Стягнення боргу в Австрії

Процедура стягнення боргу в Австрії починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ та виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою надання постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків погодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення варто звернути увагу на термін позовної давності. Строк позовної давності для вимог про стягнення боргу пов’язаних з поставкою товарів або виконання робіт або інших послуг у рамках комерційної, торгової чи іншої господарської операції становить 3 роки. Законодавство не передбачає можливості змінювати зазначені строки позовної давності за згодою сторін. Наслідки пропуску позовної давності застосовуються судом тільки у разі якщо про це заявить відповідач. Перебіг позовної давності переривається у разі якщо боржник прямо чи опосередковано визнає вимогу кредитора до закінчення терміну давності. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Законодавство Австрії передбачає судове стягнення боргу у вигляді загального судового розгляду та процедури видачі платіжного доручення.

Загальний судовий розгляд здійснюється шляхом подання позовної заяви, після чого суд приймає рішення про порушення справи, вручає позов відповідачу та проводить підготовку до розгляду спору. Позов повинен містити докладний опис доказів, які позивач використовуватиме для обґрунтування своїх фактичних тверджень на слуханні. Прийнявши позов до розгляду, суд надсилає його відповідачу та встановлює відповідачу строк для відповіді на позов, який не може бути більшим за 4 тижні. Якщо відповідь надано своєчасно, суд призначає підготовче засідання до усного слухання. Розгляд спору відбувається відповідно до загальних правил усних слухань, що включає обговорення фактичних та юридичних аргументів, збирання доказів та обговорення їх результатів. Якщо відповідач не подав відповіді своєчасно, на прохання позивача має бути винесене заочне рішення. У разі прийняття заочного рішення фактичні твердження позивача щодо предмета спору слід вважати правдивими, оскільки вони не спростовані наявними доказами, і на цій підставі підлягає розгляду позов. Якщо правова суперечка готова до остаточного рішення за результатами розгляду та збору доказів, суд приймає рішення у вигляді вироку (остаточного рішення).

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду протягом 4 тижнів з моменту отримання письмової копії рішення. В апеляційному процесі сторони обов’язково мають бути представлені адвокатами. При своєчасному поданні апеляційної скарги набрання чинності та виконання оскаржуваного рішення припиняється в межах апеляційної заяви до моменту вирішення апеляційної скарги. Як правило, апеляційна скарга розглядається у формі усного слухання. Після розгляду скарги апеляційний суд ухвалює рішення, яке стає остаточним з моменту його оголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом 4 тижнів з моменту оголошення рішення. Апеляція на рішення апеляційного суду допускається лише в тому випадку, якщо вирок залежить від вирішення юридичного питання матеріального чи процесуального права, яке має важливе значення для підтримання правової єдності, правової визначеності чи правового розвитку, наприклад, тому, що апеляція залежить від прецедентного права Верховного суду , яке відрізняється чи таке прецедентне право відсутнє чи непослідовно. У будь-якому випадку, апеляція неприпустима, якщо сума вимоги, за якою ухвалив рішення апеляційний суд, не перевищує 5000 євро. Подання апеляції припиняє набрання чинності та виконання оскаржуваного рішення в межах апеляційних заяв доти, доки апеляція не буде вирішена. У результаті розгляду апеляції Верховний суд Австрійської республіки приймає рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню та набирає законної сили з моменту його оголошення.

Процедура видачі платіжного доручення може бути застосована для вимог про виплату грошової суми, яка не перевищує 75 000 євро. Суд видає платіжне доручення без проведення попереднього усного слухання та участі відповідача. Ця процедура не застосовується, якщо місце проживання або зареєстрований офіс відповідача знаходиться за кордоном. Копія платіжного доручення надсилається відповідачу, який має право заперечити протягом 4 тижнів з моменту отримання. Заперечення, подане із запізненням, відхиляється рішенням без слухання. Якщо відповідач не подасть заперечення платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Якщо заперечення заявлено своєчасно, платіжне доручення стає недійсним, крім випадків, коли заперечення прямо спрямоване лише проти частини вимоги. Якщо заперечення висунуто своєчасно, суд призначає підготовче засідання до усного слухання. Підготовче засідання є частиною слухання усного спору. Усне слухання щодо заперечення може бути призначено лише в тому випадку, якщо суд визнає це за необхідне в конкретному випадку. В результаті розгляду заперечення суд або задовольняє прохання відповідача або відхиляє заперечення.

Процедура видачі Європейського платіжного доручення застосовна для справ про безспірні грошові вимоги між сторонами з країн Європейського Союзу (за винятком Данії). Ціна позову для цієї процедури не повинна перевищувати 5000 євро. Для отримання європейського платіжного доручення слід заповнити стандартну форму заяви та подати її до суду. Суд приймає платіжне доручення у закритому засіданні та надсилає його боржнику, після чого боржник має 30 днів, щоб подати до суду свої заперечення. У разі подання боржником заперечення суд викликає позивача для заслуховування його позиції у справі та якщо вважатиме заперечення обґрунтованим, скасовує платіжне доручення. У такому разі справа підлягає розгляду у загальному порядку. Якщо ж від боржника не надійдуть до суду його заперечення, платіжне доручення набуває чинності остаточного рішення. Європейське платіжне доручення визнається у всіх країнах-членах ЄС (за винятком Данії).

Після того, як судове рішення набуває чинності остаточного рішення, кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Виконання здійснюється або безпосередньо цивільними судами, або виконавчими органами, або адміністраторами, які діють від імені та під керівництвом суду. У рамках примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та конфіскації коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем, арешту та продажу цінних паперів, арешту та конфіскації частки спільного майна, арешту та конфіскації віртуальної валюти, арешту та конфіскації частки в компанії (за винятком випадків коли компанія характеризується особистістю боржника або коли компанія управляється боржником одноосібно або з максимум чотирма співробітниками).

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності або надмірної заборгованості слід розглянути варіант процедури банкрутства боржника. Боржник є неплатоспроможним, якщо він перестав здійснювати платежі кредиторам. Боржник вважається таким, що має надмірну заборгованість, коли має негативний власний капітал. Обов’язковою умовою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є наявність активів боржника, що покривають витрати на реалізацію процедури. Якщо немає активів, достатніх для покриття витрат на провадження у справі про неплатоспроможність, провадження все одно має бути відкрито, якщо заявник за рішенням суду вносить аванс для покриття витрат, який визначається судом, протягом певного періоду часу.

У рамках цієї процедури за умови відсутності активів боржника або їх недостатності, передбачена можливість оскарження та визнання недійсними угод боржника, скоєних до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та таких, що стосуються майна боржника. Серед таких угод слід зазначити, наприклад: угоди із пов’язаними особами; безкоштовний продаж активів або надання послуг, здійснених за два роки до відкриття процедури банкрутства; погашення зобов’язань лише перед одним кредитором, що ставить у невигідне становище інших кредиторів; угоди, укладені за десять років до дня оголошення процесу неплатоспроможності з метою дискримінації своїх кредиторів; угоди, укладені за два роки до дня оголошення процесу неплатоспроможності з особою, яка знала чи могла знати про намір заподіяти шкоду кредиторам; бездіяльність боржника внаслідок якого він втрачає право або за допомогою якого до нього встановлюються фінансові вимоги. В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, то чого він втратив від таких операції і за рахунок цього збільшити конкурсну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Австрії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

26.07.2024

245