Іноземний кредитор може вести борговий спір у Німеччині, Польщі, Італії, Україні чи іншій країні, тоді як важливий свідок, пов’язана компанія або особа, яка володіє необхідними документами, перебуває у Сполучених Штатах. Для використання доказів зі США не обов’язково переносити сам борговий спір до американського суду.
28 U.S.C. § 1782 дозволяє федеральному окружному суду США за певних умов зобов’язати особу надати свідчення, документи або інші матеріали для використання у провадженні перед належним іноземним чи міжнародним судовим органом. Із заявою може звернутися сам іноземний орган або «заінтересована особа», до якої може належати і сторона іноземного провадження.
Для міжнародного кредитора цей механізм може бути особливо корисним, якщо доказ, необхідний для справи за кордоном, має реальний зв’язок зі США. Водночас § 1782 не є універсальним інструментом для пошуку будь-якої інформації. Навіть якщо формальні вимоги закону виконані, це ще не означає, що суд автоматично дозволить запитуване отримання доказів.
Коли іноземний кредитор може використати § 1782
Для застосування § 1782 мають одночасно виконуватися кілька умов.
Особа або компанія, від якої запитуються докази, повинна проживати або вважатися такою, що знаходиться у федеральному окрузі, до суду якого подається заява.
Заявник має бути «заінтересованою особою» або діяти на підставі звернення належного іноземного чи міжнародного органу.
Запит повинен стосуватися доказів — наприклад, документів, свідчень або інших матеріалів — які призначені для використання у відповідному іноземному провадженні.
Остання умова має принципове значення. Недостатньо просто зазначити, що інформація, отримана у США, потенційно може бути корисною кредитору в майбутньому. Між доказами та конкретним або достатньо визначеним майбутнім іноземним провадженням повинен існувати реальний зв’язок.
У справі Intel Corp. v. Advanced Micro Devices, Inc., 542 U.S. 241 (2004), Верховний суд США роз’яснив, що іноземне провадження не обов’язково має вже бути відкритим на момент звернення за § 1782.
Однак воно повинно перебувати в межах розумно передбачуваного провадження — within reasonable contemplation.
Це особливо важливо для кредитора, який лише готує позов. Можливість отримати докази до формального початку справи існує, але самої абстрактної думки про те, що в майбутньому може виникнути судовий спір, недостатньо.
Заявник повинен бути здатний показати, що провадження дійсно планується, та пояснити, яким чином запитувані матеріали будуть у ньому використані.
Які докази можна отримати через американський суд
§ 1782 охоплює свідчення або заяви особи, документи та інші матеріальні докази.
У комерційному борговому спорі, залежно від обставин, це можуть бути:
- договірне та ділове листування;
- документи щодо конкретних платежів і операцій;
- відомості про спірну угоду;
- внутрішні документи, безпосередньо пов’язані з предметом спору;
- свідчення особи, яка має фактичну інформацію про укладення або виконання договору;
- матеріали щодо конкретного платежу, передачі майна або спірної операції.
Ключове значення має не назва документа, а його зв’язок з іноземним провадженням.
Якщо суд не встановлює іншого порядку, отримання доказів здійснюється відповідно до Федеральних правил цивільного судочинства США.
Водночас § 1782 не дозволяє автоматично подолати юридично захищені привілеї. Наприклад, листування, захищене адвокатською таємницею, не стає доступним лише тому, що заявник звернувся до суду за § 1782.
Тому добре підготовлена заява повинна містити не просто широкий перелік бажаних документів, а зрозуміле пояснення того, чому кожна категорія матеріалів необхідна для вирішення конкретного питання в іноземній справі.
Виконання формальних умов ще не гарантує отримання доказів
Навіть якщо вимоги § 1782 формально дотримані, федеральний суд зберігає значну свободу розсуду.
У справі Intel Верховний суд визначив чотири основні фактори, які суди враховують, вирішуючи питання про надання судової допомоги.
По-перше, має значення, чи є особа, від якої запитуються докази, учасником іноземного провадження.
Якщо вона вже бере участь у справі, а іноземний суд може самостійно зобов’язати її надати відповідні матеріали, потреба в американській судовій допомозі може бути меншою.
Натомість § 1782 може мати особливе практичне значення, коли документи або свідок перебувають у третьої особи, яка не є учасником іноземного процесу та фактично знаходиться поза межами можливостей іноземного суду щодо примусового отримання доказів.
По-друге, американський суд може враховувати характер іноземного органу, особливості провадження та його готовність приймати докази, отримані за допомогою суду США.
По-третє, суд перевіряє, чи не намагається заявник за допомогою § 1782 обійти обмеження або правила отримання доказів, установлені іноземним правом чи самим іноземним судом.
По-четверте, надмірно широкі, обтяжливі або невиправдано втручальні запити можуть бути відхилені або суттєво звужені.
Тому навіть юридично допустима заява може виявитися неефективною через неправильно сформульований запит.
