Стягнення боргу у Марокко

Стягнення боргу у Марокко починається з юридичної та фінансової оцінки боржника: характеру боргу, платоспроможності, сфери діяльності, історії підприємства, наявності активів у Марокко, поточних судових або виконавчих проваджень, ризику процедури відновлення платоспроможності або судової ліквідації, а також імовірності оскарження боргу. Для комерційних боргів важливо перевіряти не лише договір, а й рахунки, накладні, листування, визнання боргу, часткові платежі та бухгалтерські документи. Така оцінка допомагає вибрати належну стратегію стягнення боргу у Марокко: досудове врегулювання, судовий позов, наказ про оплату, примусове виконання або заявлення вимоги у процедурі відновлення платоспроможності чи судової ліквідації.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником має будуватися навколо зрозумілої та доказової вимоги про оплату, а потім — документованих переговорів. Комунікація може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном або через месенджери, але її метою має бути не неформальний тиск, а з’ясування позиції боржника, отримання добровільної оплати, графіка платежів, забезпечення, письмового визнання боргу або інших доказів, корисних для подальшого стягнення.

Тривалість досудового стягнення залежить від поведінки боржника, суми боргу, якості доказів, наявності активів, можливості отримати письмове зобов’язання про оплату та ризику спливу строку позовної давності. Якщо боржник не платить, виводить активи, заперечує борг або є ознаки процедури відновлення платоспроможності чи судової ліквідації, досудовий етап не слід затягувати і потрібно оцінювати перехід до судового стягнення.

Перед ініціюванням судового стягнення необхідно визначити строк позовної давності, застосовний до конкретної вимоги. У праві Марокко загальний строк для вимог, що випливають із зобов’язань, становить п’ятнадцять років, якщо спеціальна норма не встановлює інший строк. Для зобов’язань, що виникли у зв’язку з торговельною діяльністю між підприємцями або між підприємцем і особою, яка не є підприємцем, торговельне законодавство зазвичай передбачає п’ятирічний строк.

Для окремих вимог діють спеціальні строки. Наприклад, вимоги за переказним векселем до особи, яка прийняла зобов’язання оплатити його, пред’являються протягом трьох років з дати настання строку платежу, тоді як інші вимоги за цінними паперами можуть мати коротші строки. Наслідки спливу строку позовної давності не застосовуються судом самостійно і мають бути заявлені заінтересованою стороною.

Перебіг строку позовної давності може бути перерваний судовою або позасудовою вимогою з достовірною датою, виконавчою чи забезпечувальною дією щодо майна боржника, заявленням вимоги у колективній процедурі або дією боржника, яка визнає право кредитора. На практиці значення можуть мати письмове визнання боргу, часткова оплата, прохання про відстрочку платежу, надання поручительства чи іншого забезпечення, а також посилання боржника на зарахування вимог. Після переривання починає спливати новий строк позовної давності.

Якщо досудове врегулювання не приводить до оплати, кредитор може перейти до судового стягнення. У праві Марокко основними судовими способами стягнення боргу є звичайне позовне провадження та процедура видачі наказу про оплату. Вибір способу залежить від суми боргу, якості документів, що підтверджують вимогу, адреси боржника, необхідності повідомлення за кордоном і наявності серйозних заперечень проти боргу.

Звичайний судовий порядок починається з подання письмової заяви до суду. Далі позов заносяться до спеціального реєстру у порядку надходження із зазначенням імен сторін, а також дати виклику до суду. Негайно після реєстрації заяви голова суду призначає, залежно від випадку, суддю-доповідача чи суддю, який вестиме справу.

Також суддя негайно викликає письмово позивача та відповідача у судове засідання у зазначений їм день. Між повідомленням про виклик та днем, призначеним для явки, має бути не менше п’яти днів, якщо учасник перебуває в судовому окрузі або у сусідньому населеному пункті; та п’ятнадцяти днів, якщо учасник перебуває у будь-якому іншому місці на території Марокко. Якщо особа, що викликається, знаходиться за межами Королівства, то термін явки становить від двох до чотирьох місяців залежно від віддаленості від Марокко.

