Кредитор, який стягує комерційний борг у Мексиці, може зіткнутися з проблемою часу: якщо заздалегідь повідомити боржника про запланований забезпечувальний захід, у нього може з’явитися можливість вивести саме ті кошти, які кредитор намагається зберегти для майбутнього стягнення.
Мексиканське комерційне право враховує цей ризик за допомогою providencias precautorias — забезпечувальних заходів. Один із них — retención de bienes, тобто забезпечувальне утримання майна, яке за дотримання встановлених законом умов може поширюватися і на грошові кошти на банківських рахунках.
Це породжує два окремі питання.
Чи може мексиканський суд розпорядитися про утримання коштів у банку до того, як боржника буде заслухано?
І якщо такий захід застосовано, який процесуальний засіб може використати сторона, чиї права ним зачеплено, для його оскарження?
Відповідь на перше питання міститься насамперед у положеннях Комерційного кодексу Мексики про забезпечувальні заходи. Друге питання набуло особливого значення після розвитку мексиканської судової практики у 2025 та 2026 роках.
При цьому відповідь залежить від конкретного виду комерційного провадження.
Чи можна утримати кошти в банку, не заслухавши попередньо боржника?
Мексиканське комерційне право допускає застосування забезпечувальних заходів як до початку основного провадження, так і після його відкриття.
Відповідно до статті 1177 Комерційного кодексу, передбачені Кодексом забезпечувальні заходи можуть застосовуватися як попередні заходи до пред’явлення основної вимоги або вже під час розгляду справи.
Якщо забезпечувальний захід запитується до подання основного позову, встановлений законом механізм дозволяє суду розглянути заяву без попереднього виклику особи, проти якої запитується захід, за умови виконання передбачених законом вимог.
Логіка цього правила має практичний характер.
Забезпечувальний захід, призначений для збереження активів, може значною мірою втратити ефективність, якщо боржник отримає попереднє повідомлення та можливість переказати або іншим чином вивести кошти до виконання судового рішення.
Це не означає, що боржник остаточно позбавляється можливості викласти свою позицію.
Після виконання забезпечувального утримання стаття 1179 надає особі, якої стосується захід, три дні для подання заяв і заперечень, які вона вважає необхідними. Комерційний кодекс також передбачає механізми скасування заходу, якщо така сторона вносить суму або предмет вимоги чи надає достатнє забезпечення відповідно до застосовних правил.
Таким чином, процесуальна конструкція розділяє два етапи: збереження активів без обов’язкового попереднього повідомлення та можливість особи заперечувати проти заходу після того, як він уже почав діяти.
Чому до банківських рахунків застосовується особливий підхід
Грошові кошти на банківському рахунку відрізняються від багатьох інших видів майна тим, що потенційно можуть бути переказані дуже швидко.
Комерційний кодекс Мексики прямо враховує цю особливість.
Стаття 1168 регулює забезпечувальне утримання та поширює його на готівкові кошти, кошти, розміщені в кредитних установах, а також інше замінне майно.
Для цих категорій майна закон презюмує відповідний ризик розпорядження, приховування або розтрати активів, якщо особа, щодо якої застосовується захід, не забезпечить суму заборгованості.
Це має практичне значення: кредитор, який вимагає забезпечувального утримання банківських коштів, не зобов’язаний доводити такий ризик у точності так само, як щодо деяких інших видів майна.
Стаття 1175 доповнює це правило. Якщо об’єктом заходу є готівка, кошти в кредитних установах або інше замінне майно, заявник не зобов’язаний окремо обґрунтовувати причини побоювань, що ці активи будуть відчужені, приховані або розтрачені.
Однак кредитор і надалі повинен виконати інші застосовні вимоги до забезпечувального заходу.
Отже, сама наявність у боржника банківського рахунку не означає, що кредитор автоматично отримує право на його замороження. Комерційний кодекс лише встановлює спеціальний підхід до одного з елементів ризику з огляду на природу такого активу.
Замороження банківського рахунку та виконавчий арешт — не одне й те саме
Забезпечувальне утримання необхідно відрізняти від арешту, що застосовується безпосередньо в межах комерційного виконавчого провадження.
Верховний суд Мексики розглянув це розмежування в обов’язковій судовій практиці 1a./J. 48/2023 (11a.), цифровий реєстраційний номер 2026431.
Суд дійшов висновку, що забезпечувальне утримання за статтею 1168 може застосовуватися в комерційному виконавчому провадженні незалежно від виконавчого арешту, оскільки ці механізми виконують різні функції.
Забезпечувальне утримання спрямоване на збереження активів, які інакше можуть стати недоступними. Арешт діє безпосередньо в межах механізму виконання за виконавчим документом кредитора.