Вимога надати всю переписку, всі операції та всі документи, пов’язані з боржником за багато років, оцінюватиметься інакше, ніж точковий запит щодо конкретного договору, платежу, передачі майна або факту, який необхідно довести у вже визначеному спорі.
Іноземне право не зобов’язане передбачати такий самий механізм отримання доказів
Одне з найважливіших роз’яснень у справі Intel полягає в тому, що § 1782 не містить загальної вимоги про те, щоб запитуваний доказ був доступний стороні за процедурою іноземного права.
Іншими словами, той факт, що процесуальне право країни, де розглядається спір, не надає стороні аналогічного американському механізму примусового отримання документів, сам по собі не перешкоджає зверненню до федерального суду США.
Верховний суд відмовився додавати таке обмеження до тексту закону.
Проте це не означає, що правила іноземного процесу взагалі не мають значення.
Американський суд має право враховувати, чи не використовується § 1782 для обходу конкретної заборони або установленої політики іноземної юрисдикції.
Тут важливо розрізняти дві ситуації.
Перша — іноземна правова система просто не надає стороні такого самого механізму примусового витребування доказів, як у США.
Друга — іноземний суд або застосовне право прямо обмежують отримання чи використання певної категорії доказів.
Друга ситуація може суттєво вплинути на рішення американського федерального суду.
Приватний міжнародний арбітраж після ZF Automotive
Суттєве обмеження застосування § 1782 було встановлено Верховним судом США у справі ZF Automotive US, Inc. v. Luxshare, Ltd., 596 U.S. 619 (2022).
Суд одностайно постановив, що поняття foreign or international tribunal у § 1782 охоплює органи, наділені державною або міждержавною владою, а не звичайні приватні органи вирішення спорів.
Тому арбітражні органи, які розглядалися Верховним судом у цій справі, не підпадали під дію § 1782.
Для міжнародного стягнення заборгованості цей висновок має пряме практичне значення.
Кредитор не повинен виходити з того, що § 1782 доступний лише тому, що договір містить застереження про міжнародний комерційний арбітраж.
Якщо арбітраж створений на підставі угоди сторін і має приватний характер, після рішення у справі ZF Automotive отримання доказів через § 1782 може бути недоступним.
Водночас аналіз може бути складнішим, якщо відповідний орган створений державами або його повноваження безпосередньо походять від державної чи міждержавної влади.
Тому значення має не лише назва «арбітраж», а й юридична природа органу, який розглядає спір.
Тип іноземного провадження варто перевірити до того, як кредитор понесе значні витрати на підготовку заяви за § 1782.
Чому вибір федерального округу має критичне значення
Ще одна поширена помилка — вважати, що компанію, яка веде діяльність у США, можна зобов’язати надати докази через будь-який зручний федеральний суд.
§ 1782 надає повноваження суду того округу, де відповідна особа «проживає або знаходиться» — resides or is found.
При цьому федеральні апеляційні суди в різних частинах США не однаково тлумачать поняття is found.
У справі In re del Valle Ruiz, 939 F.3d 520 (2d Cir. 2019), Апеляційний суд Другого округу застосував порівняно широкий підхід.
Суд пов’язав поняття found із межами персональної юрисдикції, допустимої з погляду належної правової процедури, та окремо проаналізував зв’язок між контактами особи з відповідним округом і доказами, що запитуються.
Інший підхід застосував Апеляційний суд Четвертого округу у справі In re Eli Lilly & Co., 37 F.4th 160 (4th Cir. 2022).
Компанія Eli Lilly намагалася отримати від Novartis Pharma AG документи для використання в європейських патентних провадженнях.
Четвертий округ підтвердив відмову в заяві та дійшов висновку, що Novartis не вважалася такою, що «знаходиться» у Східному окрузі Вірджинії, за відсутності необхідної фізичної присутності.
Для іноземного кредитора така різниця має цілком практичні наслідки.
До звернення до суду необхідно визначити:
- хто фактично володіє потрібними доказами;
- де перебуває ця особа або компанія;
- який федеральний окружний суд розглядатиме заяву;
- практика якого федерального апеляційного округу застосовується;
- чи відповідає зв’язок адресата з цим округом установленому там тлумаченню resides or is found.
Вибір суду виключно з міркувань зручності може призвести до відмови ще до того, як суд почне оцінювати зміст і значення запитуваних доказів.
Чи можна отримати документи, які фізично зберігаються за межами США
Місце фізичного зберігання електронного файла або паперового документа за межами США саме по собі не завжди виключає можливість застосування § 1782.
У справі In re del Valle Ruiz Другий округ дійшов висновку, що закон не встановлює категоричної заборони на отримання матеріалів лише через те, що вони знаходяться за межами США.
Подібний підхід застосовувався Одинадцятим округом у справі Sergeeva v. Tripleton International Ltd., 834 F.3d 1194 (11th Cir. 2016).
