Стягнення боргу у Словенії

Процедура стягнення боргу у Словенії починається з аналізу фінансового стану боржника, його господарської діяльності, історії платежів, наявних договірних і бухгалтерських документів, поточних судових справ, виконавчих проваджень та ознак неплатоспроможності. Для словенських боржників такий аналіз також має включати перевірку публічно доступних відомостей про підприємство, зокрема інформації, що публікується через AJPES, а також оцінку того, чи не перебуває боржник уже у виконавчому, банкрутному або реструктуризаційному провадженні. Результат такої перевірки допомагає визначити, який шлях є доцільним: досудове стягнення боргу, звернення за платіжним дорученням, загальне позовне провадження, примусове виконання на підставі достовірного документа або заявлення вимоги в межах провадження щодо неплатоспроможності.

Якщо щодо боржника немає істотних виконавчих або банкрутних перешкод і він продовжує вести діяльність, зазвичай доцільно почати з досудового стягнення боргу. Цей етап може включати письмову вимогу про оплату, послідовні нагадування, переговори про врегулювання та пропозицію добровільного виконання зобов’язання до звернення до суду.

Врегулювання може передбачати повну оплату боргу, графік часткових платежів, повернення товарів, переведення боргу на третю особу, зарахування зустрічних вимог, обмін послугами або товарами чи інший комерційно прийнятний варіант, погоджений кредитором. Усі переговори слід документувати, щоб кредитор міг надалі підтвердити реакцію боржника, можливе визнання боргу та підстави для переходу до судового провадження, якщо добровільна оплата не буде отримана.

Контакт із боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або через засоби електронного зв’язку за умови збереження доказів вимоги про оплату, спроб її вручення та відповідей боржника. Мета цього етапу полягає в тому, щоб встановити позицію уповноважених представників боржника, з’ясувати, чи оспорюється борг, і оцінити реальність добровільної оплати або укладення угоди.

Якщо досудове стягнення боргу не приводить до надійної домовленості про оплату або початковий аналіз показує, що боржник оспорює вимогу, приховує активи, ігнорує звернення чи має ознаки неплатоспроможності, кредитору слід переходити до судового стягнення боргу або до відповідного виконавчого провадження, передбаченого правом Словенії.

Перед зверненням до суду слід оцінити строк позовної давності. Словенський кодекс зобов’язань передбачає загальний строк позовної давності 5 років. Вимоги з комерційних договорів, а також вимоги про відшкодування витрат, понесених у зв’язку з такими договорами, стають давнісними через 3 роки. Сторони не можуть договором подовжити або скоротити встановлений законом строк позовної давності, а також домовитися про те, що давність не буде спливати протягом певного періоду.

Перебіг строку позовної давності може бути перерваний визнанням боргу боржником. Визнання може бути не лише прямим, а й непрямим, наприклад через часткову оплату боргу, сплату процентів або надання забезпечення. Саме лише письмове чи усне звернення кредитора з вимогою про оплату не перериває перебіг строку позовної давності.

Для вимог, що виникають із договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, може застосовуватися Конвенція Організації Об’єднаних Націй про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, якщо виконані її територіальні та предметні умови. Для вимог, що підпадають під дію цієї конвенції, строк позовної давності зазвичай становить 4 роки.

У комерційних відносинах кредитор також має оцінити можливість стягнення законних процентів за прострочення платежу та фіксованої компенсації витрат на повернення заборгованості. У відносинах між суб’єктами господарювання в межах правил Європейського Союзу кредитор може, за наявності передбачених умов, заявляти такі суми разом із основною сумою боргу.

Залежно від суми вимоги, виду документів і позиції боржника право Словенії передбачає такі варіанти судового стягнення боргу:

1. Загальне позовне провадження починається з подання позову до компетентного словенського суду. Після подання позову та сплати судового збору суд перевіряє, чи може справа бути прийнята до розгляду, а потім надсилає позов відповідачу. Відповідач, як правило, має 30 днів для подання відповіді на позов. Якщо відповідач не відповідає, а встановлені законом умови виконані, суд може ухвалити заочне рішення.

