Стягнення боргу у Люксембурзі

Процедура стягнення боргу Люксембурзі починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою надання постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності для цивільних суперечок становить 30 років і 10 років для комерційних суперечок. Законодавство не передбачає можливості змінювати зазначені строки позовної давності за згодою сторін. Наслідки пропуску позовної давності застосовуються судом лише у разі, якщо про це заявить відповідач. Перебіг позовної давності переривається якщо боржник визнає борг, наприклад письмове визнання боргу. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Люксембурга передбачає судове стягнення боргу у вигляді загального судового розгляду та у порядку видачі платіжного доручення.

Загальний судовий розгляд здійснюється шляхом подання до суду повістки про виклик відповідача, після чого суд здійснює виклик відповідача та проводить підготовку до розгляду спору. З моменту отримання виклику у відповідача є 15 днів, щоб призначити адвоката (у комерційних справах, які розглядаються районними судами, призначення адвоката не є обов’язковим). Обмін запереченнями, документами відбувається лише через адвокатів сторін. Копії таких документів передаються до судового реєстру із підтвердженням вручення протилежній стороні. У зв’язку з цим, після того, як відповідач призначить свого адвоката, він зобов’язаний повідомити про це адвоката позивача. Перед завершенням обміну документами та запереченнями сторони надають до суду підсумкові висновки, згідно з якими буде розглянута їхня суперечка. Інакше вважається, що вони відмовилися від них, і суд винесе рішення лише на підставі останніх поданих заперечень. Положення про підсумкові висновки не застосовується для спрощеної підготовки.

Слід враховувати, що на вимогу відповідача позивач зобов’язаний надати гарантії оплати витрат та збитків у разі неправомірного позову. Від надання зазначених гарантій звільняються позивачі, які мають місцезнаходження або місце проживання на території: держави-члена Європейського Союзу, держави-члена Ради Європи або держави, з якою Люксембург пов’язаний міжнародною конвенцією, яка передбачає звільнення від такої гарантії.

Після отримання підсумкових висновків голова суду призначає день та час розгляду справи. У призначений день справу має передати голові палати для призначення мирового судді для розслідування справи. Терміни, необхідні для розслідування справи, суддя встановлює поступово, з урахуванням характеру, терміновості та складності справи та після з’ясування думки адвокатів. Після завершення розслідування суддя оголошує розслідування закритим та надсилає голові палати для організації подальшого розгляду справи у судовому засіданні.

Для справ, у яких вартість вимог не перевищує 100 000 євро та в яких бере участь лише один позивач та один відповідач передбачено спрощену підготовку справи для розгляду.

Не пізніше ніж за вісім днів до початку засідання, призначеного для розгляду дебатів, адвокати сторін повинні у письмовій формі повідомити суд, у якому ведеться справа, про намір вести справу. Інакше вважається, що сторони підтвердили свої аргументи на усному слуханні, і їхні адвокати звільняються від явки на призначене для цього слухання. Після розгляду дебатів суд приймає рішення, яке набирає чинності після закінчення строку на оскарження.

Суперечки в сумі до 15 000 євро розглядаються мировими судами. Якщо сума позову перевищує 15 000 євро, справа підлягає розгляду в окружному суді. Рішення мирового суду може бути оскаржено в окружному суді, а рішення окружного суду у Вищому суді. Апеляція має бути подана протягом сорока днів з дня вручення рішення. На стадії апеляційного оскарження лише адвокати мають право представляти сторони та приймати рішення від їхнього імені. Подання апеляційної скарги припиняє набрання чинності та виконання оскаржуваного рішення. Внаслідок розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції приймає рішення, яке набирає законної сили з моменту його оголошення.

Процедура видачі платіжного доручення може бути застосована до вимог про стягнення грошової суми, що не перевищує 15000 євро. Для реалізації цієї процедури необхідно подати мировому судді заяву з документами, що підтверджують заборгованість. Якщо вимога здасться мировому судді обґрунтованою, він видає умовне платіжне доручення з вимогою сплатити заборгованість та вручає її боржнику. З моменту вручення платіжного доручення боржник має 30 днів для надання заперечень. Заперечення, подане у встановлений термін, щодо всієї або частини вимоги, зупиняє процедуру виконання платіжного доручення. У разі спору кожна сторона має право запросити призначення слухання. Якщо в результаті дебатів у судовому засіданні заперечення відповідача буде визнано обґрунтованим, мировий суддя зауважить це у мотивованому рішенні та оголосить, що винесене ним умовне платіжне доручення вважається недійсним. Якщо суддя вирішить, що заперечення не обґрунтоване, то платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення, яке підлягає виконанню. У разі відсутності спору та після закінчення тридцятиденного періоду, відведеного боржнику для надання заперечення, кредитор може вимагати надання умовному платіжному дорученню примусового виконання. Світовий суддя розглядає такий запит кредитора та після перевірки дотримання встановленої процедури надає сили остаточного рішення. Після набуття платіжним дорученням сили остаточного рішення воно може бути пред’явлене до примусового виконання протягом шести місяців. Після закінчення зазначеного терміну платіжне доручення вважається недійсним.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та продажу цінних паперів; арешту та конфіскації акцій компаній; вилучення плодів (за шість тижнів до звичайного дозрівання); арешту та конфіскації майна боржника, що знаходиться у третіх осіб.

Якщо боржник має ознаки банкрута слід розглянути варіант процедури банкрутства боржника. Згідно з Торговим кодексом, боржник, який припиняє сплачувати платежі та чия кредитна історія зіпсована, перебуває у стані банкрутства. У межах цієї процедури за умови відсутності активів боржника чи його недостатності, передбачено можливість оскарження та визнання недійсними угод боржника, скоєних до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Серед таких угод слід зазначити, наприклад: угоди з передачі рухомого або нерухомого майна безоплатно, а також дії, операції або договори, відплатні або безоплатні, якщо вартість того, що було передано боржником, значно перевищує вартість того, що він отримав натомість; всі платежі за боргами, термін сплати яких ще настав; будь-які дії чи платежі, здійснені шляхом обману кредиторів.

Крім цього, якщо банкрут чи законні та фактичні менеджери, пов’язані чи ні, видимі чи приховані, які отримують винагороду чи ні, незалежно від того, чи перебувають вони на посаді чи пішли з компанії на момент оголошення банкрутства сприяли банкрутству внаслідок серйозної та характерної провини, то суд має право заборонити цим особам здійснювати безпосередньо або через посередника комерційну діяльність, а також виконувати функції адміністратора, менеджера, уповноваженого, аудитора компанії, затвердженої компанії або будь-яку подібну функцію. Термін заборони не може бути меншим за один рік і більше двадцяти років.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Люксембурзі, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

26.07.2024

171