Стягнення боргу в Папуа-Новій Гвінеї

Процедура стягнення боргу в Папуа-Новій Гвінеї починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, а також можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Термін позовної давності становить 6 років. Перебіг позовної давності переривається якщо боржник визнає борг, наприклад письмове зізнання чи часткова оплата боргу чи відсотків. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Судами першої інстанції виступають Сільські, Окружні суди та Національний суд. Сільські суди здебільшого розглядають справи, пов’язані із звичайними правовими суперечками між жителями сіл, але також мають юрисдикцію щодо позовів про стягнення боргу на дрібні суми до 1 000 кін. Окружні суди розглядають менш серйозні позови, у яких сума вимоги не перевищує 10 000 кін. Справи, у яких сума вимоги більше підлягає розгляду в Національному суді.

Основна функція Сільського суду — забезпечення миру та згоди на території, на якій він створений, шляхом посередництва та прагнення до справедливого та дружнього врегулювання суперечок.

Сільський суд не може розглядати справу без сторони. Якщо Сільський суд переконаний, що відповідач, який зазвичай проживає у районі юрисдикції сільського суду, навмисно ухиляється від перебування у цьому районі, то розгляд справи можливий лише шляхом проведення спільних засідань із Сільським судом на території якого боржник фактично проживає. Спільне засідання складається з не менш як двох мирових суддів сільського суду від кожного сільського суду та запрошеного мирового судді сільського суду. У разі, якщо проведення спільного засідання є неможливим, то сільський суд може продовжити розгляд справи без сторони, але в такому випадку сільський суд не має повноважень виносити постанову.

Остаточне рішення сільського суду може бути оскаржено протягом трьох місяців шляхом подання усної чи письмової апеляції до мирового судді. Мировий суддя може переглянути рішення сільського суду у будь-який час протягом 12 місяців з дати ухвалення рішення.

Судове стягнення боргу в Окружному суді та Національному суді здійснюється шляхом інформації чи скарги, яку може подати сам заявник, його юридичний представник чи інша уповноважена особа. Інформація стосується лише одного питання. Скарга може стосуватися одного чи кількох питань. Якщо інформація чи скарга відповідають процесуальним вимогам, суд видасть повістку та направить її відповідачу. Повістка повинна бути вручена не пізніше, ніж за 72 години до часу, зазначеного в повістці для слухання.

На слуханні відповідачеві викладається суть скарги, і його запитують, чи є в нього якісь причини, з яких щодо нього не слід виносити ухвалу. Якщо відповідач визнає істинність скарги і не приведе достатніх підстав, з яких щодо неї не може бути винесена ухвала, суд, заслухавши такі докази, які він визнає необхідними щодо предмета скарги, виносить рішення щодо відповідача.

Якщо відповідач не з’являється в місце і в час, зазначені в повістці, або в місце і в час, на які слухання було відкладено, залежно від обставин, суд може продовжити розгляд скарги та ухвалити рішення щодо відповідача в односторонньому порядку або може відкласти слухання на пізніший день.

Якщо відповідач не визнає істинність скарги, суд має продовжити процес у рамках якого: заслухати позиції сторін, допитати свідків та розглянути докази, надані сторонами для підтвердження своїх позицій. Суд, вислухавши сторони та подані кожною з них докази, повинен розглянути та вирішити всі питання та винести остаточну постанову.

Постанова Окружного суду може бути оскаржена у Національному суді. Апелянт повинен повідомити про свій намір подати апеляцію, подавши протягом одного місяця з дня винесення постанови повідомлення про апеляцію секретареві суду, який виніс постанову. Рішення Національного суду може бути оскаржено у Верховному суді Папуа-Нової Гвінеї. Якщо особа бажає подати апеляцію або клопотання про дозвіл на подання апеляції до Верховного суду, вона має подати повідомлення про апеляцію або повідомлення про своє клопотання на дозвіл на апеляцію протягом 40 днів з дати винесення оскаржуваного рішення. Рішення Верховного суду не підлягає оскарженню.

Після того, як судове рішення набирає законної сили, кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Рішення суду може бути подано для примусового виконання протягом 6 років з дати винесення рішення. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації цінних паперів; арешту та конфіскації акцій у компанії. Якщо є докази того, що боржник збирається залишити країну, не виплативши борги, або збирається виїхати в інше місце в межах країни з наміром ухилитися від сплати боргу, то суд може взяти під варту такого боржника.

Альтернативним варіантом стягнення боргу є використання процедури банкрутства. Кредитор може подати заяву про визнання боржника банкрутом, якщо боржник здійснив акт неспроможності. До дій, що підпадають під ознаки акта неспроможності належать, зокрема: боржник передав своє майно довірчому управителю на користь своїх кредиторів загалом; боржник здійснив шахрайську передачу свого майна чи будь-якої частини свого майна; боржник залишив територію Папуа-Нової Гвінеї; щодо боржника було накладено стягнення внаслідок будь-якого судового процесу у розмірі щонайменше 100 кін і боржник не сплатив таку суму. На цій стадії, у разі недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість анулювання угод боржника, які були вчинені з метою обману кредиторів. Так, згідно із Законом про неспроможність, передача, поступка, дарування, доставка або інше розпорядження майном, яке буде актом неплатоспроможності, вважається недійсним та підлягає поверненню боржнику. Крім цього, передача, дарування або доставка майна або обтяження, здійснене боржником з метою заподіяння шкоди чи затримання кредиторів, або зменшення майна боржника, що підлягає розподілу між його кредиторами, також вважається шахрайським та недійсним. Внаслідок використання зазначених положень можливо повернути боржнику зазначені активи та за рахунок цього збільшити шанси на задоволення вимог кредиторів у повному обсязі.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Папуа-Новій Гвінеї, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

27.09.2024

155