Стягнення боргу у Сербії

Процедура стягнення боргу у Сербії починається з правової та практичної оцінки боржника, документів, що підтверджують заборгованість, і реальних перспектив повернення коштів. На цьому етапі важливо визначити, чи є боржник компанією, підприємцем або фізичною особою, чи продовжує він діяльність, чи існують щодо нього судові справи, виконавчі провадження, заблоковані банківські рахунки, ознаки неплатоспроможності або обставини, які можуть ускладнити стягнення.

Якщо боржник є суб’єктом господарювання, аналіз має включати перевірку даних у сербському реєстрі підприємств, зокрема реєстраційного статусу, історії змін, доступної фінансової звітності та відомостей, важливих для оцінки майнового стану й фактичної активності боржника. Для вибору стратегії також доцільно з’ясувати, чи перебуває боржник у системі примусового стягнення Національного банку Сербії, оскільки блокування рахунків може безпосередньо впливати на вибір між переговорами, судовим розглядом, виконанням рішення та процедурою банкрутства.

Якщо щодо боржника немає таких судових справ, виконавчих заходів або блокувань, які роблять добровільне повернення боргу малоймовірним, а боржник продовжує комерційну діяльність, доцільно використати досудову стадію.

Ця стадія включає впорядковані переговори з боржником з метою отримання оплати, погодження графіка погашення, одержання визнання боргу, повернення товарів, переведення боргу на третю особу, зарахування зустрічних вимог або укладення іншого законного варіанта врегулювання.

Взаємодія з боржником починається після надсилання письмового повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або через засоби обміну повідомленнями. Основне завдання полягає у встановленні контакту з уповноваженими представниками або ключовими особами, що приймають рішення, з’ясуванні позиції боржника, збереженні доказів комунікації та оцінці можливості повернення боргу без судового спору. Якщо досудовий етап не дає практичного результату або початковий аналіз показує, що він не є належним способом дій, наступним кроком є судове стягнення заборгованості.

Перед ініціюванням судового стягнення потрібно оцінити строк позовної давності. За сербським законом про зобов’язання загальний строк позовної давності становить 10 років, якщо законом не передбачено коротший строк. Взаємні вимоги юридичних осіб, що виникають із договорів продажу товарів і надання послуг, а також пов’язані з ними вимоги про відшкодування витрат, як правило, мають 3-річний строк позовної давності. Цей строк обчислюється окремо щодо кожної поставки, виконаної роботи або наданої послуги.

Пропуск строку позовної давності не позбавляє кредитора самого права звернутися до суду, оскільки суд не застосовує позовну давність за власною ініціативою. Однак якщо боржник посилається на сплив строку давності під час провадження, у задоволенні вимоги може бути відмовлено. Перебіг строку може перериватися визнанням боргу боржником, зокрема частковою оплатою, сплатою відсотків або наданням забезпечення, а також поданням позову чи вчиненням іншої дії перед судом або компетентним органом для встановлення, забезпечення або примусового здійснення вимоги. Саме по собі письмове або усне звернення до боржника з вимогою про оплату не є достатнім для переривання строку позовної давності.

Республіка Сербія також є учасником Конвенції Організації Об’єднаних Націй про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року. Якщо вимога підпадає під сферу застосування цієї конвенції та стосується міжнародної купівлі-продажу товарів, може застосовуватися 4-річний строк позовної давності.

Залежно від ціни позову, наявних документів і позиції боржника сербське законодавство передбачає кілька варіантів судового стягнення боргу:

1. Загальне позовне провадження застосовується тоді, коли справу неможливо ефективно розглянути у порядку платіжного наказу, коли боржник заперечує вимогу або коли спір має розглядатися у звичайному цивільному чи господарському процесі. Таке провадження включає подання позову, вручення позову відповідачу, надання відповідачу можливості подати відповідь, проведення судових засідань за потреби та оцінку доказів, поданих сторонами.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яке набуває остаточної сили після закінчення строку на оскарження, якщо скаргу не подано, або після завершення розгляду справи судом другої інстанції.

Сторона, яка не погоджується з рішенням суду першої інстанції, має право подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання примірника рішення, якщо спеціальне правило не передбачає іншого строку. Як правило, суд другої інстанції розглядає скаргу без проведення судового засідання. Якщо засідання не проводиться, суд другої інстанції має ухвалити рішення не пізніше дев’яти місяців з дня отримання матеріалів справи від суду першої інстанції.

Остаточне рішення суду другої інстанції може бути оскаржене надзвичайним засобом правового захисту до Верховного суду протягом 30 днів з дня вручення рішення, якщо виконані встановлені законом умови допустимості такого засобу. У майнових спорах він, як правило, не допускається, якщо вартість оспорюваної частини спору не перевищує еквівалент 40 000 євро в сербських динарах, а в господарських спорах — еквівалент 100 000 євро, обчислений за середнім курсом Національного банку Сербії на день подання позову.

2. Процедура видачі платіжного наказу застосовується до вимог про сплату грошової суми, строк виконання яких настав і які підтверджені достовірними документами, доданими до позову, а також доказом попереднього звернення до боржника з вимогою оплатити прострочену заборгованість. До таких документів можуть належати офіційні документи, посвідчені приватні документи, векселі та чеки, витяги з посвідчених торгових книг, рахунки-фактури та інші документи, які за спеціальними правилами мають силу офіційного документа. Суд може видати платіжний наказ і тоді, коли позивач прямо про це не просив, якщо виконані всі передбачені законом умови.

Платіжний наказ видається без проведення судового засідання. У ньому суд зобов’язує відповідача задовольнити вимогу та відшкодувати витрати протягом 8 днів з дня вручення, а у спорах за векселями та чеками — протягом 3 днів, або подати заперечення в той самий строк. Якщо відповідач не подає заперечення своєчасно, платіжний наказ стає остаточним у неоспореній частині.