Практично це означає, що значення може мати не лише фізичне місцезнаходження документа, але й те, чи перебуває він у володінні, зберіганні або під контролем особи, якій адресовано судову вимогу.
Однак із цього не випливає, що американську компанію автоматично можна зобов’язати отримати будь-які документи від будь-якої іноземної компанії тієї самої корпоративної групи.
Суд оцінюватиме фактичний контроль над матеріалами, корпоративні відносини, обсяг запиту, тягар його виконання та інші обставини.
Тому іноземному кредитору бажано заздалегідь пояснити, чому саме американський адресат реально володіє запитуваними документами, зберігає їх або має необхідний ступінь контролю над ними.
Чому § 1782 не можна використовувати як універсальний пошук активів боржника
Механізм може здаватися особливо привабливим у міжнародному борговому спорі, оскільки докази у справі іноді перетинаються з інформацією про активи, платежі або перекази боржника.
Однак § 1782 не створює самостійного американського провадження, яке дозволяє кредитору без обмежень шукати все майно боржника у світі.
Запитувані докази повинні бути призначені для використання у належному іноземному провадженні.
Наприклад, якщо кредитор оскаржує в іноземному суді ймовірне відчуження активів на користь третьої особи, а особа у США володіє листуванням, безпосередньо пов’язаним із цією операцією, точковий запит може мати чіткий зв’язок із предметом судового спору.
Зовсім інакше виглядатиме вимога розкрити інформацію про всі рахунки, компанії, операції та активи боржника, коли заявник лише сподівається знайти щось корисне для майбутнього стягнення.
Стратегія застосування § 1782 повинна починатися не з максимально широкого переліку бажаної інформації, а з конкретного питання, яке необхідно довести в іноземній справі.
Якщо основним завданням залишається повернення заборгованості з боржника, § 1782 варто розглядати лише як один із можливих процесуальних інструментів у межах загальної стратегії стягнення боргу в США, а не як заміну судовому процесу, визнанню рішення, примусовому виконанню або законному розшуку активів.
Що підготувати до подання заяви
Перед зверненням за § 1782 кредитору бажано сформувати процесуальну основу майбутньої заяви.
Іноземне провадження слід описати максимально точно: зазначити орган, сторони, характер вимог і поточну стадію розгляду.
Якщо справа ще не відкрита, необхідно мати достатні підстави показати, що провадження дійсно перебуває в межах розумно передбачуваного, а не є суто теоретичною можливістю.
Далі слід окремо визначити адресата запиту.
Ним не обов’язково має бути сам боржник.
На практиці цінним джерелом доказів може бути третя особа, яка володіє конкретними документами або фактичною інформацією, які неможливо ефективно отримати через іноземний суд.
Кожну категорію запитуваних матеріалів бажано пов’язати з конкретним питанням іноземної справи.
Запит «надати всі документи про боржника» зазвичай значно складніше обґрунтувати, ніж запит документів щодо конкретного договору, платежу, передачі майна, заяви сторони або спірної операції.
До подання заяви також слід перевірити правильний федеральний округ і обов’язкову для нього апеляційну практику.
Якщо адресатом є міжнародна корпорація, одного факту ведення бізнесу у США може виявитися недостатньо.
Крім того, фактори Intel краще враховувати вже під час підготовки заяви, а не лише після того, як інша сторона подасть заперечення.
Варто заздалегідь оцінити:
- можливість отримання доказу через іноземне провадження;
- ставлення іноземного суду до матеріалів, отриманих у США;
- відсутність спроби обійти іноземні процесуальні обмеження;
- пропорційність і конкретність запиту;
- навантаження, яке виконання запиту створить для адресата.
Практичне значення для іноземного кредитора
Головна особливість § 1782 полягає в тому, що він дозволяє використати американський процесуальний механізм для отримання доказів, не перетворюючи сам іноземний борговий спір на розгляд справи по суті у США.
Найбільш корисним цей інструмент є тоді, коли кредитор може одночасно визначити чотири елементи:
конкретну прогалину в доказах, належне провадження за кордоном, належного адресата у США та достатньо вузький запит, здатний пройти судову перевірку.
Обмеження не менш важливі.
Після ZF Automotive приватний комерційний арбітраж може не підпадати під § 1782.
Тлумачення resides or is found може відрізнятися між федеральними апеляційними округами.
Надмірно широкий запит може бути звужений або повністю відхилений.
А використання § 1782 для загального та спекулятивного пошуку активів, не пов’язаного з належним іноземним провадженням, не відповідає призначенню цього механізму.
Тому в міжнародному борговому спорі американський зв’язок із доказами варто аналізувати якомога раніше.
Якщо важливі документи або свідчення перебувають у особи чи компанії, пов’язаних зі США, першим практичним кроком має бути перевірка правильного федерального округу, характеру іноземного провадження та точної мети, для якої відповідний доказ буде використаний.
