Стягнення боргу в Малайзії

Стягнення боргу в Малайзії починається з правової та фінансової оцінки боржника, його платоспроможності, фактичної діяльності, історії платежів, документальних доказів боргу, поточних судових справ, наявних судових рішень, виконавчих процедур та можливих заперечень проти вимоги. Результат такої оцінки допомагає визначити, чи варто починати з переговорів, одразу звертатися до суду, використовувати вже наявне іноземне судове рішення або спочатку зосередитися на пошуку майна в Малайзії.

На цьому етапі потрібно встановити, ким є боржник: фізичною особою, малайзійською компанією, іноземною компанією, яка веде діяльність у Малайзії, поручителем або іншим учасником, відповідальним за оплату. Для компанії важливо перевірити реєстраційний статус, реальну господарську діяльність, дебіторську заборгованість, рахунки, активи, історію спорів, наявні зобов’язання та ознаки неспроможності сплачувати борги. Для фізичної особи значення мають місце проживання, підприємницька діяльність, зв’язок із Малайзією та майно, яке може бути використане для виконання рішення або процедури банкрутства.

Кредитору слід проаналізувати договір, рахунки, документи доставки, акти приймання послуг, звірки розрахунків, листування, визнання боргу, часткові платежі, гарантії, забезпечення, положення про підсудність та застосовне право. Якщо боржник не має істотних поточних судових спорів або невиконаних судових рішень, продовжує комерційну діяльність і має реальну можливість сплатити борг, доцільним може бути початок із позасудового етапу.

Позасудовий етап включає переговори щодо врегулювання з боржником для отримання добровільної оплати, погодження графіка погашення або пошуку іншого законного комерційного рішення, зокрема повернення товару, переведення боргу на третю особу, зарахування зустрічних вимог, обміну послугами або зміни умов платежу.

Контакт із боржником повинен починатися після надсилання документально підтвердженого повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном, повідомленням у засобі зв’язку або іншим каналом, який використовується у ділових відносинах. Кредитору варто зберігати докази направлення та отримання повідомлення, відповіді боржника, обіцянки оплати, заперечення, документи звірки розрахунків та будь-які письмові заяви, які можуть підтверджувати визнання боргу або відмову від оплати.

Мета цього етапу полягає в тому, щоб встановити осіб, які можуть ухвалювати рішення про оплату, визначити, чи визнає боржник борг або заперечує його, зафіксувати позицію боржника та оцінити реальність добровільного погашення. Якщо боржник ігнорує вимогу, без достатніх підстав заперечує борг, затягує оплату, переводить активи або початковий аналіз показує неефективність переговорів, кредитору слід переходити до судового стягнення боргу в Малайзії.

Перед зверненням до суду потрібно оцінити строк позовної давності. За малайзійським законодавством про позовну давність вимога, що ґрунтується на договорі, за загальним правилом не може бути подана після спливу шести років з дати виникнення підстави для позову. У справах про оплату боргу початок строку зазвичай пов’язаний із датою настання обов’язку сплатити, порушенням платіжного зобов’язання або графіком платежів, погодженим сторонами.

На перебіг строку може впливати визнання боргу або часткова оплата. Якщо кредитор посилається на визнання боргу, воно має бути письмовим і підписаним боржником або особою, уповноваженою діяти від його імені. Часткова оплата основного боргу або відсотків також може мати значення для визначення нового початку перебігу строку звернення з вимогою.

Законодавство Малайзії передбачає судове стягнення боргу у звичайному судовому процесі та через процесуальні механізми, які можуть дозволити кредитору отримати рішення без повного судового розгляду, якщо відповідач не має реальної підстави для захисту.

Судами першої інстанції є магістратські суди, сесійні суди та Високий суд. Магістратський суд уповноважений розглядати справи про стягнення боргу у сумі до 100 000,00 малайзійських ринггітів, сесійний суд розглядає багато цивільних справ від 100 001,00 до 1 000 000,00 малайзійських ринггітів, а справи, що перевищують грошову компетенцію нижчих судів, зазвичай передаються до Високого суду.

Судове стягнення боргу здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви. Суд перевіряє відповідність позову вимогам процесуального законодавства. Якщо позов відповідає вимогам, судовий реєстратор проводить його реєстрацію та видає наказ про виклик відповідача. Строк дії наказу про виклик становить 6 місяців від дня його реєстрації. Якщо протягом цього строку вручити наказ відповідачу неможливо, позивач може звернутися до суду з проханням продовжити строк його дії.