У призначений день, зазначений у повістці, сторони повинні з’явитися особисто або через свого представника. Залежно від стану справи та застосовних строків суд може розглянути справу в цьому ж засіданні або відкласти її на наступне засідання. Якщо відповідач або його представник, будучи належним чином повідомленими, не з’явилися у призначений день, справа може бути розглянута заочно з урахуванням правил, застосовних до рішень, які вважаються ухваленими в змагальному порядку.

За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд може, до винесення рішення по суті, призначити експертизу, огляд місця подій, допит свідків, перевірку справжності документів або вжити будь-якого іншого заходу щодо збору доказів. Після завершення дій зі збору доказів, суд проводить дебати між сторонами та приймає рішення по суті.

Процедура видачі наказу про оплату може застосовуватися для стягнення грошової вимоги, сума якої перевищує 1000 марокканських дирхамів, якщо борг ґрунтується на документі або визнаному зобов’язанні. У заяві потрібно зазначити сторони, суму вимоги та підставу боргу, а також додати документи, що підтверджують наявність і розмір заборгованості. Такий порядок особливо підходить для документально підтверджених, визначених за сумою та слабо оспорюваних вимог.

Заява не приймається, якщо повідомлення боржника має бути здійснене за кордоном або якщо у боржника немає відомого місця проживання на території Королівства Марокко. Якщо вимога виглядає обґрунтованою, суд виносить наказ, яким зобов’язує боржника оплатити борг і витрати. Якщо умови не виконані, заява відхиляється вмотивованим рішенням, а кредитор направляється до розгляду справи у звичайному позовному порядку. Рішення про відмову не підлягає оскарженню.

Після повідомлення про наказ про оплату боржник має вісім днів для оплати або, якщо він має намір заявити заперечення щодо компетенції суду чи суті вимоги, для використання передбаченого законом засобу оскарження. Якщо у цей строк боржник не оплачує борг і не оскаржує наказ, наказ про оплату стає таким, що підлягає примусовому виконанню в силу закону.

Якщо вимога ґрунтується на цінних паперах або нотаріальних документах, строк на оскарження і подана скарга самі по собі не зупиняють виконання, крім випадків, коли компетентний суд ухвалює рішення про зупинення на умовах, передбачених законом. Якщо скаргу відхилено і суд доходить висновку, що її було подано виключно з метою затягнути процес, на боржника може бути накладено цивільний штраф на користь держави в розмірі від 10% до 25% суми боргу.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня повідомлення, якщо законом не встановлено спеціальний строк. У комерційних спорах рішення комерційного суду оскаржується протягом п’ятнадцяти днів з дня повідомлення про рішення. Заочні рішення суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню, можуть бути оскаржені шляхом подання заперечення протягом десяти днів з дня повідомлення.

Рішення, ухвалені в останній інстанції, можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Касаційного суду Марокко на умовах, передбачених законом. Однак для окремих вимог касаційне оскарження може бути виключене, зокрема якщо вартість вимоги становить менше 20 000 марокканських дирхамів. Касаційна скарга, як правило, не зупиняє виконання оскаржуваного рішення, за винятком обмежених випадків, передбачених законом. Рішення Касаційного суду завершує касаційну стадію.

Після отримання судового рішення, що підлягає виконанню, кредитор повинен ініціювати процедуру примусового виконання. Рішення марокканських судів виконуються на всій території країни за заявою сторони, на користь якої вони ухвалені, або її представника. Для виконання потрібен виконавчий документ, а при зверненні стягнення на рухоме чи нерухоме майно вимога має бути визначеною та такою, що підлягає оплаті.

