Іноземний кредитор отримує судове рішення проти боржника в Шотландії та хоче перейти до примусового стягнення. На цьому етапі він може зіткнутися з незвичним терміном: наступним кроком стає вибір відповідної diligence.
У цьому контексті diligence не має стосунку до due diligence, перевірки компанії перед угодою чи аналізу контрагента. У шотландському праві цим словом позначають цілу групу офіційних процедур, за допомогою яких кредитор може примусово реалізувати своє право на отримання грошей або виконання зобов’язання.
Відмінність у термінології відображає значно важливішу особливість. Шотландія має власну правову систему та власну архітектуру виконавчих механізмів. Тому кредитор, який намагається переносити на шотландську справу термінологію та логіку Англії й Уельсу, ризикує неправильно визначити як саму процедуру, так і актив, на який вона може бути спрямована.
Diligence — це не одна процедура стягнення
У шотландському праві diligence не є назвою одного конкретного виконавчого заходу. Це узагальнювальний термін для різних способів примусового виконання.
Accountant in Bankruptcy — державний орган Шотландії, який, зокрема, публікує офіційну статистику щодо виконавчих процедур, — використовує поняття diligence для позначення різних процесів примусового стягнення за шотландським правом.
Так само цей термін використовується в матеріалах Scottish Parliament щодо формальних процедур примусового виконання цивільно-правових зобов’язань.
Йдеться не про історичний вираз, який зберігся лише у старих законах. Згідно з офіційною статистикою, у 2024–2025 роках у Шотландії було здійснено 589 405 виконавчих дій, що належать до diligence.
Практичне значення такого підходу полягає в тому, що наявність судового рішення ще не відповідає на питання, яким саме способом слід стягувати борг.
Спочатку необхідно визначити, який актив належить боржнику та де він знаходиться.
Залежно від виду майна можуть застосовуватися різні форми diligence.
- Грошові кошти або інше майно боржника, що перебувають у третьої особи, за певних умов можуть стати об’єктом arrestment.
- Доходи боржника від роботи можуть стягуватися за допомогою earnings arrestment.
- На певне матеріальне рухоме майно боржника може бути звернено attachment.
- Inhibition може обмежити розпорядження нерухомим майном боржника, зокрема землею та будівлями, хоча сама по собі ця міра не означає продаж майна та не призводить автоматично до отримання коштів кредитором.
- Для окремих ситуацій існують й інші спеціальні форми diligence.
Тому ці механізми не можна вважати взаємозамінними.
Чому слово «attachment» може ввести іноземного кредитора в оману
Одна з типових помилок у міжнародному стягненні — спроба буквально перенести звичну англійську виконавчу термінологію на Шотландію.
Наприклад, в Англії та Уельсі кредитор може зіткнутися з поняттям attachment of earnings order.
У Шотландії встановлений законом механізм утримань із заробітної плати називається earnings arrestment.
Водночас слово attachment у шотландському праві має інше спеціальне значення. Відповідно до Debt Arrangement and Attachment (Scotland) Act 2002, attachment є самостійною формою diligence, спрямованою на певне матеріальне рухоме майно боржника.
Для кредитора це не просто питання правильного перекладу.
Якщо відомим активом є заробітна плата боржника, а іноземний кредитор просить шотландського фахівця здійснити «attachment», фактично він може назвати зовсім інший виконавчий механізм.
Такої самої обережності потребують й інші терміни.
Шотландський arrestment за своєю економічною функцією може нагадувати механізми звернення стягнення на активи, що перебувають у третіх осіб, які використовуються в інших країнах. Проте він діє за власними нормами шотландського законодавства.
Inhibition також не можна автоматично вважати шотландською назвою англійського charging order. Правові наслідки цих механізмів відрізняються.
Отже, правильна термінологія допомагає визначити не лише назву процедури, а й вид майна, щодо якого ця процедура може застосовуватися.
Судове рішення дає право на стягнення, але не гарантує отримання грошей
Для розуміння diligence важливо розділяти два етапи: отримання юридичного права вимагати виконання та фактичне одержання майна або грошових коштів.
Як правило, для застосування звичайних виконавчих заходів кредитору необхідно мати шотландське судове рішення — decree — або інший документ, що дає право на примусове виконання.
Однак залежно від обраної процедури можуть бути необхідні додаткові попередні дії.
