Стягнення боргу в Австрії

Стягнення боргу в Австрії починається з правової та фінансової оцінки боржника. На цьому етапі важливо перевірити не лише його платоспроможність і поточну господарську діяльність, а й зв’язок боржника з Австрією, дані австрійського торгового реєстру, осіб, уповноважених представляти компанію, юридичну та фактичну адресу, доступні активи, поточні судові та виконавчі провадження, публікації в офіційному реєстрі неплатоспроможності, а також документи, якими підтверджується заборгованість.

Якщо боржником є австрійська компанія, перевірка торгового реєстру має практичне значення, оскільки в ньому можуть міститися відомості про найменування компанії, організаційно-правову форму, місцезнаходження, адресу діяльності та осіб, які мають право діяти від імені компанії. Для кредитора це важливо, щоб правильно направити вимогу про оплату, підготувати переговорну позицію, визначити належного відповідача та уникнути помилок під час подальшого звернення до суду.

Якщо боржник продовжує вести діяльність, відсутні очевидні ознаки неплатоспроможності, а борг підтверджується договором, рахунками, поставкою, прийманням, листуванням, частковими оплатами або визнанням боргу, доцільно почати з досудового стягнення боргу. Цей етап допомагає не лише вимагати оплату, а й зрозуміти, чи визнає боржник заборгованість, які заперечення він заявляє, чи готовий він до графіка платежів і чи не намагається вивести активи.

Досудовий етап має будуватися на документованій та юридично коректній комунікації. Він може включати письмову вимогу про оплату, розрахунок основної суми боргу, відсотків і витрат, запит офіційної позиції боржника, переговори щодо розстрочки, повернення товару, зарахування зустрічних вимог або іншого економічно доцільного способу врегулювання.

Мета цього етапу — зафіксувати позицію кредитора, отримати перевірювану реакцію боржника та підготувати наступний спосіб стягнення. Якщо боржник не відповідає, без достатніх підстав оспорює заборгованість, порушує узгоджений графік платежів, демонструє ознаки неплатоспроможності або переміщує активи, кредитору слід переходити до судового стягнення, процедури видачі платіжного наказу, виконання вже наявного судового акта або заходів, пов’язаних із неплатоспроможністю.

Перед зверненням до суду кредитору слід перевірити строк позовної давності. В Австрії за багатьма вимогами, пов’язаними з поставкою товарів, виконанням робіт або наданням послуг у комерційних відносинах, застосовується трирічний строк позовної давності. Однак цей строк не слід розглядати як універсальне правило для всіх боргів: значення мають правова підстава вимоги, дата настання строку оплати, характер зобов’язання та дії, які могли вплинути на перебіг давності.

Наслідки спливу строку позовної давності враховуються в цивільному процесі, якщо боржник заявляє відповідне заперечення. Тому кредитору важливо зберегти докази дати настання платежу, направлених вимог, часткових оплат, визнання боргу, переговорів та іншого значимого листування. Якщо боржник прямо або опосередковано визнав борг до спливу строку давності або вимогу було своєчасно пред’явлено до суду, це може мати значення для подальшого обчислення строку.

Під час розрахунку суми вимоги також слід враховувати відсотки за прострочення. В Австрії загальний законний відсоток становить чотири відсотки річних. У комерційних відносинах між підприємцями або між підприємцем і юридичною особою публічного права у разі прострочення платежу може застосовуватися ставка дев’ять цілих дві десятих відсоткового пункту понад відповідну базову ставку. Для півріччя, що почалося 1 січня 2026 року, опублікована базова ставка становить одну цілу п’ятдесят три сотих відсотка.

Законодавство Австрії передбачає кілька способів судового стягнення боргу. На практиці можуть застосовуватися загальне цивільне провадження, австрійська процедура видачі платіжного наказу, а за наявності транскордонної вимоги в межах Європейського Союзу — спеціальні європейські процедури. Вибір залежить від того, чи оспорюється борг, якою є сума вимоги, де перебуває боржник і чи має кредитор уже чинний виконавчий документ.

Загальне позовне провадження починається з подання позовної заяви. У позові необхідно зазначити вимогу, суму боргу, дату настання строку оплати, договірну або законну підставу вимоги та докази. Для стягнення заборгованості зазвичай мають значення договір, замовлення, рахунок, документи про поставку або надання послуг, підтвердження приймання, листування, вимоги про оплату, часткові платежі та визнання боргу.

Після прийняття позову суд направляє його відповідачу. Суд може встановити строк для відповіді на позов, а потім призначити підготовче засідання або усне слухання. На цій стадії розглядаються фактичні та правові доводи сторін, докази й можливі заперечення боржника, зокрема оплата, зарахування зустрічних вимог, неналежне виконання, ненастання строку платежу або сплив строку позовної давності.

