Стягнення боргу в Омані

Стягнення боргу в Омані починається з оцінки платоспроможності боржника, сфери його діяльності, історії підприємства, документів, що підтверджують борг, поточних судових справ, виконавчих процедур, майнового стану та можливих підстав для заперечення вимог кредитора. Для іноземного кредитора особливо важливо встановити точну юридичну назву боржника, місце ведення діяльності в Омані, його роль за договором, наявні кошти, дебіторську заборгованість, рухоме та нерухоме майно, частки в компаніях, цінні папери, а також ознаки неплатоспроможності або виведення активів.

Якщо боржник активно веде комерційну діяльність, а кредитор має документи, що підтверджують заборгованість, стратегія може починатися з досудового етапу. На цьому етапі потрібно зібрати та впорядкувати договір, рахунки, документи поставки, акти, розрахункові виписки, листування, визнання боргу, історію платежів, документи щодо забезпечення та докази попередніх вимог про оплату. У комерційних справах право Оману надає практичне значення документам і належно зафіксованій діловій комунікації, особливо якщо вимога надалі може бути передана до суду або використана для отримання наказу про оплату.

Досудовий етап включає впорядковані переговори з боржником з метою отримання оплати вимог кредитора або іншого письмово оформленого варіанта врегулювання, зокрема повернення товарів, переведення боргу на третю особу, взаємного обміну послугами чи товарами, зарахування зустрічних вимог, надання забезпечення або погодження графіка погашення боргу.

Взаємодія з боржником зазвичай починається після надсилання письмової вимоги про оплату відповідним способом зв’язку. У комерційних справах корисним може бути направлення вимоги рекомендованим листом із підтвердженням вручення, оскільки це допомагає довести, що боржник був офіційно повідомлений про вимогу кредитора. Якщо кредитор планує звернутися за наказом про оплату, боржника потрібно попередньо зобов’язати сплатити борг у строк не менше восьми днів до подання заяви.

Якщо боржник ігнорує вимогу, заперечує борг без достатніх підстав, уникає спілкування з уповноваженими представниками, передає активи, демонструє ознаки неплатоспроможності або відмовляється від реального врегулювання, кредитор може перейти до належного правового механізму в Омані: звичайного судового порядку, наказу про оплату, виконання наявного виконавчого документа, визнання та виконання іноземного судового рішення або заходів, пов’язаних із банкрутством.

Перед ініціюванням судового стягнення потрібно оцінити застосовний строк позовної давності. Як загальний орієнтир для цивільних вимог може застосовуватися строк 15 років, якщо для конкретного виду вимоги не передбачено коротший спеціальний строк. Для комерційних зобов’язань між підприємцями, пов’язаних з їхньою комерційною діяльністю, строк позовної давності зазвичай становить 10 років з дати настання строку виконання зобов’язання.

Наслідки закінчення строку позовної давності застосовуються судом першої інстанції та апеляційним судом лише на прохання боржника. Перебіг позовної давності може перериватися явним або непрямим визнанням вимоги кредитора боржником, зокрема поведінкою, яка підтверджує існування зобов’язання. Після переривання строк позовної давності починає спливати заново.

Законодавство Оману передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому порядку та в порядку видачі наказу про оплату. У комерційних та інвестиційних спорах кредитору також потрібно враховувати компетенцію Суду з інвестиційних і торговельних спорів, створеного королівським указом 2025 року, який діє з 1 жовтня 2025 року. Цей суд розташований у Маскаті та підпорядковується Вищій судовій раді, а справи, подані до набрання чинності новими правилами, продовжують розглядатися судами, до яких вони вже були передані.

Звичайний судовий порядок починається з подання заяви до суду. Канцелярія суду реєструє позов у день подання заяви в спеціальному реєстрі за порядком надходження. На кожен позов відкривається окрема справа, яка того ж дня передається голові суду або призначеному ним судді для визначення дати слухання. Дата засідання фіксується в оригіналі позовної заяви та її копіях у присутності позивача або його представника.

Наступного дня канцелярія передає оригінал та копії заяви до служби судового повідомлення для повідомлення боржника та повернення оригіналу позову до суду. Повідомлення про позов має бути здійснене протягом двадцяти днів з моменту його отримання, якщо тільки засідання не призначене в цей строк. У такому разі повідомлення має бути здійснене до дати засідання з дотриманням строків явки.

Строк явки відповідача до суду становить вісім днів з дати повідомлення відповідача. Відповідач повинен подати до канцелярії суду свої заперечення з доданими документами не менше ніж за три дні до призначеної дати слухання. Тому кредитору варто підготувати доказову базу до подання позову, включаючи договір, рахунки, документи поставки, листування, розрахункові виписки, вимоги про оплату, визнання боргу та документи, що підтверджують відсотки або витрати, якщо вони заявляються.

