Стягнення боргу у Словенії

Процедура стягнення боргу у Словенії починається з аналізу фінансових показників боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і також можливості оскарження боргу. Цей аналіз формує стратегію, яка буде використана для повернення заборгованості.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається своєю діяльністю, то доцільно перейти до етапу досудового повернення боргу.

Цей етап включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час досудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів чи після початкового аналізу стає зрозуміло, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Кодекс зобов’язань встановлює загальний строк позовної давності в 5 років. Строк вимог щодо комерційних контрактів, а також вимог щодо відшкодування витрат, понесених у зв’язку з цими контрактами, спливає через три роки. Законодавство не передбачає можливості сторонам змінювати зазначений термін. Перебіг терміну давності може бути перервано у разі письмового визнання боржником боргу, а також вчиненням непрямих дій, серед яких часткове погашення боргу, сплата відсотків або надання забезпечення.

Крім цього, Республіка Словенія є учасником Конвенції ООН про терміни позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, і тому якщо іноземний кредитор зареєстрований у країні, що також є учасником цієї конвенції, то термін позовної давності у такому разі становитиме 4 роки. 

Залежно від ціни позову та доказів заборгованості законодавство передбачає такі варіанти судового стягнення боргу: 

1. Загальне позовне провадження здійснюється шляхом подання позову до суду, після чого суд проводить підготовку до основного слухання, що включає розгляд позову, вручення позову відповідачу для відповіді, призначення попереднього слухання та призначення основного слухання. Суд зобов’язаний надіслати позов відповідачу протягом 30 днів із дня його отримання. Після отримання позову у відповідача є 30 днів для надання відповіді на позов. У разі якщо боржник скористався своїм правом на відповідь та подав його до суду, така відповідь має бути вручена позивачу протягом 30 днів з моменту отримання його судом. Також після отримання відповіді суд призначає дату підготовчого слухання, яке визначається з такого розрахунку, щоб сторони мали достатньо часу для підготовки, але не менше 30 днів з моменту отримання відповідного судового виклику. Під час підготовчого слухання суд відкрито обговорює зі сторонами правові та фактичні позиції спору, щоб сторони доповнили свої вимоги та юридичні висновки, надали додаткові докази, зробили заяви та прагнули досягти судового врегулювання. Якщо попереднє судове засідання не закінчується укладенням мирової угоди, суд може негайно розпочати основне судове засідання. Засідання основного слухання має бути заплановане таким чином, щоб сторони мали достатньо часу для підготовки, але не менше п’ятнадцяти днів з моменту отримання повістки. У результаті розгляду справи в основному слуханні суд протягом 30 днів вироком приймає рішення у справі («Sodbo»), яке набуває чинності остаточного, після закінчення строку на його оскарження. 

Кожна із сторін справи, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції за бажання його оскаржити, має протягом 8 днів з моменту отримання судового рішення оголосити про намір апеляційного оскарження. Якщо сторона заявить такий намір у зазначений термін, тоді вона має право подати апеляцію протягом 30 днів з моменту отримання протоколу рішення (для вексельних та чекових спорів – 15 днів). Своєчасна апеляція перешкоджає тому, щоб рішення першої інстанції стало остаточним у тій частині, в якій воно заперечується. Як правило, суд другої інстанції розглядає скаргу без проведення засідання, але якщо визнає, що справа складна або необхідно встановити додаткові факти, то розгляд відбувається у засіданні з викликом сторін. 

Остаточне рішення суду другої інстанції може бути оскаржене шляхом подання заяви про дозвіл на перегляд до Верховного суду протягом тридцяти днів з дати одержання остаточного рішення. У разі, якщо Верховний суд надасть такий дозвіл, скарга має бути подана протягом 15 днів після вручення стороні рішення Верховного суду про дозвіл на перегляд. Верховний суд допускає перегляд рішення другої інстанції, якщо воно суперечить практиці верховного суду, або це юридичне питання щодо якого немає прецедентного рішення Верховного суду, або йдеться про правове питання щодо якого судова практика Верховного суду неоднорідна. Оскарження рішення другої інстанції не перешкоджає його виконанню. Внаслідок розгляду справи Верховний суд приймає рішення, яке є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

