Стягнення боргу в Новій Зеландії

Стягнення боргу в Новій Зеландії починається з правової та комерційної оцінки боржника, документів, що підтверджують заборгованість, і реальних джерел повернення коштів. На цьому етапі важливо встановити, ким є боржник: фізичною особою, одноосібним підприємцем, новозеландською компанією, іноземною компанією, зареєстрованою для ведення діяльності в Новій Зеландії, довірчим власником майна або іншим відповідальним суб’єктом. Аналіз має охоплювати правильне найменування боржника, торговельну назву, зареєстровану адресу або адресу для вручення документів, господарську активність, ознаки платоспроможності, поточні судові справи, попередні виконавчі дії, наявні активи та ймовірність оскарження боргу.

Для іноземного кредитора початкова перевірка також має підтвердити, чи боржник або майно, на яке може бути звернене стягнення, фактично знаходяться в Новій Зеландії, чи виникла вимога з договору, рахунків, документів про поставку, мирової угоди, поручительства, іноземного судового рішення або іншої підстави, яку можна використати для стягнення. Поширена практична проблема полягає в тому, що кредитор спілкувався з торговельною назвою, філією, директором або пов’язаною компанією, тоді як вимогу потрібно заявляти до належної юридичної особи.

Якщо боржник продовжує діяльність, має встановлену адресу або майно в Новій Зеландії і немає ознак, що вже потрібні негайні судові чи процедури неплатоспроможності, кредитор може почати з позасудового етапу. Якщо боржник уже має виконавчі провадження, ознаки ліквідації, банкрутства або ризик виведення активів, стратегія має швидше переходити до судового стягнення, виконання наявного судового рішення або дій, пов’язаних з неплатоспроможністю.

Позасудовий етап має ґрунтуватися на чіткій письмовій вимозі, правильному розрахунку заборгованості та документах, які підтверджують відповідальність боржника. Залежно від комерційної ситуації боржника врегулювання може передбачати повну оплату, поетапне погашення, повернення товару, переведення боргу на третю особу, надання забезпечення, зарахування зустрічних вимог, обмін послугами або інший варіант, зафіксований у письмовій формі.

Комунікація з боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або через месенджери, але всі важливі домовленості потрібно зберігати як докази. У позасудовому стягненні боргу в Новій Зеландії така комунікація має практичне значення не лише для отримання платежу, а й для підтвердження позиції боржника, визначення особи, уповноваженої погодити оплату, отримання визнання боргу, фіксації можливого спору та збереження доказів для наступного етапу.

Якщо боржник визнає борг, пропонує реалістичний графік погашення або надає забезпечення, мирне врегулювання може зменшити витрати та зберегти контроль над подальшими діями. Якщо боржник уникає контакту, заперечує борг без документальних підстав, виводить активи, не надає надійної пропозиції щодо погашення або використовує переговори лише для затягування оплати, кредитору слід готувати судове стягнення, виконання наявного судового рішення або дії, пов’язані з неплатоспроможністю.

Перед початком судового стягнення кредитор має оцінити строк позовної давності, застосовний до вимоги. Для звичайної грошової вимоги в Новій Зеландії відповідач може посилатися на сплив строку давності, якщо позов подано щонайменше через 6 років після дії або бездіяльності, на якій ґрунтується вимога. Письмове визнання відповідальності, часткова сплата боргу або сплата відсотків можуть створити нову вимогу для цілей позовної давності, тому перед поданням позову потрібно проаналізувати листування, пропозиції врегулювання, історію платежів і порядок нарахування відсотків.

Законодавство Нової Зеландії передбачає кілька шляхів судового стягнення боргу, а вибір належного органу залежить від суми вимоги, характеру спору, статусу боржника та доказів, на яких ґрунтується позиція кредитора.

Для невеликих спірних вимог може бути застосований розгляд у суді з розгляду спорів, якщо сума вимоги не перевищує 60 000 доларів Нової Зеландії. Такий порядок є менш формальним, ніж звичайне судове провадження, і сторони зазвичай представляють себе самостійно, тому він більше підходить для простих спорів, ніж для складного міжнародного комерційного стягнення.

Основними судами першої інстанції у справах про стягнення боргу є Окружний суд і Високий суд. Окружний суд може розглядати цивільні вимоги, якщо сума позову не перевищує 350 000 доларів Нової Зеландії. Справи з більшою сумою вимоги, а також справи, у яких через складність, обраний спосіб захисту або транскордонний елемент доцільніша процедура Високого суду, зазвичай розглядаються у Високому суді.

Судове стягнення боргу здійснюється шляхом подання позовної заяви до належної канцелярії суду разом із документами, необхідними для обраної процедури. Позов має визначати належного відповідача, суму вимоги, правову підставу боргу, договірні або господарські обставини, відсотки, якщо вони заявляються, та докази, що підтверджують позицію кредитора.

