Стягнення боргу в Тунісі

Процедура стягнення боргу в Тунісі починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для стягнення боргів становить 15 років. Термін давності для стягнення боргу на підставі векселів або чеків становить три роки. Наслідки закінчення строку позовної давності застосовуються в суді лише на прохання боржника. Перебіг позовної давності переривається будь-яким актом, з якого боржник визнає борг перед кредитором. Наприклад, якщо було складено і затверджено баланс; якщо боржник здійснив часткову оплату; якщо боржник вимагає відстрочення платежу; якщо боржник надає поруку чи інше забезпечення. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Тунісу передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку та у порядку видачі наказу про оплату.

Звичайний судовий порядок починається з подання адвокатом письмової заяви до суду. Копія заяви передається відповідачу через судового пристав разом із копіями доказів. Участь адвоката у суді першої інстанції є обов’язковою. Офіс адвоката вважається обраною адресою його клієнта протягом усього процесу, в якому адвокат представляє інтереси клієнта.

Заява повинна містити вимогу до відповідача подати письмовий відзив на позов, підкріплений доказами через адвоката до призначеної дати слухання. У разі відсутності такого відкликання суд продовжить розгляд справи на підставі поданих документів. Термін призначення засідання не може бути меншим за 21 день, якщо відповідач проживає в Тунісі, та 60 днів, якщо він проживає за кордоном.

Адвокат позивача зобов’язаний за сім днів до призначеної дати слухання подати до канцелярії суду оригінал позовної заяви, копію якої було вручено відповідачу, разом із доказами та реєстром у двох примірниках, що містить перелік поданих документів. Після перевірки оплати судових зборів секретар реєструє позовну заяву у відповідному реєстрі та включає її до розкладу слухань, зазначеного у виклику. Потім він передає справу голові суду для призначення доповідача.

Якщо відповідач залучає адвоката, останній зобов’язаний через судового пристава повідомити адвоката позивача про своє представництво та передати копію цього повідомлення до канцелярії суду для приєднання до матеріалів справи. Він також має передати адвокату позивача копію свого відзиву на позовні вимоги, а також копії документів, що підтверджують його позицію. Якщо відповідач не залучає адвоката або адвокат відповідача не надає відзиву, суд продовжить розгляд справи та винесе рішення на підставі наявних матеріалів.

Справа розглядається у призначений день, зазначений у повістці. Суд перевіряє явку сторін, їх повноваження та дотримання процесуальних норм. Суд може розпорядитися про повторну  повістку для відповідача, якщо він не отримав першу повістку особисто. Якщо суд вважає справу готовою до розгляду, він призначає засідання для заслуховування сторін. Таке засідання може бути призначене того ж дня.

Суд може негайно перейти до розгляду справи без додаткового дослідження, якщо позов заснований на визнанні, нотаріальному акті, приватному документі з не підробленим підписом або на законних презумпціях. При цьому суд дозволяє адвокатам сторін обмінюватись доводами та документами у встановлені терміни.

Якщо суд вважає, що справа не готова до розгляду, суд може за своєю ініціативою викликати свідків та експертів, чиї свідчення вважає корисними, і при необхідності передати справу судді доповідачу для проведення додаткових досліджень, серед яких, допит, огляд, проведення експертизи, розслідування факту підробки документів, та будь-які інші заходи, необхідні для встановлення істини. Після завершення додаткових досліджень суддя-доповідач готує звіт та повертає справу голові суду для подальшого розгляду справи. Під час розгляду справи суд оцінює зібрані докази, проводить дебати між сторонами та приймає рішення. Рішення суду виноситься трьома суддями більшістю голосів.

Процедура видачі наказу про оплату застосовується для стягнення боргів у чітко визначеному розмірі виходячи з договору чи чека і векселі. Якщо сума боргу перевищує 150 динарів, кредитор зобов’язаний до подання заяви повідомити боржника через судового пристава про те, що у разі несплати протягом п’яти повних днів проти нього буде розпочато процедуру стягнення. Повідомлення має бути підкріплене документами, що підтверджують борг. Якщо боржник проживає за кордоном, цей термін збільшується до 30 днів. Після закінчення зазначеного терміну, кредитор має право подати заяву до суду про видачу наказу про оплату. До заяви додаються документи, що підтверджують наявність боргу та докази повідомлення боржника. Якщо суд визнає борг обґрунтованим, суд протягом трьох днів виносить наказ про оплату. В іншому випадку заява відхиляється. Наказ про оплату вручається відповідачу та може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному суді протягом 20 днів з дня повідомлення про рішення, яке оскаржується. Апеляція має ефект повернення справи у стан, у якому вона перебувала до винесення оскаржуваного рішення, у межах, у яких було подано апеляцію. Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в Касаційному суді Тунісу протягом 20 днів з дня повідомлення про рішення, яке оскаржується. Подана касаційна скарга не припиняє виконання оскаржуваного рішення. У виняткових випадках суд може на прохання заявника призупинити виконання оскаржуваного рішення на місяць, якщо він вважає, що його виконання може призвести до незворотних наслідків. Рішення Касаційного суду є остаточним та подальшому оскарженню не підлягає.

Після того, як судове рішення набирає законної сили кредитору, слід ініціювати процедуру примусового виконання. Термін позовної давності для примусового виконання не застосовується. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів; арешту та конфіскації акцій компанії, арешту та конфіскації майна боржника, яке знаходиться у третіх осіб.

Альтернативним варіантом стягнення боргу з підприємства та підприємця є процедура банкрутства боржника. Відповідно до Комерційного закону Тунісу, кредитор має право ініціювати цю процедуру, якщо боржник припинив здійснювати платежі. Крім цього, боржник, який припинив здійснювати платежі, зобов’язаний самостійно заявити про це до канцелярії компетентного суду протягом місяця з моменту припинення платежів. У разі невиконання цієї вимоги боржник оголошується банкрутом і зазнає покарання, передбаченого статтею 290 Кримінального кодексу Тунісу, а саме дворічного ув’язнення. У рамках процедури банкрутства, якщо активів боржника замало для повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування угод боржника, скоєних із наміром завдати шкоди кредиторам. До таких угод або дій, вчинених після дати припинення платежів (або протягом двадцяти днів, що передували цьому моменту), але до винесення рішення про банкрутство, слід віднести, зокрема: дії та відчуження безоплатного характеру, за винятком незначних подарунків, що відповідають звичаям; дострокові платежі незалежно від форми їх здійснення; виплати грошових боргів, термін сплати яких настав, здійснені в інший спосіб, ніж готівкою, векселями, чеками та платіжними дорученнями; надання забезпечення для забезпечення вже існуючого боргу; будь-які угоди з контрагентом, якому було відомо про те, що боржник припинив здійснювати платежі. Скасування зазначених дій чи угод може бути реалізовано протягом двох років з моменту винесення рішення про банкрутство. В результаті скасування вищезгаданих дій і правочинів можна повернути назад до боржника, те що він втратив від таких угод і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на  процедуру банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Тунісі, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

25.11.2024

111