Іноземний фрахтувальник не сплачує фрахт, плату за користування судном або демередж за морським договором. Основний спір має розглядатися в арбітражі, можливо навіть за межами того федерального судового округу США, де знаходиться майно боржника. Сам боржник не має офісу чи очевидної присутності в цьому окрузі, але там можуть знаходитися кошти на його банківському рахунку або інше майно.
Чи може кредитор арештувати ці активи ще до отримання остаточного судового або арбітражного рішення?
За певних обставин — так.
Supplemental Rule B Федеральних правил цивільного судочинства США передбачає спеціальний морський механізм арешту майна та стягнення через третю особу, яка утримує майно боржника — attachment and garnishment.
Він дозволяє позивачеві, який має морську вимогу in personam, арештувати матеріальне або нематеріальне особисте майно відповідача, якого неможливо знайти у відповідному судовому окрузі, за умови дотримання Rules B і E.
На відміну від Rule C, цей механізм не ґрунтується на maritime lien щодо самого майна.
Об’єктом Rule B є майно, що належить відповідачу, а арешт застосовується в межах вимоги саме проти цього відповідача.
Для іноземного морського кредитора це особливо важливо, коли боржник перебуває за межами США, але його власні активи можна ідентифікувати в американському федеральному судовому окрузі.
Rule B застосовується лише до морської вимоги
Першим питанням є характер основної вимоги.
Rule B входить до Supplemental Rules for Admiralty or Maritime Claims. Це не універсальна процедура попереднього заморожування активів за будь-яким комерційним боргом.
Позивач повинен мати юридично обґрунтовану морську або адміралтейську вимогу до відповідача.
Залежно від обставин до таких спорів можуть належати вимоги з:
- договорів фрахтування;
- несплаченого фрахту;
- демереджу;
- несплаченої плати за користування судном;
- договорів морського перевезення;
- окремих послуг для суден;
- морських будівельних або офшорних контрактів, якщо спір належить до федеральної адміралтейської юрисдикції;
- інших договірних або морських зобов’язань, що підпадають під таку юрисдикцію.
При цьому саме питання про те, чи є конкретний договір морським, може стати предметом окремого спору.
Його доцільно проаналізувати ще до звернення за арештом, оскільки після виконання Rule B відповідач може швидко вимагати скасування забезпечувального заходу, і кредитору доведеться одразу обґрунтовувати морський характер своєї вимоги.
Чотири питання зазвичай визначають, чи збережеться арешт
При оцінці Rule B федеральні суди зазвичай зосереджуються на кількох основних умовах.
Кредитор, як правило, має бути готовий показати, що:
- у нього є prima facie обґрунтована морська вимога до відповідача;
- відповідача неможливо знайти у відповідному федеральному судовому окрузі;
- в цьому окрузі є майно, що належить відповідачу;
- федеральний закон або загальне морське право не забороняють такий арешт.
Саме тому Rule B значно вужче за звичайне прохання «заморозити активи».
Недостатньо встановити, що боржник є іноземною компанією, а певний банк веде діяльність у США.
Необхідно пов’язати конкретну морську вимогу, конкретного відповідача та конкретне майно з умовами Rule B.
Умова «відповідача не знайдено в окрузі» має самостійне значення
Однією з ключових умов є те, що відповідача не можна знайти у відповідному judicial district на момент подання підтвердженої позовної заяви з проханням застосувати Rule B та необхідного affidavit.
Rule B вимагає, щоб позивач або його представник подав affidavit, у якому зазначається, що, наскільки відомо заявнику або виходячи з наявної інформації та переконання, відповідача неможливо знайти в цьому окрузі.
Саме Rule B не містить єдиного загальнонаціонального визначення того, коли відповідач вважається «знайденим» в окрузі.
Відповідні критерії сформовані судовою практикою, а місцеві адміралтейські правила можуть встановлювати додаткові вимоги щодо дій, які кредитор має вчинити для пошуку відповідача та вручення йому процесуальних документів.
