Іноземний постачальник продає австралійському клієнту в кредит спеціалізований двигун, насос, блок керування або інший дороговартісний компонент. До повної оплати покупець встановлює його в більшу машину або виробниче обладнання. Після цього платежі припиняються.
Для постачальника ситуація може виглядати проблемною: поставлений товар уже не зберігається окремо на складі, а фізично став частиною майна, яке належить покупцеві або перебуває в забезпеченні іншого кредитора.
Федеральний Закон Австралії 2009 року про забезпечувальні права щодо рухомого майна (Personal Property Securities Act 2009 (Cth), далі — PPSA) передбачає, що саме по собі встановлення компонента не обов’язково припиняє вже існуючий забезпечувальний інтерес. Товар, який став приєднаним компонентом (accession), може й надалі залишатися предметом забезпечення, а за певних умов забезпечений кредитор може мати право вимагати його демонтажу після порушення зобов’язання.
Однак одного права власності недостатньо. Момент виникнення забезпечувального інтересу, його належне оформлення, пріоритет, права інших кредиторів і спеціальна процедура демонтажу можуть визначити, чи матиме постачальник реальний механізм повернення вартості, чи залишиться лише зі звичайною вимогою про сплату боргу.
Коли встановлений компонент стає приєднаним майном?
Стаття 10 PPSA відносить до приєднаного майна товари, які встановлені в інші товари або прикріплені до них. Закон передбачає окремий виняток для певних випадків, коли і сам компонент, і основне майно належать до товарів, які мають або можуть ідентифікуватися за серійним номером.
Типова комерційна ситуація — самостійний компонент, який після поставки встановлюється в більший об’єкт обладнання.
Промисловий двигун може бути вбудований у виробничу лінію. Новий насос — встановлений у технологічне обладнання. Спеціалізований модуль — змонтований у більшій машині. Електронна система керування — стати частиною обладнання австралійського покупця.
Важливо відрізняти таку ситуацію від випадку, коли поставлені товари втрачають самостійну ідентичність унаслідок переробки або змішування.
Якщо сировина чи матеріали були перероблені, змішані з іншими товарами та стали невіддільною частиною нового продукту або загальної маси, може застосовуватися вже частина 3.4 PPSA. Цей інший механізм детально розглянуто в нашому матеріалі про змішані товари в Австралії та права постачальника за PPSA.
Стаття 99 PPSA регулює випадки, коли початкові товари втрачають свою ідентичність у новому продукті або масі, зокрема якщо відновлення їхнього первісного стану вже є комерційно недоцільним. Приєднані компоненти, навпаки, спеціально регулюються частиною 3.3 PPSA.
Тому фактичні обставини мають принципове значення. Постачальнику необхідно встановити, що саме відбулося з його товаром, перш ніж робити висновок про те, який режим PPSA застосовується після його включення до іншого майна.
Забезпечувальний інтерес може зберігатися після встановлення
Стаття 88 PPSA встановлює вихідне правило: забезпечувальний інтерес у товарі, який стає приєднаним компонентом іншого майна, продовжує існувати в цьому компоненті.
Це особливо важливо для постачальників, які використовують належним чином оформлені умови про збереження права власності або інші забезпечувальні конструкції. Сам факт встановлення компонента не припиняє забезпечувальний інтерес, який уже існував.
Стаття 89 встановлює загальне правило пріоритету. Якщо забезпечувальний інтерес уже виник і поширювався на товар у момент, коли той став приєднаним компонентом, він, як правило, має пріоритет перед вимогою щодо цього компонента з боку особи, яка має права на основне майно. Водночас необхідно враховувати винятки, передбачені PPSA.
Розглянемо спрощений приклад.
Європейський виробник постачає австралійській компанії промисловий привод вартістю 120 000 австралійських доларів. Договір створює чинний забезпечувальний інтерес, а необхідні дії в PPSR виконані до встановлення обладнання. Після цього покупець вбудовує привод у виробничу машину значно більшої вартості.
Якщо згодом покупець припиняє платити, сам факт того, що привод фізично знаходиться всередині більшої машини, не означає автоматичного припинення забезпечувального інтересу постачальника.
Але це не означає, що будь-який зареєстрований постачальник може автоматично розібрати обладнання та забрати свій компонент. Спочатку необхідно визначити пріоритет, а PPSA встановлює спеціальні винятки й правила примусової реалізації прав.
Пізніше оформлення може змінити результат щодо пріоритету
Особливо важливим є період між встановленням компонента та належним оформленням забезпечувального інтересу для його захисту від третіх осіб.
Стаття 90 захищає кілька категорій осіб, які набувають відповідних прав уже після того, як товар став приєднаним компонентом, але до того, як забезпечувальний інтерес постачальника отримав необхідний захист.