У межах примусового виконання уповноважена особа повідомляє боржника про рішення і вимагає негайної оплати або повідомлення своєї позиції у строк, який не може перевищувати десяти днів. Якщо боржник не оплачує борг або заявляє про неможливість оплати, виконання може продовжуватися шляхом арешту рухомого майна, арешту нерухомого майна при недостатності рухомого майна, арешту вимог або майна боржника у третіх осіб, а також подальшого продажу арештованого майна за процесуальними правилами.

Якщо кредитор уже має рішення іноземного суду, воно не може бути виконане у Марокко автоматично. Спочатку потрібно звернутися до компетентного суду першої інстанції із заявою про визнання та дозвіл на виконання іноземного судового рішення. Марокканський суд перевіряє, зокрема, процесуальну правильність рішення, компетенцію іноземного суду, який його ухвалив, і відповідність рішення публічному порядку Марокко. До заяви необхідно додати документи, передбачені законом, зокрема засвідчену копію рішення, підтвердження його повідомлення або рівнозначний документ, довідку про відсутність звичайних і надзвичайних засобів оскарження, а за потреби — засвідчений переклад арабською мовою.

При стягненні боргу з компанії або підприємця, окрім індивідуального судового стягнення, може мати значення процедура відновлення платоспроможності або судової ліквідації. За торговельним законодавством Марокко комерційне підприємство може вважатися таким, що припинило платежі, якщо воно не здатне погасити належні до сплати зобов’язання за рахунок доступних активів. Якщо фінансовий стан можна виправити, застосовується процедура відновлення платоспроможності. Якщо відновлення неможливе, судова ліквідація може призвести до продажу активів боржника та розподілу отриманих коштів між кредиторами відповідно до їхньої черговості.

Відкриття такої процедури змінює стратегію кредитора. Рішення про відкриття процедури зупиняє або забороняє індивідуальні позови попередніх кредиторів, спрямовані на стягнення грошової суми з боржника, а також індивідуальні виконавчі дії щодо рухомого та нерухомого майна боржника. Тому кредитор повинен заявити свою вимогу управителю процедури, навіть якщо вона ще не підтверджена виконавчим документом. Заявлення вимоги необхідне для участі у перевірці заборгованості та можливому розподілі активів.

Заявлення вимоги має містити суму боргу на дату відкриття процедури, частину вимоги, строк оплати якої ще не настав при відновленні платоспроможності, відомості про наявність привілею або забезпечення, докази існування та розміру боргу, порядок розрахунку відсотків, якщо їх нарахування поновлюється, а також зазначення суду, якщо вимога вже є предметом спору. Підтвердні документи додаються за описом, а управитель може запросити оригінали або додаткові документи.

Підозрілий період має особливе значення для кредиторів. Він триває з дати припинення платежів до рішення суду про відкриття процедури і для окремих договорів може бути поширений на більш ранній період. Безоплатні дії боржника, вчинені після припинення платежів, є недійсними. Суд також може визнати недійсними окремі безоплатні дії, вчинені протягом шести місяців до цієї дати, а також певні оплатні правочини, платежі, гарантії або забезпечення, вчинені після припинення платежів.

Позов про недійсність подається управителем процедури та спрямований на відновлення майна підприємства. Для кредитора цей механізм може бути важливим, якщо після припинення платежів боржник передав активи, надав забезпечення або здійснив окремі платежі. Визнання таких дій недійсними може збільшити доступні активи та підвищити шанси кредиторів на отримання оплати в межах відновлення платоспроможності або судової ліквідації.

Якщо потрібно оцінити можливість стягнення боргу у Марокко, вибрати між досудовим врегулюванням, наказом про оплату, судовим позовом, примусовим виконанням або заявленням вимоги у процедурі відновлення платоспроможності чи судової ліквідації, ми можемо проаналізувати наявні документи, становище боржника та застосовні способи стягнення. Зв’яжіться з нами, щоб отримати первинну оцінку ситуації та визначити можливі наступні кроки.

27.11.2024

259