Іноземний кредитор, який готується до стягнення комерційного боргу в Мексиці, може зіткнутися з практичною проблемою ще до того, як суд встигне накласти арешт на майно боржника: що станеться, якщо на той момент це майно вже зникне?
Мексиканське торгове процесуальне законодавство передбачає забезпечувальний захід — retención de bienes, тобто забезпечувальне утримання майна. За дотримання умов Торгового кодексу Мексики цей механізм дає змогу зберегти активи для подальшого стягнення.
На перший погляд такий захід може здаватися зайвим у торговому виконавчому провадженні. У ньому вже передбачено embargo — арешт майна в межах виконання. Навіщо кредитору можуть знадобитися обидва інструменти?
Верховний суд Мексики вирішив саме це питання. В обов’язковому судовому критерії 1a./J. 48/2023 (11a.), реєстраційний номер 2026431, Перша палата встановила, що забезпечувальне утримання може застосовуватися в торговому виконавчому провадженні незалежно від арешту, оскільки ці заходи виконують різні функції.
Для кредитора, який побоюється, що майно буде переміщено, розтрачено або відчужено до фактичного виконання, ця відмінність може мати вирішальне значення.
Чому утримання та арешт вирішують різні завдання
Питання дійшло до Верховного суду після того, як два колегіальні окружні суди сформували суперечливі підходи.
Один суд виходив із того, що забезпечувальне утримання є допустимим, оскільки норми про забезпечувальні заходи загалом застосовуються до торгових проваджень, зокрема виконавчих. Інший вважав утримання неприйнятним, коли Торговий кодекс Мексики вже передбачає спеціальний механізм арешту майна в торговому виконавчому провадженні.
Верховний суд відхилив підхід, за яким наявність арешту виключає забезпечувальне утримання.
У критерії 1a./J. 48/2023 (11a.) Перша палата дійшла висновку, що утримання, передбачене статтею 1168 Торгового кодексу Мексики, може бути призначене в торговому виконавчому провадженні за умови виконання встановлених законом вимог. Відповідні норми не роблять цей захід несумісним з арештом.
Відмінність має не лише юридичне, а й практичне значення.
Арешт пов’язаний із механізмом примусового виконання за документом, що дозволяє використовувати виконавче провадження. Верховний суд зазначив, що дії, пов’язані з виконанням та повідомленням відповідача, за певних обставин можуть створити для нього можливість приховати майно.
Забезпечувальне утримання виконує більш ранню захисну функцію. Воно дозволяє зберегти майно та обмежити можливість майбутнього відповідача приховати, розтратити або відчужити його до того, як судове рішення можна буде ефективно виконати.
Отже, утримання забезпечує збереження майна, тоді як арешт виконує самостійну функцію безпосередньо у виконавчому провадженні.
Цю відмінність підтверджує і стаття 1410 Торгового кодексу Мексики. Регулюючи продаж майна після ухвалення рішення про звернення стягнення, вона прямо згадує майно, яке було утримано або арештовано. Верховний суд також використав це формулювання як підтвердження того, що законодавець допускає існування обох механізмів у торговому виконавчому провадженні.
Що кредитор повинен довести для отримання утримання
Забезпечувальне утримання не надається автоматично лише через те, що комерційний борг не був сплачений.
Стаття 1175 Торгового кодексу Мексики встановлює конкретні вимоги. Насамперед кредитор повинен підтвердити наявність визначеної за розміром та такої, що підлягає виконанню, вимоги.
Кредитор також повинен зазначити вартість вимоги або майна та з необхідною точністю визначити майно, щодо якого запитується захід.
Інші вимоги частково залежать від характеру основної вимоги.
Якщо майно надане як забезпечення або майбутній позов стосується прав безпосередньо на це майно, заявник повинен під присягою викласти причини обґрунтованого побоювання, що активи будуть приховані, розтрачені або відчужені. Якщо майна недостатньо для забезпечення боргу, така недостатність повинна підтверджуватися відповідною оцінкою або документами.
