Стягнення боргу у М’янмі

Процедура стягнення боргу у М’янмі починається з правової та практичної оцінки боржника, документів щодо боргу і найбільш реалістичного способу повернення коштів. На цьому етапі важливо перевірити правовий статус боржника, його господарську діяльність, зареєстровану адресу, доступні відомості про компанію, історію платежів, поточні судові справи, виконавчі процедури, ознаки неплатоспроможності, можливі заперечення проти боргу та документи, які підтверджують вимогу кредитора. Якщо боржником є компанія, зареєстрована у М’янмі, попередня перевірка може включати відомості з онлайн-реєстру компаній М’янми, де компанії можна шукати за назвою або реєстраційним номером.

Для іноземного кредитора аналіз боржника у М’янмі також включає перевірку можливості безпечного отримання платежу. М’янма належить до юрисдикцій підвищеного ризику у сфері протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму, а операції за участю осіб або компаній з М’янми можуть проходити санкційну, банківську та валютну перевірку. На практиці це впливає на вибір між угодою, судовим стягненням, виконанням рішення, ліквідацією боржника або іншими діями, спрямованими на повернення боргу.

Якщо щодо боржника немає істотних судових або виконавчих проваджень, він продовжує вести комерційну діяльність, а контакт з ним можливий, кредитор може почати досудове стягнення боргу у М’янмі. Такий етап є доцільним, коли борг підтверджений документами, можна встановити особу, яка приймає рішення від імені боржника, а обставини справи дозволяють очікувати добровільну оплату, графік погашення, повернення товару, передачу боргу третій особі, залік, замінне виконання або інший прийнятний варіант врегулювання.

Комунікація з боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або через месенджери, залежно від наявних контактних даних і характеру боргу. Кредитору варто зберігати докази кожної вимоги про оплату, відповіді боржника, пропозиції щодо врегулювання, обіцянки платежу та відмови від сплати, оскільки ці матеріали можуть надалі підтримати позов, стратегію виконання рішення або заяву, пов’язану з неплатоспроможністю боржника.

Якщо боржник відмовляється платити, ігнорує вимогу, затягує справу без реальної пропозиції врегулювання, передає майно, згортає діяльність або початковий аналіз показує низьку ймовірність добровільного повернення коштів, стратегія має переходити до етапу судового стягнення боргу у М’янмі з урахуванням строку позовної давності та компетентного суду.

Перед початком судового провадження необхідно оцінити строк позовної давності. Для звичайних договірних вимог про оплату строк позовної давності зазвичай становить три роки і обчислюється з дати виникнення підстави для позову, наприклад з дати настання строку платежу, порушення договору, поставки товару, за який ціна стала належною до сплати, або з іншої юридично значущої дати залежно від характеру зобов’язання. Перебіг строку може бути перерваний письмовим визнанням боргу або частковою оплатою, здійсненою належним чином до спливу позовної давності. Після такого визнання або оплати строк починає обчислюватися заново з відповідної нової дати.

Законодавство М’янми передбачає судове стягнення боргу у звичайному цивільному провадженні, а для окремих категорій вимог — у спрощеному порядку.

Цивільні справи розглядаються в судовій системі, яка включає Верховний суд Союзу, Високі суди регіонів або штатів, суди самоврядних областей і зон, окружні суди та міські суди. У цивільних справах судді міських судів і додаткові судді міських судів мають первинну юрисдикцію щодо спорів, у яких вартість предмета спору не перевищує 50 000 000 к’ятів, а заступники суддів міських судів — до 20 000 000 к’ятів. Судді судів самоврядних областей і зон, окружні судді та додаткові окружні судді мають первинну юрисдикцію щодо справ вартістю до 5 000 000 000 к’ятів, а заступники таких суддів — до 3 000 000 000 к’ятів.

Звичайний судовий порядок починається з подання позовної заяви до компетентного суду першої інстанції. Позов має визначати сторони, вимогу та запитуваний спосіб захисту, вартість спору, дату виникнення підстави для позову, дотримання строку позовної давності та документи, на яких кредитор ґрунтує свої вимоги. Позивач також сплачує належні судові збори, що залежать від вартості справи, та витрати, пов’язані з врученням судової повістки.

