Стягнення боргу у Латвії

Стягнення боргу у Латвії починається з перевірки правової підстави вимоги, статусу боржника та реальних перспектив отримання оплати. Для латвійських компаній важливо перевірити реєстраційні дані, юридичну адресу, уповноважених представників, можливу наявність процедур неплатоспроможності, процедур правового захисту, судових справ і виконавчих дій. Така попередня оцінка допомагає обрати належний шлях: досудове врегулювання, звернення до суду, спрощену процедуру, процедуру попередження про оплату, виконавче провадження або заяву про неплатоспроможність боржника.

Якщо латвійський боржник продовжує господарську діяльність, має адресу, яку можна перевірити, і не перебуває у процедурі неплатоспроможності, зазвичай доцільно починати з досудового етапу. Водночас кредитору не варто обмежуватися лише листуванням: потрібно перевірити публічні реєстри, щоб встановити, чи не відкрито щодо боржника процедуру неплатоспроможності, правового захисту або іншу процедуру, яка може змінити стратегію стягнення.

На досудовому етапі кредитор може надіслати письмову вимогу про оплату, запропонувати графік погашення, отримати підтвердження боргу, погодити повернення товару, зарахування зустрічних вимог або інший економічно прийнятний спосіб врегулювання. У Латвії особливо важливо документально зафіксувати підставу боргу, строк оплати, листування сторін і відповідь боржника, оскільки ці матеріали надалі можуть бути використані для вибору судової або прискореної процедури стягнення.

Комунікація з боржником може здійснюватися поштою, електронною поштою, телефоном, через засоби обміну повідомленнями або іншими погодженими каналами, але її метою має бути насамперед надійна фіксація позицій сторін. Важливо встановити осіб, які мають право ухвалювати рішення від імені боржника, отримати відповідь по суті вимоги, зафіксувати підтвердження боргу або відмову від оплати та підготувати докази для наступного етапу.

Тривалість досудового етапу залежить від поведінки боржника, якості документів, суми боргу, наявності спору щодо товарів або послуг і готовності сторін до врегулювання. Якщо боржник не відповідає, заперечує документально підтверджений борг, затягує переговори або має ознаки фінансових труднощів, кредитору варто переходити до судового провадження або іншого передбаченого законом способу стягнення, не втрачаючи час, важливий для строку позовної давності.

Перед початком судового стягнення кредитор повинен перевірити строк позовної давності. За загальним правилом у Латвії зобов’язальні вимоги можуть припинятися, якщо кредитор не реалізує їх протягом 10 років, якщо законом не встановлено коротший строк. Для вимог, що виникають із комерційних правочинів, латвійське комерційне законодавство передбачає спеціальний строк позовної давності 3 роки, якщо законом не встановлено інший строк.

Після спливу строку позовної давності під загрозою опиняється не лише можливість ефективного звернення до суду, а й сама вимога. Перебіг позовної давності може бути перерваний поданням вимоги до суду або арбітражу, надсиланням боржнику нагадування, а також будь-якою дією боржника, яка підтверджує вимогу. Після переривання час, що вже минув, не зараховується, а строк починає обчислюватися заново.

Обов’язкова процедура направлення вимоги перед поданням позову про грошову вимогу в Латвії не застосовується як універсальне правило; вона залежить від договору та характеру спору. Якщо сторони передбачили у договорі переговори, посередництво або інший спосіб врегулювання спору, кредитору варто документально підтвердити направлення пропозиції, відповідь боржника та результат спроби врегулювання. Це допомагає показати, що кредитор діяв належно і дотримався погодженого сторонами порядку вирішення спору.

Залежно від суми боргу, документального підтвердження вимоги, заперечень боржника та наявності транскордонного елементу законодавство Латвії передбачає кілька видів судового стягнення боргу.

Альтернативні способи стягнення можуть застосовуватися, коли вимога є грошовою, підтверджена документами і відповідає умовам спеціальної процедури. У Латвії передбачено примусове виконання зобов’язання після попередження боржника. Така процедура застосовується до документально підтверджених платіжних зобов’язань, але не може використовуватися, якщо адреса боржника невідома, місце проживання або юридична адреса боржника знаходиться поза Латвією, сума боргу перевищує 15 000 євро, вимога пов’язана з невиконаним зустрічним зобов’язанням, договірний штраф перевищує 10 відсотків основного боргу, проценти перевищують основний борг або зобов’язання є солідарним. Після попередження боржник може оплатити борг або подати заперечення у встановлений законом строк; якщо заперечення не подано, рішення судді може мати силу виконавчого документа.