Якщо позивач не має місця проживання або місцезнаходження в Новій Зеландії, суд може розпорядитися про надання забезпечення судових витрат, якщо вважатиме такий захід доцільним з урахуванням обставин справи. Розмір і форма забезпечення визначаються суддею з урахуванням процесуального становища сторін і ризиків, пов’язаних із розглядом справи.

У справі про грошову вимогу суддя може видати винятковий наказ про затримання відповідача і доставлення його до суду, якщо позивач має належну підставу вимоги та є розумні підстави підозрювати, що відповідач збирається залишити Нову Зеландію з метою ухилення від сплати заявленої суми. Суддя може зобов’язати позивача внести суму, що не перевищує 10 000 доларів Нової Зеландії, або надати поруку на таку суму для можливої компенсації відповідачу, якщо надалі рішення буде ухвалене на користь відповідача.

Після вручення позовної заяви та повідомлення про провадження відповідач має 25 робочих днів для подання і вручення відзиву на позов, якщо суд не постановить інакше. Якщо відповідачу вручено документи за межами Нової Зеландії, строк для подання відзиву зазвичай становить 30 робочих днів з дня вручення. У відзиві на позов відповідач має визнати або заперечити фактичні твердження, викладені в позовній заяві, але не зобов’язаний відповідати на твердження, які не стосуються його відповідальності. Заперечення не повинно бути ухильним, а відзив має містити добросовісну та змістовну відповідь. Твердження, яке відповідач не заперечив, вважається визнаним.

Після подання першого відзиву суд зазвичай призначає перше засідання з управління справою. Якщо суддя не постановить інакше, таке засідання призначається на першу доступну дату не раніше ніж через 25 робочих днів після подання першого відзиву і в будь-якому разі не раніше ніж через 50 робочих днів після відкриття провадження. Метою засідання є визначення, уточнення та впорядкування питань, які потребують судового вирішення, встановлення кроків для підготовки справи до слухання або судового розгляду, вибір належного способу розгляду та забезпечення пропорційності витрат предмету спору.

На першому засіданні з управління справою суд також може оцінити, чи підходить справа для короткого судового розгляду. Якщо справа не передається до такого порядку, суд може призначити судове засідання для врегулювання спору, якщо суддя не постановить інакше або сторони не погодяться на альтернативний спосіб вирішення спору. Метою такого засідання є надання сторонам можливості домовитися про врегулювання всієї вимоги або окремого питання. Якщо врегулювання не досягнуто, справа може пройти друге засідання з управління справою і далі перейти до слухання або судового розгляду у порядку, пропорційному характеру та вартості спору.

У провадженні Окружного суду доступні три способи розгляду: короткий судовий розгляд, спрощений судовий розгляд і повний судовий розгляд.

Короткий судовий розгляд призначений для справ, які можуть швидко перейти до слухання, у яких спірні питання є відносно нескладними або сума спору є помірною, а очікувана тривалість розгляду не перевищує одного дня. Цей порядок спрямований на збереження співмірності між обсягом спору, витратами та часом, необхідним для його вирішення.

Спрощений судовий розгляд застосовується до справ, у яких очікувана тривалість слухання не перевищує 3 днів, наявна певна складність питань, сума спору є більшою за помірну або докази має надавати один чи кілька експертів. В інших випадках суд призначає повний судовий розгляд, у якому ширше застосовуються звичайні правила підготовки та проведення слухання.

Під час розгляду суд оцінює докази сторін, подані пояснення та інші матеріали, після чого ухвалює рішення у встановлений ним строк. Борг за судовим рішенням може нараховуватися з відсотками відповідно до положень законодавства про відсотки за грошовими вимогами.

Рішення Окружного суду у цивільній справі зазвичай може бути оскаржене до Високого суду з урахуванням застосовних правил апеляції та обмежень, пов’язаних із видом рішення. Якщо відповідний закон не встановлює інший строк, загальний строк подання цивільної апеляції до Високого суду становить 20 робочих днів з дня ухвалення оскаржуваного рішення.

Рішення Високого суду може бути оскаржене до Апеляційного суду, якщо апеляція допускається або якщо надано дозвіл на апеляцію. Коли такий дозвіл потрібен, заява про дозвіл і сама апеляція мають бути подані у строки, визначені застосовними правилами. У багатьох цивільних апеляційних ситуаціях відповідний строк становить 20 робочих днів з дня ухвалення рішення або з дня відмови чи надання дозволу.

Рішення Апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду Нової Зеландії лише за наявності дозволу на апеляцію. Заява про такий дозвіл зазвичай подається протягом 20 робочих днів з дня ухвалення рішення, яке сторона бажає оскаржити, якщо інший закон не встановлює інший строк. Подання заяви про дозвіл або надання такого дозволу саме по собі не зупиняє виконання оскаржуваного рішення.

