Стягнення боргу в Естонії

Процедура стягнення боргу в Естонії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта в процесі стягнення коштів.

Якщо у боржника немає поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Дана стадія включає в себе активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами). 

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджерами. Цей процес включає в себе інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (за винятком випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозуміло, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на строк позовної давності. Строк позовної давності за вимогами, що ґрунтуються на правочинах, становить 3 роки. Якщо буде встановлено, що боржник навмисно порушив свої зобов’язання за укладеним правочином, то строк позовної давності в такому разі становить 10 років. Законодавство не передбачає можливість змінювати зазначені строки позовної давності за згодою сторін. Перебіг строку давності не є перешкодою для звернення до суду, оскільки наслідки перебігу строків застосовуються лише на вимогу відповідача. Перебіг строку давності вважається перерваним у разі вчинення боржником дій, які свідчать про визнання боргу, наприклад, часткова сплата боргу, відсотків, надання гарантії або іншої подібної дії. Після вчинення такої дії строк давності переривається і починає відраховуватися заново.

Залежно від складності справи та ціни позову законодавство Естонії передбачає такі варіанти судового стягнення боргу: 

Загальне позовне провадження здійснюється шляхом подачі позову до суду, після чого суд ухвалює рішення про прийняття позову до розгляду і проводить підготовку до судового розгляду. Прийнявши позов до розгляду, суд негайно надсилає відповідачу копію позову з додатками та встановлює відповідачу строк для відповіді на позов. Строк подання відповіді на позов має становити не менше 14 днів з дня вручення позову (для іноземного відповідача не менше 28 днів). Після отримання відповіді від боржника або закінчення строку для подання суд призначає судове засідання для розгляду справи по суті. Залежно від обставин справи перед судовим засіданням суд може призначити попереднє засідання для виконання дій, спрямованих на підготовку до основного засідання.  У результаті розгляду справи по суті суд виносить рішення (“Kohtulahend”), яке набуває чинності остаточного, після спливу строку на його оскарження. 

Зацікавлена сторона, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції, має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом 30 днів від дати його отримання, але не пізніше п’яти місяців від дня публічного оголошення рішення суду першої інстанції. Після прийняття апеляційної скарги до провадження суд зобов’язує відповідача дати відповідь на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Строк подання відповіді на апеляційну скаргу має становити не менше 14 днів з дня подання апеляційної скарги. Суд може дозволити відповідачу та іншій стороні процесу відповісти на апеляційну скаргу усно в судовому засіданні, якщо суд визнає, що письмова відповідь не є необхідною. Якщо ні позивач, ні відповідач не вимагали розгляду справи в судовому засіданні, суд може розглянути справу і вирішити скаргу, не розглядаючи її в судовому засіданні. У цьому разі суд у найкоротші строки визначає строк, протягом якого сторони процесу можуть подати до суду заяви або позиції, і час публічного оголошення рішення, та інформує про це сторони процесу. Якщо в письмовому процесі суд встановить, що справа підлягає вирішенню в судовому засіданні, він призначає судове засідання і запрошує сторони для участі в розгляді. У разі неявки в судове засідання суд розглядає справу без сторін або відкладає засідання.  Після розгляду справи суд ухвалює рішення, яке набирає чинності після закінчення строку на касаційне оскарження.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду Естонії протягом 30 днів від дати його отримання, але не пізніше п’яти місяців від дня публічного оголошення рішення суду другої інстанції. Після отримання касаційної скарги Верховний суд негайно повідомляє про це решту учасників процесу і вручає їм копію касаційної скарги з додатками, а також інформує сторін про обов’язок надати відповідь і викласти позиції.  Верховний суд у розумний строк після закінчення строку, наданого відповідачу та третім особам для відповіді на касаційну скаргу та викладення позиції, ухвалює рішення про прийняття касаційної скарги до провадження або про відмову в ній. У разі прийняття касаційної скарги суд приступає до підготовки до розгляду справи.  Суд може розглянути і вирішити справу без розгляду касаційної скарги в судовому засіданні, якщо не вважає проведення засідання необхідним. У цьому разі суд у найкоротші строки визначає строк, протягом якого сторони процесу можуть подати до суду заяви або позиції, і час публічного оголошення рішення, та інформує про це сторони процесу. Якщо справа розглядається в судовому засіданні, Верховний суд сповіщає сторони процесу про час і місце судового засідання. У разі неявки сторони процесу в судове засідання Верховний суд може вирішити апеляційну скаргу без участі сторони або відкласти розгляд справи, якщо, на думку Верховного суду, присутність сторони є необхідною для розгляду справи. Після розгляду скарги суд ухвалює рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню і набирає законної сили з моменту його оголошення.

Процедура письмового провадження (“Kirjalik menetlus”) може бути застосована для справ, у яких сторони процесу просять суд розглянути справу без проведення судового засідання. Якщо в позовній заяві кредитор не повідомив про свою згоду розглядати справу в порядку письмового провадження, то за замовчуванням вважається, що справа буде розглянута в загальному порядку з проведенням судового засідання. Цивільний процесуальний кодекс передбачає право судді на власний розсуд розглянути справу в письмовій процедурі, якщо вартість основної вимоги не перевищує 4500 євро, а разом з другорядними вимогами до 8000 євро. Також у такому разі суд має право скасувати письмове провадження, якщо, на його думку, особиста присутність сторони для з’ясування обставин, що лежать в основі позову, неминуча або на вимогу сторони позов має бути заслуханий незалежно від призначення письмової процедури. Процедура оскарження рішення аналогічна загальній процедурі.

