Стягнення боргу в Єгипті

Стягнення боргу в Єгипті слід починати з правової та практичної оцінки боржника, самого боргу й наявних доказів. На цьому етапі важливо встановити, чи є боржник компанією, підприємцем, фізичною особою або суб’єктом, пов’язаним із державним сектором, чи продовжує він діяльність у Єгипті, чи є щодо нього судові справи або виконавчі провадження, а також чи має кредитор письмові докази: договір, рахунки, документи про поставку, акти, виписки з розрахунків, листування, визнання боргу або іноземне судове рішення.

Такий аналіз дає змогу обрати правильний порядок дій: досудове врегулювання, звернення за судовим наказом, звичайне судове провадження, визнання та виконання іноземного рішення або заходи, пов’язані з неплатоспроможністю боржника.

Досудове врегулювання полягає у законних переговорах із боржником для отримання оплати або іншого прийнятного для кредитора рішення. Залежно від правочину домовленість може передбачати повну оплату, графік погашення, повернення товару, переведення боргу на третю особу, зарахування зустрічних вимог, замінне виконання або інше письмово підтверджене рішення, яке надалі може бути використане як доказ у разі невиконання домовленості.

Контакт із боржником має починатися з письмової вимоги про оплату та контрольованого спілкування через канали, які можна підтвердити доказами: пошту, електронну пошту, телефон або службові повідомлення. Мета цього етапу — встановити зв’язок з особами, які приймають рішення, з’ясувати позицію боржника, зберегти докази вимоги кредитора, зафіксувати можливе визнання боргу та або досягти домовленості, або підготувати справу до суду.

Тривалість досудового стягнення залежить від якості документів, реакції боржника, суми боргу, наявності спору та фінансового стану боржника. Якщо переговори не приводять до оплати чи надійної домовленості, або первинний аналіз показує, що боржник ухиляється від платежу, виводить майно чи безпідставно заперечує борг, кредитору слід переходити до судового стягнення боргу.

Перед початком судових дій кредитор має оцінити строки позовної давності в Єгипті. Загальне правило передбачає припинення зобов’язання після спливу п’ятнадцяти років, якщо спеціальна норма не встановлює інший строк. Перебіг позовної давності зазвичай починається з дня, коли зобов’язання стало таким, що підлягає виконанню. Якщо виконання залежить від волевиявлення кредитора, строк починається з моменту такого волевиявлення. На перебіг позовної давності також можуть впливати обставини на кшталт прямого або непрямого визнання боргу боржником, тому перед зверненням до суду слід перевірити листування, підписані звірки, часткові оплати та інші докази визнання боргу.

Сплив строку позовної давності не закриває кредитору автоматично шлях до суду, оскільки суд не застосовує позовну давність з власної ініціативи. На позовну давність може посилатися боржник, кредитори боржника або інша заінтересована особа, зокрема на стадії апеляційного провадження. Якщо заперечення про сплив строку позовної давності буде належно заявлено та прийнято судом, вимога про стягнення боргу може бути відхилена.

Законодавство Єгипту передбачає кілька форм судового стягнення боргу. У комерційних боргових справах практичний вибір зазвичай полягає між зверненням за судовим наказом, коли борг підтверджений документом і визначений за сумою, та звичайним позовним провадженням, коли борг, докази, розмір вимоги, підсудність або заперечення боржника потребують повнішого розгляду.

Процедура видачі судового наказу застосовується тоді, коли борг випливає з документа та є визначеною, належною до сплати сумою. Перед зверненням до суду кредитор повинен надіслати боржнику вимогу про оплату з мінімальним строком у п’ять днів. Якщо боржник не сплачує, кредитор може подати заяву компетентному судді, додавши документ, що підтверджує борг, і доказ направлення вимоги про оплату. Суддя має видати судовий наказ не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту подання заяви.

Якщо суддя не задовольняє всі вимоги кредитора, він може відмовитися від видачі судового наказу та призначити судове засідання, зобов’язавши кредитора повідомити боржника. У такому разі справа переходить зі спрощеного наказного порядку до звичайного судового розгляду.

Боржник має бути повідомлений особисто або за місцем проживання чи місцезнаходження про заяву та виданий проти нього судовий наказ. Якщо заява і наказ не будуть вручені боржнику протягом трьох місяців з дня видачі наказу, вони вважаються такими, що не були видані. Боржник може оскаржити судовий наказ протягом п’ятнадцяти днів з моменту вручення, а таке оскарження розглядається судом, який видав наказ.