На етапі підготовки до основного судового засідання суд проводить попередню перевірку позову, надсилає позов відповідачу, отримує відповідь на позов, надсилає відповідь позивачу та призначає підготовче судове засідання і основне судове засідання. Суд зазвичай надсилає позов відповідачу протягом 30 днів після початку провадження, а відповідь відповідача надсилає позивачу протягом 30 днів після її отримання судом.

Після отримання відповіді на позов суд призначає підготовче судове засідання. Дату такого засідання слід визначати так, щоб сторони мали достатньо часу для підготовки, і не раніше ніж через 30 днів після отримання судового виклику. На підготовчому засіданні суд обговорює зі сторонами правові та фактичні аспекти спору, дає можливість доповнити доводи й правові позиції, розглядає питання доказів, процесуальні заперечення та сприяє укладенню мирової угоди, якщо це можливо.

Під час підготовки до основного судового засідання сторони можуть подавати підготовчі письмові пояснення із зазначенням фактів і доказів, на які вони посилаються. Без окремого виклику суду кожна сторона зазвичай може подати не більше двох таких пояснень, і вони мають бути подані не пізніше ніж за 15 днів до підготовчого судового засідання; інакше суд може їх не врахувати.

Якщо спір не врегульовано мировою угодою, справа переходить до основного судового засідання. Суд може провести перше основне судове засідання одразу після підготовчого засідання, якщо для цього є процесуальні умови. На основному засіданні суд досліджує докази та заслуховує позиції сторін. Коли суд вважає справу достатньо з’ясованою, він закриває засідання та ухвалює рішення. Якщо рішення не проголошується одразу, суд може відкласти його проголошення, а в складних справах надіслати сторонам письмове рішення протягом 30 днів після завершення основного судового засідання.

Сторона може подати апеляцію на рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня вручення рішення. У спорах щодо векселів і чеків строк апеляційного оскарження становить 15 днів. Своєчасна апеляція перешкоджає набранню рішенням суду першої інстанції остаточної сили в оскарженій частині. Суд другої інстанції зазвичай розглядає апеляцію без проведення засідання, але може призначити засідання, якщо це потрібно для дослідження доказів, правильного встановлення фактів або усунення процесуальних порушень.

Після рішення суду другої інстанції сторона може протягом 30 днів з дня його вручення подати до Верховного суду заяву про допуск надзвичайного перегляду. Якщо Верховний суд дозволяє такий перегляд, сторона повинна подати відповідну скаргу протягом 15 днів після вручення рішення Верховного суду про надання дозволу. Надзвичайний перегляд зазвичай обмежується важливими правовими питаннями, істотними порушеннями процесу та неправильним застосуванням матеріального права. Саме подання такого засобу перегляду не зупиняє виконання рішення суду другої інстанції.

2. Процедура видачі платіжного доручення та примусове виконання на підставі достовірного документа застосовуються до прострочених грошових вимог, якщо борг підтверджений документами з підвищеною доказовою силою.

У процедурі видачі платіжного доручення достовірними документами можуть бути, зокрема, офіційні документи, приватні документи із засвідченим підписом, векселі та чеки разом із документами, необхідними для пред’явлення вимоги, виписки із засвідчених ділових книг, рахунки-фактури та документи, які за спеціальними правилами мають значення офіційних документів. Платіжне доручення може бути видане також з ініціативи суду, якщо загальне позовне провадження вже розпочато, а законні умови для видачі платіжного доручення виконані.

Якщо сума вимоги не перевищує 2000 євро, суд може видати платіжне доручення без додавання достовірного документа, за умови що вимога є строковою, у позові зазначено підставу й розмір боргу, а подані докази дають змогу оцінити обґрунтованість вимоги. Це виключення не застосовується до господарських спорів.

Окремо право Словенії передбачає примусове виконання на підставі достовірного документа. Цей порядок особливо важливий для грошових вимог, підтверджених рахунками-фактурами та подібними документами. Заява подається в електронній формі, а виключну компетенцію щодо цього порядку має суд у Любляні. У такому провадженні суд може видати рішення, яке поєднує вимогу про оплату із дозволом на примусове виконання за рахунок майна боржника, якщо боржник не подасть обґрунтованого заперечення.

