Стягнення боргу в Індонезії

Стягнення боргу в Індонезії слід починати з практичної оцінки правового статусу боржника, його комерційної діяльності, майна та документів, які підтверджують існування зобов’язання. Якщо боржником є підприємство, важливо встановити його організаційно-правову форму, наявність іноземних інвестицій, можливу участь держави, фактичну адресу, сферу діяльності та доступність фінансової інформації, оскільки ці обставини впливають на перспективи стягнення і подальшого виконання рішення. Початковий аналіз також має охоплювати історію платежів, наявність активів, поточні судові або виконавчі провадження, можливість заперечення боргу та якість доказів, які підтверджують вимоги кредитора.

Якщо боржник продовжує діяльність, має встановлену адресу, підтримує комерційні зв’язки і немає ознак уже відкритого судового або неплатоспроможного провадження, досудова стадія зазвичай є найбільш раціональним першим кроком. В Індонезії це має особливе значення, оскільки звичайний судовий розгляд може бути тривалим і витратним, а належно оформлена домовленість із боржником може зберегти комерційний важіль впливу та зменшити потребу у формальному спорі.

Ця стадія включає впорядковані переговори з боржником з метою отримання оплати простроченої суми або укладення іншого рішення, прийнятного з комерційної та правової точки зору. Залежно від документів і позиції боржника домовленість може передбачати повну оплату, оплату частинами, повернення товару, часткову оплату із забезпеченням, переведення боргу на іншу особу, зарахування зустрічних вимог, обмін послугами або інше рішення, яке можна належно зафіксувати.

Спілкування з боржником варто починати з чіткої письмової вимоги про оплату, підтвердженої договором, рахунками, документами поставки, листуванням та іншими доказами боргу. Подальший контакт електронною поштою, телефоном або через засоби обміну повідомленнями має бути зафіксований і спрямований на з’ясування позиції боржника, встановлення осіб, які ухвалюють рішення, отримання письмового визнання боргу, якщо це можливо, та укладення домовленості, яку можна буде використати як доказ у разі судового провадження.

Тривалість досудового стягнення залежить від реакції боржника, якості доказів, розміру боргу, реалістичності запропонованого врегулювання та того, чи визнає боржник зобов’язання. Якщо боржник уникає контакту, безпідставно заперечує борг, не пропонує реального плану оплати або використовує переговори лише для затягування платежу, кредитору слід розглядати судове стягнення або інший формальний шлях, передбачений правом Індонезії.

Перед зверненням до суду кредитору слід підготувати документи, які підтверджують борг і невиконання зобов’язання боржником. У комерційних спорах це зазвичай договір або замовлення, рахунки, документи поставки, перевізні документи, звірки розрахунків, листування, визнання боргу, пропозиції щодо врегулювання та доказ надсилання вимоги про оплату. Якщо договір укладено за участю індонезійської сторони, важливим може бути наявність версії індонезійською мовою або двомовної версії, оскільки законодавство Індонезії передбачає використання індонезійської мови в угодах за участю державних установ, приватних індонезійських суб’єктів або громадян Індонезії. За участю іноземної сторони договір також може бути складений мовою цієї сторони або іншою погодженою мовою.

Перед початком судового стягнення потрібно оцінити строки позовної давності. Відповідно до статті 1967 Цивільного кодексу Індонезії загальний строк позовної давності для цивільних вимог становить 30 років. Коротший п’ятирічний строк застосовується до відсотків за позиками, а також до платежів, що підлягають сплаті щорічно або в коротші встановлені періоди, відповідно до статті 1975 Цивільного кодексу Індонезії. Якщо боржник визнає борг словами, поведінкою або письмовим підтвердженням, це може мати значення для обчислення строку позовної давності, тому таке визнання слід зберігати серед доказів у справі.

Судове стягнення боргу в Індонезії й надалі ґрунтується на цивільних процесуальних правилах, які застосовуються окремо для Яви та Мадури і для територій за їх межами. Цю систему доповнюють пізніші постанови Верховного суду Індонезії, зокрема постанова № 2 від 2015 року про порядок розгляду малих позовів із змінами, внесеними постановою № 4 від 2019 року, а також постанова № 7 від 2022 року про електронне адміністрування справ і електронне судове провадження.