Якщо боржник своєчасно подає заперечення, суд призначає основний розгляд, а справа надалі розглядається як спірна. У рішенні за результатами розгляду суд визначає, чи залишається платіжний наказ чинним повністю або частково, чи підлягає скасуванню.

3. Провадження у спорах малої вартості застосовується до грошових вимог, вартість яких не перевищує еквівалент 3 000 євро в сербських динарах у звичайних цивільних спорах і 30 000 євро в господарських спорах, за середнім курсом Національного банку Сербії на день подання позову. Це провадження загалом зберігає логіку позовного розгляду, але передбачає процесуальні спрощення: позов не надсилається відповідачу для письмової відповіді, підготовче засідання не проводиться, а апеляційне оскарження обмежене істотними порушеннями процесуальних правил і неправильним застосуванням матеріального права. Строк подання апеляційної скарги у спорах малої вартості становить 8 днів, а перегляд рішення суду другої інстанції надзвичайним засобом оскарження не допускається.

Якщо кредитор уже має іноземне судове рішення проти сербського боржника або проти боржника, який має майно в Сербії, наступним етапом є визнання та виконання іноземного судового рішення у Сербії. Іноземне судове рішення має правову силу в Сербії лише після його визнання сербським судом. Для визнання кредитор зазвичай має подати іноземне судове рішення та підтвердження того, що воно є остаточним за правом держави, де його ухвалено.

Для примусового виконання іноземного рішення також потрібно надати підтвердження його придатності до виконання за правом держави походження. Сербський суд може відмовити у визнанні або виконанні, якщо, наприклад, боржник не міг брати участь в іноземному провадженні через неналежне повідомлення, справа належить до виключної юрисдикції сербських судів, у тій самій справі вже існує остаточне сербське рішення або визнане іноземне рішення, визнання суперечило б публічному порядку або відсутня взаємність.

Після отримання остаточного судового рішення, якщо боржник не виконує його добровільно, кредитору слід ініціювати примусове виконання. У Сербії виконання здійснюється судами та публічними виконавцями на підставі виконавчих і достовірних документів. За грошовими вимогами стягнення може бути звернене на банківські рахунки боржника, заробітну плату, вимоги до третіх осіб, рухоме майно, нерухоме майно, фінансові інструменти, частки в товариствах та інші майнові права.

На практиці особливе значення має виконання за рахунок банківських рахунків. Національний банк Сербії здійснює примусове стягнення з усіх рахунків боржника в банках, зокрема з рахунків у сербських динарах і рахунків в іноземній валюті, без згоди боржника та відповідно до встановленої законом черговості. Якщо кредитором є іноземна фізична або юридична особа, присуджені суми можуть виконуватися на користь рахунків нерезидентів у динарному еквіваленті боргу, вираженого в іноземній валюті. Виконання через банківські рахунки може також передбачати блокування ідентифікаційного номера боржника, блокування всіх його банківських рахунків і заборону банкам відкривати нові рахунки для такого боржника.

Якщо виконавче провадження не приводить до повернення коштів, а боржник має ознаки неплатоспроможності, провадження у справі про банкрутство може стати окремим способом захисту вимог кредитора. За сербським законодавством справа про банкрутство може бути відкрита за наявності хоча б однієї встановленої законом підстави, зокрема постійної нездатності платити, загрози нездатності платити, надмірної заборгованості, невиконання затвердженого плану реорганізації або отримання такого плану шляхом обману чи у спосіб, що суперечить закону.

Кредитор може подати заяву про відкриття справи у разі постійної нездатності боржника платити, невиконання затвердженого плану реорганізації або отримання такого плану шляхом обману чи у спосіб, що суперечить закону. Постійна нездатність платити існує, зокрема, коли боржник не може виконати грошові зобов’язання протягом 45 днів з моменту їх настання. У практиці стягнення безперервне блокування банківських рахунків також може бути важливим сигналом під час оцінки ризику неплатоспроможності та доцільності подальшого індивідуального виконання.

У зв’язку зі справою про банкрутство або іншими діями, спрямованими на повернення боргу, кредитор також може оцінити, чи існують підстави для пред’явлення вимог до осіб, які стоять за компанією боржника. За сербським законодавством учасник товариства, учасник товариства з обмеженою відповідальністю або акціонер, який зловживає правилом обмеженої відповідальності, може відповідати за зобов’язаннями компанії.

Це винятковий механізм, який потребує доведення зловживання, наприклад використання компанії для забороненої мети, розпорядження майном компанії як власним майном, використання компанії або її майна для заподіяння шкоди кредиторам чи зменшення майна компанії для власної вигоди або вигоди третіх осіб за наявності знання або обов’язку знати, що компанія не зможе виконувати свої зобов’язання. Кредитору також потрібно враховувати строки для подання такої вимоги: шість місяців з дня, коли стало відомо про зловживання, але не пізніше п’яти років з дня вчинення зловживання.

Якщо вам потрібна підтримка щодо стягнення боргу у Сербії, наша команда може допомогти на кожній стадії справи: під час оцінки боржника, аналізу договорів і доказів, досудових переговорів, підготовки судової стратегії, процедури платіжного наказу, загального позовного провадження, визнання та виконання іноземного судового рішення, примусового виконання, дій, пов’язаних із неплатоспроможністю, а також оцінки ризиків відповідальності через зловживання правилом обмеженої відповідальності. Ми допомагаємо кредиторам обрати юридично обґрунтовану та комерційно реалістичну стратегію повернення боргу з урахуванням статусу боржника, наявних документів, майна та можливих процедур у Сербії.

12.04.2024

444