Зокрема, значення можуть мати два окремі питання:
- чи має суд персональну юрисдикцію щодо відповідача у відповідному окрузі;
- чи можна фактично здійснити належне вручення документів у цьому окрузі.
Тому аналіз може залежати від конкретного федерального округу, господарської діяльності відповідача, його представників, правил вручення документів і чинної практики щодо персональної юрисдикції.
Кредитору не слід вважати, що компанія відсутня в окрузі лише тому, що вона зареєстрована за межами США.
Це питання необхідно перевірити заздалегідь, оскільки важливим є стан речей саме на момент подання verified complaint і відповідного affidavit.
Rule B дозволяє арештувати майно відповідача, а не будь-який пов’язаний із ним актив
Друге критично важливе питання — кому належить майно.
Rule B дозволяє арештовувати матеріальне або нематеріальне особисте майно самого відповідача в межах суми заявленої вимоги.
Це потенційно може охоплювати різні види активів, але кредитору необхідно довести, що майно справді належить боржнику.
Для міжнародних корпоративних груп цей аспект особливо важливий.
Той факт, що материнська компанія, дочірня структура, афілійована особа, акціонер або окрема судновласницька компанія пов’язані з боржником, не означає автоматично, що їхнє майно може бути арештоване для забезпечення його зобов’язання.
Якщо кредитор намагається застосувати Rule B до майна афілійованої компанії на підставі теорії alter ego або зняття корпоративної вуалі, має існувати достатня фактична та юридична основа для віднесення такого майна до самого відповідача.
Ризики такого підходу добре показує рішення Дев’ятого округу 2024 року у справі Sikousis Legacy, Inc. v. B-Gas Limited.
Кредитори, які мали арбітражні рішення, намагалися арештувати судно, що належало іншій компанії, стверджуючи, що його власник є alter ego боржника.
Арешт було скасовано, оскільки кредитори не змогли належним чином обґрунтувати, чому судновласника слід вважати відповідальним за зобов’язаннями боржника.
Практичний висновок простий: пошук активів і перевірка їхнього юридичного власника мають проводитися до звернення за Rule B, а не після арешту.
Майно повинно фактично знаходитися у відповідному федеральному окрузі
Rule B має чітку територіальну прив’язку.
Rule E передбачає, що процесуальні дії щодо maritime attachment та garnishment можуть здійснюватися лише в межах відповідного district.
Тому однієї присутності третьої особи, наприклад банку, в цьому окрузі може бути недостатньо.
Саме майно, яке кредитор прагне арештувати, також має відповідати вимогам щодо знаходження в межах територіальної юрисдикції суду.
Особливо важливим це питання стало щодо банківських рахунків.
У сучасній банківській системі визначити місцезнаходження нематеріального активу часто значно складніше, ніж місцезнаходження фізичного майна.
Іноземний банк може мати агентство чи офіс в американському місті, тоді як фактичний рахунок боржника ведеться за межами США та недоступний через американський підрозділ.
У такій ситуації наявність офісу банку у США ще не означає, що іноземний банківський рахунок можна арештувати за Rule B.
Ultra Deep Picasso: американського офісу банку виявилося недостатньо
Це питання безпосередньо розглядав Апеляційний суд США П’ятого округу у справі Ultra Deep Picasso Pte. Ltd. v. Dynamic Industries Saudi Arabia Ltd. у 2024 році.
Ultra Deep стверджувала, що виконала підводні роботи вартістю понад 10 млн доларів США, але не отримала оплату.
Компанія намагалася домогтися Rule B attachment у Південному окрузі Техасу щодо коштів відповідача, які, як припускалося, утримував Riyad Bank.
Riyad Bank дійсно мав агентство в Х’юстоні.
Однак х’юстонське агентство не приймало депозити, не дозволяло клієнтам знімати кошти й не мало доступу до рахунків відповідача, відкритих у Саудівській Аравії.
Кредитор стверджував, що самої присутності банку в Х’юстоні достатньо для застосування Rule B.
П’ятий округ із цим не погодився.
Суд підтвердив, що для Rule B необхідна не лише відповідна юрисдикційна прив’язка до garnishee, а й знаходження самого майна в цьому district.