2. Процедура видачі платіжного доручення (“Plačilni nalog”) застосовна для прострочених грошових вимог, що підтверджені достовірними документами. До достовірних документів законодавство відносить: офіційні документи; приватні документи, на яких підпис засвідчений органом, відповідальним за посвідчення; векселі та чеки з протестними та зворотними рахунками, якщо вони необхідні для пред’явлення претензії;   виписки із засвідчених ділових книг; рахунки-фактури; документи, які за спеціальними правилами мають значення державних документів. Процедура видачі платіжного доручення може бути застосована також і з ініціативи судді, якщо стягнення заборгованості було ініційовано в рамках загального позовного провадження, але при цьому дотримано всіх вимог для використання процедури видачі платіжного доручення. Якщо сума вимоги не перевищує 2000 євро, то суд видає платіжне доручення і без долучення до заяви достовірних документів, що підтверджують заборгованість, але за наявності обов’язкового обґрунтування заявлених вимог. Після подання заяви суд розглядає заявлені вимоги у межах цієї процедури без проведення слухання. У результаті розгляду заяви суд приймає платіжне доручення, в якому наказує відповідачеві задовольнити вимоги в повному обсязі, протягом 8 днів з моменту його вручення або у той же термін надати заперечення (у разі спору за векселями та чеками – протягом трьох днів). Якщо суд не погоджується на пропозицію про видачу платіжного доручення, справа підлягає розгляду в загальному позовному порядку. Якщо відповідач не заявить заперечень у зазначений термін, платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Якщо ж боржник заявить заперечення протягом зазначеного терміну, то суд проводить судове засідання, під час якого приймає рішення про залишення в силі або анулювання платіжного доручення. У разі анулювання платіжного доручення справа підлягає розгляду у загальному позовному процесі. 

3. Процедура зі спорів малої вартості (“Postopek v sporih majnhe vrednosti”) застосовна до справ з ціною позову до 2000 євро для звичайних спорів, і до 4 000,00 євро для комерційних спорів. Процедура в цілому однотипна із загальним позовним провадженням, але з певними процесуальними спрощеннями (відбувається на підставі письмових доказів у більш стислий термін) та обмеженнями в оскарженні рішення суду (апеляційна скарга допускається лише на рішення про припинення провадження).

Після отримання остаточного рішення при відмові боржника добровільно виконати рішення суду слід ініціювати примусове виконання судового рішення. Термін добровільного виконання зобов’язань починається з дня, наступного за днем вручення боржнику рішення. Судове рішення може бути пред’явлено до примусового виконання протягом 10 років з дня набуття ним чинності остаточного рішення. У рамках виконання рішення вимоги кредитора можуть задоволені за рахунок списання коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем, звернення стягнення на інше майно або майнові права та без матеріальні цінні папери, продаж частки партнера, а також передачі активів, що належать організаціям, уповноваженим на платіжні операції.

Якщо боржник має ознаки постійної неплатоспроможності (наприклад, якщо боржник прострочив більше двох місяців виконання одного або декількох зобов’язань на загальну суму, що перевищує 20 відсотків суми своїх зобов’язань, відображеної в останньому публічно опублікованому річному звіті, або якщо коштів на його рахунках недостатньо для виконання рішення про виконання або сплати виконавчого листа і така ситуація триває безперервно протягом останніх 60 днів або з перервами більше 60 днів у період останніх 90 днів, і така ситуація триває за день до подання пропозиції про початок процедури неплатоспроможності, або якщо у нього немає хоча б одного банківського рахунку, відкритого у постачальників платіжних послуг в Республіці Словенія, і якщо через 60 днів з моменту прийняття рішення про примусове виконання він не врегулював своє зобов’язання, що випливає з рішення про примусове виконання) або стає неплатоспроможним у довгостроковій перспективі (якщо вартість активів боржника менше суми його зобов’язань) у кредитора виникає право на ініціювання справи про банкрутство.

У рамках цієї процедури за умови відсутності активів боржника або їх недостатності, передбачена можливість притягнення до відповідальності учасників та керівництво компанії боржника, які відповідають за зобов’язаннями боржника як солідарні боржники, за наявності в їх діях ознак невиконання зобов’язань Закону про фінансові операції, процедури неспроможності та примусового припинення діяльності, а саме: не подали пропозицію до суду про ініціювання процедури банкрутства протягом місяця з моменту виникнення ознак неплатоспроможності або не виконали зобов’язань у разі неплатоспроможності). Крім цього, передбачена можливість скасування угод або дій боржника, які спричинили пряму шкоду для кредитора, наприклад, угода внаслідок якої відбулося або зменшення чистої вартості майна боржника, внаслідок чого інші кредитори зможуть отримати оплату своїх вимог у меншій пропорції, ніж якби такої дії не було скоєно; або особа, на користь якого було вчинено дію, одержала вигідніші умови для погашення своєї вимоги до боржника; угода в якій особа, на користь якої вчинено дію, знала або мала знати в момент вчинення дії про неплатоспроможність боржника; правочин, на підставі якого інша особа отримала майно боржника без обов’язку виконання його зустрічного виконання, або за зустрічне виконання невеликої вартості; бездіяльність боржника, внаслідок якого боржник втратив право власності або в нього виник майновий обов’язок. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, те чого він втратив від таких операції і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Республіці Словенія, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

12.04.2024

267