У разі вимог особистого характеру заявник повинен під присягою зазначити, що йому невідомо про наявність у боржника іншого майна, крім того, щодо якого запитується захід, а також, як правило, пояснити обґрунтовані причини побоюватися його приховування, розтрати або відчуження.
Кредитор також повинен надати забезпечення можливих збитків боржника, які можуть виникнути внаслідок забезпечувального заходу, якщо основний позов не буде подано у встановлений строк або якщо згодом суд відмовить у вимогах до відповідача.
Це істотне обмеження. Забезпечувальне утримання призначене для захисту законного інтересу кредитора в майбутньому виконанні, але водночас здатне суттєво обмежити розпорядження майном ще до остаточного вирішення спору. Тому мексиканське законодавство поєднує можливість збереження активів із механізмом захисту від збитків, спричинених необґрунтованим заходом.
Для коштів і банківських вкладів діє особливе правило
Стаття 1168 передбачає важливе правило для готівкових коштів, коштів, розміщених у кредитних установах, та іншого взаємозамінного майна.
Щодо таких активів для цілей цієї норми передбачається наявність ризику їх відчуження, приховування або розтрати, якщо особа, щодо якої застосовується захід, не забезпечить суму заборгованості.
Відповідно, стаття 1175 звільняє заявника від звичайного обов’язку окремо пояснювати причини побоювання приховування, розтрати або відчуження, коли забезпечувальний захід стосується готівкових коштів, банківських вкладів або іншого взаємозамінного майна.
Це не скасовує інших передбачених законом умов отримання забезпечувального утримання. Однак вид активу набуває особливого значення під час оцінки можливості застосування такого заходу.
Банківські рахунки також порушують окреме процесуальне питання: як забезпечувальне утримання коштів діє в конкретному комерційному провадженні та які засоби правового захисту доступні для оскарження заходу після його застосування. Ці питання залежать від процесуального контексту та окремо розглянуті в нашому матеріалі про замороження банківських рахунків у Мексиці.
Чи можна утримати майно до заслуховування боржника
Так, якщо дотримано встановлених законом умов для забезпечувального заходу, що запитується до початку основного провадження.
Стаття 1177 дозволяє застосовувати передбачені Торговим кодексом Мексики забезпечувальні заходи як до початку основного провадження, так і після його відкриття.
Коли захід запитується до пред’явлення основної вимоги, суд за умови виконання встановлених законом вимог може призначити його без попереднього виклику особи, щодо якої він запитується.
Саме ця особливість значною мірою пояснює практичне значення механізму, відзначене Верховним судом.
Якби кредитор був зобов’язаний заздалегідь повідомити майбутнього відповідача до того, як майно може бути збережене, саме повідомлення в ситуації реального ризику виведення активів могло б позбавити забезпечувальний захід сенсу.
Відсутність попереднього повідомлення не означає, що особа, якої стосується захід, позбавляється процесуального захисту.
Відповідно до статті 1179, після здійснення утримання такій особі надаються три дні для подання аргументів, які вона вважає необхідними. Захід також має бути скасований, якщо відповідач внесе вартість або предмет вимоги, надасть поруку чи забезпечить заявлену суму достатнім нерухомим майном відповідно до встановлених законом правил.
Отже, Торговий кодекс розмежовує два питання: чи може попереднє повідомлення позбавити забезпечувальний захід ефективності та якими правами володіє особа після збереження майна.
Після досудового утримання кредитор повинен діяти швидко
Отримання забезпечувального утримання до пред’явлення основної вимоги не дозволяє кредитору на невизначений строк блокувати майно боржника, вирішуючи, чи починати судове провадження.
Стаття 1181 встановлює короткий строк.
Якщо забезпечувальний захід виконано до подання основного позову і справа має розглядатися в тому самому місці, де було призначено захід, заявник зобов’язаний пред’явити позов протягом трьох днів.