Звичайне судове провадження застосовується тоді, коли борг є спірним, документи недостатні для видачі судового наказу, вимога включає збитки або штрафні санкції, що потребують оцінки суду, або коли суддя передає справу на розгляд замість видачі судового наказу. Справа розпочинається поданням позовної заяви до канцелярії суду разом із документами, що підтверджують вимогу, та копіями для відповідача. Підсудність залежить від суми й характеру вимоги, місця проживання або місцезнаходження боржника та чинної домовленості сторін щодо суду. Після подання позову важливе значення має належне вручення документів і дотримання процесуальних строків, оскільки помилки у врученні можуть затримати справу або дати боржнику підстави для процесуальних заперечень. Рішення суду першої інстанції набуває остаточної сили, якщо його не оскаржено протягом сорока днів з дня ухвалення.

Якщо рішення суду першої інстанції було ухвалене на підставі обману з боку опонента або використання підробленого документа, строк оскарження починає обчислюватися з дня виявлення такого обману чи підробки. Це важливо у боргових справах, де боржник посилається на підроблені підтвердження оплати, змінені бухгалтерські документи, неправдиві звірки або інші документи, що вплинули на рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги апеляційний суд перевіряє оскаржене рішення в межах поданої скарги. Рішення апеляційного суду є остаточним для звичайного порядку оскарження. Касаційна скарга на рішення, яке може бути переглянуте в касаційному порядку, подається протягом шістдесяти днів. Касація не є новим повним розглядом обставин справи, а зосереджується на правових і процесуальних підставах. Саме подання касаційної скарги не зупиняє виконання оскарженого рішення.

Касаційний суд може тимчасово зупинити виконання рішення, якщо заявник просить про це і якщо виконання може спричинити серйозну шкоду, яку буде складно усунути. У справах про стягнення боргу касаційну стадію слід оцінювати разом із ризиками виконання, збереженням майна та можливістю використання боржником процесуальних заперечень для затягування повернення коштів.

У транскордонних справах кредитор може вже мати іноземне судове рішення або третейське рішення проти боржника, який має майно в Єгипті. Іноземне судове рішення потребує отримання єгипетського дозволу на виконання, перш ніж його можна буде виконувати в межах єгипетської виконавчої процедури. Заява подається до компетентного суду першої інстанції в окрузі, де має проводитися виконання. Єгипетський суд не розглядає спір заново по суті, а перевіряє умови визнання та виконання.

Щодо іноземних судових рішень суд перевіряє взаємність, підсудність іноземного суду, належне повідомлення сторін і можливість їх представництва, остаточність рішення, відсутність суперечності з єгипетським рішенням, а також відповідність громадському порядку та засадам моралі в Єгипті. Кредитору слід підготувати засвідчене рішення, доказ його остаточності та можливості виконання, докази належного повідомлення боржника або його участі у провадженні, а також офіційний переклад арабською мовою.

Іноземні третейські рішення виконуються через єгипетські суди відповідно до застосовних правил про третейський розгляд і міжнародних договорів, які є обов’язковими для Єгипту. Кредитору слід підготувати третейську угоду, остаточне рішення, докази повідомлення сторони або її участі у розгляді, а також офіційний переклад арабською мовою. У виконанні може бути відмовлено, якщо третейська угода є недійсною, сторону не було належно повідомлено, рішення виходить за межі третейської угоди, рішення не є остаточним, було скасоване в місці ухвалення, спір не може розглядатися третейським судом або виконання порушувало б громадський порядок Єгипту.

Після надання дозволу на визнання та виконання і його вручення іноземне судове або третейське рішення може виконуватися за рахунок майна боржника в Єгипті звичайними виконавчими заходами. Тому до початку цієї процедури іноземному кредитору варто встановити майно боржника, його вимоги до третіх осіб, рахунки, частки, акції, нерухомість та фактичну господарську присутність у Єгипті.

Після отримання остаточного або тимчасово виконуваного рішення кредитор має отримати виконавчу копію чи інший документ, який дає право на примусове виконання. Примусове виконання в Єгипті здійснюється через компетентного суддю з питань виконання і може проводитися лише на підставі документа, що підтверджує встановлене, визначене за сумою та належне до виконання право. До застосування примусових заходів боржник має бути повідомлений про виконавчий документ.

