Іноземний постачальник дізнається, що боржник із непогашеною заборгованістю в ОАЕ може залишити країну найближчими днями. Основний позов ще не подано, а отримати судове рішення до від’їзду боржника кредитор, найімовірніше, не встигне.
У такій ситуації федеральне процесуальне законодавство ОАЕ не завжди вимагає чекати початку основного судового провадження. Стаття 324 Федерального декрету-закону № 42 від 2022 року дозволяє кредитору за встановлених умов звернутися із заявою про заборону на виїзд ще до подання основного позову.
Це забезпечувальний захід, а не спосіб безпосереднього стягнення коштів. Його призначення — захистити становище кредитора, якщо існує реальний ризик, що боржник залишить ОАЕ під час стягнення заборгованості.
Коли кредитор може звернутися ще до подання позову?
Для звичайної грошової вимоги стаття 324 передбачає наявність серйозних підстав побоюватися виїзду боржника та, як загальне правило, встановлює мінімальний розмір заборгованості 10 000 дирхамів ОАЕ. Закон окремо передбачає винятки для певних вимог, зокрема встановлених зобов’язань щодо утримання, трудових зобов’язань та окремих обов’язків вчинити певну дію або утриматися від неї.
Якщо сума заборгованості вже визначена, строк її сплати має настати, а саме зобов’язання не повинно залежати від умови.
Для комерційного спору це має практичне значення. Прострочений рахунок на погоджену вартість поставленого товару перебуває в іншому правовому становищі, ніж вимога, розмір якої ще залежить від спірних збитків, незавершеного виконання договору або майбутньої події.
Умови застосування заходу оцінюються в сукупності. Сам по собі борг понад 10 000 дирхамів ОАЕ не дає кредитору автоматичного права на заборону виїзду: необхідно також підтвердити передбачений законом ризик від’їзду та виконати вимоги, що стосуються самої заборгованості.
Що робити, якщо точну суму боргу ще не визначено?
Те, що остаточний розмір вимоги ще не встановлений, саме по собі не виключає можливості застосування цього заходу.
Стаття 324 дозволяє судді попередньо визначити розмір заборгованості, якщо точна сума ще не встановлена. У такому разі діють додаткові гарантії: вимога кредитора має підтверджуватися письмовими доказами, а кредитор повинен надати прийнятне для суду забезпечення можливих збитків боржника, якщо обмеження на виїзд згодом виявиться необґрунтованим.
Це може мати значення, коли саме зобов’язання підтверджене документами, але остаточна сума потребує додаткового розрахунку. Попередня оцінка не вирішує спір по суті, а дає судді можливість визначити, чи може бути розглянута заява про застосування забезпечувального заходу.
Ризик виїзду потрібно підтверджувати окремо
Для застосування статті 324 недостатньо довести лише наявність боргу. Закон вимагає серйозних підстав побоюватися виїзду боржника.
Тому кредитору важливо розмежовувати докази самої заборгованості та докази ризику від’їзду. Закон не встановлює закритого переліку обставин, які автоматично підтверджують такий ризик, тому заява має ґрунтуватися на конкретних фактах справи.
Якщо поданих документів недостатньо, суддя може провести коротку перевірку обставин до ухвалення рішення.
Для комерційного кредитора це означає, що докази бажано збирати заздалегідь. Договір, рахунки, підтвердження поставки, визнання боргу та листування можуть підтверджувати саму вимогу, тоді як відомості про можливий від’їзд боржника мають інше процесуальне значення. Одне не замінює інше.
Що може постановити суд?
Якщо заборону на виїзд застосовано, відповідне розпорядження направляється до пунктів виїзду з ОАЕ. Стаття 324 також дозволяє судді зобов’язати боржника передати паспорт на зберігання суду.
Водночас заборона на виїзд сама по собі не перераховує кошти кредитору, не накладає арешт на банківський рахунок і не вирішує спір щодо заборгованості по суті. Для стягнення, як і раніше, необхідно використовувати відповідну судову, а за потреби й виконавчу процедуру.
Основні способи стягнення та подальшого виконання детально розглянуті в матеріалі Grandliga про стягнення боргу в ОАЕ. Тому заборону на виїзд слід розглядати як захисний інструмент у межах загальної стратегії стягнення, а не як її заміну.
Після заборони на виїзд кредитор має лише вісім днів для подання основного позову
Це один із найважливіших процесуальних наслідків звернення за забезпечувальним заходом до початку основної справи.
Стаття 325 передбачає можливість скасування заборони, якщо кредитор не підтвердить, що позов про стягнення заборгованості було подано протягом восьми днів із дня постановлення заборони на виїзд.
Тому кредитор, який використовує статтю 324 як терміновий захід до подання позову, має бути готовим майже одразу розпочати основне провадження. Отримати забезпечувальний захід, а потім відкласти подання позову — означає поставити під загрозу вже отриманий захист.
Стаття 325 регулює і подальший етап: якщо кредитор отримав остаточне судове рішення, але не розпочав його виконання протягом 30 днів після набрання рішенням законної сили, це також може стати підставою для припинення заборони.
Як боржник може домогтися скасування обмеження?
Заборона на виїзд не обов’язково діє до моменту фактичної сплати боржником усієї заборгованості.
Стаття 325 передбачає низку обставин, за яких обмеження може бути припинено. Зокрема, це можливо, якщо відпали підстави для його застосування, кредитор письмово погодився на скасування, боржник надав прийнятну банківську гарантію або платоспроможного поручителя чи вніс до суду суму, що покриває заборгованість і витрати.
Особа, щодо якої постановлено заборону, також має право оскаржити її в установленому процесуальному порядку. Таке право має і заявник, якому було відмовлено у застосуванні заходу.
Що слід підготувати іноземному кредитору?
Стаття 324 не встановлює єдиного універсального пакета документів для всіх комерційних спорів. Підготовка має виходити з тих обставин, які оцінюватиме суд.
Зазвичай кредитору потрібно мати можливість підтвердити:
- правову підставу виникнення заборгованості;
- заявлену суму або порядок її попереднього визначення;
- настання строку платежу, якщо сума вимоги вже встановлена;
- письмові докази, коли потрібне попереднє визначення розміру боргу;
- обставини, що підтверджують ризик виїзду боржника з ОАЕ;
- можливість надати прийнятне для суду забезпечення, якщо воно вимагається статтею 324.
Тому заяву про заборону на виїзд не варто автоматично додавати до кожної справи про стягнення. Підстави для такого обмеження мають оцінюватися окремо від обґрунтованості самої грошової вимоги.
Своєчасне звернення може змінити становище кредитора
Якщо кредитор отримує достовірні відомості про те, що боржник найближчим часом збирається залишити ОАЕ, часовий фактор стає особливо важливим. Стаття 324 дозволяє реагувати ще до подання основного позову, але лише за наявності передбачених законом підстав і за умови готовності кредитора оперативно розпочати основне провадження.
Якщо боржник уже залишив країну, стратегія стягнення змінюється. Тоді можуть знадобитися пошук активів, провадження в державі перебування боржника або його майна, а також визнання й виконання судового рішення за кордоном. Цій ситуації присвячено окремий матеріал Grandliga про стягнення боргу з боржника, який втік за кордон.
Ця стаття описує федеральні правила цивільного судочинства, що застосовуються в ОАЕ. Якщо спір належить до юрисдикції судів Міжнародного фінансового центру Дубая або Міжнародного фінансового центру Абу-Дабі, процесуальні питання розглядаються за правилами відповідної судової системи.
