Стягнення боргу у Норвегії

Процедура стягнення боргу Норвегії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Стадія позасудового повернення боргу регулюється Законом про стягнення заборгованості та інші стягнення прострочених грошових вимог. Відповідно до зазначеного закону, стягувати борги мають право компанії, які мають ліцензію на провадження діяльності щодо стягнення боргів або адвокати на підставі норвезької ліцензії адвоката. Стягнення боргів має здійснюватися відповідно до належної практики стягнення боргів. Тому використання методів стягнення боргів, які завдають будь-кого необґрунтованого тиску, заподіяння шкоди або незручностей, за умовчанням суперечить гарній практиці стягнення боргів.

Взаємодія з боржником відбувається через відправку боржнику письмового повідомлення про оплату заборгованості в строк до 14 днів з моменту відправлення повідомлення. У разі якщо боржник не сплачує заборгованість, компанії зі збору боргів або адвокату слід надіслати письмову платіжну вимогу сплатити борг і повідомити боржника про його право надати своє заперечення проти вимоги у строк не менше 14 днів. Якщо боржник ігнорує вимогу чи заперечує проти нього, у стягувача боргів виникає право про звернення до суду. Зазначені вимоги не застосовуються до стягнення боргів, пов’язаних із векселями та чеками.

Термін позовної давності для стягнення заборгованості становить 3 роки. Законодавство не передбачає можливості змінювати зазначені строки позовної давності за згодою сторін. Якщо зазначений термін закінчиться, кредитор втрачає право на позов і борг вважається погашеним. Перебіг позовної давності переривається, коли боржник визнає зобов’язання перед кредитором прямо чи своїми діями, наприклад, обіцянкою сплати чи сплатою відсотків. Після вчинення однієї із зазначених дій термін давності переривається і починає відраховуватись заново.

Якщо борг є міжнародним, то Норвегія є учасником Конвенції ООН про терміни позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, і тому якщо іноземний кредитор зареєстрований у країні, що також є учасником цієї конвенції, термін позовної давності у такому разі становитиме 4 роки.

Законодавство Норвегії передбачає судове стягнення боргу у вигляді загальної судової процедури та процедури розгляду дрібних позовів.

Загальна судова процедура здійснюється шляхом подання виклику до суду. Виклик є підставою для належного розгляду справи для сторін та суду. Виклик повинен дати суду основу для оцінки його судових повноважень та надати необхідну інформацію для його вручення та зв’язку зі сторонами.

Якщо суд не вирішить, що відповідь має бути дана в суді, то він зобов’язує відповідача надати письмову відповідь на вимогу позивача в строк не більше трьох тижнів. Після отримання відповіді або закінчення терміну на її надання, якщо відповідач не надасть відповіді, суд складає план з розгляду справи та прийняття рішення. Як правило, справа розглядається після усного слухання в основному судовому засіданні. Сторони можуть за згодою суду домовитися про те, що рішення буде прийняте на підставі письмового провадження або поєднання письмового провадження та судового засідання. Згода може бути дана тільки в тому випадку, якщо вона призведе до більш ефективного та економічного вирішення спору.

Якщо зрозуміло, що заявлена ​​вимога не може бути задоволена будь-якою мірою або очевидно, що заперечення проти позову в цілому неспроможні, суд за клопотанням може дозволити розглянути позов через процедуру спрощеної обробки справи.

Після розгляду справи в основному засіданні суд виносить рішення, яке набуває чинності остаточного, після закінчення строку на його оскарження.

Процедура розгляду дрібних позовів застосовується для спорів із сумою вимоги до 250 000 норвезьких крон або спорів на велику суму але за умови, що сторони спору попросять суд про проведення цієї процедури і суд погодиться. Справа розглядається в судовому засіданні, або в письмовому провадженні, або у заочній формі. У рамках цієї процедури рішення має бути ухвалене протягом чотирьох місяців з моменту надходження виклику до суду.