Судове стягнення боргу в межах Ява-Мадура здійснюється шляхом подання позовної заяви до суду, після чого секретар суду вносить запис до судового реєстру, а голова суду призначає день та час розгляду справи в окружному суді та наказує викликати обидві сторони, щоб вони з’явилися у призначений час разом із бажаними свідками для допиту, а також з будь-якими документами, які вони мають намір використати. При виклику відповідача також йому має бути вручено копію позовної заяви з повідомленням, що він, якщо захоче, може відповісти на позов письмово.

У справах, що ведуться через електронну судову систему Індонезії, порядок реєстрації справи, вручення процесуальних документів і обміну матеріалами може відрізнятися від традиційної моделі провадження. За чинними правилами справа, зареєстрована електронно, може розглядатися в електронній формі навіть тоді, коли відповідач не надав окремої згоди на такий розгляд. Якщо в позові зазначено електронну адресу відповідача, виклик може бути надісланий електронно; якщо такої адреси немає, виклик або повідомлення може бути доставлено рекомендованим листом. Тому перед поданням позову особливо важливо правильно встановити адресу боржника, його контактні дані та докази попереднього листування.

Якщо відповідач, незважаючи на належне повідомлення, не з’явиться у призначений день і не направить до суду свого представника, позов буде задоволений заочним рішенням, якщо тільки для окружного суду не стане очевидним, що позов суперечить праву або є необґрунтованим. Суд, перш ніж винести рішення, може наказати повторно викликати боржника для явки в інший день, який голова оголосить на слуханні стороні, що з’явилася. Відповідач, проти якого винесено заочне рішення, та який не погоджується з ним, може подати заперечення протягом 14 днів з дня повідомлення про рішення.

Якщо у призначений день обидві сторони з’явилися, окружний суд через свого голову спробує примирити їх. Якщо примирення досягнуто, має бути складено акт на судовому засіданні, згідно з яким обидві сторони зобов’язуються виконати укладену угоду. Цей документ має чинність і підлягає виконанню як звичайне судове рішення.

Якщо обидві сторони з’явилися, але не вдалося досягти примирення, суд оголошує подані обома сторонами документи і після вислуховує позивача та відповідача, вирішує питання необхідності виклику свідків, залучення експертів та врегулювання спірних питань щодо поданих документів. Якщо справа не може бути вирішена на першому засіданні, розгляд цієї справи відкладається на інший найближчий день засідання. Якщо справа розглянута таким чином, що всі питання стали зрозумілими, суд проводить нараду та приймає рішення.

Якщо одна зі сторін не погоджується з рішенням окружного суду, вона може подати апеляцію до компетентного суду вищої інстанції протягом 14 днів. Суд вищої інстанції перевіряє фактичні та правові питання. Після цього може бути доступна касація до Верховного суду Індонезії, який зазвичай розглядає питання права. Оскарження може затримати примусове виконання, оскільки судове рішення зазвичай підлягає виконанню лише після того, як стане остаточним і таким, що набрало законної сили.

Процедура судового стягнення боргу за межами території Ява-Мадура хоч і регламентована окремим нормативним актом, але за змістом є однаковою з процедурою судового стягнення боргу в межах Ява-Мадура.

Процедура малих позовів в Індонезії може застосовуватися до окремих цивільних справ, що виникають з порушення договору або протиправної дії, якщо сума матеріальної вимоги не перевищує 500 000 000 індонезійських рупій. Цей порядок призначений для спорів із простими фактичними обставинами та нескладними доказами. Він не застосовується до спорів, які мають розглядатися спеціальним судом, а також до спорів щодо прав на нерухоме майно. Позов у такому порядку також не може бути поданий проти відповідача, місце проживання або місцезнаходження якого невідоме.

У такому провадженні суддя може спочатку запропонувати сторонам досягти мирової угоди. Якщо мирової угоди не досягнуто, справа розглядається у спрощеному порядку на підставі позову, відповіді відповідача та письмових доказів. Справу розглядає один суддя, а рішення має бути ухвалене протягом 25 днів від першого слухання. Рішення у справі малого позову не оскаржується до суду вищої інстанції; належним засобом перегляду є заперечення, що подається голові відповідного суду.

Заперечення потрібно подати протягом семи днів після проголошення рішення або після повідомлення про рішення. Заперечення розглядається на підставі рішення у справі малого позову, матеріалів справи, заяви із запереченням та відповіді на неї. Рішення за запереченням має бути проголошене протягом семи днів після призначення складу суддів і є остаточним, без подальшої апеляції, касації або перегляду.