Якщо відповідач перебуває за межами Малайзії, кредитору потрібно враховувати правила вручення судових документів за межами юрисдикції. Це особливо важливо, коли вимога має достатній зв’язок із Малайзією, договір укладено через представника в Малайзії, до договору застосовується малайзійське право або сторони погодили підсудність малайзійських судів.

Якщо позивачем є нерезидент Малайзії, суд може зобов’язати його надати забезпечення судових витрат залежно від обставин справи. Для іноземного кредитора це означає, що можливе забезпечення витрат потрібно враховувати під час планування судового бюджету та процесуальної стратегії.

Після отримання наказу відповідач має подати до суду заяву про явку. Позивач зобов’язаний вручити відповідачеві копію позову протягом 14 днів після явки відповідача. Якщо заяву про явку не подано у встановлений строк, а позовна заява містить вимогу лише про стягнення визначеної суми, суд може винести остаточне рішення проти відповідача на суму, яка не перевищує заявленої у позові.

Якщо сума не є визначеною, суд може ухвалити проміжне рішення та встановити розмір належної до сплати суми на подальшому етапі.

Якщо відповідач з’явився до суду і має намір захищатися від позову, він зобов’язаний подати захист протягом 14 днів після отримання копії позову. Після отримання захисту відповідача позивач повинен протягом 14 днів подати відповідь на нього.

Кожен процесуальний документ сторони повинен містити лише короткий виклад істотних фактів, на які посилається сторона на підтвердження позову або захисту, а не докази, якими ці факти мають бути підтверджені. У справах про оплату боргу позов має чітко зазначати договірну підставу вимоги, суму боргу, дату настання обов’язку оплатити, порушення платіжного зобов’язання, заявлені відсотки або штрафи та документи, на які посилається кредитор.

Твердження про факт, викладене однією стороною, може вважатися визнаним іншою стороною, якщо його належним чином не спростовано у процесуальному документі. Обсяг спірних і неспірних фактів впливає на подальший розгляд справи та можливість отримання рішення без повного судового розгляду.

Якщо відповідач не має реальної підстави для захисту проти позову, позивач може подати заяву про рішення у спрощеному порядку. Такий механізм може бути корисним у справах про оплату боргу, коли вимога підтверджується чіткими документами, зокрема договором, рахунками, документами доставки, актами приймання послуг, звірками розрахунків, письмовим визнанням боргу, частковими платежами або листуванням, що підтверджує обов’язок оплатити.

Заява позивача має бути підтверджена письмовою заявою під присягою, яка встановлює факти, на яких ґрунтується позов, а також твердження, засновані на інформації чи переконанні, якщо зазначено їх джерела та підстави. Повідомлення про заяву та її копія повинні бути вручені відповідачеві протягом 14 днів. Відповідач може надати заперечення письмовою заявою під присягою або іншим способом, прийнятним для суду. Якщо суд визнає заяву позивача обґрунтованою, він ухвалює рішення на користь позивача. Інакше суд відхиляє заяву та продовжує розгляд справи у загальному порядку.

Якщо справа потребує повного розгляду, суд призначає судові засідання. Під час розгляду суд заслуховує позиції сторін, здійснює заходи щодо розкриття та дослідження інформації і доказів, а після встановлення істотних фактів ухвалює рішення по суті спору.

Рішення магістратського або сесійного суду може бути оскаржене до Високого суду протягом 14 днів з моменту ухвалення оскаржуваного рішення. Рішення Високого суду може бути оскаржене до Апеляційного суду з урахуванням законодавчих вимог, зокрема грошового порогу у справах, де сума вимоги є меншою ніж 250 000 малайзійських ринггітів. Строк подання апеляції становить 30 днів з дня винесення оскаржуваного рішення.

Рішення Апеляційного суду може бути оскаржене до Федерального суду Малайзії, якщо справа стосується питання загального принципу, яке вирішується вперше, або важливого питання, подальший розгляд якого Федеральним судом матиме суспільну користь. Для оскарження рішення Апеляційного суду потрібно протягом одного місяця з дати його винесення подати заяву про дозвіл на апеляцію до Федерального суду. Якщо заяву буде задоволено, зацікавлена сторона може подати апеляцію. Рішення Федерального суду не підлягає подальшому оскарженню.

У транскордонних справах кредитор може вже мати іноземне судове рішення до початку дій у Малайзії. У такій ситуації потрібно визначити, чи може рішення бути зареєстроване за малайзійськими правилами взаємного виконання судових рішень, чи кредитору потрібно подавати в Малайзії позов на підставі такого іноземного рішення.

