Стягнення боргу в Новій Зеландії

Процедура стягнення боргу в Нової Зеландії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності становить 6 років. Перебіг позовної давності переривається якщо боржник визнає борг, наприклад письмове зізнання чи часткова оплата боргу чи відсотків. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Нової Зеландії передбачає судове стягнення боргу у скороченому, спрощеному та повному судовому процесі.

Судами першої інстанції виступають Окружні та Високі суди. Окружні суди уповноважені розглядати справи про стягнення боргу у сумі до 350 000 доларів США. Справи, у яких сума вимоги більше підлягає розгляду у Високих судах.

Судове стягнення боргу здійснюється шляхом подання до канцелярії суду позовної заяви, після чого суд перевіряє відповідність позову та доданих до нього документів вимогам процесуального законодавства та приймає рішення про порушення судового розгляду. Якщо позивач не є резидентом Нової Зеландії, суд може розпорядитися про надання позивачем забезпечення судових витрат, якщо вважатиме це за доцільне з урахуванням усіх обставин справи. Розмір суми визначається на розсуд судді.

Якщо є розумні підстави підозрювати, що відповідач має намір залишити Нову Зеландію з наміром ухилитися від сплати необхідної суми, суд може за заявою кредитора взяти боржника під варту. У такому разі суд може вимагати від кредитора забезпечення у розмірі 10 000 доларів США, для можливої ​​компенсації відповідачу, якщо позивачу буде відмовлено в задоволенні позову.

Після отримання копії позову та повідомлення про порушення судового розгляду, у відповідача буде 25 робочих днів для подання відповіді на позовну заяву (якщо відповідач перебуває за межами Нової Зеландії, термін становить 30 робочих днів). У відповіді на позов відповідач повинен або визнавати, або спростовувати факти, викладені в позовній заяві, але при цьому відповідач не зобов’язаний відповідати на твердження, що його не стосуються. Спростування факту, викладеного у позовній заяві, не повинно бути ухильним. Відповідь має бути дана по суті. Твердження, не спростоване відповідачем, вважається визнаним.

Після отримання відповіді на позов або закінчення строку для його подання суд призначає перше слухання з управління справою. Метою слухання з управління справою є надання судді можливості надати допомогу сторонам: виявити, визначити та уточнити питання, що потребують судового дозволу; а також визначити, які кроки необхідно зробити для підготовки справи до слухання або судового розгляду; і забезпечити, щоб витрати на судовий розгляд були пропорційні предмету розгляду.

Залежно від обставин справи, після першого слухання суд може призначити слухання щодо судового врегулювання для надання сторонам розгляду можливості домовитися про врегулювання позову чи будь-якого питання. Якщо суд визнає, що сторони не в змозі досягти примирення, він призначає друге слухання з управління справою. Після досягнення цілей слухання з управління справою суд затверджує ефективний спосіб проведення слухання або судового розгляду, пропорційний предмету справи.

Способи судового розгляду, доступні під час судового розгляду, такі: скорочений судовий процес; спрощений судовий процес; повний судовий процес.

Скорочений судовий розгляд призначений для позовів у яких: справа може бути швидко передана на слухання; спір нескладний чи на кону стоїть скромна сума; час судового розгляду швидше за все не перевищить одного дня. Спрощений судовий розгляд призначений для позовів, щодо яких суд вважає, що застосовується одна або декілька з таких умов: тривалість слухання, швидше за все, не перевищить 3 днів; є певна складність, пов’язана із проблемами; сума грошей, про яку йдеться, більш ніж скромна; свідчення будуть давати один або кілька експертів-свідків. У решті випадків суд проводить повний судовий процес.

У ході судового розгляду суд оцінює докази сторін, надані меморандуми і після цього приймає рішення у встановлений ним строк. Борг за судовим рішенням обкладається відсотками відповідно до положень Закону про відсотки за грошовими позовами.

Рішення Окружного суду може бути оскаржено у Високому суді. Апеляція не може бути подана, якщо до винесення рішення суду всі сторони процесу письмово погодилися з тим, що рішення Окружного суду не підлягає оскарженню. Рішення Високого суду може бути оскаржено до Апеляційного суду. Строк оскарження складає 20 робочих днів з дня винесення рішення, що оскаржується. Якщо для оскарження необхідно отримати дозвіл на оскарження, то термін на отримання дозволу 20 робочих днів з дня винесення оскаржуваного рішення та строк для подання апеляції становить 20 робочих днів з дня надання дозволу. Рішення Апеляційного суду набирає чинності з дня його винесення. Якщо рішення Апеляційного суду зачіпає важливі правові питання, то заінтересована сторона може подати заяву на отримання дозволу на подання апеляції до Верховного суду Нової Зеландії протягом 20 робочих днів з дня ухвалення рішення, яке апелянт хоче оскаржити. Ні клопотання про дозвіл на апеляцію, ні видача дозволу не є підставою для зупинення дії рішення, що оспорюється. Рішення Верховного суду не підлягає подальшому оскарженню.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Рішення суду, винесене понад 6 років тому, не підлягає виконанню, крім випадків, якщо: суддя надає дозвіл; або протягом 12 місяців безпосередньо перед порушенням виконавчого провадження було здійснено платіж до суду або кредитора за судовим рішенням. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів; арешту та конфіскації акцій у компанії. Якщо можливість виконання постанови про накладення арешту на майно боржника втрачено з вини судового пристава-виконавця, то суд може зобов’язати судового пристава-виконавця відшкодувати кредитору збитки.

Альтернативним варіантом стягнення боргу є використання процедури банкрутства. Кредитор може подати заяву про визнання боржника банкрутом, якщо: боржник винен кредитору 1000 доларів США або більше; та боржник здійснив акт банкрутства протягом 3 місяців до подання заяви; і борг підлягає погашенню або негайно, або певну дату в майбутньому. Боржник здійснює акт банкрутства, зокрема: якщо у Новій Зеландії чи іншому місці він продає все чи практично все своє майно; надає перевагу одному кредитору над іншими кредиторами; залишив чи намагається залишити територію Нової Зеландії; повідомляє будь-якого зі своїх кредиторів про те, що призупинив чи збирається призупинити виплату своїх боргів. На цій стадії, у разі недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість анулювання угод боржника, які були здійснені з метою обману кредиторів. Серед таких угод слід виділити зокрема: неспроможна угода; неспроможне обтяження; неспроможний дар; угода за заниженою вартістю; вклад боржника у майно іншої особи. Скасування таких правочинів допускається, якщо вони були вчинені протягом 6 місяців, 2 років або 5 років (термін залежить від обставин) до відкриття процедури банкрутства. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, те що він втратив від такої операції і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

25.09.2024

210