Якщо основне провадження має бути розпочате в іншому місці, Торговий кодекс передбачає додатковий строк, що розраховується за встановленим у ньому територіальним правилом.
Після цього заявник повинен підтвердити перед суддею, який призначив забезпечувальний захід, що позов було своєчасно подано до компетентного суду в межах додаткового строку, передбаченого статтею 1181.
Наслідки недотримання цієї вимоги істотні. Відповідно до статті 1182, її невиконання тягне скасування забезпечувального заходу судом з власної ініціативи, навіть якщо особа, якої стосується захід, сама не вимагала його скасування.
Для іноземного кредитора це означає, що судова стратегія має бути підготовлена ще до звернення за забезпечувальним утриманням. Заяву про збереження майна та основний позов не слід розглядати як незалежні один від одного кроки.
Утримання не замінює арешт
Судовий критерій Верховного суду 2023 року не слід розуміти як можливість отримати два взаємозамінні обмеження лише для посилення тиску на боржника.
Його значення значно точніше.
Забезпечувальне утримання та арешт можуть співіснувати, оскільки мають різні юридичні цілі та процесуальні функції.
Забезпечувальне утримання спрямоване на усунення ризику того, що майно, необхідне для фактичного стягнення, перестане бути доступним. Арешт застосовується в межах виконавчої процедури, передбаченої для відповідного виконавчого документа кредитора.
Ця відмінність особливо важлива, коли кредитор уже має документи, що дозволяють використовувати торгове виконавче провадження, але водночас існують обґрунтовані побоювання щодо збереження майна боржника.
Тому питання полягає не лише в тому, чи зможе кредитор згодом вимагати арешту.
Практично важливішим є інше питання: чи залишиться відповідне майно доступним на момент, коли на нього можна буде ефективно звернути стягнення?
Що іноземному кредитору слід перевірити до звернення за утриманням
До звернення за забезпечувальним утриманням іноземному кредитору, як правило, слід встановити:
- чи є вимога визначеною за розміром і такою, що підлягає виконанню;
- яке саме майно передбачається охопити заходом і чи можна визначити його з достатньою точністю;
- чи має основна вимога особистий характер або пов’язана з конкретним забезпеченим майном чи правами на нього;
- які докази підтверджують передбачений законом ризик приховування, розтрати або відчуження майна, якщо такий ризик необхідно доводити;
- чи впливає наявність іншого відомого майна боржника на можливість утримання в разі вимоги особистого характеру;
- чи належать відповідні активи до готівкових коштів, банківських вкладів або іншого взаємозамінного майна, для якого діє встановлена законом презумпція;
- яке забезпечення можливих збитків може вимагатися від заявника;
- чи готові основний позов і підтвердні документи до подання у встановлений строк, якщо утримання запитується до початку основного провадження.
Ці питання слід оцінювати як частину загальної стратегії стягнення боргу в Мексиці, а не після того, як під час виконання вже виникли проблеми.
Практична цінність забезпечувального утримання значною мірою визначається своєчасністю його застосування.
Кредитор може мати обґрунтовану вимогу та документ, що дозволяє розпочати торгове виконавче провадження, але це не гарантує фактичного стягнення, якщо на момент звернення стягнення необхідні активи вже стануть недоступними.
Мексиканське законодавство дозволяє врахувати цей ризик за допомогою забезпечувального утримання, яке за дотримання встановлених законом умов може застосовуватися поряд з арештом.
Критерій Верховного суду 1a./J. 48/2023 (11a.) закріплює це розмежування: наявність арешту в торговому виконавчому провадженні сама по собі не виключає забезпечувального утримання.
Для іноземного кредитора практичне завдання полягає в тому, щоб заздалегідь визначити майно, перевірити можливість довести умови для утримання, підготувати необхідне забезпечення та бути готовим своєчасно розпочати основне провадження, якщо захід запитується до пред’явлення позову.
Збереження активів може мати найбільше значення саме до того, як у боржника з’явиться можливість ускладнити майбутнє стягнення.
