Стягнення боргу в Албанії

Процедура стягнення боргу в Албанії починається з аналізу фінансових показників боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і також можливості оскарження боргу. Цей аналіз формує стратегію, яка буде використана для повернення заборгованості.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається своєю діяльністю, то доцільно перейти до етапу досудового повернення боргу.

Цей етап включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, які приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час досудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів чи після початкового аналізу стає зрозуміло, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Загальний термін позовної давності становить 10 років. Але для вимог з експедиційних договорів термін спливає через рік. Законодавством встановлено заборону змінювати зазначений терміну за погодженням між сторонами. Право на пред’явлення позову, не реалізоване у встановлений законом термін, спливає і не може бути реалізовано через суд чи інший компетентний орган. Перебіг терміну давності може бути перервано у разі вчинення боржником будь-якої дії, що виражає правильне та повне визнання вимоги кредитора.

Законодавство Республіки Албанія передбачає два варіанти стягнення боргу через суд, у загальному позовному провадженні та у порядку розгляду дрібних позовів.

Загальний позовний порядок судового провадження здійснюється шляхом подання позовної заяви до суду, після чого суд повідомляє відповідача та надає йому 30 днів для подання своїх заперечень. Після підготовчих дій суддя призначає дату основного слухання. Справа розглядається в судовому засіданні із викликом сторін та заслуховуванням їх позицій. Законодавством не встановлено конкретного терміну розгляду справи, але він має бути розумним. У результаті розгляду справи суд приймає рішення, яке набирає чинності після п’ятнадцяти днів з моменту повідомлення сторони за умови, що воно не оскаржене в апеляційному порядку.

В Апеляційному суді справи розглядаються колегіально, із викликом сторін. Неявка сторін не перешкоджає розгляду скарги. Рішення апеляційного суду є остаточним, але може бути оскаржено у Верховному суді протягом 30 днів з дня повідомлення сторони. Оскарження рішення апеляційного суду не допускається у разі, якщо сума, що оспорюється, не перевищує 150 000 албанських лек. Подання апеляції до Верховного суду не припиняє виконання оскаржуваного рішення, але за клопотанням сторони суд має право призупинити виконання, якщо негайне виконання рішення спричинить серйозні та непоправні наслідки та/або сторона, яка подала апеляційну скаргу, вносить матеріальну гарантію, що забезпечує виконання. Внаслідок розгляду справи Верховний суд приймає рішення, яке є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню.

Процедура розгляду дрібних позовів застосовується для вимог у розмірі до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці, які виникають з договірних відносин. Розгляд справи здійснюється аналогічно загальному порядку, тільки у спрощеному порядку та у письмовій формі. Залежно від обставин справи суд може провести усне слухання, якщо вважатиме це за необхідне.

У разі якщо після набрання чинності рішенням боржник добровільно не виконує рішення суду слід отримати виконавчий лист і пред’явити його до судової, державної чи приватної виконавчої служби для відкриття процедури примусового виконання. На початку відкриття виконавчого провадження судовий виконавець зобов’язаний зареєструвати вимогу кредитора у центральному реєстрі Міністерства юстиції. У процесі такої реєстрації виконавець перевіряє наявність відкритих щодо боржника аналогічних проваджень та у разі їх виявлення, зупиняє відкриття провадження та спрямовує свого кредитора до судового пристава, який першим зареєстрував вимогу до боржника про стягнення боргу від імені іншого кредитора.

Для відкриття виконавчого провадження кредитор повинен сплатити виконавцю фіксовану винагороду, а після завершення процедури виконання винагорода стягується з боржника. Розмір винагороди визначається за згодою між кредитором та судовим виконавцем. Після відкриття виконавчого провадження виконавець надсилає боржнику повідомлення про добровільне виконання протягом десяти днів. Якщо в зазначений період боржник не сплатить заборгованість виконавець приступає до примусового виконання.

Вимоги кредитора на стадії примусового стягнення можуть бути задоволені за рахунок арешту рахунків боржника та списання з них грошей; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та вилучення майна боржника, що перебуває у третіх осіб.

Якщо боржник має ознаки неплатоспроможності (неплатоспроможним вважається боржник, який може погасити свої зобов’язання у певний термін, чи коли сукупний розмір зобов’язань перевищує сукупний розмір його активів) варто розглянути альтернативний варіант стягнення боргу шляхом ініціювання процедури банкрутства боржника. Закон “Про банкрутство” встановлює обов’язок боржнику, або особам, які керують компанією-боржником, подати заяву про порушення справи про банкрутство протягом 60 днів із дня, коли вони дізналися чи мали дізнатися про втрату платоспроможності. У разі неподання зазначеними особами заяви про порушення процедури банкрутства, вони будуть нести персональну відповідальність щодо відшкодування кредиторам заподіяної з цієї причини шкоди. Суд у справах про банкрутство також може застосувати до боржника чи будь-якого члена органу управління, який не виконав такого обов’язку, санкцію, що позбавляє їх права здійснювати будь-яку діяльність на строк від 1 до 5 років залежно від значущості порушення.

У випадках, коли в рамках заходу з банкрутства недостатньо активів для покриття витрат за процедурою банкрутства, суд у справах про банкрутство приймає рішення про припинення процедури через відсутність активів та повідомляє про це кредиторів. У зв’язку з цим, кредитори мають право заперечити проти припинення процедури у зв’язку з тим, що вони мають інформацію про наявність у боржника прихованого майна або з необхідністю подальшого розслідування щодо здійснення боржником сумнівних угод. У такому разі суд припиняє провадження у справі до шести місяців і надає кредиторам можливість провести відповідне розслідування.

Закон надає право кредиторам оскаржити сумнівні правочини, вчинені боржником, тобто угоди вчинені протягом двох років до порушення справи про банкрутство, і за умови, що вони завдали майнової шкоди боржнику або надали необґрунтовану перевагу певному кредитору. Майнові збитки виникають у тих випадках, коли боржник вчиняє дії, за які отримана вартість у грошових коштах або їх еквівалентах значно нижча за вартість у грошових коштах або їх еквівалентах, наданих іншою стороною боржнику.

До прикладів угод або дій, що спричиняють майнові збитки, законодавство відносить такі: боржник зробив подарунок або вчинив дії на умовах, які не приносять боржнику жодної вигоди; боржник виконав не забезпечене зобов’язання, термін погашення якого настав до порушення процедури банкрутства; угоди було вчинено з особами, пов’язаними з боржником; гарантія була надана на забезпечення існуючого зобов’язання або нового зобов’язання, що замінює попереднє зобов’язання, якщо попереднє зобов’язання не було застраховане або мало страхування на меншу вартість; забезпечене зобов’язання, не погашене на початок процедури банкрутства, виконано.

В результаті скасування таких угод можна повернути назад до боржника, те що він втратив від такої операції і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Албанії, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Будь ласка, зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

12.04.2024

272