Після подання позову і документів суд перевіряє матеріали, реєструє цивільну справу та передає її судді, визначеному з урахуванням вартості вимоги і меж юрисдикції суду. Після цього суд видає повістку відповідачу. Повістка вручається разом із копією позовної заяви, а відповідач може з’явитися особисто, через визнаного представника або через адвоката.

Відповідач має подати письмовий захист і відповісти на фактичні твердження позивача. Заперечення повинні бути конкретними та стосуватися відповідних фактів. Твердження, які відповідач прямо не заперечує, можуть вважатися визнаними. Якщо відповідач посилається на кілька окремих підстав захисту, вони мають бути викладені окремо і чітко. Відповідач також може подати зустрічний позов, якщо виконані процесуальні вимоги.

Якщо відповідач не подає письмовий захист або не з’являється до суду в призначений день, суд може продовжити розгляд і ухвалити рішення, якщо вимога підтверджена достатніми доказами. Якщо обидві сторони з’являються до суду, суд аналізує їхні позиції, визначає спірні факти та правові питання, формулює питання, які підлягають вирішенню, і переходить до дослідження доказів.

Під час розгляду сторони подають документи, свідчення та інші докази. Суд може також розглядати заяви про тимчасові заходи, розкриття та огляд документів, а також письмові питання щодо фактів справи. Обов’язок доказування покладається на позивача, який має підтвердити обґрунтованість вимоги за цивільним стандартом доказування. Після слухання і заключних пояснень суд ухвалює рішення та декрет. Якщо між сторонами немає реального спору щодо істотних фактів або правових питань, суд може вирішити справу без повного доказового розгляду.

Спрощений порядок застосовується до позовів, що ґрунтуються на переказних векселях, хунді та простих векселях. Цей порядок призначений для вимог, підтверджених відповідними борговими документами, і проводиться швидше, ніж звичайний цивільний процес, оскільки можливість відповідача заперечувати проти вимоги залежить від процесуальних підстав і доказів, поданих у відповідь на вимогу кредитора.

Оскарження та перегляд цивільних рішень у М’янмі здійснюються послідовно до найближчого компетентного суду вищого рівня. Сторона, незадоволена рішенням міського суду, може подати скаргу або заяву про перегляд до відповідного суду самоврядної області, суду самоврядної зони або окружного суду, а подальший перегляд може здійснюватися за судовою ієрархією, якщо це допускається законом. Для цивільних скарг строк зазвичай становить 90 днів у разі звернення до Високого суду та 30 днів у разі звернення до іншого суду, обчислюючись від дати оскаржуваного декрету або постанови. Рішення Верховного суду Союзу є остаточними з урахуванням спеціальних механізмів перегляду, передбачених законодавством про судоустрій.

Перед початком виконання у М’янмі рішення, ухваленого за межами М’янми, кредитор має визначити, чи йдеться про судове рішення щодо сплати грошової суми. За правилами цивільного процесу, засвідчена копія декрету вищого суду держави, щодо якої діє взаємність, може бути подана до окружного суду і виконана у М’янмі так, ніби цей декрет був ухвалений таким окружним судом. Кредитор також подає довідку про те, у якому обсязі декрет уже виконаний або змінений.

Іноземне судове рішення не має в М’янмі вирішальної сили, якщо існує одна з передбачених законом перешкод, зокрема відсутність юрисдикції іноземного суду, відсутність розгляду справи по суті, порушення принципів справедливого провадження, шахрайство, неправильний підхід до міжнародного права або вимога, заснована на порушенні права М’янми. Строк для звернення на підставі іноземного судового рішення становить 6 років від дати такого рішення.

Наразі М’янма не має держави, щодо якої діє взаємність для прямого виконання іноземного декрету. Тому визнання та виконання іноземного судового рішення у М’янмі зазвичай потребує використання такого рішення як підстави для отримання декрету суду М’янми, який надалі може бути спрямований до виконання проти майна у М’янмі.

Після отримання виконуваного рішення або декрету суду М’янми кредитор має розпочати примусове виконання. Національний декрет може бути поданий до виконання протягом 12 років з дати, коли він став виконуваним.