Вимоги кредитора можуть бути задоволені шляхом арешту банківських рахунків і вимог боржника до третіх осіб, арешту та продажу рухомого майна, звернення стягнення на нерухомість, арешту зареєстрованих часток, акцій, облігацій, дивідендів та інших майнових прав, а також іншими заходами, дозволеними правилами виконання. Боржник може подавати заперечення проти виконання, тому на цьому етапі важливими є встановлення майна, правильне вручення документів і вибір належного виконавчого округу.

Альтернативним шляхом повернення боргу в Єгипті можуть бути заходи, пов’язані з реструктуризацією, запобіжною угодою або банкрутством відповідно до закону № 11 від 2018 року. Ці правила стосуються підприємців, а заяви, пов’язані з неплатоспроможністю, розглядаються підрозділом з питань банкрутства при компетентному економічному суді. Для кредитора такий шлях має значення тоді, коли боржник є комерційним боржником, який припинив платежі, а звичайні переговори або виконання не дають реальної перспективи швидкого повернення коштів.

Процедура банкрутства може створювати наслідки не лише для самої компанії-боржника. Якщо подано заяву про банкрутство компанії, суд може також визнати банкрутом особу, яка під прикриттям цієї компанії здійснювала комерційні операції за власний рахунок і розпоряджалася коштами компанії так, ніби це було її власне майно. Це має значення у справах, де проблема боргу пов’язана зі зловживанням формою компанії, приховуванням майна або переведенням діяльності через осіб, які фактично контролюють боржника.

Такі наслідки можуть зробити банкрутні заходи корисними не лише як спосіб ліквідації майна, а й як інструмент отримання інформації, збереження активів, залучення керуючого з банкрутства та посилення законного впливу на осіб, які фактично контролювали діяльність боржника.

Якщо з’ясується, що активів компанії недостатньо для погашення щонайменше 20% її боргів, суд може на прохання судді з питань банкрутства зобов’язати всіх або деяких членів правління чи керівників, спільно або окремо, сплатити всі або частину боргів компанії. Вони можуть уникнути такої відповідальності, якщо доведуть, що під час управління справами компанії діяли з обачністю уважної особи.

У межах процедури банкрутства керуючий з банкрутства після дозволу судді з питань банкрутства може вимагати від учасників або акціонерів сплатити невнесену частину їхніх часток чи акцій у капіталі, навіть якщо строк такої оплати ще не настав. Суддя з питань банкрутства може обмежити цю вимогу сумою, необхідною для погашення боргів компанії.

Додатковим правовим чинником під час повернення боргу можуть бути ризики кримінальної відповідальності, пов’язані з шахрайським або недбалим банкрутством. Такий напрям має значення тоді, коли обставини вказують на приховування майна, знищення або зміну облікових книг, штучне створення боргів, грубу недбалість, фіктивний прибуток, шахрайські дії керівників або інші дії, пов’язані з припиненням платежів боржником.

Закон № 11 від 2018 року про реструктуризацію, запобіжну угоду і банкрутство визначає дії, пов’язані з банкрутством, та відповідальність за них. Підприємець, який припинив сплачувати борги, може вважатися таким, що вчинив шахрайське банкрутство, якщо він приховує, знищує або змінює облікові книги, привласнює чи приховує майно на шкоду кредиторам або шахрайським шляхом показує себе боржником за сумами, яких фактично не винен. Закон також охоплює банкрутство через недбалість, коли підприємець завдає кредиторам збитків через відсутність належної обачності або грубу недбалість. Якщо банкрутство стосується акціонерного товариства або товариства, відповідальність може поширюватися також на членів правління чи керівників, коли їхні дії сприяли банкрутству компанії шляхом обману, зокрема через неправдиву звітність, фіктивний прибуток або неправомірну особисту вигоду.

Якщо вам потрібна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Арабській Республіці Єгипет, Grandliga може допомогти з аналізом документів, оцінкою боржника, досудовим врегулюванням, зверненням за судовим наказом, звичайним судовим провадженням, визнанням і виконанням іноземних судових та третейських рішень, виконанням за рахунок майна і заходами, пов’язаними з неплатоспроможністю боржника. Ви можете передати справу для попередньої оцінки, щоб відповідний правовий шлях було обрано з урахуванням документів, статусу боржника, доступного майна та стадії справи.

18.11.2024

488