Стягнення боргу у Сербії

Процедура стягнення боргу у Сербії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами і товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу термін позовної давності. Закон про зобов’язання встановлює загальний строк позовної давності в 10 років. Спеціальний термін давності за вимогами, що виникли із укладених договорів між юридичними особами, становить 3 роки. Законодавство не передбачає можливості сторонам змінювати зазначений термін. Пропуск строку давності не перешкоджає зверненню кредитора до суду, але якщо боржник надасть до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків, то у задоволенні позовних вимог може бути відмовлено. Перебіг терміну давності може бути перервано у разі письмового визнання боржником боргу, а також вчиненням непрямих дій, серед яких часткове погашення боргу, сплата відсотків або надання забезпечення.

Крім цього, Республіка Сербія є учасником Конвенції ООН про терміни позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, і тому якщо іноземний кредитор зареєстрований у країні, яка також є учасником цієї конвенції, термін позовної давності у такому разі становить 4 роки.

Залежно від ціни позову та доказів заборгованості законодавство передбачає такі варіанти судового стягнення боргу:

1. Загальне позовне провадження застосовно для справ у яких боржник оспорює платіжне доручення або якщо сума боргу більше 30 000 євро для боржників компаній та більше 3000 євро для боржників фізичних осіб. Цей процес здійснюється шляхом подання позову та проведення судового розгляду із викликом сторін для заслуховування їх позицій у справі. Середній термін розгляду справи передбачений законодавством становить 65 календарних днів, але на практиці довше. У результаті розгляду справи суд виносить рішення у справі («Presuda»), яке набуває статусу остаточного, після закінчення строку на його оскарження.

Кожна із сторін справи, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції, має право оскаржити його в апеляційному порядку протягом 15 днів з дати вручення стенограми рішення. Як правило, суд другої інстанції розглядає скаргу без проведення засідання і при цьому скаргу слід розглянути не пізніше дев’яти місяців з дня надходження матеріалів справи від суду першої інстанції. У разі проведення судових засідань термін розгляду скарги пропорційно збільшується. Остаточне рішення суду другої інстанції може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Верховного касаційного суду протягом тридцяти днів з дати ухвалення рішення. При цьому закон не допускає оскарження рішень судів другої інстанції у справах із ціною позову менше 40 000,00 євро для звичайних спорів та 100 000,00 євро для бізнес-спорів.

2. Процедура видачі платіжного доручення («Platnog naloga») застосовується для прострочених грошових вимог, які підтверджені достовірними документами та за умови, що боржнику було направлено нагадування про оплату простроченої заборгованості. Процедура видачі платіжного доручення може бути застосована також і з ініціативи судді, якщо стягнення заборгованості було ініційовано в рамках загального позовного провадження, але при цьому дотримано всіх вимог для використання процедури видачі платіжного доручення. Після подання заяви, суд може розглянути заявлені вимоги в рамках цієї процедури без проведення слухання. У результаті розгляду заяви суд приймає платіжне доручення, в якому наказує відповідачеві задовольнити вимоги у повному обсязі, протягом 8 днів з моменту його вручення або у той же термін надати заперечення. Якщо відповідач не заявить заперечень у зазначений термін, платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Якщо ж боржник заявить заперечення протягом зазначеного терміну, то суд проводить судове засідання, під час якого приймає рішення про залишення в силі або анулювання платіжного доручення. У разі анулювання платіжного доручення справа підлягає розгляду у загальному позовному провадженні.

3. Процедура зі спорів малої вартості («Postupak u sporovima male vrednosti») застосовна до справ із ціною позову до 3000 євро для звичайних спорів, і до 30 000,00 євро для бізнес- спорів. Процедура в цілому однотипна із загальним позовним провадженням, але з певними процесуальними спрощеннями та обмеженнями в оскарженні рішення суду.

Після отримання остаточного рішення при відмові боржника добровільно виконати рішення суду слід ініціювати примусове виконання судового рішення. У рамках виконання рішення вимоги кредитора можуть задоволені за рахунок списання коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим продажем, передачі кредитору майнових прав на нерухомість, звернення стягнення на дебіторську заборгованість боржника.

У разі якщо виконавче провадження не призвело до позитивних результатів і кредитор не зміг задовольнити свої грошові вимоги за рахунок будь-якого варіанта примусового стягнення, боржник набуває ознак постійної неплатоспроможності і у кредитора виникає право на внесення пропозиції про порушення справи про банкрутство. У процесі порушення такої справи кредитор може притягнути до відповідальності учасників компанії боржника, які відповідають за зобов’язаннями боржника як солідарні боржники в силу положень Закону Сербії про комерційні товариства, за наявності в їх діях ознак зловживання правилом про обмежену відповідальність (наприклад, розпоряджалися майном компанії так, якби це була їхня особиста власність; використовували компанію або її майно, щоб завдати шкоди кредитору (перелік таких ознак не є вичерпним, і визначається в кожному випадку індивідуально).

Якщо у вас виникли питання, або вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Республіці Сербія, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

12.04.2024

355