Сторони повинні з’явитися на призначене засідання особисто або через представника, призначеного з числа адвокатів. Якщо відповідач відсутній на першому засіданні, а позовну заяву було вручено йому особисто, суд може винести рішення у справі. Якщо позовна заява не була вручена йому особисто, суд, за винятком термінових справ, переносить слухання на наступне засідання, про яке повідомляється відповідач. В обох випадках рішення вважається винесеним у присутності відповідача.

Якщо відповідач з’явиться до завершення засідання, будь-яке рішення, винесене за його відсутності, анулюється. Проведення першого засідання суд починає із пропозиції сторонам укласти мирову угоду. Якщо примирення не досягнуто, розгляд справи починається на тому самому засіданні. Справа не може бути відкладена більше одного разу з однієї і тієї ж причини, викликаної однією зі сторін, а строк відкладення не повинен перевищувати двох тижнів.

У ході розгляду справи суд заслуховує позиції сторін, за потреби допитує свідків, досліджує письмові докази та після дебатів сторін приймає рішення на тому самому засіданні або відкладає його винесення на найближче засідання.

Процедура видачі наказу про оплату застосовується у випадках, коли право кредитора підтверджено письмово, підлягає негайному виконанню, а сума боргу точно визначена. Ця процедура також може застосовуватися, якщо вимога стосується визначеної рухомої речі за описом, видом або кількістю, або якщо право кредитора випливає з комерційного документа в межах правил про наказ про оплату.

Щоб скористатися цією процедурою, кредитор повинен спочатку направити боржнику вимогу про оплату. Якщо боржник не виконає її протягом щонайменше восьми днів, кредитор має право подати заяву до компетентного суду про видачу наказу. Рекомендований лист із підтвердженням отримання може бути достатньою формою такої вимоги, а сума, заявлена у зверненні до суду, не може перевищувати суму, зазначену у вимозі.

До заяви додаються документи, що підтверджують наявність боргу та факт направлення вимоги про оплату. Після подання заяви суд видає наказ про оплату протягом трьох днів. Якщо суд не може задовольнити заяву, призначається слухання справи, а канцелярія суду повідомляє відповідача про дату слухання.

Заява та наказ мають бути вручені боржнику протягом шести місяців з моменту видачі наказу, інакше вони втрачають чинність. Боржник може подати скаргу на наказ протягом 15 днів з моменту його отримання. Скарга має бути обґрунтована, інакше вона може бути визнана недійсною. Скарга розглядається в порядку, аналогічному розгляду позовної заяви. Якщо відповідач не подасть скаргу у встановлений строк, наказ про оплату стає остаточним рішенням.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до апеляційного суду протягом 30 днів з дня повідомлення про рішення, яке оскаржується. Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду Оману протягом 40 днів з дня повідомлення про рішення, яке оскаржується. Подання скарги до Верховного суду не зупиняє виконання оскаржуваного рішення.

Проте суд може тимчасово зупинити виконання рішення, якщо про це просить заявник у скарзі та якщо існує загроза значної шкоди, яку неможливо буде усунути в разі продовження виконання. Якщо суд зупиняє виконання рішення, він може вимагати внесення забезпечення або вжити інших тимчасових заходів. Рішення Верховного суду є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

Для іноземних кредиторів окремим шляхом стягнення є визнання та виконання іноземних судових рішень в Омані. Іноземне судове рішення або ухвала можуть бути виконані в Султанаті Оман на умовах, передбачених для виконання оманських судових рішень у державі походження такого рішення. Заява подається до суду першої інстанції у складі трьох суддів за місцем виконання відповідно до звичайних правил подання позову.

Оманський суд перевіряє, чи було іноземне рішення винесене компетентним судовим органом відповідно до правил міжнародної підсудності держави, де воно було ухвалене, чи стало воно остаточним і таким, що підлягає виконанню за правом цієї держави, та чи не було воно отримане шляхом обману. Суд також перевіряє, чи були сторони належно викликані та представлені, чи не порушує іноземне рішення законодавство Оману, чи не суперечить воно оманському судовому рішенню або ухвалі, а також чи не містить положень, несумісних із публічним порядком або моральними засадами. Ці правила можуть мати значення також для іноземних арбітражних рішень, офіційно посвідчених документів та мирових угод, затверджених іноземними судами, якщо виконані необхідні правові умови.

Після набрання судовим рішенням законної сили кредитору слід ініціювати примусове виконання. Рішення може бути пред’явлено до примусового виконання протягом 15 років. Для виконання судового рішення у комерційному спорі встановлено строк пред’явлення 10 років.

Комерційне виконання в Омані може здійснюватися на підставі судового рішення, протоколу мирової угоди, судової ухвали, наказу про оплату, ухвали за заявою, іноземного судового рішення або іншого виконавчого судового чи офіційного документа. Заява може бути подана кредитором особисто, адвокатом або уповноваженим правовим представником і має супроводжуватися виконавчим документом, заявою про виконання та документами, необхідними для проведення виконання.