Наприклад, за встановлених законом умов пріоритет може отримати особа, яка за зустрічне надання придбала право на основне майно в цей період. Закон також у передбачених випадках захищає держателя вже належним чином оформленого забезпечувального інтересу в основному майні, якщо він надає додаткове фінансування до належного оформлення інтересу в приєднаному компоненті.
Стаття 91 регулює ще слабшу для постачальника ситуацію: забезпечувальний інтерес у компоненті виникає лише після того, як товар уже був встановлений і став приєднаним майном.
За певних обставин такий інтерес може поступатися раніше існуючому праву на основне майно, а також окремим пізнішим правам, що виникли до належного оформлення забезпечувального інтересу в компоненті.
Для іноземного постачальника з цього випливає практичний висновок.
Австралійську забезпечувальну конструкцію безпечніше аналізувати до поставки та встановлення, а не після того, як покупець перестав платити. Спроба вперше створити, оформити або захистити забезпечувальний інтерес уже після того, як компонент став частиною дороговартісного обладнання, може призвести до зовсім іншого результату під час визначення пріоритету.
Реєстрація в PPSR сама по собі не створює забезпечення
Постачальнику також важливо розрізняти сам забезпечувальний інтерес і його реєстрацію в Реєстрі забезпечувальних прав на рухоме майно Австралії (PPSR).
Сам факт несплати не створює забезпечувального інтересу. Спочатку правочин має породжувати право, яке визнається PPSA, після чого необхідно перевірити умови його дії щодо третіх осіб і належного оформлення.
Це особливо важливо, якщо постачальник розраховує на статус забезпечувального інтересу, що забезпечує купівельну ціну (PMSI).
PMSI, який відповідає вимогам закону, може надавати істотні переваги у пріоритеті. Але для цього мають бути дотримані як умови самого правового механізму, так і вимоги щодо реєстрації та строків. Помилки під час реєстрації можуть мати наслідки, значно серйозніші за просту втрату спеціального пріоритету.
Ці ризики окремо розглянуті в нашому матеріалі про помилки PMSI під час реєстрації PPSR в Австралії.
Тому у спорі щодо приєднаного компонента недостатньо відповісти лише на запитання: «Ми все ще власники?» або «У нас є запис у PPSR?»
Кредитору слід встановити:
- який саме забезпечувальний інтерес створює договір;
- коли цей інтерес виник щодо компонента;
- коли він отримав необхідний захист від третіх осіб;
- яке майно охоплює реєстрація;
- коли компонент було встановлено;
- кому належить основне обладнання та які забезпечувальні права на нього існують;
- чи виникли конкуруючі права до належного оформлення інтересу постачальника.
Помилка в цій послідовності може змінити пріоритет ще до того, як почнеться примусова реалізація прав.
Пріоритет не дає необмеженого права розбирати обладнання
Якщо боржник порушив зобов’язання, стаття 123 PPSA у загальному випадку дозволяє забезпеченому кредитору вилучити предмет забезпечення способом, допустимим законом. Для приєднаних компонентів це право має застосовуватися з урахуванням спеціальних правил демонтажу.
За статтею 92 кредитор, який має право зняти приєднаний компонент, зобов’язаний зробити це так, щоб завдати не більше пошкоджень іншому майну та не більше незручностей особі, яка володіє основним об’єктом, ніж об’єктивно необхідно для демонтажу.
На практиці це може мати істотне комерційне значення.
Зняти окремий електронний контролер може бути відносно просто. Демонтаж промислового вузла з діючої виробничої лінії може потребувати участі інженерів, зупинення виробництва, підіймальної техніки та робіт із навколишнім обладнанням.
Тому юридичну можливість демонтажу необхідно оцінювати разом із його технічними наслідками.
Стаття 93 також надає певній особі, відмінній від боржника, право на відшкодування шкоди, якщо вона мала інтерес в основному майні на момент приєднання компонента і цей інтерес постраждав унаслідок демонтажу.
Однак таке відшкодування саме по собі не охоплює зменшення вартості основного майна лише через те, що компонент було знято або його потрібно буде замінити.
Стаття 94 додатково дозволяє особі, яка має право на відшкодування, відмовити у дозволі на демонтаж доти, доки забезпечений кредитор не надасть достатнього забезпечення можливого відшкодування.
Іншими словами, навіть кредитору з сильним пріоритетом не слід розглядати демонтаж як неформальне вилучення свого товару.
Повідомлення за 10 робочих днів може мати вирішальне значення
Стаття 95 PPSA встановлює спеціальну процедуру повідомлення перед демонтажем приєднаного компонента.