Докладніше це розмежування розглянуто в нашій статті про забезпечувальне утримання та арешт майна в Мексиці.
Однак щодо банківських рахунків визначення характеру заходу — лише перший крок. Після того як суд задовольнив або відхилив заяву про забезпечувальний захід, виникає наступне питання: як можна оскаржити таке рішення?
Новітня мексиканська судова практика показує, що для відповіді принципове значення має вид провадження.
Правило 2025 року щодо оскарження в усному комерційному провадженні не стало остаточним
У лютому 2025 року судова практика PR.A.C.CS. J/15 C (11a.), цифровий реєстраційний номер 2029969, стосувалася забезпечувальних заходів у juicio oral mercantil — усному комерційному провадженні.
Регіональний пленум з адміністративних і цивільних справ Центрально-Південного регіону дійшов висновку, що рішення про задоволення або відмову в забезпечувальних заходах в усному комерційному провадженні підлягають оскарженню звичайними засобами, передбаченими Комерційним кодексом.
Ця позиція ґрунтувалася, зокрема, на співвідношенні норм про забезпечувальні заходи та загального правила про неможливість звичайного апеляційного оскарження в межах усного комерційного провадження.
За підходом 2025 року провадження щодо забезпечувальних заходів розглядалося як достатньо самостійне щодо основного усного процесу, щоб передбачені для таких заходів звичайні засоби оскарження залишалися доступними.
Ця позиція стала предметом розгляду в межах суперечності критеріїв 272/2025 — Contradicción de Criterios 272/2025.
Верховний суд вирішив цю суперечність 11 березня 2026 року.
У 2026 році Верховний суд змінив правило для усних комерційних проваджень
Пленум Верховного суду дійшов іншого висновку у справі Contradicción de Criterios 272/2025.
Сформоване в результаті правило P./J. 148/2026 (12a.) встановлює, що рішення про надання або відмову в забезпечувальних заходах у межах juicio oral mercantil можуть оскаржуватися шляхом amparo indirecto — процедури непрямого конституційного захисту.
Суд проаналізував статті 1183 та 1345, частину IV, Комерційного кодексу, які в загальному порядку передбачають апеляційне оскарження рішень щодо забезпечувальних заходів, якщо розмір або предмет спору допускає апеляцію.
Водночас Верховний суд врахував статтю 1390 Bis.
Ця норма встановлює спеціальне правило, за яким у juicio oral mercantil звичайне апеляційне оскарження не допускається. Відповідно до тлумачення Верховного суду 2026 року, це правило поширюється і на рішення щодо забезпечувальних заходів у такому провадженні.
Отже, особа, якої стосується захід, не зобов’язана спочатку вичерпувати звичайну апеляцію перед зверненням за конституційним захистом через amparo indirecto.
Це істотна зміна порівняно з регіональною судовою практикою, опублікованою у 2025 році.
Тому використання лише попереднього правила PR.A.C.CS. J/15 C (11a.) може призвести до вибору неправильної процесуальної стратегії для оскарження забезпечувального заходу, ухваленого в усному комерційному провадженні.
Але правило 2026 року не є універсальним для будь-якого утримання банківських коштів
Той факт, що рішення щодо забезпечувального заходу в усному комерційному провадженні може безпосередньо оскаржуватися через amparo indirecto, не означає, що такий самий порядок застосовується до будь-якого забезпечувального утримання банківського рахунку в Мексиці.
Окремий напрям судової практики 2026 року демонструє принципову відмінність.
Судова практика PR.A.C.CS. J/2 C (12a.), цифровий реєстраційний номер 2032012, стосується забезпечувального утримання банківських рахунків у межах juicio ejecutivo mercantil de cuantía menor — комерційного виконавчого провадження за вимогами меншої вартості.
У такому процесуальному контексті діє інше правило.
Перед поданням amparo indirecto проти забезпечувального утримання банківських рахунків особа, якої стосується захід, повинна спочатку вичерпати recurso de revocación — засіб перегляду судового рішення.
Такий підхід ґрунтується на принципі остаточності, що застосовується в провадженні щодо конституційного захисту.
Статті 1183 та 1345, частина IV, Комерційного кодексу передбачають апеляцію проти рішень щодо забезпечувальних заходів, якщо вартість спору дозволяє апеляційне оскарження. Якщо сума недостатня для апеляції, значення набувають положення Комерційного кодексу про revocación.
Тому судова практика 2026 року вимагає спочатку використати recurso de revocación, а вже потім звертатися до amparo indirecto в цьому конкретному контексті комерційного виконавчого провадження за вимогами меншої вартості.
Ця відмінність важлива, оскільки у двох справах комерційна ситуація зовні може виглядати однаково — кошти на банківському рахунку заблоковані, — однак належний спосіб оскарження буде різним через різні види провадження.