Боржник може подати заперечення проти платіжного доручення протягом 8 днів з моменту вручення, а у спорах щодо векселів і чеків — протягом 3 днів. Якщо заперечення не подано вчасно, платіжне доручення або рішення про примусове виконання стає остаточним і придатним до виконання. Якщо обґрунтоване заперечення подано проти рішення, виданого на підставі достовірного документа, суд скасовує частину про дозвіл на примусове виконання, а справа далі розглядається як цивільне провадження.

3. Провадження у спорах малої вартості застосовується у справах, де сума вимоги не перевищує 2000 євро, а в господарських спорах — 4000 євро. Такі справи зазвичай розглядаються судом нижчого рівня, а господарські спори малої вартості — окружним судом.

Це провадження має переважно письмовий характер і вимагає зосередження всіх доводів та доказів на ранньому етапі. Позивач повинен зазначити всі факти та подати всі докази вже в позові, а відповідач — у відповіді на позов. Після цього кожна сторона може подати одне підготовче письмове пояснення. Факти й докази, подані пізніше, не враховуються. Строки для відповіді на позов і підготовчих письмових пояснень становлять 8 днів.

Рішення або ухвала, якою завершується спір малої вартості, можуть бути оскаржені протягом 8 днів. Оскарження обмежене істотними порушеннями цивільного процесу та порушеннями матеріального права. У господарських спорах малої вартості апеляцію на рішення може подати лише сторона, яка попередньо заявила про намір оскарження. Надзвичайний перегляд Верховним судом у спорах малої вартості не допускається.

Після отримання остаточного судового рішення, якщо боржник не виконує його добровільно, кредитору слід ініціювати виконавче провадження. Строк добровільного виконання починається з дня, наступного за днем вручення рішення боржнику. Вимоги, встановлені остаточним судовим рішенням, рішенням іншого компетентного органу або судовою угодою, зазвичай підлягають 10-річному строку давності, навіть якщо до первісної вимоги застосовувався коротший строк.

У Словенії примусове виконання може бути дозволене на підставі виконавчого документа або достовірного документа. Заява про примусове виконання повинна містити дані кредитора і боржника, виконавчий або достовірний документ, обов’язок боржника, а також обраний спосіб і предмет виконання.

Для грошових вимог виконавчі заходи можуть включати продаж рухомого майна боржника, продаж нерухомого майна, передання грошових вимог боржника, звернення стягнення на інші майнові права та цінні папери, продаж частки учасника товариства, а також передання коштів, що перебувають у платіжній установі, зокрема в банку.

Стягнення з банківського рахунку є одним із практично важливих способів виконання. На підставі судового рішення про примусове виконання платіжна установа повинна заблокувати кошти боржника в межах суми, зазначеної в рішенні, а після виконання встановлених умов перерахувати їх кредитору. Банк також може бути зобов’язаний надати інформацію про рахунки боржника та пояснити, як було виконано рішення про примусове виконання.

Рішення судів інших держав Європейського Союзу у цивільних і комерційних справах у Словенії зазвичай визнаються без окремої процедури визнання та можуть виконуватися без попереднього оголошення їх придатними до виконання. Кредитор повинен подати копію судового рішення та відповідне свідоцтво, передбачене правилами Європейського Союзу.

Якщо боржник має ознаки постійної втрати платоспроможності або довгострокової неплатоспроможності, стягнення боргу у Словенії може перейти від індивідуального виконавчого провадження до провадження щодо неплатоспроможності. За правом Словенії неплатоспроможність може існувати тоді, коли боржник протягом тривалого часу не здатний виконувати всі прострочені зобов’язання, або тоді, коли вартість його майна є нижчою за суму його зобов’язань. Для юридичної особи, підприємця або приватної особи постійна втрата платоспроможності може презюмуватися, зокрема, якщо боржник прострочив більш ніж на два місяці виконання одного або кількох зобов’язань на загальну суму, що перевищує 20 відсотків зобов’язань, відображених в останньому річному звіті до настання строку виконання цих зобов’язань.

Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство може бути подана боржником, відповідальним учасником, кредитором або іншим уповноваженим заявником. Кредитор повинен показати ймовірність існування своєї вимоги до боржника та те, що боржник прострочив її оплату більш ніж на два місяці. Після відкриття провадження у справі про банкрутство індивідуальне примусове виконання зазвичай замінюється колективним задоволенням кредиторів із майна боржника з урахуванням правил щодо забезпечених, привілейованих, звичайних і підпорядкованих вимог.

