визнати або заперечити кожен із фактів, викладених у позові, справжність документів, що йому приписуються, а також отримання листів або повідомлень, поданих позивачем. Мовчання, ухильні відповіді або лише загальне заперечення можуть бути оцінені як визнання відповідних і правомірних фактів, а документи можуть вважатися визнаними або отриманими залежно від обставин.

Після подання відповіді на позов або спливу строку для відповіді, якщо спір обмежується питанням права, суд може залишити справу в стані готовності до ухвалення рішення. Якщо існують істотні спірні факти, суддя допускає справу до доказового етапу, призначає відповідне засідання і організовує необхідні доказові дії.

У судовому засіданні суд може спробувати примирити сторони, визначити істотні факти, заслухати учасників і прийняти докази, які вважає належними. Якщо немає доказів, які ще потрібно подати, або докази обмежуються вже долученими до справи та неоспореними документами, справа може бути готовою до ухвалення рішення. В іншому випадку суддя встановлює строк для подання доказів, який не може перевищувати сорока днів і починає обчислюватися із засідання, передбаченого процесуальним законом.

Скорочений процес застосовується, коли характер справи і запропоновані докази дозволяють швидший розгляд. У цьому порядку позов і відповідь на позов мають включати докази та документи; не допускаються окремі попередні заперечення, що потребують спеціального розгляду, і зустрічний позов; усі строки становлять три дні, крім строку для відповіді на позов, а також строку для обґрунтування апеляції та відповіді на апеляційне подання, які становлять п’ять днів. Засідання має бути призначене протягом десяти днів після подання відповіді на позов або після спливу строку для її подання.

Судові рішення можуть бути оскаржені залежно від виду процесу, характеру судового акта і засобу оскарження, передбаченого законом. За загальним правилом цивільного і комерційного процесуального законодавства Аргентини строк подання апеляції становить п’ять днів, якщо спеціальна норма не передбачає іншого строку. Якщо апеляція допускається до розгляду за матеріалами справи, заявник має обґрунтувати її протягом п’яти днів з моменту повідомлення про ухвалу, якою апеляцію допущено, а інша сторона отримує такий самий строк для відповіді.

У скороченому процесі зазвичай можуть бути оскаржені лише остаточне рішення та судові акти, якими надаються або відмовляються забезпечувальні заходи. Апеляція розглядається за матеріалами справи і, як правило, не зупиняє виконання, якщо виконання рішення не може спричинити непоправну шкоду.

Звернення до Верховного суду Аргентини не є звичайною третьою інстанцією для перегляду будь-якого цивільного або комерційного рішення. Надзвичайне федеральне оскарження допускається у випадках, передбачених законом, і подається письмово, з обґрунтуванням, протягом десяти днів з моменту повідомлення про оскаржуване рішення. Якщо суд допускає таке оскарження, матеріали справи передаються до Верховного суду протягом п’яти днів з моменту останнього повідомлення про рішення, яким його було допущено.

Якщо кредитор уже має іноземне судове рішення проти боржника, який має майно або веде діяльність в Аргентині, необхідно оцінити визнання та виконання іноземних судових рішень. Іноземні судові рішення мають виконавчу силу в Аргентині відповідно до міжнародних договорів, застосовних із державою походження рішення. Якщо договору немає, рішення може бути виконане за умови, що воно має силу остаточного судового акта в державі походження, ухвалене судом, компетентним за аргентинськими правилами міжнародної юрисдикції, відповідача було особисто викликано і йому було забезпечено право на захист, рішення відповідає вимогам справжності за аргентинським правом, не порушує публічний порядок Аргентини і не суперечить ранішому або одночасному аргентинському рішенню.

Виконання іноземного судового рішення запитується у компетентного суду першої інстанції. До заяви додається легалізований і перекладений документ, а також матеріали, що підтверджують, що рішення стало придатним до виконання і необхідні умови дотримані. Якщо суд допускає виконання, подальше стягнення здійснюється за правилами, які застосовуються до рішень аргентинських судів.

Якщо зобов’язання виражене в іноземній валюті, виконавче провадження зазвичай ведеться в еквіваленті національної валюти за курсом відповідного офіційного банку на день початку провадження або за курсом, погодженим сторонами, з урахуванням можливого перерахунку на день платежу. Це особливо важливо для міжнародних боргів, погоджених у доларах США, євро або іншій іноземній валюті.