Визнання та виконання іноземного судового рішення в Малайзії може відбуватися через законодавчий механізм, якщо йдеться про остаточне та обов’язкове грошове рішення суду вищої інстанції держави, щодо якої діє взаємність. Після реєстрації у Високому суді таке рішення може виконуватися як малайзійське судове рішення, з урахуванням права боржника оскаржити реєстрацію на передбачених законом підставах.

Якщо іноземне судове рішення не охоплюється механізмом взаємного виконання, кредитор може подати в Малайзії позов на підставі цього рішення. У такому випадку іноземне рішення стає підставою малайзійської вимоги, а кредитору потрібно оцінити юрисдикцію, остаточність рішення, суму до сплати, можливі заперечення боржника та майно боржника в Малайзії.

Після набрання судовим рішенням законної сили кредитору слід ініціювати примусове виконання і обрати захід виконання відповідно до майна, встановленого в Малайзії. Судове рішення може бути підставою для виконання протягом 12 років, тоді як заборгованість за відсотками, присудженими рішенням, має коротший строк.

Вимоги кредитора можуть бути задоволені шляхом арешту та продажу рухомого або нерухомого майна боржника, звернення стягнення на кошти чи вимоги, які треті особи винні боржнику, встановлення обтяження на цінні папери або акції, призначення керуючого, а також допиту боржника для отримання інформації про його майно та доходи.

Для фактичного повернення боргу має значення не лише наявність судового рішення, а й майно, на яке реально можна звернути стягнення. Банківські рахунки, дебіторська заборгованість, акції, майно підприємства, нерухомість, цінні папери та вимоги до третіх осіб можуть визначати, чи приведе виконання рішення до реальної оплати.

Альтернативним способом повернення боргу може бути банкрутство або процедура, пов’язана з неплатоспроможністю компанії, залежно від правового статусу боржника. Якщо боржником є фізична особа, кредитор може подати заяву про банкрутство, коли борг підтверджений судовим рішенням, становить чітко визначену суму, підлягає сплаті негайно або у певний момент у майбутньому, відповідає законодавчому порогу, а боржник має достатній зв’язок із Малайзією. Актуальний поріг для заяви кредитора про банкрутство фізичної особи становить не менше 100 000 малайзійських ринггітів.

Якщо боржником є малайзійська компанія, відповідним шляхом зазвичай є ліквідація компанії через неплатоспроможність, а не банкрутство фізичної особи. За малайзійським законодавством про компанії компанія може вважатися неспроможною сплатити борги, якщо кредитор, перед яким компанія має борг на суму понад 50 000 малайзійських ринггітів, вручає вимогу про оплату за зареєстрованою адресою компанії, а компанія протягом 21 дня не сплачує, не забезпечує або не врегульовує борг у спосіб, розумно прийнятний для кредитора.

У процедурі неплатоспроможності може бути необхідним аналіз угод, укладених боржником до банкрутства або ліквідації. Зокрема, слід оцінювати продаж або передачу майна, здійснену шахрайським способом, угоди за заниженою вартістю, відступлення наявних або майбутніх вимог за бухгалтерськими книгами, безоплатні розпорядження, надання переваги окремим кредиторам, передачу майна пов’язаним особам та інші дії, які зменшують майно, доступне для кредиторів.

Під час оцінки таких угод значення має те, чи була угода добровільною, чи укладена вона на користь осіб, пов’язаних із боржником, чи мала вона на меті приховування активів, чи створювала перевагу для окремих кредиторів і чи була здійснена в період, важливий для процедури неплатоспроможності. Якщо угоду успішно оскаржено, гроші, майно або вигода, пов’язані з такою угодою, можуть бути повернуті до майнової маси, доступної для задоволення вимог кредиторів.

Для кредитора процедура неплатоспроможності має оцінюватися як стратегічний інструмент повернення боргу. Вона може бути корисною, коли звичайне виконання не дає результату, майно було переведене до початку стягнення, кілька кредиторів претендують на ті самі активи або компанія-боржник не виконує зобов’язання, а індивідуальне виконання не має реальної перспективи оплати.

Якщо вам потрібна підтримка щодо стягнення боргу в Малайзії, Grandliga може допомогти на кожному етапі справи: під час аналізу боржника і документів, позасудових переговорів, підготовки врегулювання, ведення судового процесу в Малайзії, визнання іноземного судового рішення, примусового виконання, аналізу банкрутства, стратегії ліквідації компанії та координації транскордонних дій. Зв’яжіться з нами, щоб проаналізувати документи щодо боргу та визначити відповідний шлях повернення коштів.

11.10.2024

196