Забезпечений кредитор, який має намір зняти компонент, як правило, повинен повідомити особу, яка надала забезпечення, а також забезпеченого кредитора з вищим пріоритетом щодо цього компонента, якщо такий кредитор існує.
Якщо одержувач повідомлення письмово не погодився на коротший строк, повідомлення зазвичай має бути направлене щонайменше за 10 робочих днів до демонтажу.
У повідомленні мають бути зазначені:
- найменування забезпеченого кредитора;
- опис приєднаного компонента та основного майна;
- зобов’язання перед забезпеченим кредитором;
- вартість компонента у разі його демонтажу;
- намір зняти компонент, якщо забезпечене зобов’язання не буде виконано або відповідна вартість компонента не буде сплачена у встановлений строк.
Для цієї процедури PPSR передбачає спеціальне повідомлення про намір демонтувати приєднаний компонент.
Закон також передбачає ситуації, коли попереднє повідомлення не потрібне. Зокрема, це можливо, якщо відповідна особа після порушення зобов’язання погодилася на демонтаж без повідомлення, а також у певних випадках, коли зволікання може призвести до істотного зниження вартості компонента або непропорційно високих витрат на його зберігання чи збереження.
Окремого аналізу потребує і договір між сторонами. Для майна, яке переважно не використовується в особистих, домашніх або побутових цілях, стаття 115 дозволяє сторонам домовитися про незастосування окремих правил примусової реалізації, зокрема частини вимог щодо повідомлення та деяких положень про збереження компонента у складі основного майна. Водночас договір між постачальником і покупцем не може автоматично усунути передбачені законом права третіх осіб, які не є сторонами такого договору.
Тому зміст договору має значення не лише на стадії створення забезпечення, а й безпосередньо під час його реалізації.
Компонент може залишитися в машині — якщо за нього заплатять
Одне з найбільш практично значущих правил щодо приєднаного майна міститься у статті 96 PPSA.
Особа, відмінна від боржника, яка має право на основне майно, що поступається за пріоритетом забезпечувальному інтересу в приєднаному компоненті, за умови дотримання встановлених законом вимог може залишити компонент у складі цього майна.
Для цього передбачені два основні варіанти.
Може бути виконано забезпечене зобов’язання перед кредитором із найвищим пріоритетом щодо приєднаного компонента.
Або такому кредитору може бути сплачена вартість компонента на момент платежу, розрахована виходячи з того, що компонент буде демонтовано з основного майна.
Це означає, що економічний результат спору далеко не завжди має полягати у фізичному поверненні обладнання постачальнику.
Припустімо, спеціалізований привод є критично важливим для виробничої машини. Його демонтаж зупинить виробництво та потребуватиме дорогих інженерних робіт. Фінансова установа або інша особа, яка має відповідне право на основне обладнання, може віддати перевагу збереженню машини у робочому стані та врегулювати вимогу постачальника шляхом виплати вартості компонента.
Таким чином, для неоплаченого постачальника право, пов’язане з можливістю демонтажу, може стати інструментом отримання вартості навіть тоді, коли фактичне повернення компонента є комерційно невигідним.
Суд може відкласти демонтаж або визначити суму виплати
PPSA передбачає і можливість судового втручання.
За статтею 97 особа, яка має право отримати повідомлення за статтею 95, може звернутися до суду з вимогою відкласти демонтаж приєднаного компонента.
Суд також може визначити суму, яка має бути сплачена за статтею 96, щоб компонент залишився у складі основного майна.
Отже, попередній дозвіл суду не потрібний для кожного демонтажу. Але якщо виникає спір щодо строків зняття або суми, необхідної для збереження компонента, закон прямо передбачає можливість отримати судове рішення.
Особливо актуальним це може бути тоді, коли компонент має значну вартість, основне обладнання критично важливе для діяльності підприємства або на майно одночасно претендують кілька забезпечених кредиторів.
За фінансових проблем покупця раннє оформлення особливо важливе
На практиці права щодо приєднаних компонентів нерідко набувають реального значення лише тоді, коли австралійський покупець уже має фінансові труднощі.
На цьому етапі постачальник може взаємодіяти не лише із самим боржником, а й із банком, адміністратором, ліквідатором, призначеним керуючим або іншим забезпеченим кредитором.
Це може істотно вплинути на порядок реалізації прав.
Наприклад, стаття 116 передбачає обмеження щодо застосування режиму примусової реалізації за главою 4 PPSA стосовно майна, поки ним управляє призначений керуючий або керуючий і менеджер. Тому до початку будь-яких дій постачальнику необхідно визначити поточну процедуру, статус боржника та особу, яка фактично контролює майно.