Вид провадження не менш важливий, ніж сам факт замороження рахунку
Тому кредитору або боржнику не слід розглядати «замороження банківського рахунку в Мексиці» як єдину процесуальну категорію.
Необхідно розмежувати щонайменше чотири питання.
По-перше, якою є юридична природа заходу? Це може бути забезпечувальне утримання, а не виконавчий арешт.
По-друге, коли було запитано захід? Забезпечувальне утримання може запитуватися до початку основного провадження або вже після його відкриття.
По-третє, у межах якого виду комерційного провадження розглядається справа? Для juicio oral mercantil та комерційного виконавчого провадження за вимогами меншої вартості правила оскарження забезпечувальних рішень можуть відрізнятися.
По-четверте, чи передбачає Комерційний кодекс звичайний засіб правового захисту, який необхідно вичерпати до звернення до amparo? Відповідь може визначити, чи є негайне звернення за конституційним захистом процесуально допустимим.
Саме тому до вибору засобу оскарження необхідно правильно визначити процесуальний вид справи.
Що кредитору слід підготувати до звернення за утриманням коштів на банківському рахунку
Кредитору не слід виходити з припущення, що суд автоматично заморозить банківський рахунок лише тому, що комерційний борг залишається несплаченим.
Заяву потрібно готувати з урахуванням установлених законом вимог.
Залежно від обставин кредитору слід оцінити:
- чи є комерційна вимога визначеною за розміром і такою, що підлягає виконанню;
- на яку суму потрібне забезпечення;
- чи можна з достатньою точністю ідентифікувати активи, щодо яких запитується утримання;
- чи є цільові активи готівкою, банківськими депозитами або іншим замінним майном, до якого застосовується спеціальний законодавчий режим ризику;
- які інші вимоги статті 1175 застосовуються до конкретної вимоги;
- яке забезпечення потенційних збитків від застосування заходу може вимагатися від заявника;
- чи готовий основний позов до подання в установлений строк, якщо захід запитується до початку основного провадження;
- який саме вид комерційного провадження регулюватиме спір.
Ці питання слід розглядати як частину ширшої стратегії стягнення боргу в Мексиці, особливо коли кредитор уже виявив ліквідні активи, але побоюється, що до моменту звичайного виконання вони стануть недоступними.
Що слід перевірити стороні, яка має намір оскаржити захід
Для сторони, кошти якої було утримано, швидкість також має принципове значення.
Першим кроком не повинно бути припущення, що будь-яке утримання банківського рахунку можна негайно оскаржити одним і тим самим способом.
Необхідно перевірити матеріали провадження та встановити:
- чи є судове рішення забезпечувальним або виконавчим заходом;
- чи було його ухвалено до початку основного провадження або вже під час нього;
- чи належить основна справа до juicio oral mercantil, juicio ejecutivo mercantil або іншого виду комерційного провадження;
- чи впливає вартість спору на можливість апеляційного оскарження;
- чи доступний recurso de revocación і чи необхідно його попередньо вичерпати;
- чи дозволяє застосовна судова практика безпосереднє звернення до amparo indirecto;
- коли особа юридично вважається повідомленою про захід і які процесуальні строки вже почали обчислюватися.
Особливо важливо враховувати відмінність між правилом Верховного суду 2026 року для усних комерційних проваджень та окремим правилом 2026 року для комерційних виконавчих проваджень за вимогами меншої вартості.
У juicio oral mercantil Верховний суд встановив, що рішення про надання або відмову в забезпечувальних заходах можуть оскаржуватися через amparo indirecto без попереднього вичерпання звичайної апеляції.
Однак щодо забезпечувального утримання банківських рахунків у комерційному виконавчому провадженні за вимогами меншої вартості застосовна судова практика вимагає спочатку вичерпати recurso de revocación і лише після цього звертатися до amparo indirecto.
Отже, саме по собі визначення ситуації як «замороження банківського рахунку» не встановлює належного засобу правового захисту.
Його визначає вид провадження.
За дотримання встановлених законом умов мексиканський суд може забезпечити збереження коштів на банківському рахунку, не заслуховуючи боржника попередньо. Однак подальший процесуальний порядок залежить від того, в межах якого провадження було застосовано захід.
Для кредитора ключове питання полягає в тому, чи можна зберегти кошти до того, як вони зникнуть зі сфери майбутнього виконання.
Для особи, якої стосується захід, ключове питання — своєчасно визначити належний процесуальний механізм його оскарження.
Судова практика 2026 року особливо чітко демонструє одне: перш ніж оскаржувати забезпечувальний захід щодо банківського рахунку в Мексиці, необхідно правильно визначити вид комерційного провадження.