Після того як аргентинське судове рішення, виконуване арбітражне рішення, затверджена судом мирова угода або угода, яку можна виконати через суд, стає остаточною або придатною до виконання, кредитор може ініціювати примусове виконання за заявою заінтересованої сторони. На цій стадії стягнення може здійснюватися шляхом арешту і перерахування коштів з рахунків боржника, арешту та продажу рухомого або нерухомого майна, звернення стягнення на вимоги, цінні папери, частки, акції або інші майнові права залежно від доступного майна і заходів, дозволених судом.

Якщо боржник перебуває у стані припинення платежів, незалежно від причини такого стану і характеру відповідних зобов’язань, може бути відкрито процедуру неплатоспроможності або банкрутства відповідно до законодавства Аргентини. Припинення платежів має бути доведене фактами, які показують, що боржник не здатний регулярно виконувати свої зобов’язання. До таких фактів можуть належати прострочення виконання зобов’язання, судове або позасудове визнання такого стану, відсутність або приховування боржника чи його керівників, закриття місця діяльності, продаж майна за явно заниженою ціною, приховування або передання майна в рахунок оплати, судове скасування шахрайських дій або використання збиткових чи недобросовісних способів отримання коштів.

Кожен кредитор, вимога якого є належною до виконання, може подати заяву про банкрутство боржника. Якщо вимога має спеціальну перевагу, кредитор повинен стисло довести, що відповідного майна недостатньо для її покриття, крім випадків, виключених законом. Для підтвердження припинення платежів не потрібно наявності кількох кредиторів. Щодо боржників, які перебувають за межами Аргентини, аргентинське законодавство про банкрутство також передбачає можливість провадження стосовно майна, що знаходиться в країні.

Якщо активів боржника недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, процедура банкрутства може включати дії з повернення майна або усунення наслідків шкідливих дій, вчинених до оголошення банкрутства. Період підозри охоплює час між датою, визначеною як початок припинення платежів, і судовим рішенням про банкрутство. Для цілей визнання шкідливих дій такими, що не мають сили щодо кредиторів, дата початку припинення платежів не може бути віднесена більш ніж на два роки назад від рішення про банкрутство або від подання заяви про превентивне врегулювання неплатоспроможності.

Не мають сили щодо кредиторів дії боржника, вчинені в період підозри, якщо вони включають безоплатні правочини, дострокову оплату боргів, строк виконання яких мав настати в день банкрутства або після нього, а також встановлення іпотеки, застави або іншої переваги за ще не належним до виконання зобов’язанням, яке спочатку не мало такого забезпечення. Визнання таких дій такими, що не мають сили, здійснюється без необхідності окремого позову або спеціальної заяви і може бути оскаржене в окремому процесуальному порядку.

Інші дії, що завдають шкоди кредиторам і були вчинені в період підозри, можуть бути визнані такими, що не мають сили, якщо особа, яка уклала правочин із боржником, знала про його стан припинення платежів. У такому разі третя особа має довести, що дія не завдала шкоди. Така вимога розглядається судом у справі про банкрутство у звичайному порядку, якщо сторони не обрали окремий додатковий порядок розгляду. Дії керуючого у справі про банкрутство потребують попереднього схвалення простою більшістю незабезпеченого капіталу, який був перевірений і допущений до участі, а провадження припиняється, якщо його не підтримують протягом шести місяців.

Також можливі вимоги про відповідальність до представників, керівників, повірених, фактичних управителів або третіх осіб, які умисно спричинили, полегшили, допустили або поглибили неплатоспроможність боржника, зменшили активи або штучно збільшили пасиви. Такі вимоги можуть дозволити повернути майно, стягнути збитки і застосувати забезпечувальні заходи за наявності передбачених законом підстав. У сукупності ці інструменти можуть збільшити майнову масу, доступну для розрахунків із кредиторами та покриття витрат процедури неплатоспроможності.

Якщо вам потрібна допомога зі стягненням боргу в Аргентині, Grandliga може супроводжувати різні етапи роботи: аналіз боржника і документів, оцінку майнових ризиків, позасудові переговори, попередню медіацію, вибір належної судової процедури, підготовку матеріалів для виконавчого провадження або звичайного судового процесу, визнання та виконання іноземних судових рішень, примусове виконання, а також дії, пов’язані з неплатоспроможністю або банкрутством. Мета такої роботи — побудувати стратегію стягнення на основі документів, встановленого майна і процесуального шляху, який відповідає реальному становищу боржника.

23.09.2024

211