Для іноземних кредиторів окреме значення має ситуація, коли кредитор уже має іноземне судове рішення, а боржник або його майно знаходяться в Новій Зеландії. Визнання та виконання іноземних судових рішень залежить від країни і суду, який ухвалив рішення, виду рішення та застосовної процедури його виконання. Австралійські цивільні судові рішення можуть бути зареєстровані в Новій Зеландії за транстасманським механізмом. Рішення судів Сполученого Королівства та інших взаємних юрисдикцій можуть підпадати під законодавство про взаємне виконання судових рішень, якщо виконані встановлені законом умови. Інші іноземні грошові рішення можуть вимагати окремого провадження в Новій Зеландії, заснованого на такому рішенні.

Після набрання новозеландським судовим рішенням законної сили кредитор має ініціювати примусове виконання. Виконання залежить від активності кредитора: суд не шукає майно боржника автоматично після ухвалення рішення. Судове рішення, винесене понад 6 років тому, не підлягає виконанню, якщо суддя не надав дозвіл або якщо протягом 12 місяців безпосередньо перед початком виконання не було здійснено платіж до суду чи кредитору за цим рішенням.

У межах виконання в Новій Зеландії кредитор може звернутися за заходами, спрямованими на майно, дохід або вимоги боржника, зокрема за наказом про вилучення майна, наказом про утримання з доходу, зверненням стягнення на кошти чи вимоги, що належать боржнику від третьої особи, або забезпеченням на майні. Практичний результат залежить від того, чи може кредитор встановити банківські рахунки, дохід від роботи, дебіторську заборгованість, рухоме майно, нерухомість, частки в компанії або інші активи, на які законно може бути звернене стягнення. Якщо можливість виконати наказ про вилучення майна боржника втрачена з вини судового виконавця, суд може зобов’язати його відшкодувати кредитору збитки.

Альтернативним шляхом стягнення боргу в Новій Зеландії можуть бути процедури, пов’язані з неплатоспроможністю, але правильна стратегія залежить від того, чи є боржник фізичною особою або компанією.

Щодо фізичної особи кредитор може подати заяву про визнання боржника банкрутом, якщо боржник винен кредитору 1000 доларів Нової Зеландії або більше, вчинив акт банкрутства протягом 3 місяців до подання заяви, борг визначений за сумою, а зобов’язання підлягає сплаті негайно або у визначену майбутню дату. Боржник може вчинити акт банкрутства в Новій Зеландії або за її межами, зокрема якщо продає все або майже все своє майно, надає перевагу одному кредитору перед іншими, залишає або намагається залишити Нову Зеландію, повідомляє кредиторів про призупинення чи намір призупинити сплату боргів або вчиняє інші дії, передбачені законодавством про неплатоспроможність.

Якщо боржником є компанія, кредитор може розглянути письмову законну вимогу, коли борг є належним, підлягає сплаті та не має реального спору. Така вимога має бути письмовою, врученою компанії та містити вимогу сплатити борг, укласти компроміс, іншим чином домовитися з кредитором або надати забезпечення на майні компанії протягом 15 робочих днів з дня вручення, якщо суд не встановить довший строк. Компанія може подати заяву про скасування такої вимоги протягом 10 робочих днів з дня вручення, зокрема якщо існує істотний спір щодо наявності або строку сплати боргу, зустрічна вимога, зарахування, перехресна вимога або інша підстава для скасування. Невиконання вимоги може підтверджувати припущення, що компанія не здатна сплачувати свої борги, і може привести до ліквідаційного провадження.

Якщо майна боржника недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, процедура банкрутства може також охоплювати аналіз правочинів, які зменшили майно, доступне для кредиторів. До таких правочинів можуть належати неспроможна операція, неспроможне обтяження, неспроможний дар, правочин за заниженою вартістю або внесок боржника у майно іншої особи.

Скасування таких правочинів може бути можливим, якщо вони були вчинені протягом 6 місяців, 2 років або 5 років до відкриття відповідної процедури банкрутства, залежно від виду правочину та обставин справи. Якщо правочин успішно скасовано, майно або його вартість можуть бути повернуті до майнової маси, що збільшує обсяг активів для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат процедури неплатоспроможності.

Якщо вам потрібна підтримка у сфері міжнародного стягнення боргу в Новій Зеландії, Grandliga може допомогти на кожному етапі справи: під час аналізу боржника і документів, позасудових переговорів, підготовки судової стратегії, судового стягнення, визнання та виконання іноземного судового рішення, звернення стягнення на активи, оцінки письмової законної вимоги, банкрутства або ліквідації, а також координації транскордонних дій. Правильний шлях повернення боргу має визначатися після оцінки правового статусу боржника, доказів, строку позовної давності, процесуальних ризиків і майна, на яке реально можна звернути стягнення в Новій Зеландії.

25.09.2024

234