В окремих випадках також можливе безспірне примусове виконання документально підтверджених зобов’язань. Цей шлях не замінює звичайне судове провадження, якщо борг є спірним, але може бути корисним, коли зобов’язання належно підтверджене документами, а боржник фактично не заперечує підставу платежу.

Загальне позовне провадження застосовується, коли борг є спірним, сума вимоги не дозволяє використати спрощену процедуру або потрібне повне дослідження доказів. Після прийняття позову суд надсилає відповідачу матеріали справи та встановлює строк для письмових пояснень, зазвичай від 15 до 30 днів з дня надсилання. В окремих випадках строк може обчислюватися з дня вручення матеріалів відповідачу.

Після отримання письмових пояснень відповідача або після спливу строку для їх подання суд переходить до підготовки справи. На цьому етапі можуть уточнюватися вимоги та заперечення, оцінюватися докази, вирішуватися процесуальні питання та обговорюватися можливість мирного врегулювання. Якщо справу неможливо розглянути письмово, проводиться судове засідання за участю сторін. Законодавство Латвії не встановлює єдиного строку розгляду всіх справ про стягнення боргу, тому тривалість залежить від складності спору, поведінки сторін, обсягу доказів і завантаженості суду.

Після розгляду справи суд ухвалює рішення. Якщо рішення стосується стягнення грошової суми або судових витрат, суд встановлює строк для добровільного виконання, крім випадків негайного виконання. Такий строк не може перевищувати 10 днів з дня набрання рішенням законної сили. Якщо боржник не виконує рішення добровільно, кредитор може отримати виконавчий документ і передати його для примусового виконання.

Сторона, яка не погоджується з рішенням суду першої інстанції, може подати апеляційну скаргу у строк і порядку, передбачені процесуальним законом. Апеляційна скарга зазвичай подається через суд першої інстанції, який передає відповідні матеріали учасникам справи та встановлює строк для письмових пояснень.

Після спливу строку апеляційного оскарження та строку для письмових пояснень суд першої інстанції передає справу до суду апеляційної інстанції. Апеляція може розглядатися в судовому засіданні або письмово залежно від процесуальних правил і обставин справи. Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності відповідно до правил, встановлених законом.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене до Верховного суду Латвії у встановлений законом строк. Як загальне правило, такий строк становить 30 днів з дня проголошення рішення; якщо рішення складено пізніше або ухвалено у письмовому провадженні, строк обчислюється за правилами процесуального закону щодо складення або вручення рішення. Залежно від обставин Верховний суд може розглянути справу письмово або в судовому засіданні, а його рішення є остаточним.

Спрощена процедура застосовується до вимог про стягнення грошей, якщо основний борг на дату подання позову не перевищує 3000 євро. Справа відкривається на підставі письмової позовної заяви; відповідач отримує форму для пояснень і має 30 днів для подання письмової позиції. Суд також роз’яснює відповідачу, що неподання пояснень не перешкоджає ухваленню рішення, а відповідач може просити про розгляд справи в судовому засіданні.

За результатами розгляду суд ухвалює рішення у спрощеній процедурі. Таке рішення може бути оскаржене, якщо існують підстави, передбачені законом. Строк апеляційного оскарження зазвичай становить 20 днів з дня складення рішення або, у випадках, передбачених процесуальним законом, з дня його вручення учаснику справи.

Після набрання рішенням законної сили та відсутності добровільного виконання з боку боржника кредитор отримує виконавчий документ і передає його для примусового виконання. Виконавчі документи, як правило, можуть бути пред’явлені до виконання протягом 10 років з дня набрання чинності рішенням суду або судді, якщо законом не встановлено інший строк. Пред’явлення виконавчого документа перериває перебіг цього строку.