Однією з найважливіших є charge for payment.
Це офіційна вимога про сплату боргу, яка в більшості випадків має бути вручена боржнику до застосування подальших заходів примусового виконання.
Вона вимагає сплатити належну суму, включно із застосовними процентами та витратами, і зазвичай надає боржнику 14 днів для добровільного виконання.
У передбачених законом випадках, коли боржником є фізична особа, додатково має надаватися Debt Advice and Information Package — встановлений законодавством інформаційний пакет про заборгованість і доступну допомогу.
Ці вимоги показують, чому наявність судового рішення не можна прирівнювати до фактичного стягнення.
Decree підтверджує юридичне право кредитора, але після цього все одно необхідно обрати відповідну diligence та спрямувати її на актив, який реально існує і може бути використаний для погашення боргу.
Багато формальних виконавчих дій у Шотландії здійснюють officers of court, зокрема sheriff officers.
Шотландська система будується навколо конкретного активу
Уявімо, що кредитор отримав рішення про стягнення 100 000 фунтів стерлінгів із шотландської компанії.
Якщо компанія має значну суму на банківському рахунку, стратегія може будуватися навколо arrestment.
Якщо боржником є фізична особа, яка отримує заробітну плату, може знадобитися аналіз можливості earnings arrestment.
Якщо боржник володіє обладнанням або іншим придатним рухомим майном, може розглядатися attachment.
Якщо боржник має землю або іншу нерухомість, певну роль може відігравати inhibition.
У всіх цих випадках судове рішення однакове.
Diligence змінюється, тому що змінюється актив.
Саме тому пошук і аналіз майна боржника мають особливо велике значення ще до початку фактичного примусового виконання.
Кредитор, який знає лише зареєстровану адресу компанії-боржника, може мати чинне судове рішення, але не мати реального плану стягнення.
Перш ніж нести витрати на виконавчі дії, доцільно встановити, чи має боржник банківські рахунки, доходи від трудової діяльності, рухоме майно, нерухомість або інші активи, на які потенційно може бути звернено стягнення.
Має значення і місцезнаходження майна.
Сам факт існування шотландського decree не означає, що будь-яке майно боржника в будь-якій країні світу автоматично підпадає під дію шотландської diligence.
Тому для міжнародного кредитора правильне питання звучить не просто:
«Як виконати судове рішення?»
Точніше сформулювати його так:
«Які активи належать боржнику, де вони знаходяться і яка форма Scottish diligence дозволяє законно вплинути саме на ці активи?»
Diligence може застосовуватися і до завершення судової справи
Поняття diligence використовується у Шотландії ще в одному важливому контексті.
Частина 1A Debtors (Scotland) Act 1987 регулює diligence on the dependence.
На відміну від звичайної diligence in execution, яка застосовується після виникнення права на примусове виконання, diligence on the dependence є забезпечувальним механізмом, який може використовуватися під час судового провадження, що ще триває.
У передбачених законом випадках суд може дозволити arrestment on the dependence або inhibition on the dependence.
Їхнє завдання полягає не в тому, щоб негайно передати гроші кредитору, а в тому, щоб зменшити ризик зникнення активів або розпорядження ними до моменту, коли вони можуть знадобитися для виконання майбутнього рішення.
Такий захід не надається автоматично лише тому, що позивач заявив значну грошову вимогу.
Закон вимагає враховувати, зокрема, наявність у кредитора prima facie обґрунтованої вимоги, існування реального та істотного ризику того, що без забезпечувального заходу виконання майбутнього рішення буде зірвано або суттєво ускладнено, а також розумність застосування заходу з огляду на всі обставини справи.
Отже, термін diligence у шотландському праві може охоплювати як виконання вже існуючого виконавчого документа, так і певні забезпечувальні заходи під час ще не завершеного судового процесу.
При цьому arrestment on the dependence та inhibition on the dependence мають різні об’єкти й наслідки та повинні аналізуватися окремо.
Самого побоювання, що боржник не заплатить, недостатньо
Практичні межі забезпечувальної diligence добре демонструє нещодавнє рішення Court of Session.
У справі Mermaid Subsea Services (UK) Ltd v James Fisher Offshore Ltd [2025] CSOH 68 кредитор отримав дозвіл на diligence on the dependence у формі arrestment та inhibition у зв’язку зі спором, який розглядався в Англії.