У межах виконавчого провадження вимоги кредитора можуть бути задоволені шляхом арешту та продажу рухомого і нерухомого майна боржника, звернення стягнення на доступні грошові кошти, арешту цінних паперів, арешту часток або акцій компанії та інших заходів виконання, дозволених законом. Кредитор, який отримав декрет, зазвичай відкриває виконавчу справу в суді, що ухвалив рішення або декрет. Цей суд може виконувати декрет самостійно або передати його іншому компетентному суду, якщо боржник проживає, веде діяльність, працює за винагороду або має майно в іншому місці.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності, ліквідація може стати окремим способом повернення боргу поряд зі звичайним судовим провадженням і примусовим виконанням. Для компанії, зареєстрованої у М’янмі, суд може презюмувати неплатоспроможність, якщо компанія заборгувала кредитору суму не менше 1 000 000 к’ятів, а кредитор вручив їй письмову вимогу про оплату у встановленій формі за зареєстрованою адресою компанії.

Вимога кредитора оформлюється за формою 9. Компанія-боржник має 21 день після вручення вимоги, щоб сплатити борг, забезпечити борг або врегулювати його на умовах, які розумно задовольняють кредитора. Якщо компанія не виконує вимогу в цей строк, кредитор може використати таку бездіяльність як підставу для звернення до суду із заявою про ліквідацію.

Презумпція неплатоспроможності також може виникати, якщо виконання або інша процедура, видана на підставі рішення, декрету чи постанови на користь кредитора, повертається невиконаною повністю або частково. Такий варіант особливо важливий, коли кредитор уже отримав судове рішення, але примусове виконання не призвело до оплати.

Якщо під час ліквідації компанії з’ясовується, що її діяльність велася з наміром обдурити кредиторів або з іншою шахрайською метою, суд може застосувати правила щодо шахрайського ведення діяльності. Особи, які свідомо брали участь у такому веденні справ компанії, можуть бути зобов’язані внести кошти або майно до активів компанії у розмірі, який суд вважатиме належним.

Законодавство про неплатоспроможність також передбачає наслідки за зловживання, вчинені до ліквідації або під час неї. До таких дій можуть належати вилучення чи приховування майна компанії, приховування боргів перед компанією або зобов’язань компанії, знищення чи фальсифікація книг і документів, ненадання ліквідатору повної інформації про майно компанії, непередання майна або документів ліквідатору, а також неправдиві заяви кредиторам щодо справ компанії або ліквідації. Залежно від характеру порушення суд може застосувати до відповідальних осіб позбавлення волі та грошове стягнення.

У процедурі ліквідації, відновлення платоспроможності та банкрутства особа, яка веде процедуру, може звертатися до суду щодо попередніх правочинів. Це стосується правочинів за заниженою вартістю, дій, спрямованих на завдання шкоди кредиторам, затримку або ускладнення їхнього задоволення, правочинів, які надають незабезпеченому кредитору більше, ніж він отримав би після скасування такої дії, а також надмірно обтяжливих кредитних правочинів. Суд може відновити становище боржника, передати майно назад до компанії або конкурсної маси, скасувати чи припинити забезпечення, зобов’язати повернути отримані вигоди, відновити зобов’язання поручителів або ухвалити інші рішення, передбачені законом.

Якщо боржником є фізична особа, правила про банкрутство можуть мати значення у випадках, коли майно було приховано або передано третім особам для уникнення оплати. У такій ситуації стратегія повернення боргу може поєднувати докази існування боргу, встановлення активів, оспорювання попередніх правочинів та засоби, спрямовані на збільшення майна, доступного для задоволення вимог кредиторів.

Grandliga супроводжує справи щодо міжнародного стягнення боргу у М’янмі на всіх практичних етапах: аналізі боржника і документів, досудовій комунікації, переговорах, виборі судового шляху, підготовці до процесу, роботі з іноземним судовим рішенням, плануванні примусового виконання, оцінці неплатоспроможності та аналізі дій боржника, які можуть впливати на реальне повернення коштів. Стратегія визначається за документами, статусом боржника, доступним майном, можливим шляхом платежу та правовими засобами, доступними у М’янмі.

15.10.2024

267