У виконавчому провадженні вимога кредитора може бути задоволена за рахунок коштів на рахунках боржника, рухомого майна, нерухомого майна, коштів або майна, що перебуває у третіх осіб, а також часток чи акцій, які належать боржнику в компанії. Якщо боржником є юридична особа, стягнення спочатку звертається на кошти в банках або в інших надавачів платіжних послуг; якщо цих коштів недостатньо, стягнення звертається на майно юридичної особи.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності, кредитор може розглянути неплатоспроможність або реструктуризацію боржника. Кредитор має право подати заяву про неплатоспроможність юридичної особи, якщо примусове виконання судового рішення не дозволило стягнути борг, або якщо товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство не сплатило основний борг у розмірі щонайменше 4268 євро, а кредитор заздалегідь попередив боржника про намір подати заяву. Для інших юридичних осіб офіційне джерело вказує поріг основного боргу 2134 євро, також за умови попереднього повідомлення з боку кредитора.

Під час подання заяви про неплатоспроможність юридичної особи кредитор сплачує державне мито та процедурний депозит. Офіційне латвійське джерело вказує, що державне мито за заяву кредитора становить 355 євро, а процедурний депозит дорівнює двом мінімальним місячним заробітним платам. Депозит використовується для фінансування процедури, якщо у боржника немає майна або його недостатньо для покриття витрат процедури.

Після внесення запису про неплатоспроможність до реєстру кредитор повинен подати свою вимогу керуючому протягом одного місяця. Якщо вимогу подано у цей строк і її визнано, кредитор отримує право голосу на зборах кредиторів пропорційно до визнаної суми вимоги. Якщо місячний строк пропущено, вимогу ще можна подати протягом шести місяців з дати внесення запису до реєстру, але не пізніше дня складення плану задоволення вимог кредиторів; якщо і цей строк пропущено, кредитор втрачає право заявляти вимогу у цій процедурі.

У процедурі неплатоспроможності може виникнути солідарна відповідальність керівництва боржника, якщо бухгалтерські документи компанії не передані керуючому або їхній стан не дозволяє отримати чітке уявлення про правочини та майновий стан боржника за останні три роки до оголошення неплатоспроможності. Для кредитора це важливо, коли у боржника недостатньо активів, але є ознаки виведення майна, порушень в обліку або недобросовісних дій осіб, які контролювали компанію.

У процедурі неплатоспроможності керуючий також аналізує правочини боржника і може вимагати визнання недійсними правочинів, які завдали збитків боржнику або кредиторам. Насамперед перевіряються правочини, укладені після оголошення неплатоспроможності, а також правочини, вчинені протягом чотирьох місяців до такого оголошення, якщо вони спричинили збитки. Також можуть оскаржуватися правочини, укладені протягом трьох років до оголошення неплатоспроможності, якщо інша сторона знала або повинна була знати, що правочин завдає збитків боржнику. Якщо правочин укладено із заінтересованою особою або на її користь, вважається, що така особа знала про збитки, доки не доведено протилежне.

Якщо правочин боржника успішно оскаржено, майно або його вартість може повернутися до майнової маси боржника. Це може збільшити шанси на повне або часткове задоволення вимог кредиторів, особливо якщо звичайне примусове виконання не виявило достатніх активів.

Якщо спір пов’язаний з іншою державою Європейського Союзу, кредитор може використовувати не лише національні латвійські процедури, а й європейські механізми. Судові рішення, ухвалені у цивільних і комерційних справах в одній державі-члені, визнаються в інших державах-членах без спеціальної процедури, а рішення, яке підлягає виконанню, може виконуватися в іншій державі-члені без окремого оголошення його таким, що підлягає виконанню.

Для безспірних транскордонних грошових вимог може застосовуватися європейський наказ про оплату. Ця процедура ґрунтується на стандартних формах: суд видає наказ, боржник може подати заперечення, а якщо заперечення не подано, наказ стає придатним до виконання. Якщо існує ризик виведення коштів з рахунку в іншій державі Європейського Союзу, може застосовуватися європейський наказ про збереження коштів на банківському рахунку, який дозволяє заблокувати кошти на рахунку боржника в іншій державі-члені, крім Данії.

Якщо вам потрібно стягнути борг з боржника у Латвії, варто заздалегідь оцінити правову підставу вимоги, строк позовної давності, наявні документи, фінансовий стан боржника та найбільш відповідну процедуру стягнення. Grandliga може допомогти з аналізом документів, вибором стратегії, переговорами, судовим стягненням, виконавчим провадженням і транскордонними справами, пов’язаними з Латвією.

17.06.2024

245