Після того як судове рішення стане остаточним і набере законної сили, кредитор може ініціювати примусове виконання через компетентний окружний суд. Виконання може включати арешт і продаж майна боржника через публічні торги, а також заходи щодо банківських рахунків, рухомого майна, нерухомого майна, цінних паперів та інших активів, на які може бути звернено стягнення. Практична ефективність виконання залежить від того, чи має боржник встановлені активи в Індонезії та чи можна їх знайти, арештувати і реалізувати за відповідною процедурою.

Визнання і виконання іноземних судових рішень в Індонезії потребує особливої уваги у транскордонних спорах. Як загальне правило, іноземні судові рішення про стягнення грошових сум не можуть бути безпосередньо виконані за рахунок майна, розташованого в Індонезії. Таке рішення може мати значення як доказ або як підстава для нового позову до індонезійського суду, але зазвичай не діє так само, як остаточне рішення індонезійського суду, яке можна одразу передати на виконання.

Для іноземного кредитора це означає, що за наявності іноземного судового рішення проти боржника з Індонезії стратегія стягнення зазвичай має будуватися навколо нового провадження в Індонезії. У такому провадженні іноземне рішення може використовуватися разом із договором, рахунками, документами поставки, листуванням і доказами невиконання зобов’язання. Індонезійський суд, як правило, не перетворює іноземне грошове рішення на місцевий виконавчий документ.

Іноземні арбітражні рішення розглядаються інакше, ніж іноземні судові рішення. Законодавство Індонезії про арбітраж передбачає можливість визнання і виконання міжнародних арбітражних рішень, якщо дотримані встановлені вимоги, зокрема комерційний характер спору, відсутність суперечності публічному порядку та наявність відповідної міжнародної підстави. Компетентним судом для визнання і виконання міжнародних арбітражних рішень є Окружний суд Центральної Джакарти, а виконання потребує надання виконавчого дозволу.

У комерційних договорах з індонезійським боржником положення про порядок вирішення спорів може істотно впливати на майбутню стратегію повернення боргу. Вибір іноземного суду, арбітражу або індонезійського суду може привести до різних шляхів захисту прав в Індонезії. Якщо майно боржника знаходиться в Індонезії, порядок вирішення спорів варто оцінювати до того, як конфлікт перейде у формальну стадію.

Альтернативним шляхом повернення боргу може бути процедура банкрутства або відстрочення виконання боргових зобов’язань відповідно до Закону № 37 від 2004 року про банкрутство та відстрочення виконання боргових зобов’язань. Банкрутство може розглядатися, якщо боржник має щонайменше двох кредиторів і не сплачує хоча б один борг, строк оплати якого настав. Відстрочення виконання боргових зобов’язань може використовуватися як реструктуризаційний шлях, коли платіжні труднощі боржника потребують судового врегулювання з кредиторами. Такі справи розглядаються господарським судом і є окремими процедурами неплатоспроможності, а не звичайним цивільним позовом.

У межах процедури банкрутства окремі дії боржника можуть бути оскаржені, якщо вони завдали шкоди кредиторам, а боржник і друга сторона знали або повинні були знати, що така дія зменшить майно, доступне для кредиторів. Це важливо у випадках, коли боржник передає активи, надає забезпечення, здійснює вибіркові платежі або укладає угоди незадовго до неплатоспроможності так, що зменшує майнову масу.

До угод, які потребують особливої уваги, належать договори, у яких зобов’язання боржника істотно перевищують зобов’язання іншої сторони, оплата або надання забезпечення за боргами, строк яких ще не настав або які ще не можуть бути стягнуті, а також угоди з пов’язаними особами. Для кредитора ці обставини важливі під час оцінки того, чи може процедура неплатоспроможності допомогти повернути вартість, виведену з майна боржника.

Якщо такі дії успішно оскаржені, вартість, виведена з майна боржника, може бути повернута до майнової маси. Це може збільшити обсяг активів, доступних для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на процедуру банкрутства, хоча практичний результат залежить від активів боржника, доказів щодо оскаржуваної угоди та позиції інших кредиторів.

Якщо вам потрібна допомога зі стягненням боргу в Індонезії, стратегія має ґрунтуватися на правовому статусі боржника, наявних доказах, строках позовної давності, майні боржника, можливості виконання вимоги та виборі належного шляху: досудових переговорів, звичайного судового провадження, процедури малих позовів, примусового виконання, виконання арбітражного рішення або процедури неплатоспроможності. Грандліга може проаналізувати справу, оцінити доступні можливості повернення боргу, структурувати подальші дії та допомогти з їх практичним виконанням у транскордонному стягненні боргу в Індонезії.

30.09.2024

472