Якщо відповідач не подав відповідь у встановлений строк або не з’явився до суду за наявності підстав для розгляду справи без нього, може бути ухвалене заочне рішення. Коли спір готовий до вирішення після дослідження доводів і доказів, суд ухвалює рішення щодо суми боргу, відсотків і судових витрат.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цивільному процесі Австрії апеляційна скарга подається протягом чотирьох тижнів після вручення письмового рішення і, як правило, потребує участі адвоката. Апеляційний суд перевіряє рішення за правилами процедури оскарження, може ухвалити рішення по суті або повернути справу до суду першої інстанції.

Рішення суду другої інстанції може бути переглянуте Верховним судом за умови дотримання встановлених законом вимог. Таке звернення подається протягом чотирьох тижнів після вручення рішення апеляційного суду і зазвичай потребує наявності істотного правового питання. Якщо ціна вимоги нижча за п’ять тисяч євро, перегляд можливий лише в окремих випадках, передбачених законом; за суми від п’яти тисяч до тридцяти тисяч євро він зазвичай залежить від допуску апеляційного суду; за суми від тридцяти тисяч євро звернення можливе, однак Верховний суд може відмовити в розгляді, якщо немає істотного правового питання.

Австрійська процедура видачі платіжного наказу особливо важлива для грошових вимог на суму до сімдесяти п’яти тисяч євро. Якщо встановлені законом умови дотримані, для таких вимог ця процедура в Австрії є обов’язковою. Вимоги на суму понад сімдесят п’ять тисяч євро пред’являються в загальному цивільному порядку.

Платіжний наказ може бути виданий без попереднього усного слухання. Однак австрійська процедура видачі платіжного наказу не застосовується, якщо місце проживання, звичайне перебування або зареєстрований офіс відповідача знаходиться за кордоном. У такій ситуації кредитору слід розглядати загальний судовий порядок або відповідну європейську процедуру для транскордонного стягнення.

Після вручення платіжного наказу боржник має чотири тижні для подання заперечення. Якщо заперечення подано своєчасно, платіжний наказ втрачає силу, а справа автоматично продовжується в загальному порядку. Боржник не завжди зобов’язаний детально обґрунтовувати заперечення: вимоги до його змісту залежать, зокрема, від суду, у якому розглядається справа, і суми вимоги.

Якщо боржник не подає заперечення у встановлений строк, платіжний наказ стає виконавчим документом. У такому разі, якщо боржник не платить добровільно, кредитор може розпочати примусове виконання на підставі підтвердженого платіжного наказу.

За транскордонними грошовими вимогами в межах Європейського Союзу кредитор може використати європейський платіжний наказ, якщо вимога належить до цивільних або комерційних справ і боржник, імовірно, не буде її по суті оспорювати. Ця процедура може бути корисною, коли кредитор і боржник перебувають у різних державах або коли пов’язану з Австрією вимогу потрібно пред’явити до боржника в іншій державі Європейського Союзу.

Заява подається за єдиною європейською формою. В Австрії компетентним судом для європейського платіжного наказу є районний суд з торговельних справ Відня. Суд перевіряє заяву на підставі поданих відомостей і направляє виданий платіжний наказ боржнику.

Після вручення платіжного наказу боржник має тридцять днів для подання заперечення. Якщо заперечення не подано, європейський платіжний наказ стає таким, що підлягає виконанню, і може бути виконаний у державах Європейського Союзу, крім Данії. Якщо боржник своєчасно подає заперечення, вимога більше не розглядається як безспірна; провадження може продовжитися за правилами спорного цивільного процесу або бути припинене за заявою кредитора.

Для транскордонних вимог невеликої суми може застосовуватися європейська процедура малих вимог. Вона призначена для цивільних і комерційних справ, якщо ціна вимоги без урахування відсотків, витрат і судових видатків не перевищує п’яти тисяч євро. Така процедура може бути доречною, коли сума боргу порівняно невелика, але боржник, договір або майно пов’язані з іншою державою Європейського Союзу.

Якщо кредитор уже має судове рішення, ухвалене в іншій державі Європейського Союзу, може мати значення визнання та виконання іноземних судових рішень. У цивільних і комерційних справах рішення, ухвалені в одній державі Європейського Союзу, як правило, визнаються в інших державах без спеціальної процедури, а якщо вони підлягають виконанню в державі походження, можуть виконуватися без окремого оголошення про можливість виконання.

Якщо кредитор має судове рішення, що підлягає виконанню, виконавчий платіжний наказ або інший виконавчий документ, він може розпочати в Австрії виконавче провадження. Дозвіл на виконання, як правило, надає компетентний районний суд. Для звернення за виконанням кредитору потрібні виконавчий документ, підтвердження його придатності до виконання та відомості, які дають змогу ідентифікувати боржника й обрані заходи стягнення.

За грошовими вимогами кредитор може обирати різні способи виконання. Стягнення може бути звернене на рухоме майно, вимоги боржника до третіх осіб, банківські рахунки, трудовий дохід, частки в компаніях, інші майнові права та нерухомість. У певних випадках кілька способів виконання можуть застосовуватися одночасно, якщо це необхідно для фактичного повернення боргу.