Зацікавлена ​​сторона, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції, має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом місяця з дати винесення рішення суду першої інстанції. Суд, який приймає апеляційну скаргу, проводить попередній розгляд скарги на предмет відповідності вимогам до апеляційної скарги. Якщо скарга підлягає ухваленню, суд вручає її відповідачу та надає три тижні для відповіді на скаргу. Після закінчення цього терміну суд негайно передає матеріали справи до суду Апеляційної інстанції. Якщо вартість позову перевищує 250 000 норвезьких крон, для прийняття апеляційної скарги необхідно отримати додаткову згоду Апеляційного суду. Апеляційний суд розглядає справи у порядку письмового провадження. Усний розгляд проводиться, коли цього вимагають інтереси розумного та справедливого розгляду. Усне звернення може обмежуватись конкретними питаннями. Після розгляду справи апеляційний суд приймає рішення, яке набирає чинності з моменту його оголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене, але для цього необхідно отримати дозвіл на апеляцію у Верховному суді Норвегії протягом місяця з дати оголошення рішення суду апеляційної інстанції. Дозвіл на подання апеляції може бути наданий лише у тому випадку, якщо справа порушує особливо важливі принципові питання, з яких важливо швидко отримати позицію Верховного суду. Дозвіл на подання апеляції не може бути наданий для апеляцій на рішення у справах дрібних позовів або рішення, ухвалені після спрощеної обробки справ. Якщо це необхідно для належного розгляду справи, апеляційна комісія Верховного суду може ухвалити рішення про проведення судових слухань для подальшого розгляду частин апеляційної справи. Також Верховний суд може вирішити, що сторони мають надати письмові пояснення з більш точно зазначених фактичних та правових питань справи. У результаті розгляду справи Верховний суд приймає рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню та набирає законної сили з моменту його оголошення.

Після отримання остаточного рішення, кредитору слід пред’явити його судовому приставу для примусового виконання. Рішення суду може бути пред’явлено до виконання протягом десяти років від дня набрання законної сили. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та продажу активів боржника, які перебувають у володінні у третіх осіб; арешту цінних паперів та прав інтелектуальної власності.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності (коли боржник не може виконати свої зобов’язання при настанні терміну їх погашення, за винятком випадків, коли нездатність платити повинна вважатися тимчасовою. Однак неплатоспроможності не існує, якщо передбачається, що активи та доходи боржника разом взяті здатні забезпечити повне покриття зобов’язань боржника, навіть якщо виконання зобов’язань буде відкладено через те, що покриття необхідно шукати шляхом продажу активів) слід розглянути варіант процедури банкрутства боржника.

Під час банкрутства боржник не має права без згоди суду виїжджати за межі країни або залишати юрисдикцію або більш конкретно визначену територію навколо неї.

У рамках процедури банкрутства боржник може бути поміщений судом у режим карантину, у разі якщо зацікавлена ​​особа обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального злочину у зв’язку з банкрутством або бізнесом, який призвів до неплатоспроможності, або через безвідповідальне ведення бізнесу дана особа не здатна заснувати нову або бути членом ради директорів або керуючим такою компанією. Карантин банкрутства означає, що протягом двох років, рахуючи з моменту відкриття банкрутства, боржник не може створити компанію або зайняти або ефективно виконувати нові посади як член або заступник члена правління або керівник такої компанії. Суд може вирішити, що дворічний термін має відраховуватись з моменту винесення судом рішення. Правила карантину банкрутства поширюються на всіх контролюючих осіб боржника, які управляли боржником протягом року до відкриття процедури банкрутства.

У процесі банкрутства, майно боржника/доходи від цього майна будуть розподілені між кредиторами відповідно до правил процесу неплатоспроможності.

Слід зазначити, що Закон про боргові переговори та банкрутство передбачає стадію боргових переговорів, яка здійснюється до ініціювання процедури банкрутства. Суть цієї стадії полягає в тому, що боржник, який не може виконати своїх зобов’язань у строк, може запросити через суд відкриті переговори щодо боргу, щоб домовитися зі своїми кредиторами про добровільне врегулювання боргу або примусове врегулювання. Під час переговорів про борг боржник зберігає за собою свободу дій щодо свого бізнесу та своїх активів загалом, але під контролем боргової ради кредиторів. Боржник зобов’язаний надати борговій раді повний доступ для нагляду за своєю діловою поведінкою та фінансовими справами, а також виконувати розпорядження ради щодо цього. Боржник не повинен без дозволу боргової ради створювати чи продовжувати борги, закладати, відчужувати чи здавати в оренду свою нерухомість, свої комерційні приміщення чи будь-який актив значної цінності. Якщо боргові переговори будуть безуспішними, суд закриває їх та відкриває стадію банкрутства.

Як альтернативний варіант стягнення боргу слід розглянути можливість притягнення боржника або контролюючих осіб боржника до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти кредиторів. Кримінальний кодекс Норвегії містить цілий розділ таких злочинів (глава 31), серед яких слід виділити: необґрунтоване розпорядження грошима; надання переваги певному кредитору; невиконання вимог щодо боргових переговорів. Створення загрози притягнення боржника до кримінальної відповідальності може здійснити на нього ефективний вплив для повернення боргу, щоб уникнути наслідків кримінального покарання.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Норвегії наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

15.07.2024

237