Забезпечувальний інтерес, який не був належним чином оформлений, у разі неплатоспроможності також може зіткнутися зі значно серйознішими наслідками, ніж інтерес, який своєчасно отримав необхідний захист.
Тому аналіз PPSR бажано проводити до того, як фінансові проблеми покупця стануть очевидними.
Що робити, якщо покупець уже перестав платити?
Права щодо приєднаного компонента стають особливо важливими після того, як комерційні відносини фактично порушені й покупець припинив платежі. На цьому етапі постачальнику слід оцінити два взаємопов’язані питання: як стягнути саму непогашену заборгованість і чи може встановлений компонент і надалі бути додатковим джерелом забезпечення.
Ці способи захисту доповнюють один одного, а не виключають. Постачальник може продовжувати стягнення договірної заборгованості та водночас визначати, чи зберігається його забезпечувальний інтерес у компоненті, який він має пріоритет і наскільки реалістичними є демонтаж або отримання виплати за правилами PPSA щодо приєднаного майна.
Підхід залежатиме від фінансового стану боржника. Якщо компанія продовжує працювати та залишається платоспроможною, основна увага може бути зосереджена на претензії, переговорах і, за необхідності, судовому провадженні. Якщо є ознаки фінансових труднощів, розпочато процедуру неплатоспроможності, призначено керуючого або існують конкуруючі забезпечені кредитори, аналіз прав за PPSA може стати значно важливішим.
Після припинення платежів постачальнику тому необхідно одночасно визначити найефективніший спосіб стягнення основної заборгованості та додаткові права, які зберігаються щодо встановленого компонента. Загальний порядок стягнення комерційної заборгованості — від досудових заходів до судового провадження, примусового виконання та процедур неплатоспроможності — розглянуто в нашому матеріалі про стягнення боргу в Австралії.
Якщо дороговартісний компонент уже встановлено в інше обладнання, звичайні способи стягнення слід оцінювати разом із забезпеченою позицією постачальника. Належним чином захищений інтерес у такому компоненті може надати кредитору додатковий важіль, якого не було б у звичайної незабезпеченої вимоги.
Які документи має зберігати іноземний постачальник?
Постачальник, який розраховує використати забезпечувальний інтерес у приєднаному компоненті, має бути готовий підтвердити як юридичні умови правочину, так і фізичну ідентичність поставленого майна.
Доцільно зберігати:
- підписаний договір поставки та включені до нього умови;
- положення про збереження права власності та інші забезпечувальні умови;
- замовлення та рахунки;
- докази поставки;
- дані реєстрації в PPSR і підтвердження реєстрації;
- марку, модель і серійний номер компонента;
- фотографії та технічну документацію, що дозволяють встановити місце його монтажу;
- документи про встановлення та введення в експлуатацію;
- листування, що підтверджує дату встановлення;
- докази самостійної вартості компонента;
- відомості про основне обладнання, у яке його було встановлено;
- відомості про конкуруючі реєстрації в PPSR і фінансові установи.
Технічні докази можуть виявитися не менш важливими, ніж договірні документи. Якщо розглядається демонтаж, кредитору необхідно розуміти, чи можна фізично зняти компонент, які роботи для цього потрібні, якої шкоди може бути завдано та якою буде вартість компонента після його вилучення.
Якщо почати збирати ці відомості лише після того, як обладнання перейшло під контроль ліквідатора або забезпеченого кредитора, підтвердити необхідні обставини може бути значно складніше.
Практичний висновок для іноземних постачальників
Австралійське право передбачає спеціальний режим для компонентів, які після поставки встановлюються в інше рухоме майно.
Статті 88–97 PPSA дозволяють за певних умов зберегти раніше виниклий забезпечувальний інтерес після встановлення компонента, встановлюють правила пріоритету та регулюють порядок його демонтажу або збереження у складі основного майна після порушення зобов’язання.
Найсильніша позиція зазвичай формується до встановлення компонента.
Постачальнику слід заздалегідь переконатися, що договір дійсно створює необхідний забезпечувальний інтерес, своєчасно виконати вимоги щодо його захисту та, якщо застосовно, щодо PMSI, зберегти докази, які дозволяють точно ідентифікувати компонент, і перевірити наявність конкуруючих прав на основне обладнання.
Якщо покупець припиняє платити, наступним кроком не має бути проста вимога негайно повернути встановлений компонент. Спочатку необхідно перевірити пріоритет, порядок повідомлення, можливе відшкодування шкоди, технічні наслідки демонтажу, права інших забезпечених кредиторів і наявність процедур неплатоспроможності.
Для іноземного постачальника саме така підготовка може визначити, чи фактично зникне встановлений компонент серед активів покупця, чи залишиться реальним та економічно значущим джерелом забезпечення.