Пізніше відповідач звернувся з вимогою скасувати ці заходи.
На момент розгляду цього питання суд уже мав новішу фінансову інформацію. Lord Cubie проаналізував оновлену звітність компанії, фінансовий стан групи та підтримку, доступну відповідачу.
Суд визнав, що вимога кредитора мала необхідну prima facie основу, однак дійшов висновку, що наявні докази більше не підтверджували необхідний реальний та істотний ризик для майбутнього виконання.
У результаті дозвіл на забезпечувальну diligence було скасовано.
Це рішення демонструє важливу особливість сучасної шотландської системи.
Для застосування забезпечувального заходу недостатньо того, що сума вимоги є значною або кредитор побоюється майбутніх проблем з оплатою.
Необхідно довести існування передбаченого законом ризику на підставі актуальних обставин.
У комерційному спорі значення можуть мати фінансова звітність боржника, фінансовий стан групи компаній, підтримка з боку пов’язаних осіб, операції з активами, умови фінансування та докази можливого виведення майна.
Diligence — давній термін, але сучасне законодавство
Сам термін diligence має давню історію, однак чинна система шотландського примусового виконання постійно розвивається.
Сучасну правову основу сформовано, зокрема:
- Debtors (Scotland) Act 1987;
- Debt Arrangement and Attachment (Scotland) Act 2002;
- Bankruptcy and Diligence etc. (Scotland) Act 2007.
Додаткові зміни внесено Bankruptcy and Diligence (Scotland) Act 2024.
Наприклад, section 17 цього закону набрала чинності 20 січня 2025 року та змінила правила diligence on the dependence у випадках, коли боржником є фізична особа, встановивши додаткову вимогу щодо надання Debt Advice and Information Package у передбачених законом обставинах.
Водночас ухвалення закону парламентом ще не означає, що кожне його положення вже застосовується на практиці.
Станом на вересень 2026 року низка положень реформи diligence все ще потребує окремих заходів щодо введення їх у дію, підготовки процесуальних правил або завершення відповідних консультацій.
Тому при плануванні стягнення необхідно відрізняти положення закону, які вже набрали чинності, від норм, які були ухвалені, але ще не почали застосовуватися.
Що іноземному кредитору потрібно перевірити до початку стягнення
Під час стягнення заборгованості з боржника у Шотландії планування виконавчих дій бажано починати ще до передачі доручення sheriff officer.
Кредитору необхідно визначити:
- чи є судове рішення, decree або інший документ підставою для примусового виконання у Шотландії;
- чи потрібен перед обраною процедурою charge for payment або інша попередня дія;
- чи є боржник фізичною особою та чи застосовуються додаткові законодавчі гарантії;
- які активи боржника фактично виявлено;
- чи належать ці активи самому боржнику, а не пов’язаній компанії або третій особі;
- де знаходиться відповідне майно;
- яка форма diligence допускається щодо конкретного активу;
- чи не перешкоджає стягненню процедура неплатоспроможності, мораторій або інше встановлене законом обмеження.
Якщо остаточного судового рішення ще немає, необхідно окремо оцінити, чи існують фактичні підстави для забезпечувальної diligence.
Не можна виходити з припущення, що тимчасове блокування активів доступне автоматично за будь-яким грошовим позовом.
Саме тому Шотландію неправильно розглядати лише як ще один регіон у межах єдиної британської системи примусового виконання.
Як детальніше пояснюється в матеріалі Grandliga про стягнення боргу у Великобританії, у Сполученому Королівстві існують окремі правові системи, а робота з шотландським боржником вимагає аналізу саме шотландських механізмів примусового виконання.
Що на практиці означає «diligence»
Коли шотландський юрист або sheriff officer говорить про diligence, йдеться про самостійний комплекс норм Scots law, які регулюють примусове виконання.
Це не одна універсальна процедура і не просто направлення судового виконавця до боржника.
Система вимагає, щоб одночасно поєднувалися кілька елементів:
правова підстава для стягнення, характер і місцезнаходження майна боржника, дотримання попередніх вимог закону та правильно обраний виконавчий механізм.
Для іноземного кредитора розуміння терміна diligence — лише перший крок.
Набагато важливіше визначити, яка саме diligence здатна перетворити юридичне право на отримання боргу на фактичне стягнення.