Застосовуючи право Техасу для визначення місцезнаходження банківського рахунку, суд виходив із принципу, за яким рахунок може вважатися розташованим там, де вкладник реально має можливість отримати доступ до коштів.
Оскільки кредитор не довів, що відповідач міг отримати доступ до своїх саудівських рахунків через х’юстонське агентство банку, арешт було скасовано.
Для кредитора, який планує Rule B, звідси випливає ключове питання:
Де юридично знаходяться кошти боржника для цілей арешту, а не просто де розташований офіс банку?
Транзитні перекази через банки Нью-Йорка — ще одна потенційна помилка
У минулому Нью-Йорк став популярною юрисдикцією для maritime attachments, оскільки значна кількість міжнародних доларових платежів проходила через банки-посередники на Манхеттені.
Практика суттєво змінилася після рішення Другого округу у справі Shipping Corp. of India Ltd. v. Jaldhi Overseas Pte Ltd.
Суд постановив, що електронний переказ коштів, який тимчасово проходить через intermediary bank у Нью-Йорку, не є майном відправника або одержувача для цілей Rule B відповідно до застосовного права Нью-Йорка.
Тому кредитору не варто виходити з того, що міжнародний платіж можна арештувати лише тому, що доларовий переказ короткочасно проходить через нью-йоркський банк-посередник.
Необхідно розрізняти різні види активів.
Власний банківський рахунок боржника — одне юридичне питання.
Кошти, які лише транзитом проходять через intermediary bank, — інше.
До зазначення банку як garnishee кредитору слід визначити характер активу, банківські відносини з боржником і застосовні правила щодо належності та місцезнаходження коштів.
Rule B може забезпечувати морську вимогу, що розглядається в арбітражі
Rule B може бути особливо корисним, коли основний морський спір підлягає арбітражу.
Застосування Rule B не обов’язково означає, що федеральний окружний суд США розглядатиме сам договірний спір по суті.
Арештоване майно може виконувати функцію забезпечення, поки основна вимога розглядається погодженим сторонами арбітражем.
Хороший сучасний приклад — справа Bunge S.A. v. XCoal Energy and Resources, розглянута Федеральним окружним судом Південного округу Техасу в травні 2025 року.
Спір виник із договору морського субфрахтування, пов’язаного з перевезенням приблизно 80 000 метричних тонн вугілля з Вірджинії до Китаю.
Договір передбачав арбітраж у Нью-Йорку.
Попри це, Bunge звернулася до федерального суду Техасу з вимогою про Rule B attachment рахунків XCoal у PNC Bank для забезпечення арбітражної вимоги.
Суд дозволив арешт, після чого XCoal вимагала його скасування.
Проаналізувавши морський характер спору та докази, представлені на Rule E hearing, суд залишив забезпечувальний захід чинним, хоча й зменшив суму забезпечення приблизно до 2,09 млн доларів США.
Ця справа демонструє одну з найважливіших функцій Rule B: арешт може забезпечувати морську вимогу навіть тоді, коли спір по суті буде вирішуватися в арбітражі в іншому місці.
Для міжнародних угод це особливо важливо, коли погоджений арбітражний форум і активи боржника знаходяться в різних юрисдикціях.
До арешту потрібно подати verified complaint та affidavit
Rule B встановлює власні вимоги до процесуальних документів.
Позивач, який просить застосувати attachment, повинен подати підтверджену позовну заяву — verified complaint — із вимогою застосувати цей механізм.
Крім того, позивач або його представник має підписати й подати affidavit про те, що відповідача неможливо знайти у відповідному окрузі.
До звичайного виконання attachment and garnishment суд розглядає позовну заяву та affidavit.
Якщо з матеріалів випливає, що умови Rule B виконані, суд видає наказ, який дозволяє відповідні процесуальні дії.
Попередній судовий контроль особливо важливий, оскільки Rule B може застосовуватися ще до того, як відповідач отримав можливість оскаржити вимогу.
