Стягнення боргу в Анголі

Процедура стягнення боргу в Анголі починається з проведення оцінки платоспроможності боржника, його сфери діяльності, історії підприємства, наявності документальних доказів боргу, поточних судових справ і виконавчих процедур, і навіть можливості оскарження боргу. Така оцінка визначає стратегію, яка буде використана від імені клієнта у процесі стягнення коштів.

Якщо боржник не має поточних судових справ або невиконаних судових рішень про стягнення заборгованості, і він активно займається комерційною діяльністю, то доцільно використовувати стадію позасудового повернення боргу.

Ця стадія включає активні переговори з боржником з метою досягнення угоди щодо оплати вимог кредитора або інших можливих варіантів врегулювання (наприклад, повернення товарів, передача боргу третій стороні, обмін послугами або товарами).

Взаємодія з боржником починається безпосередньо після надсилання повідомлення поштою, електронною поштою, телефоном або месенджером. Цей процес включає інтенсивне спілкування з боржником з метою здійснення постійного тиску. Головним завданням є встановлення контакту з ключовими особами, що приймають рішення, для досягнення якнайшвидшого повернення заборгованості.

Середній час неофіційного позасудового стягнення становить до 60 днів (крім випадків узгодження розстрочки погашення боргу). Якщо цей етап не приносить очікуваних результатів або після початкового аналізу стає зрозумілим, що він не застосовний, слід переходити до стягнення через суд.

Перед ініціюванням судового стягнення слід звернути увагу на термін позовної давності. Загальний термін позовної давності становить 20 років. Термін позовної давності для поновлюваних платежів спливає протягом п’яти років. Сторони не мають права змінювати зазначені строки своєю угодою. Наслідки пропуску строку давності застосовуються в суді лише на вимогу боржника. Перебіг позовної давності переривається якщо боржник визнає борг. Після переривання термін давності починає відраховуватись заново.

Судове стягнення боргу в Анголі здійснюється у звичайному порядку.

Звичайний судовий процес починається з подання позову до суду. Якщо позов відповідає встановленим процесуальним вимогам, суд реєструє позов у ​​судовому реєстрі та видає повістку про виклик сторін до суду. Також повісткою відповідача попереджають, що відсутність заперечення на позов буде розцінено як визнання фактів, викладених позивачем.

Після отримання повістки відповідач має 30 днів для надання заперечення проти позову. Якщо відповідач не подає заперечення, не призначає адвоката або не втручається будь-яким чином у процес, суд перевіряє, чи виклик був складений з дотриманням юридичних формальностей, і наказує повторити його, якщо виявляє порушення. Якщо відповідач подає заперечення проти позову, позивач має право подати репліку на заперечення протягом 15 днів. У свою чергу відповідач має право відповісти на репліку протягом 15 днів. Якщо факти, викладені у процесуальних документах сторін не оспорюються протилежною стороною, вони вважаються визнаними такою стороною.

Після завершення обміну процесуальними документами або закінчення терміну для такого обміну суд призначає підготовче слухання, яке має відбутися протягом 20 днів. На підготовчому слуханні суд здійснює спробу примирення сторін, обговорює зі сторонами їх позиції у справі, визначає засоби доказування та приймає рішення про допуск та підготовку доказових заходів. Якщо суд встановить, що для правильного вирішення справи немає потреби у доказових заходах, він призначає справу до розгляду по суті.

Після завершення доказової стадії суд проводить дебати між сторонами та приймає остаточне рішення негайно або протягом 30 днів.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 20 днів з моменту ухвалення рішення. За умови надання пропорційного забезпечення, дія оскаржуваного рішення може бути припинена, якщо воно може заподіяти непоправну шкоду заявнику. Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у Верховному суді Анголи. Строк подання апеляції становить 15 днів з дати прийняття оскаржуваного рішення. Рішення Верховного суду є остаточним та не підлягає подальшому оскарженню.

Після того як судове рішення набирає законної сили кредитору слід ініціювати процедуру примусового виконання. Судове рішення може бути подано до примусового виконання протягом 20 років. У межах примусового виконання судового рішення вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок арешту та списання коштів з рахунків боржника; арешту рухомого та нерухомого майна боржника з подальшим їх продажем; арешту та конфіскації майна, що перебуває у володінні третіх осіб; арешту та примусового продажу морських суден; арешту цінних паперів та акції компаній.

Альтернативним варіантом стягнення боргу є процедура банкрутства боржника. Банкрутство боржника може бути оголошено, якщо: 1) боржник припиняє виконання своїх зобов’язань, термін виконання яких настав; 2) у разі стягнення певної грошової суми боржник не сплачує, не вносить її до депозиту або не надає для арешту достатніх активів у встановлений законом строк; 3) боржник здійснює одну з таких дій, за винятком випадків, коли ці дії є частиною плану судового відновлення: а) здійснює поспішну ліквідацію своїх активів або використовує руйнівні або шахрайські способи для здійснення виплат; б) вчиняє або намагається вчинити правочин, з метою відстрочити платежі або обдурити кредиторів, симулюючи правочин або відчужуючи частину або всі свої активи третім особам; в) надає або зміцнює гарантію кредитору із заборгованості, що виникла раніше, не залишивши собі достатньо вільного майна для покриття боргу; г) йде, не залишивши законного представника та з достатніми коштами для оплати боргів, залишає підприємство або намагається втекти; д) не виконує зобов’язання у строк, встановлений у плані судового відновлення; е) перебуває протягом останніх шести місяців у стані масового невиконання податкових зобов’язань, внесків та виплат у соціальне забезпечення, боргів, що випливають із трудових договорів.

У рамках процедури банкрутства, якщо активів боржника недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, передбачено можливість скасування дій боржника, скоєних із наміром завдати шкоди кредиторам. До таких дій слід віднести, зокрема: 1) оплата боргів, що ще не настали; 2) оплата боргів, що настали і підлягають виконанню, здійснена протягом двох років, що передують початку процедури неспроможності, будь-яким способом, відмінним від передбаченого договором; 3) надання застав за раніше виниклими боргами; 4) вчинення безоплатних дій протягом п’яти років до початку процедури неспроможності; 5) відмова від спадщини протягом п’яти років до початку процедури неспроможності; 6) продаж підприємства без явної згоди або без повної оплати вимог усіх кредиторів, якщо у боржника не залишилося достатньо майна на погашення боргів; 7) відплатні дії, вчинені неспроможним боржником протягом року на початок процедури неспроможності, у яких його зобов’язання явно перевищують зобов’язання з іншого боку; 8) будь-який вид поруки, наданий неспроможним боржником протягом п’яти років до початку процедури неспроможності, що не належать до угод, що становлять реальний інтерес для боржника. У результаті скасування вищезгаданих дій можна повернути назад до боржника, те що він втратив від таких дії і за рахунок цього збільшити ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів і покриття витрат на реалізацію процедури банкрутства.

Якщо у вас виникли питання, або вам необхідна підтримка щодо міжнародного стягнення боргу в Анголі, наша компанія готова надати свою експертну допомогу для ефективного вирішення вашого фінансового питання. Зв’яжіться з нами, щоб отримати додаткову інформацію та професійну підтримку наших фахівців.

09.01.2025

121