Документальний порядок (“Dokumendimenetlus”) застосовний для вимог про стягнення грошей, що випливають з векселів і чеків і за умови, що всі обставини, які доводять вимогу, можна встановити на підставі доданих документів. Також для застосування цього порядку необхідне клопотання кредитора про це. Доказами в документальному провадженні вважаються тільки документи, подані сторонами, і пояснення, дані сторонами під присягою. Довести можна тільки обставини, що обґрунтовують борг, а також справжність або фальсифікацію документа. Жодні інші докази не приймаються і жодні заперечення не розглядаються. У документальному порядку, якщо позивач не довів свою вимогу доказами, які допускаються в документальному порядку, позов залишається без задоволення. У цьому випадку позов можна подати повторно у звичайному порядку. Якщо суд задовольнить позов у документальному порядку, він ухвалює рішення із застереженням, у якому в подальшому залишає за відповідачем право на захист своїх прав. Рішення із застереженням вважається остаточним рішенням з огляду на оскарження та виконання. Якщо щодо прав відповідача в документальному провадженні ухвалено рішення із застереженням, спір продовжується у звичайному судочинстві.

Прискорена процедура видачі платіжного доручення (“Maksekäsu kiirmenetluse”) може бути застосована для вимог про виплату певної грошової суми, що випливають із приватноправових відносин. Вимога має бути підтверджена договірним документом або борговим документом і не перевищувати 8000 євро. Заява про прискорену видачу платіжного доручення подається в електронному вигляді з накладеним цифровим підписом. Протягом 10 днів суд розглядає заяву. Якщо суд відмовляє в задоволенні заяви, то кредитор має право звернутися до суду в загальному порядку. У разі задоволення заяви, суд видає платіжне доручення, в якому наказує боржнику сплатити зазначену в ньому заборгованість протягом 15 днів з моменту отримання (30 днів, якщо боржник перебуває за кордоном), або в той самий строк надати заперечення. Якщо боржник не подасть заперечення платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення і видається у формі постанови про стягнення грошей. Якщо ж заперечення буде заявлено, то платіжне доручення підлягає розгляду в загальному порядку.

Після отримання остаточного судового рішення слід пред’явити його судовому виконавцю для примусового виконання. Рішення суду може бути пред’явлено до виконання протягом десяти років з дня набрання ним законної сили. Якщо законом або рішенням суду не встановлено строк добровільного виконання судового рішення, його визначає судовий виконавець. Строк не може бути меншим за 30 днів. За згодою стягувача судовий виконавець може встановити строк добровільного виконання судового рішення понад 30 днів. Кодекс виконавчого провадження встановлює, що боржник зобов’язаний повідомити судовому виконавцю інформацію про своє майно, включно з майном, яке боржник передав у дарунок за два роки до відкриття виконавчого провадження та майном, яке боржник передав за винагороду близьким особам за рік до відкриття виконавчої процедури. У рамках примусового виконання рішення вимоги кредитора можна задовольнити за рахунок списання грошових коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем, отримання доходу від управління майном боржника, вилучення майна та грошей боржника, які перебувають у третіх осіб, стягнення на частку боржника в статутному капіталі компанії. Також на даному етапі стягувач має право пред’явити позов до боржника та іншої сторони правочину і зажадати визнання судом правочину, що заподіяв шкоду інтересам стягувача, та повернути до боржника втрачений від такого правочину актив. Суд визнає недійсним правочин, вчинений боржником протягом трьох років до пред’явлення позову про визнання недійсним правочину, що був вчинений завідомо на шкоду інтересам стягувача, якщо інша сторона знала або повинна була знати про це під час укладення правочину. За замовчуванням, передбачається, що інша сторона знала або повинна була знати, що правочин завдає шкоди інтересам кредитора, якщо інша сторона є близькою особою для боржника або якщо правочин вчинено за шість місяців до початку виконавчого провадження.

У разі якщо боржник має ознаки неплатоспроможності (коли юридична особа не в змозі задовольнити вимогу кредитора, яка настала, і ця нездатність не є тимчасовою внаслідок економічного становища боржника) слід розглянути варіант процедури банкрутства боржника. Кредитор може скористатися цією процедурою, якщо протягом трьох місяців боржник не задовольнить вимоги кредитора на стадії виконавчого провадження або раніше ніж через три місяці у виконавчому провадженні буде встановлено, що у боржника недостатньо майна для виконання всіх зобов’язань.

У межах цієї процедури за умови відсутності активів боржника або їхньої недостатності, передбачено можливість скасування правочинів боржника, що були спрямовані на виведення активів з метою уникнення задоволення вимог кредитора. До таких правочинів, наприклад, належать правочини, вчинені протягом п’яти років до призначення тимчасового адміністратора або довірчого керівника, якщо боржник завідомо заподіяв правочином шкоду інтересам кредитора та іншою стороною правочину була його близька особа, яка знала або повинна була знати про це. Якщо стороною правочину є не близька особа, тоді такий правочин може бути оскаржений, якщо його було вчинено протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора або довірчого керуючого в процедурі банкрутства. Внаслідок скасування таких правочинів можливо повернути назад до боржника те, чого він позбувся від таких правочинів і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів та покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Альтернативним варіантом стягнення боргу слід розглянути варіант притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно зі ст. 176 Кримінального кодексу Естонії за навмисне невиконання рішення суду, що передбачає відповідальність у вигляді штрафу, арешту або позбавлення волі строком до п’яти років.  

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка з міжнародного стягнення боргу в Естонській республіці, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку від наших фахівців.

25.06.2024

267