Існує вузький виняток для дійсно невідкладних обставин, коли попередній судовий розгляд практично неможливий.
У такому разі позивач або його представник може подати передбачене Rule B підтвердження exigent circumstances.
Але згодом саме позивач повинен буде довести на слуханні за Rule E(4)(f), що такі надзвичайні обставини справді існували.
Тому виняток не слід використовувати як звичайний спосіб прискорення арешту.
Garnishment залучає до процедури третю особу, яка утримує майно боржника
Rule B не обмежується безпосереднім вилученням фізичного майна.
Він прямо дозволяє арештовувати матеріальне та нематеріальне майно відповідача, що знаходиться у garnishee — третьої особи, яка утримує відповідний актив або винна відповідачу гроші.
Банк є найочевиднішим прикладом.
Але garnishee може бути й інша компанія або особа, яка:
- винна гроші відповідачу;
- зберігає його майно;
- контролює інший актив, придатний для Rule B.
Після вручення процесуальних документів Rule B вимагає від garnishee надати відповідь протягом 21 дня та розкрити відповідні борги, кошти або інше майно відповідача, що знаходиться у нього, включно з відповідями на належним чином вручені interrogatories.
Якщо garnishee визнає, що володіє майном відповідача або винен йому кошти, такі активи зазвичай залишаються під подальшими розпорядженнями суду або можуть бути внесені на депозит суду.
Відповідач, своєю чергою, зазвичай повинен подати свою відповідь протягом 30 днів після виконання арешту або вручення документів garnishee.
Тому правильне визначення garnishee є центральною частиною стратегії Rule B.
Кредитору потрібен не просто перелік банків або контрагентів боржника.
Має існувати обґрунтована та підтверджувана підстава вважати, що конкретна третя особа дійсно утримує придатне для арешту майно відповідача саме в межах відповідного federal district.
Боржник може вимагати оперативного судового слухання
Rule B attachment не означає остаточного визнання права кредитора на майно.
Rule E(4)(f) надає особі, яка заявляє інтерес у заарештованому майні, право на prompt hearing.
На цьому етапі кредитор повинен показати, чому арешт не має бути скасований і чому суд не повинен надати інший засіб захисту.
Боржник може оспорювати, зокрема:
- чи є основна вимога справді морською;
- чи міг відповідач фактично бути знайдений у відповідному окрузі;
- чи належить заарештоване майно саме відповідачу;
- чи знаходилося воно в межах відповідного district;
- чи були дотримані вимоги Rules B і E;
- чи не є розмір забезпечення надмірним;
- чи не існує законодавчої або морської норми, що перешкоджає арешту.
Точний стандарт доказування на Rule E hearing може відрізнятися між федеральними апеляційними округами.
Наприклад, у Sikousis Legacy Дев’ятий округ у 2024 році зазначив, що при захисті оскаржуваного попереднього maritime attachment кредитор повинен показати probable cause — розумну ймовірність успіху за відповідною вимогою, хоча це не означає необхідності вже на цьому етапі доводити справу за стандартом preponderance of the evidence.
Практичний висновок полягає в тому, що кредитор має заздалегідь очікувати Rule E challenge та готувати доказову базу ще до подання заяви.
Забезпечення може замінити заарештоване майно
Метою Rule B часто є не тривале блокування конкретного активу, а отримання надійного забезпечення вимоги.
Rule E(5) дозволяє звільнити заарештоване майно після надання прийнятного забезпечення.
Сторони можуть погодити його вид і розмір.
Якщо домовитися не вдається, розмір може визначити суд.
Забезпечення має покривати обґрунтовано заявлену суму вимоги, нараховані проценти та витрати з урахуванням обмежень Rule E.
Це може суттєво змінити комерційну динаміку спору.
Після арешту майна відповідач може віддати перевагу наданню bond, letter of undertaking, банківської гарантії або іншої прийнятної форми забезпечення, щоб звільнити банківський рахунок, судно чи інший актив.
Для міжнародного кредитора отримання надійного забезпечення іноді є значно ціннішим, ніж тривале утримання первісно заарештованого майна протягом усього судового чи арбітражного розгляду.