Для кредитора важливо, що наявність виконавчого документа сама по собі не гарантує отримання коштів. Практичний результат залежить від того, чи вдасться знайти майно, на яке можна звернути стягнення. Відомості про роботодавця боржника, банківські рахунки, вимоги до контрагентів, нерухомість, корпоративні частки або інші майнові права можуть істотно вплинути на ефективність виконання.

Водночас австрійське право передбачає захист боржника. Окремі види майна та доходів повністю або частково не підлягають стягненню, а під час утримання з трудового доходу має зберігатися недоторканна частина. Тому стратегія виконання має враховувати не лише суму боргу, а й реальний майновий стан боржника та допустимі законом способи примусового стягнення.

Якщо у боржника є конкретні ознаки неплатоспроможності, кредитору слід оцінювати не лише індивідуальне стягнення, а й заходи, пов’язані з банкрутством. В Австрії підставою для процедури неплатоспроможності може бути нездатність сплачувати борги, а для компанії також надмірна заборгованість. Компанія зобов’язана подати заяву про відкриття процедури без винної затримки і в будь-якому разі не пізніше шістдесяти днів після настання неплатоспроможності або надмірної заборгованості, якщо своєчасно не досягнуто позасудового врегулювання.

Кредитор також може подати заяву про відкриття процедури неплатоспроможності. Компетентним судом, як правило, є земельний суд за місцезнаходженням компанії; у Відні таким судом є торговий суд Відня. Для відкриття процедури зазвичай має бути майно, достатнє для покриття початкових витрат. Якщо такого майна немає, суд може вимагати від заявника внести аванс на витрати; якщо аванс не буде внесено у встановлений строк, заяву може бути відхилено.

Після відкриття процедури рішення публікується в офіційному реєстрі неплатоспроможності. Для кредитора така публікація особливо важлива, тому що вимоги мають бути заявлені до суду у строк, зазначений у публікації про відкриття процедури. У заяві вимоги необхідно вказати суму боргу, факти, на яких ґрунтується вимога, і докази; вимоги, як правило, заявляються в євро.

З відкриттям процедури неплатоспроможності боржник втрачає вільне розпорядження майном, що входить до конкурсної маси. Кредитори більше не можуть стягувати свої вимоги окремо один від одного через індивідуальні виконавчі дії, а повинні брати участь у процедурі. Керуючий перевіряє заявлені вимоги, управляє конкурсною масою, реалізує активи та розподіляє отримані кошти за правилами процедури.

Окреме значення має оспорювання шкідливих дій боржника, вчинених до відкриття процедури. Оспорюватися можуть не лише договори, а й платежі, забезпечення, передача майна, бездіяльність або інші дії, які стосуються майна боржника та погіршують задоволення вимог кредиторів. Ключовим є те, чи призвела дія до зменшення активів, збільшення зобов’язань, переважного задоволення окремих кредиторів або виведення майна з-під можливого стягнення.

Якщо був намір завдати шкоди кредиторам, оспорювання може охоплювати дії, вчинені протягом десяти років до відкриття процедури, коли іншій стороні було відомо про такий намір. Якщо інша сторона не знала про намір завдати шкоди через необережність, значення може мати дворічний період. Безоплатні розпорядження боржника можуть оспорюватися в межах двох років до відкриття процедури. У разі переважного задоволення окремих кредиторів значення можуть мати дії після настання неплатоспроможності, після подання заяви про неплатоспроможність або в останні шістдесят днів до відкриття процедури; оспорювання з підстави переваги виключається, якщо перевагу було надано більш ніж за один рік до відкриття процедури.

Наслідком успішного оспорювання є те, що шкідлива дія стає неефективною щодо конкурсних кредиторів, а отримане за такою дією майно або його економічна вартість може бути повернута до конкурсної маси. Завдяки цьому усувається шкода, заподіяна вибірковими платежами, безоплатними передачами, продажами нижче вартості, пізнім наданням забезпечення або виведенням активів, а майно стає доступним для пропорційного задоволення вимог кредиторів.

Для кредитора цей блок особливо важливий, якщо боржник передає майно пов’язаним особам, вибірково платить окремим кредиторам, пізно надає забезпечення, продає активи нижче вартості, не стягує власні вимоги, спустошує рахунки або продовжує здійснювати платежі за вже очевидної неплатоспроможності. У таких випадках процедура неплатоспроможності може бути потрібна не лише для заявлення власної вимоги, а й для перевірки дій, які необґрунтовано зменшили майно, доступне кредиторам.

Якщо вам потрібна допомога зі стягненням боргу в Австрії, наша компанія супроводжує всі основні етапи процесу: аналіз документів, перевірку строку позовної давності та статусу боржника, досудові переговори, направлення вимог про оплату, погодження графіка погашення, судове стягнення, процедуру видачі платіжного наказу, виконання австрійського або іноземного судового акта, а також заходи, пов’язані з неплатоспроможністю боржника. Конкретна стратегія залежить від підстави боргу, доказів, місцезнаходження боржника, доступних активів, можливих заперечень і того, яка процедура — національна чи транскордонна — краще підходить для повернення заборгованості.

26.07.2024

350