Інформація про словенські провадження щодо неплатоспроможності публікується через AJPES — Агентство Республіки Словенія з публічних правових записів і пов’язаних послуг. Публічно розміщуються повідомлення про відкриття проваджень, судові рішення, списки перевірених вимог, звіти керуючих та інші документи провадження. Існує встановлена законом презумпція, що сторони та інші особи ознайомилися з опублікованими судовими рішеннями, заявами та іншими правовими актами через 8 днів після публікації.

У провадженні у справі про банкрутство кредитори повинні заявити свої вимоги протягом 3 місяців з дня публікації повідомлення про відкриття провадження через AJPES. У реструктуризаційному провадженні вимоги повинні бути заявлені протягом 30 днів після публікації повідомлення через AJPES. У реструктуризаційному провадженні несвоєчасне заявлення вимоги не припиняє саму вимогу, але може призвести до втрати права голосу.

Провадження щодо неплатоспроможності також може бути важливим, якщо кредитор має підстави перевірити дії керівництва, органів нагляду або осіб, які впливали на фінансову поведінку боржника до банкрутства. Відповідальність таких осіб не виникає автоматично лише тому, що товариство не сплатило борг. Вона може виникати за наявності конкретної правової підстави, зокрема у разі порушення обов’язків щодо своєчасного подання заяви про банкрутство, дій у період загрози неплатоспроможності, виконання обов’язків у стані неплатоспроможності або ведення справ товариства всупереч обов’язкам, встановленим словенськими правилами щодо неплатоспроможності.

Члени керівництва можуть нести відповідальність перед кредиторами за шкоду, яка полягає в тому, що кредитори не були повністю задоволені у провадженні у справі про банкрутство, якщо таке провадження було відкрито, а керівництво не виконало встановлених законом обов’язків щодо неплатоспроможності. Відповідальність членів органів нагляду може виникати, якщо шкода кредиторам стала наслідком порушення їхніх наглядових обов’язків. Оцінка такої відповідальності залежить від ролі особи, обсягу її обов’язків, конкретної поведінки, причинного зв’язку та правової підстави. Такі вимоги заявляються в інтересах усіх кредиторів банкрутства, а отримане відшкодування надходить до майна боржника та збільшує масу, доступну для розподілу.

Кредитору також слід оцінити, чи не передавав боржник майно, не надавав перевагу окремим кредиторам або не утримувався від необхідних дій до банкрутства так, що це зменшило майно, доступне для кредиторів. Право Словенії дозволяє оспорювати правові дії боржника, включно з бездіяльністю, якщо їх наслідком стало зменшення чистої вартості майна боржника і нижче задоволення інших кредиторів або отримання певним кредитором вигідніших умов задоволення своєї вимоги.

Для успішного оспорювання зазвичай має значення, чи особа, яка отримала вигоду від відповідної дії, знала або повинна була знати про неплатоспроможність боржника на момент її вчинення. Безоплатні правочини та правочини, здійснені за явно занижене зустрічне надання, оцінюються суворіше, оскільки вони можуть бути оскаржені без необхідності доводити таку обізнаність. Оспорюватися може також бездіяльність боржника, якщо внаслідок неї боржник втратив майнове право або в нього виник майновий обов’язок.

Як правило, оспорюваними можуть бути дії, вчинені в період від одного року до подання заяви про банкрутство і до відкриття провадження у справі про банкрутство. Безоплатні дії або дії, вчинені за явно занижене зустрічне надання, можуть бути оскаржені, якщо вони були вчинені протягом 36 місяців до подання заяви про банкрутство і до відкриття провадження. Якщо оспорювання є успішним, вартість, виведена з майна боржника, може бути повернута до майна боржника та використана для задоволення вимог кредиторів відповідно до правил розподілу.

Якщо вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Республіці Словенія, Grandliga може допомогти на різних етапах повернення заборгованості: під час оцінки стану боржника і наявних доказів, ведення досудового стягнення, пред’явлення вимог у суді, ініціювання або супроводу виконавчого провадження, а також захисту інтересів кредитора, якщо боржник має ознаки неплатоспроможності.

12.04.2024

311