У межах примусового виконання вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника, арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим продажем, арешту цінних паперів, арешту часток у компаніях, а також арешту майна або вимог боржника, які перебувають у третіх осіб. Якщо активи боржника невідомі, стратегія виконання має бути спрямована на встановлення коштів, дебіторської заборгованості, зареєстрованого майна, часток, цінних паперів та інших активів, на які може бути звернене стягнення.

У відповідних випадках кредитор може також звернутися із заявою про заборону на виїзд боржника з країни, якщо існують серйозні підстави вважати, що боржник може залишити Султанат Оман. Оманська процедура також допускає звернення із заявою про арешт боржника, якщо боржник відмовляється виконувати рішення попри доведену здатність сплатити борг або існує ризик його виїзду з країни. Такі заходи пов’язані з виконанням рішення та залежать від виконавчого документа, підтвердних матеріалів, виконавчої справи й оцінки обставин судом.

Альтернативним варіантом стягнення боргу з компанії або підприємця є банкрутство боржника. Згідно із законом Оману про банкрутство, кожен кредитор із комерційним боргом, який є безспірним і підлягає оплаті, може вимагати визнання боржника-підприємця банкрутом, якщо той припинив виплати за боргом. Кредитор із вимогою цивільного характеру, строк виконання якої настав, також може використовувати цей шлях, якщо доведе, що боржник-підприємець припинив виплати і за комерційними боргами.

Кредитор з відстроченим комерційним боргом має право вимагати визнання банкрутства, якщо боржник не має відомого місця проживання в Омані, переховується, закриває торговельний об’єкт, починає ліквідацію або вчиняє дії, що завдають шкоди кредиторам, за умови надання доказів припинення виплат за комерційними боргами. Заява кредитора подається до секретаріату суду та має підтверджуватися доказами того, що боржник припинив погашення боргів. Оманське право про банкрутство також передбачає пов’язані процедури, зокрема реструктуризацію та запобіжну мирову угоду, які можуть бути важливими, коли фінансовий стан боржника потребує колективної стратегії кредиторів замість окремого виконання щодо окремих активів.

Після відкриття справи про банкрутство суд може визначити попередню дату припинення платежів, призначити керуючого банкрутством і суддю, який здійснює нагляд за процедурою. Для кредитора така процедура важлива тим, що вона може зберегти майно боржника, зосередити вимоги кредиторів в одному провадженні, дати можливість дослідити поведінку боржника та встановити угоди, які зменшили майно, доступне для задоволення вимог кредиторів.

На цьому етапі, якщо активів боржника недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, передбачена можливість скасування угод боржника, вчинених із наміром завдати шкоди кредиторам.

До таких угод або дій, вчинених після дати припинення платежів, але до винесення ухвали про банкрутство, належать, зокрема: надання пожертв будь-якого роду, за винятком дрібних подарунків, які вважаються звичайними; погашення боргів до настання строку їхньої оплати, незалежно від способу платежу; погашення заборгованості у порядку, що не передбачений угодою сторін; будь-яке надання застави чи іншого забезпечення для покриття боргу, що існував до оголошення банкрутства; будь-яка угода, що завдає шкоди кредиторам, за умови, що контрагент боржника знав про припинення платежів.

Позови про визнання недійсними вищезгаданих угод або дій можуть бути пред’явлені протягом двох років з дати ухвалення рішення про банкрутство. У результаті скасування таких угод можливо повернути до ліквідаційної маси те, що боржник втратив унаслідок цих дій, і за рахунок цього збільшити майно, доступне для задоволення вимог кредиторів та покриття витрат на проведення процедури банкрутства.

Щодо боржників-компаній аналіз банкрутства може також охоплювати відповідальність осіб, пов’язаних з управлінням і контролем над підприємством, залежно від організаційної форми компанії та дій, які призвели до зменшення майна або порушення прав кредиторів. Зокрема, може оцінюватися участь керівників, ліквідаторів, учасників, акціонерів або інших контролюючих осіб у передачі активів, наданні переважного забезпечення, шкідливих ліквідаційних діях або інших діях, що зменшили майно, доступне для кредиторів.

Якщо вам потрібна професійна підтримка щодо стягнення боргу в Омані, Grandliga може допомогти на кожному ключовому етапі справи: оцінка боржника та його активів, аналіз документів, підготовка вимоги про оплату, переговори щодо врегулювання, аналіз строку позовної давності, звичайне судове провадження, заява про наказ про оплату, визнання та виконання іноземного судового рішення, примусове виконання, заява про заборону на виїзд або арешт боржника, якщо такі заходи юридично доступні, а також дії, пов’язані з банкрутством.

Належна стратегія залежить від статусу боржника, доступних доказів, виду зобов’язання, строку позовної давності, майна в Омані, можливих заперечень, наявних судових рішень, перспектив виконання та ознак неплатоспроможності. Зв’яжіться з Grandliga, щоб отримати конфіденційну оцінку вимоги, документів і доступних правових можливостей повернення боргу в Омані.

07.11.2024

173