Rule B — не те саме, що арешт судна за Rule C
Rule B і Rule C вирішують різні юридичні завдання.
Rule B ґрунтується на морській вимозі in personam до відповідача і дозволяє за відповідних умов арештувати майно, що належить цьому відповідачу.
Rule C є провадженням in rem проти самого морського майна, найчастіше судна, і зазвичай потребує окремої матеріально-правової підстави, такої як maritime lien.
Тому кредитор може мати повністю обґрунтовану морську договірну вимогу до судноплавної компанії, але не мати права пред’явити in rem вимогу до конкретного судна.
У такій ситуації Rule B все одно може бути застосовним, якщо відповідача неможливо знайти у відповідному окрузі, а його власне майно знаходиться там.
І навпаки, якщо кредитор має maritime lien, який може бути примусово реалізований безпосередньо проти судна, йдеться вже про арешт судна за Supplemental Rule C, а не про арешт інших активів боржника за Rule B.
Це розмежування необхідно зробити до вибору процесуального механізму та конкретного майна, на яке кредитор планує впливати.
Що необхідно перевірити до подання заяви за Rule B
Найважливіша робота за Rule B зазвичай виконується ще до звернення до суду.
Іноземному морському кредитору варто заздалегідь встановити:
- юридичну підставу та морський характер основної вимоги;
- точну ідентифікацію договірного боржника;
- чи можна знайти цього відповідача в запланованому федеральному судовому окрузі;
- які дії були вчинені для його пошуку та вручення документів;
- яке саме майно пропонується арештувати;
- які докази підтверджують належність цього майна відповідачу;
- де це майно юридично знаходиться;
- яка третя особа фактично утримує майно або винна кошти відповідачу;
- чи доступні кошти на банківському рахунку в межах відповідного district;
- чи існує реальна доказова база для alter-ego або іншої корпоративної теорії;
- суму вимоги та обґрунтований розмір забезпечення;
- застосовні місцеві адміралтейські правила;
- чи містить основний договір арбітражне застереження або угоду про форум;
- які докази знадобляться для захисту арешту на негайному Rule E hearing.
Під час роботи з банківськими активами перевірка не повинна обмежуватися назвою фінансової установи.
Необхідно встановити:
- де фактично ведеться відповідний рахунок;
- чи може боржник отримати доступ до коштів через відділення або офіс банку у вибраному district;
- чи утримує цей підрозділ майно відповідача;
- як право штату суду визначає місцезнаходження такого банківського активу.
Rule B — інструмент забезпечення, а не глобальне заморожування активів
Rule B може бути дуже ефективним, оскільки дозволяє морському кредитору впливати на майно ще до остаточного вирішення основної вимоги.
Але сфера його застосування чітко обмежена.
Необхідно одночасно мати:
- морську вимогу;
- відповідача, якого неможливо знайти у відповідному окрузі;
- належне цьому відповідачу майно в цьому окрузі;
- дотримання процесуальних вимог Supplemental Rules.
Іноземному кредитору не слід вважати, що будь-який американський офіс іноземного банку, будь-яке майно афілійованої компанії або будь-який доларовий платіж, що проходить через фінансову систему США, автоматично доступний для Rule B attachment.
Сучасна практика, зокрема Ultra Deep Picasso, показує, що суди уважно перевіряють, де фактично та юридично знаходиться майно.
Водночас справи на кшталт Bunge v. XCoal демонструють, що належно підготовлений Rule B attachment може надати реальне забезпечення міжнародної морської арбітражної вимоги.
Загальні питання судового стягнення, визнання рішень та виконання щодо боржників у США розглядаються в гайді Grandliga про стягнення боргу в США.
Якщо морський боржник перебуває за межами США, але його власні ідентифіковані активи можуть знаходитися в певному американському федеральному судовому окрузі, пріоритетом має стати перевірка місцезнаходження майна та присутності самого відповідача до подання заяви.
У справах за Rule B саме ці два фактичні питання часто визначають, чи збережеться арешт після першого судового оскарження.
